Ухвала суду № 8132410, 11.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2010 року № 5023/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Шавеля Р. М., Ліщинського А. М.,

при секретарі судового засідання Козирі В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької області від 16 січня 2009 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

10 червня 2008 року, господарським судом Хмельницької області зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362302/0/3176 від 15 квітня 2008 року.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» обґрунтовано тим, що висновки відповідача викладені ним в акті виїзної позапланової перевірки № 3159/23-3/34555528 від 07 квітня 2008 року, який став підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, не відповідають вимогам чинного законодавства України. Також вказано, що підтвердження у зазначеному акті перевірки та у акті перевірки № 1175/23-3/34555528 від 18 лютого 2008 року сплаченої митним органам суми 472507 грн., заявленої підприємством до відшкодування за грудень 2007 року, цілком достатньо для визнання достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, а коригування органами податкової служби задекларованих сум попередніх податкових періодів є безпідставним.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 16 січня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення-рішення № 0000362302/0/3176 від 15 квітня 2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 130038 грн.

В обґрунтування зазначеної постанови вказано наступне: 1) що стосується сертифікації послуг, то податковим органом зроблено висновок, що позивач фактично не здійснював господарську діяльність на елеваторі, що розташований по вул. Привокзальна, 1 у с. Адампіль Старосинявського району та не отримував доходу від використання даного обєкту, оскільки у підприємства відсутній сертифікат відповідності на даний елеватор, а відповідно і відсутні правові підстави для здійснення діяльності на даному елеваторі, однак такий є безпідставним, оскільки матеріали справи містять первинні документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності на елеваторі, та, відповідно, отримання останнім доходу від здійснення такої діяльності; 2) щодо заниження податкових зобовязань підприємства внаслідок несвоєчасного оподаткування ПДВ наданих послуг оренди, то твердження відповідача про те, що датою виникнення податкових зобовязань орендодавця буде подія фактичного використання у звітному періоді обєкту оренди, тому датою виникнення податкового зобовязання є останній день звітного періоду, а відповідно до п. п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим періодом є один календарний місяць є безпідставним, оскільки в даному випадку датою виникнення податкових зобовязань є квартал, що підтверджується наявними в справі документами, відтак позивач вірно визначив дату виникнення податкових зобовязань з ПДВ та своєчасно включав до операцій з поставки суми орендної плати за IV-ий квартал 2007 року; 3) щодо завищення податкового кредиту внаслідок віднесення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності, то як вбачається з матеріалів справи, позивачем, в даному випадку, здійснювалась господарська діяльність, яка полягала у наданні послуг харчування працівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», а твердження відповідача про те, що сума ПДВ по придбаних продуктах постачання не може бути віднесена до складу податкового кредиту є безпідставним та спростовується наявними у справі доказами використання продуктів харчування в господарській діяльності підприємства.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Хмельницької області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано: 1) щодо сертифікації послуг складського господарства, то у періоді який перевірявся, тобто у грудні 2007 року, позивач не мав права надавати послуги із збереження зерна та продуктів його переробки на Адампільському зерносховищі, оскільки фактично не надавав таких послуг; 2) щодо заниження податкових зобовязань підприємства за липень-серпень, жовтень 2007 року, внаслідок несвоєчасного оподаткування ПДВ наданих послуг оренди, то відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» по операції з поставки послуг оренди першою з подій, на яку припадає дата виникнення податкових зобовязань орендодавця, буде подія фактичного використання у звітному періоді обєкту оренди, тому датою виникнення податкового зобовязання є останній день звітного періоду, а відповідно до п. п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць; 3) стосовно твердження щодо завищення податкового кредиту внаслідок віднесення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то у грудні 2007 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по придбаних продуктів харчування у товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», а згідно наданих до перевірки документів встановлено, що у вказаних періодах підприємством не здійснювалась господарська діяльність, що передбачала б використання продуктах харчування. Крім того, частина придбаних продуктів харчування має обмежений термін зберігання: яйця, масло, маргарин. Таким чином, придбані продукти харчування не призначаються для використання у господарській діяльності платника та сума ПДВ 14781 грн. по такому придбанню не може бути віднесена до складу податкового кредиту грудня 2007 року.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Хмельницької області проведено позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2007 року.

