Рішення № 81369532, 10.04.2019, Бершадський районний суд Вінницької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 126/1624/16-ц

Провадження № 2/126/2/2019

"10" квітня 2019 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В.І.

із секретарем Притуляк І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про розірвання кредитного договору, припинення зобов'язань та відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

АТ "УкрСиббанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з тих підстав, що як стверджує між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11387075000 від 26.08.2008 року з додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 року. Відповідно до умов кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в сумі 27600 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1, а ОСОБА_1 зобов'язався повертати кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 25.08.2023 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами перший місяць кредитування ОСОБА_1. зобов'язався сплатити відсотки у розмірі 14 % річних. По закінченню цього терміну та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти за прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі (п.1.3.1 кредитного договору). Сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної тавки (п.1.3.2 кредитного договору). Проценти нараховуються на суму кредитних коштів фактично наданих банком позичальнику за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку та сплачується у порядку, встановленому договором (п.1.3 кредитного договору). Згідно п.4.1 кредитного договору у випадку порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань ОСОБА_1. сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки № 225348 від 26.08.2008 року. Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1. не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по процентах протягом тривалого часу, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Банк надіслав відповідачам вимоги від 20.01.2016 року про необхідність усунення порушень договору. Відповідачі порушення договору не усунули. Станом на 10.06.2016 року заборгованість за кредитним договором № 11387075000 від 26.08.2008 року становить: по кредиту та процентах - 11127,37 доларів США та по пені - 11145,73 грн., з яких: 9264,66 доларів США - заборгованість за кредитом, 1862,71 доларів США - заборгованість по процентах, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 1751,02 доларів США за строк з 01.02.2015 року по 31.05.2016 року, 11145,73 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 11.06.2015 року по 10.06.2016 року. Просить стягнути солідарно з відповідачів на користь банку вищезазначену заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

ОСОБА_1., ОСОБА_2 звернулись в суд з зустрічним позовом до АТ "УкрСиббанк" про розірвання кредитного договору, припинення зобов'язань та відшкодування збитків з тих підстав, що як стверджують між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11387075000 від 26.08.2008 року з додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 року, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в сумі 27600 доларів США, що еквівалентно 133680,60 грн. за курсом НБУ на день укладення договору. 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 225348. Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_1 за 26.08.2008 року ОСОБА_1 отримано 27600 доларів США, що еквівалентно 133680,60 грн. 26.08.2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1. уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За домовленістю сторін цей продаж вчинено за 134000 грн. Як видно з заяви ОСОБА_4, яка знаходиться на зворотній стороні вищевказаного договору купівлі-продажу, що він отримав від ОСОБА_1 повний розрахунок за продану ним квартиру. 27.08.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого було передано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 Станом на 10.06.2016 року у ОСОБА_1 з'явилась заборгованість за кредитним договором. Цивільним кодексом України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Спірний кредитний договір є споживчим кредитом, так як це вказано в самому договорі та не заперечується позивачем за первинним позовом та відповідачем за зустрічним, оскільки зазначено в позовній заяві. Крім того, за рахунок кредитних коштів відповідачем за первинним позовом та позивачем за зустрічним позовом придбана квартира. Беручи до уваги те, що кредитний договір укладено в іноземній валюті, позивач був зобов'язаний під час укладення кредитного договору попередити відповідача про те, що валютні ризики в ході виконання зобов'язань за кредитним договором несе саме відповідач та надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. У зв'язку з вищенаведеним виникає необхідність у припиненні правовідношення шляхом розірвання спірного кредитного договору з метою захисту порушеного права відповідача, як споживача, який придбав продукцію в кредит. Просять відмовити в позові АТ "УкрСиббанк"; розірвати кредитний договір № 11387075000 від 26.08.2008 року з моменту набрання рішеням суду законної сили; припинити зобов'язання за кредитним договором з дати винесення рішення по справі; припинити право АТ "УкрСиббанк" на заставу майна, яке виникло на підставі іпотечного договору від 27.08.2008 року, а саме квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1; зобов'язати АТ "УкрСиббанк" повернути ОСОБА_1 сплачені за кредитним договором та додатковою угодою грошові кошти, які були сплачені позивачу за первинним позовом після фактичного повернення боргу в сумі 27600 доларів США (виплачена позичальником сума становить 36000 доларів США.

Представник позивача - зустрічного відповідача АТ "УкрСиббанк" Захожа Д.А. в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просить розглянути справу в її відсутність, позов підтримує, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачі - зустрічні позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, причин неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідачі - зустрічні позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_2 належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подали відзив, представник позивача - зустрічного відповідача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11387075000 від 26.08.2008 року.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року були внесені зміни у статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування банку стало: ПАТ «УкрСиббанк». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк».

Відповідно до умов кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 27600 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на його рахунок, а ОСОБА_1. зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 25.08.2023 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту (п.п.1.1, 1.2 кредитного договору).

