Ухвала суду № 8132389, 04.02.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 року № 25625/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Шавеля Р. М., Ліщинського А. М.,

при секретарі судового засідання Козирі В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

19 січня 2009 року, Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002732351/0 від 09 грудня 2008 року та № 0002732351/1 від 09 січня 2009 року, якими донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 536808 грн., а саме, 178936 грн. основного платежу та 357872 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» обґрунтовано тим, що висновки акту планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року № 122/23-0112/33285430 від 28 листопада 2008 року, що призвели до прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, суперечать нормам чинного податкового законодавства України та міжнародним угодам, укладеним за участю України. Крім того вказано, що оскільки компанією «W. E. T. Automotive Systems AG» (юридична особа Федеративної Республіки Німеччина), на користь якої товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» здійснило виплату доходів у вигляді процентів із джерелом їх походження з України, надано відповідну довідку, то нею, відповідно до законодавства України, правомірно застосовано імперативне правило встановлене приписами п.1 ст. 11 угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно», відповідно до якого «Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися тільки у цій другій Державі» та не порушено вимог п. 13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено повністю .

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем правомірно прийнято рішення про нарахування позивачу зобовязання з податку з доходів отриманих нерезидентом («W. E. T. Automotive Systems AG») із джерелом їх походження з України при виплаті останньому доходу у вигляді процентів. Водночас, враховуючи те, що нерезидент не є банківською установою, правомірно застосовано ставку 5 % відповідно по п. п. «b» п. 2 ст. 11 угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно». Окрім того, п. п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства такі нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, зазначений платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прямо суперечить нормам угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно», оскільки призводить до незаконного, подвійного оподаткування одержаних доходів.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Встановлено, що позивачем з німецькою фірмою «W.E.T. Automotive Systems AG» укладено договір позики від 03 березня 2005 року № 01/2005 на суму 1 800 000 євро по відсотковій ставці 5% річних терміном погашення до 01 січня 2015 року. За період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» від нерезидента «W.E.T. Automotive Systems AG» отримано позику на загальну суму 7810000 євро. Згідно графіку погашення кредиту та відсотків за користування кредиту, перша виплата нерезиденту відсотків припадає на третій квартал 2007 року. Основна сума кредиту погашатиметься з першого кварталу 2011 року.

Виплата відсотків по кредиту на загальну суму 3 578 709 грн. проведена позивачем наступними платіжними дорученнями: № 7 від 20.03.2008 року 97 625 євро / 773 625 грн.; № 8 від 26.03.2008 року 145 125 євро/1 156 926 грн.; № 12 від 17.04.2008 року 205 625 євро/ 1 648 158 грн.

Частка фірми «W.E.T. Automotive Systems AG» в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» становить 100%, тобто «W.E.T. Automotive Systems AG» є, у розумінні п.1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що пов'язана особа особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку, пов'язаною особою по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне».

Пунктом 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід зокрема розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пунктом 1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» проценти визначено як доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або від іншої вартісної бази, не є процентами.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо міжнародним договором ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 9 Конституції України, ст. 17 Закону України « Про міжнародні договори України» та ст. 19 Закону України « Про систему оподаткування» закріплено переважну дію положень міжнародних договорів над положеннями чинного законодавства.

Так, 22 листопада 1995 року Україною ратифіковано Угоду між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно».

Відповідно до п. 1 ст. 11 зазначеної Угоди Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Водночас, п. 2 ст. 11 цієї ж Угоди передбачено, що такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 2 проценти від валової суми процентів, що сплачуються;

aa) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;

bb) у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або

cc) за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою;

b) 5 процентів від валової суми процентів в усіх інших випадках

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що ст. 24 цієї Угоди передбачено механізм усунення подвійного оподаткування.

На думку колегії суддів, варто також зазначити, що випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, повинні звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачено п. 3 ст. 11 вказаної Угоди. Зокрема це стосується процентів: а) що виникають в Україні і сплачуються як відшкодування за позиками, що гарантовані Hermes-Deckung або сплачуються Уряду Федеративної Республіки Німеччина, Deutsche-Bundesbank, Kreditanstalt fur Wiederaufbau або Deutsche Investitions- und Entwicklungsgesellschaft, підлягають звільненню від українського податку; b) що виникають у Федеративній Республіці Німеччина і сплачуються Уряду або Центральному банку України, підлягають звільненню від німецького податку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що проценти, які виплачуються резидентом України резиденту Федеративної Республіки Німеччина, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до законодавства України з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення ст. 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку права вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення, не відповідає дійсному змісту вказаної міжнародної угоди та суті податку за визначенням ст. 2 Закону «Про систему оподаткування».

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право оподаткування процентів обмежено, з врахуванням того, що позивачем належним чином підтверджено резидентство сторони міжнародного договору, ставками визначеними Угодою між Україною і Федеративною Республікою Німеччиною «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно» замість 15 відсотків, встановленими пунктом 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому відповідачем правомірно прийнято рішення про нарахування позивачу зобовязання з податку з доходів отриманих нерезидентом («W. E. T. Automotive Systems AG») із джерелом їх походження з України при виплаті останньому доходу у вигляді процентів. Водночас, враховуючи те, що нерезидент не є банківською установою, правомірно застосовано ставку 5 % відповідно по п. п. «b» п. 2 ст. 11 угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно».

Окрім того, вірним є висновок суду першої інстанції, що дії відповідача кореспондують п. п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» яким встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обовязкового платежу), якщо відповідно до законодавства такі нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, зазначений платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

Узагальнюючи викладене, колегія суддів переконана, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

А пеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТ Аутомотив Україне» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року в справі № 2а-172/09/0770 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. М. Шавель

А. М. Ліщинський

Ухвалу складено в повному обсязі 09 лютого 2010 року