За наслідками перевірки складено акт № 3159/23-3/34555528 від 07 квітня 2008 року, яким встановлено, що в порушення вимог абз. "а" п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» завищено бюджетне відшкодування ПДВ у грудні 2007р. на 130 038 грн.; на момент підписання акту перевірки неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за грудень 2007 року у розмірі 93 170 грн., що пов'язано із дослідженням ланцюга постачання за листопад 2007 року по основних постачальниках: 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг», на суму ПДВ 30359 грн.; 2) товариство з обмеженою відповідальністю «Б.I.K. Будівельно-індустріальна компанія», на суму ПДВ 62 811 грн.; в порушення п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.3.1, п. 7.3, п. п. 7.4.4 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем в грудні 2007р. занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 1885 грн. (рядок 22.2 декларації за грудень 2007 року); в порушення п. п. 7.7.2 «б» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платником завищено залишок від'ємного значення листопада 2007 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26 декларації за грудень 2007 року) на 1305 779 грн.

Порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» виникли внаслідок того, що позивач, за періоди які перевірялись (враховуючи також попередню перевірку), не здійснював господарську діяльність на елеваторі, що розташований за адресою: вул. Привокзальна, 1, с. Адампіль, Старосинявський район та не отримував доходу від використання даного об'єкту оскільки у підприємства відсутній сертифікат відповідності на даний елеватор, що засвідчено листом Хмельницької обласної державної хлібної інспекції № 58 від 05 лютого 2008 року, у якому зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» лише 31 січня 2008 року звернулось з заявкою до Хмельницької обласної державної хлібної інспекції про сертифікацію послуг із збереження зерна на зернові склади, що розташовані на с. Адампіль, вул. Привокзальна 1. Також підприємством надавались послуги товариству з обмеженою відповідальністю «Б.І.К. «Будівельно-індустріальна компанія» по оренді приміщення за липень-серпень, жовтень 2007 року, які несвоєчасного оподатковувались (один раз в квартал а не щомісячно). Підприємством також було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по придбаних продуктах харчування у товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг». Згідно наданих до перевірки документів, у вказаних періодах підприємством не здійснювалась господарська діяльність, що передбачала би використання продуктів харчування. Частина придбаних продуктів харчування має обмежений термін зберігання, відповідно, придбані продукти харчування не могли призначатися для використання у господарській діяльності платника ПДВ.

На підстав акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362302/0/3176 від 15 квітня 2008 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 130 038 грн.

Аналізуючи викладені обставини, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Що стосується сертифікації послуг, то як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» фактично не здійснювало господарську діяльність на елеваторі, що розташований за адресою : вул. Привокзальна, 1, с. Адампіль, Старосинявський район та не отримувало доходу від використання даного об'єкту, оскільки у підприємства відсутній сертифікат відповідності на даний елеватор, а відповідно і відсутні правові підстави для здійснення діяльності на даному елеваторі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дане твердження відповідача є безпідставним, оскільки позивачем надано первинні документи, які долучені до матеріалів справи, що підтверджують здійснення господарської діяльності на елеваторі, та, відповідно, отримання останнім доходу від здійснення такої діяльності.

Так, згідно укладених договору купівлі-продажу пивоваренного ячменю № 46/31 від 04.04.2007 року, договору купівлі-продажу ріпаку № 071023/8-1 від 23.10.2007 року, договору купівлі-продажу ріпаку № 05.11.07/071228/5-2 від 05.11.2007 року Адампільським елеватором надавались послуги по зберіганню сільськогосподарської продукції, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт та рахунками (Том № 1, ст. ст. 103-124).

Крім того, для забезпечення діяльності елеватора, між товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» та відкритим акціонерним товариством енергетичною компанією «Хмельницькобленерго» в особі Старосинявського РЕМ укладено договір № 311 від 01.03.2007 року на постачання електричної енергії на Адампільський елеватор, а також укладено договір між позивачем та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» в особі Старосинявської філії.

Надання послуг по газопостачанню та послуг по забезпеченню електроенергією Адампільського елеватора підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями за якими здійснювалась оплата зазначених послуг (Том № 2, с. 1-26), а також податковими накладними виданими Старосинявським РЕМ та Старосинявською філією «Хмельницькгазу» (Том № 2, с. 88-95).

Статтею 11 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність існуючим правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно» № 510 від 11.04.2003р., встановлено, що починаючи з 01 січня 2005 року, зернові склади, що не мають сертифіката відповідності, позбавляються права приймати на зберігання зерно та продукти його переробки.

Як вбачається з вимог закону, на які посилається відповідач, обов'язковій сертифікації підлягає лише діяльність щодо зберігання зерна та продуктів його переробки, при цьому, надання інших послуг елеватором та використання елеватора в господарській діяльності у разі ненадання таких послуг жодним законом не заборонено.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено факт проведення господарської діяльності позивачем на Адампільському елеваторі та відсутність законодавчих обмежень щодо використання в господарській діяльності елеватора при відсутності сертифіката відповідності.