За користування кредитними коштами перший місяць кредитування ОСОБА_1. зобов'язався сплатити відсотки у розмірі 14 % річних. По закінченню цього терміну та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти за прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі (п.1.3.1 кредитного договору). Сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної тавки (п.1.3.2 кредитного договору). Проценти нараховуються на суму кредитних коштів фактично наданих банком позичальнику за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку та сплачується у порядку, встановленому договором (п.1.3 кредитного договору).

Згідно п.4.1 кредитного договору у випадку порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань ОСОБА_1. сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.4. кредитного договору відбувається з 01 по 10 число включно кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.

30.12.2008 року між сторонами за кредитним договором було укладено додаткову угоду № 1, згідно якої досягнуто згоди про перенесення строків сплати процентів з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані банком проценти. при цьому сторони також погодили, що в разі повернення до банку всієї суми кредиту банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснюється повне повернення кредиту). починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту. а позичальник не пізніше дати повного повернення кредиту зобов'язується сплатити банку суму таких нарахованих процентів.

26.03.2009 року між сторонами за кредитним договором було укладено додаткову угоду № 2, згідно якої досягнуто згоди про зміну графіка погашення кредиту за договором.

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1. не здійснював своєчасних платежів для погашення суми заборгованості по нарахованих процентах за користування кредитними коштами, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 225348 від 26.08.2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 всіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність відповідачів є солідарною.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є договірними і врегульовані кредитним договором, ст.ст. 549-551, 572-593, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Пунктом 6.1.2 кредитного договору встановлено, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пункту 1.2.2 цього Договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати платиза кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

В зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, банком на адресу обох ОСОБА_1, ОСОБА_2 були направлені вимоги про усунення порушень умов кредитного договору, проте на даний час зобов'язання щодо погашення заборгованості по нарахованих процентах за користування кредитними коштами не виконані, що стало причиною звернення банка до суду з позовом про стягнення боргу.

Суд зазначає, що судом за клопотанням відповідачів-зустрічних позивачів призначались судово-економічні експертизи для вирішення питань:

1. Якою є реальна відсоткова ставка і сукупна вартість кредиту по кредитному договору № 11387075000 від 26.08.2008 року з додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 ?

2. Чи документально підтверджується розрахунок сукупної вартості кредиту з урахуванням вартості всіх супутних послуг, а також з урахуванням фактичної суми кредиту, наданої банком по кредитному договору № 11387075000 від 26.08.2008 року з додатковою угодою № 1 від 30.12.2008року ?

3. Чи документально підтверджується реальна відсоткова ставка по кредиту відповідно до розрахунку по кредитному договору № 11387075000 від

26.08.2008року з додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 року ?

4. Чи документально підтверджується розрахунок заборгованості по: тілу кредиту, сплаті відсотків, пені за прострочення сплати тіла кредиту, штраф за порушення умов кредитного договору по кредитному договору № 11387075000 від 26.08.2008 року з додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 року, станом на 10.06.2016 року ?

5. Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором № 11387075000 від 26.08.2008 року з додатковою угодою № 1 від 30.12.2008 року?

Відповідно до повідомлень завідувача Вінницького відділення КНДІСЕ № 4050/17-21 від 25.09.2017 року, № 3826/18-21 від 04.10.2018 року клопотання експерта не задоволено та не оплачено експерті послуги, в зв'язку з чим не можливо надати висновок.

Згідно ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За таких обставин, з урахуванням матеріалів справи суд виходить з розрахунку наданого позивачем, оскілький даний розрахунок відповідачами не спростований.

Станом на 10.06.2016 року заборгованість за кредитним договором № 11387075000 від 26.08.2008 року становить: по кредиту та процентах - 11127,37 доларів США та по пені - 11145,73 грн., з яких: 9264,66 доларів США - заборгованість за кредитом, 1862,71 доларів США - заборгованість по процентах, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 1751,02 доларів США за строк з 01.02.2015 року по 31.05.2016 року, 11145,73 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 11.06.2015 року по 10.06.2016 року.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також слід зазначити, що Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 12 Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснив судам, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьоїстатті 533 ЦК України.

В той же час, згідно з абз. 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 N 14 у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно з офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення судом рішення, один долар США = 26,6960 грн.

Суд зазначає, що сума в розмірі 11127,37 доларів США в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду дорівнює 297056,27 грн.

З приводу зустрічної позовної вимоги про розірвання кредитного договору, припинення зобов'язань та відшкодування збитків, слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, відповідно до умов кредитного договору № 11387075000 від 26.08.2008 року банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 27600 доларів США, а ОСОБА_1. зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 25.08.2023 року згідно з графіком погашення кредиту, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

30.12.2008 року між сторонами за кредитним договором було укладено додаткову угоду № 1, згідно якої досягнуто згоди про перенесення строків сплати процентів з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані банком проценти. при цьому сторони також погодили, що в разі повернення до банку всієї суми кредиту банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснюється повне повернення кредиту). починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту. а позичальник не пізніше дати повного повернення кредиту зобов'язується сплатити банку суму таких нарахованих процентів.

