Рішення № 81353644, 23.04.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/24215/18

н/п 2/640/1191/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку загального позовного провадження №640/24215/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Приватний виконавець ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2018 р. ОСОБА_1, через свого представника – адвоката ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_5», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та приватний виконавець ОСОБА_3, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 10 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 8032.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 24 січня 2014 року між ним та АТ «ОСОБА_6 КАПІТАЛ», правонаступником якого є ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_5», укладено договір про надання споживчого кредиту GP-5924235, відповідно до якого позивач отримав кредит у сумі 19999,55 грн. з процентною ставкою по кредиту у розмірі 15% річних строком на 36 місяців. Згодом, 13 серпня 2014 року, між позивачем та АТ «ОСОБА_6 КАПІТАЛ» з метою рефінансування заборгованості, яка утворилась у позивача за кредитним договором GP-5924235 від 24.01.2014, укладено договір про надання споживчого кредиту GP-6677415, відповідно до якого сума кредиту склала 20121,62 грн. з процентною ставкою по кредиту у розмірі 9% річних строком на 36 місяців. Виконавчий напис від 10.09.2018 року був винесений нотаріусом з порушеннями, оскільки відсутні документи, які підтверджують безспірність заборгованості, при цьому заборгованість, у тому числі і зі сплати процентів за користування кредитом, стягнуто нотаріусом за період з 06.09.2017 року по 06.09.2018 року, тобто вже після спливу строку дії договору кредитування. А відповідно до положень Цивільного Кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Таким чином, позивач вважає, що банк не мав права після спливу строку дії договору кредитування – 14.08.2017 року, нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Одночасно з поданням позовної заяви, представник ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 26.12.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 26.12.2018 р. заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Приватний виконавець ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням № 57299556 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчиненого 10.09.2018 та зареєстрованого в реєстрі за №8032.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.02.2019 р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник не з’явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, на задоволенні позовних вимог наполягає (а.с.80).

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином (а.с.33, 43, 55, 79), відзив на позовну заяву подано не було, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Третя особа – приватний виконавець ОСОБА_3 про час та місце судового розгляду неодноразово повідомлялась своєчасно та належним чином (а.с.35,52,53), причини неявки не повідомила, пояснення щодо позову, заяви чи клопотання до суду не надходили.

Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 направила до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі (а.с.56).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце даного судового засідання, представником позивача та третьою особою подані до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

24.01.2014 р. між ОСОБА_1 та АТ «ОСОБА_6 КАПІТАЛ», правонаступником якого є відповідач, укладено договір про надання споживчого кредиту GP-5924235, відповідно до якого позивач отримав кредит у сумі 19999,55 грн. з процентною ставкою по кредиту у розмірі 15% річних строком на 36 місяців.

13.08.2014 р., між ОСОБА_1 та АТ «ОСОБА_6 КАПІТАЛ» з метою рефінансування заборгованості, яка утворилась у позивача за кредитним договором GP-5924235 від 24.01.2014, укладено договір про надання споживчого кредиту GP-6677415, відповідно до якого сума кредиту склала 20121,62 грн. з процентною ставкою по кредиту у розмірі 9% річних строком на 36 місяців. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: до 14 числа кожного календарного місяця в період з 14.08.2014 по 14.08.2017 позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості у сумі, яка вказана в графіку платежів.

10.09.2018 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1С, який є боржником за кредитним договором GP-6677415 від 13.08.2014 року, укладеним ним із АТ «ОСОБА_6 КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав і обов’язків якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_5». Стягнення заборгованості проводиться за період з 06 вересня 2017 року по 06 вересня 2018 року. Сума заборгованості складає 32463,01 грн. (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят три грн. 01 коп.), в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 20121,62 грн. (двадцять тисяч сто двадцять одна грн. 62 коп.); прострочена заборгованість за комісією – 9417 грн. (дев’ять тисяч чотириста сімнадцять грн. 00 коп.); прострочена заборгованість за процентами – 2924,39 грн. (дві тисячі дев’ятсот двадцять чотири грн. 39 коп.). Витрати за вчинення виконавчого напису складають 430 грн. (чотириста тридцять грн.) (а.с.11-12).

Відповідно до статті 18 Цивільного Кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі за текстом – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Так, згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі за текстом – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Крім того, відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату процентів за користування кредитом, який наданий на 36 місяців – до 14.08.2017 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 14.08.2017 року позивач мав, зокрема, повертати Банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 14 числа кожного місяця. Починаючи з 14.08.2017 року, позивач мав обов’язок повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

З огляду на вказане, банк не мав право після 14.08.2017 року нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

В той же час, з виконавчого напису нотаріуса вбачається, що стягнення заборгованості, у тому числі і за процентами, проводиться за період з 06 вересня 2017 року по 06 вересня 2018 року, тобто вже після погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, після 14.08.2017 року нарахування процентів у розмірі, вказаному в договорі, є необґрунтованим, що потягло за собою безпідставне стягнення за виконавчим написом нотаріуса заборгованості з процентів.

Вказані обставини є такими, що підтверджують, що виконавчий напис вчинено з порушенням вищевказаних норм законодавства.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 352,40 грн.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача суми сплаченого ним судового розміру, що складає 1057,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 813 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, ст. 15, 16, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 10.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 8032.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ – 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська, б. 4, м. Київ, 04070) на користь ОСОБА_1, (зареєстрований за адресою: вул. Пушкінська, б. 54, кв. 169, м. Харків, 61002, НОМЕР_1, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 05.12.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: вул. Пушкінська, б. 54, кв. 169, м. Харків, 61002, НОМЕР_1, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 05.12.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_2

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ – 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська, б. 4, м. Київ, 04070.

Третя особа 1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, місце знаходження: 01032 АДРЕСА_1.

Третя особа 2: Приватний виконавець ОСОБА_3, місцезнаходження: 02094 м.Київ вул.. Поправки Юрія б.6 оф.15.

Повне судове рішення складено 23.04.2019 р.

Суддя Чередник В.Є.