Щодо заниження податкових зобов'язань підприємства внаслідок несвоєчасного оподаткування ПДВ наданих послуг оренди колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 02.07.2007 року, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Б.I.K. Будівельно-індустріальна компанія» укладено договір оренди приміщення за № 070702/ОР. Відповідно до п. 5.2 Договору, орендна плата сплачується орендарем на підставі актів наданих послуг які оформляються та підписуються сторонами кожного кварталу, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця, який наступає за звітним кварталом. Під звітним кварталом сторони розуміють строк (три місяці), протягом якого нежитлове приміщення знаходиться в користуванні в орендаря. Тобто, порядок розрахунків за договором сторонами погоджено шляхом поквартальної оплати.

В матеріалах справи наявні акти виконаних робіт до договору оренди від 31.12.2007 року та від 30.09.2007 року. Також позивачем долучено до матеріалів справи рахунки-фактури які виставлялись товариству з обмеженою відповідальністю «Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія» щоквартально для оплати послуг по оренді приміщення та платіжні доручення, згідно яких проводилась оплата наданих послуг.

Відповідно до п. п. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Тобто, даною статтею визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань, в даному випадку по наданню послуг з оренди приміщення, є або дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, або дата оприбуткування коштів, або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи актів виконаних робіт та рахунків, які виставлялись для оплати послуг оренди, платіжних доручень, за якими сплачувались кошти за оренду приміщення розрахунки між товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Б.I.K. Будевельно-індустріальна компанія» проводились поквартально.

Тому, на думку колегії суддів, вірним є висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача про те, що датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця буде подія фактичного використання у звітному періоді об'єкту оренди, відтак датою виникнення податкового зобов'язання є останній день звітного періоду, а відповідно до п. п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим періодом є один календарний місяць є безпідставним, оскільки в даному випадку датою виникнення податкових зобов'язань є квартал, що підтверджується вищезазначеними документами, а звідси випливає, що позивач вірно визначав дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та своєчасно включав до операцій з поставки суми орендної плати за IV-ий квартал 2007 року.

Щодо завищення податкового кредиту внаслідок віднесення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до договорів № 070702/ХА від 02.07.2007 року, 01.06.07/П від 01.06.2007 року про надання послуг з харчування укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» (виконавець), виконавець взяв на себе зобов'язання організувати для замовника надання послуг з приготування сніданків, обідів і вечерь для харчування працівників замовника, а замовник взяв на себе зобов'язання оплачувати ці послуги (п. 1 Договорів). Порядок надання послуг, вартість наданих послуг та порядок проведення розрахунків передбачено п. п. 2, 3, 4 зазначених Договорів, (Том № 2, с. 114,115)

На виконання взятих на себе зобов'язань за договорами про надання послуг по харчуванню, товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» закуповувались продукти харчування в товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг». Зазначене підтверджується як актом перевірки (с. 16 акту) так і податковими накладними за жовтень липень 2007 року (Том № 5), податковими накладними за червень, листопад, жовтень 2007 року (Том № 8), податковими накладними за червень, липень 2007 року (Том № 3).

Використання продуктів харчування для надання послуг з харчування працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» підтверджується наданими в матеріали справи актами списання продуктів харчування та щоденними відомостями харчування працівників за листопад 2007 року (Том № 10), за вересень 2007 року (Том № 11), за липень 2007 року (Том № 6), за жовтень 2007 року (Том № 7), за жовтень, листопад 2007 року (Том № 8), за листопад 2007 року (Том № 9).

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в даному випадку здійснювалась господарська діяльність, яка полягала у наданні послуг харчування працівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг».

З огляду на викладене, також правильним, на переконання колегії суддів, є висновок суду першої інстанції, що посилання відповідача на п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» де передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, та на те, що у періодах які перевірялись (Акти перевірок № 3159/23-3/34555528 від 07.04.2008 року та № 1175/23-3/34555528 від 18.02.2008 року), підприємством не здійснювалась господарська діяльність, що передбачала би використання продуктів харчування, крім того, частина придбаних продуктів харчування має обмежений термін зберігання, а відтак придбані продукти харчування не призначаються для використання у господарській діяльності платника, та сума ПДВ по такому придбанню не може бути віднесена до складу податкового кредиту є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами використання продуктів харчування в господарській діяльності підприємства.

Водночас, судом першої інстанції проаналізовано п. п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зроблено вірний висновок, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми ПДВ мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були проведені розрахунки з товариством з обмеженою відповідальністю «Б.I.K. Будівельно-інвестиційна компанія» за отримані продукти харчування, що сформували частину податкового кредиту грудня 2007 року.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів переконана, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 16 січня 2009 року в справі № 20/420-нА без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. М. Шавель

А. М. Ліщинський

Ухвалу складено в повному обсязі 16 лютого 2010 року