26.03.2009 року між сторонами за кредитним договором було укладено додаткову угоду № 2, згідно якої досягнуто згоди про зміну графіка погашення кредиту за договором.

ОСОБА_1. у зустрічній позовній заяві зазначає, що кредитний договір не відповідає вимогам законодавства та підлягає розірванню. Суд не погоджується з даним твердженням, оскільки відповідно до п. 7.13 кредитного договору, відповідно до якого сторони домовилися вважати, що уклавши цей Договір, Позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього Договору, підтверджує свої права та обов'язки за цим Договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього Договору, та що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і Позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед укладенням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України « Про захист прав споживачів».

Крім того, згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Однак, споживач не скористався своїм правом щодо відкликання згоди на укладення договору.

Так, підписанням договору ОСОБА_1. підтвердив, що ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне законодавство України.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації, споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168.

Взаємні права та обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі. Вибір умов кредитування з боку ОСОБА_1 був добровільним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1055 ЦК України договір кредиту складений в простій письмовій формі, у відповідності із законом.

Частиною 1 ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 09.11.2009 року та ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочинустороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом невимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

В даному випадку посилання позивача на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а саме відсутність у споживача інформації, не може бути взято до уваги, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року по справі № 1-26/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) - в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті І, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХП з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями ч,4 статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. У п. 23 ст. 1 цього ж Закону зазначено, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Частиною другою цієї статті встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця та кредитні умови. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Таким чином, за ненадання споживачу інформації, передбаченої статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», може наставати відповідальність, яка встановлена виключно статями 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», положення яких не передбачають визнання кредитного договору недійсним.

Пунктом 3.4 рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року по справі № 1-26/2011 визначається, що під час укладення кредитного договору позивальник (споживач) протягом певного терміну має право відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснень причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.

Як вбачається з тексту оспорюваного договору кредитодавець повідомив споживачеві до укладення договору споживчого кредиту всі його умови, про що в кредитному договорі міститься згода позичальника щодо узгодження усіх істотних умов та відображає повне розуміння предмету та інших питань, зазначених у договорі.

Щодо посилання ОСОБА_1 про відсутність детального розпису загальної вартості кредиту, відсутність зазначеної сукупної вартості кредиту, валютних ризиків слід зазначити наступне.

До кредитного договору № 11387075000 від 26.08.2008 року сторонами укладено додаток № 1, до додаткової угоди № 1 від 26.12.2008 року до вищезазначеного договору про надання споживчого кредиту укладено додаток № 1, до додаткової угоди № 2 від 26.03.2009 року до вищезазначеного договору про надання споживчого кредиту укладено додаток № 1, що є його невід'ємними частинами «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту». Банком дотримано всіх умов кредитування відповідно до Постанови Правління Національного банку України, прийнятої 10.05.2007 року N 168, відповідно до якої Банки зобов'язанні визначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентів. Також Даним графіком позичальника попереджено, що сума погашення основної суми та процентів за розрахунковий період може відрізнятися у разі погашення клієнтом заборгованості у терміни, які відрізняються від зазначених у даному графіку.

Також потрібно зазначити, що ОСОБА_1., отримавши свій примірник Договору, не позбавлений був права в разі незгоди з умовами Договору та якщо вбачав порушення своїх прав, відмовитися від укладення договору або запропонувати у письмовому вигляді ті умови, які він вважав би за необхідне зазначити в Договорі (ст. 646 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору передбачено, що Позичальник, укладаючи цей договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов даного договору, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті Позичальником за рахунок власних коштів повної вартості продукції, яку останній придбає за рахунок коштів Банку.

Тому АТ «УкрСиббанк» згідно чинного законодавства виконав обов'язок попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач, у разі надання кредиту в іноземній валюті, про що зазначається в п 1.1. Договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні курси встановлюються Національним банком за погодженням з Кабінетом Міністрів.

Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затверджене Постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 496, визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, в тому числі до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про користування іноземних валют за станом на останню дату.

Таким чином, Позичальник підписуючи даний кредитний договір, підтвердив, що усвідомлює можливість коливання курсових різниць валюти кредиту при отриманні коштів кредиту в іноземній валюті.

Що стосується позовних вимог про припинення зобов'язань та відшкодування збитків, вони також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовної вимоги про розірвання кредитного договору, в задоволені якої судом відмовлено.

В зв'язку з задоволення позову слід стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» в рівних частинах витрати по сплаті судового збору по 2170,16 грн.

На підставі ст.ст. 16, 203, 526, 530, 553, 575, 589, 599, 615 ч.1, 626, 627, 629, 651, 654 ч.1, 638, 1050, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 11127,37 доларів США та 11145,73 грн. пені

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" по 2170 грн. 16 коп. судового збору.

В зустрічному позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про розірвання кредитного договору, припинення зобов'язань та відшкодування збитків - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо таказ аява подана протягом двадцяти днів здня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. І. Гуцол