Рішення № 81302750, 15.04.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. Справа № 906/282/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Трофімов А.В. (адвокат, ордер від 13.11.18)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця Дубини Руслана Миколайовича (м.Житомир)

про стягнення 40702,96 шв.франка (станом на 21.03.2016 за курсом НБУ 1103381,21грн.) та 66254,46 грн. заборгованість по пені

Банк звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Підприємця про стягнення боргу за кредитом та процентами у розмірі 40 702,96 швейцарських франків (далі - шв.фр.) та пені у розмірі 66 254,46 грн. за кредитним договором від 20.03.2007 № 11130378000 (у системі обліку Банку договір № 11130378001; далі - Кредитний договір).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Підприємцем договірних зобов'язань щодо здійснення своєчасних платежів у повному обсязі для погашення боргу по кредиту та нарахованих відсотках, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, а саме: за кредитом у розмірі 36 071,42 шв.фр.; прострочена заборгованість за процентами у розмірі 4 631,54 шв.фр.; пеня за несвоєчасне повернення боргу за кредитом у розмірі 44 246,17 грн.; пеня за несвоєчасне погашення боргу за процентами у розмірі 22008,29 грн.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.06.2018, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2018, відмовлено у задоволені позовних вимог.

Постанова та рішення суду мотивовані тим, що: за умови укладення між сторонами додаткової угоди від 29.11.2011 № 6, якою визначено погашення кредиту шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів та враховуючи обраний Банком спосіб захисту в даному випадку відсутні підстави для стягнення з Підприємця на користь Банку коштів за Кредитним договором; Банком не надано судам відповідних розрахунків щодо стягнення кредитної заборгованості саме за додатковою угодою від 29.11.2011 № 6 до Кредитного договору; з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що у кредитних відносинах, які виникли між сторонами, фактично має місце "псевдо-валютне" кредитування, проблему щодо чого може усунути лише регулятор - НБУ відповідними постановами; Банком не доведено належними, достовірними та достатніми доказами підставність позовних вимог.

Постановою Верховного суду від 13.11.18 вказані рішення судів скасовані , а справу направлено на новий розгляд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2018, справу №906/282/16 передано для розгляду судді Тимошенку О.М.

Ухвалою від 05.12.2019 господарський суд прийняв справу до провадження; призначив засідання суду, витребував від сторін відповідні документи.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі з підстав, викладених у позовній заяві, поясненні від 21.02.2018, вих. №2551/18 (а. с. 174, 175 у т. 2); поясненні та запереченні на клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи від 18.04.2018 (а. с. 3 - 6 у т. 3); додаткових письмових поясненнях від 19.06.2018 (а. с. 50 - 52 у т. 3); відповіді на відзив від 30.01.19 (а.с.125 т.4).

В засіданнях суду відповідач повідомив, що він звернувся за отриманням кредитних коштів для придбання нерухомості до позивача, фахівці якого повідомили про неможливість видачу кредиту у гривні, однак, запропонували оформити кредит у швейцарських франках. У зв'язку з необхідністю термінового оформлення кредиту для сплати коштів за об'єкт приватизації, позивач змушений був погодитися на умови відповідача, усвідомлюючи негативні валютні ризики для себе, пов'язані з астрономічною девальвацією гривні по відношенню до швейцарського франка і розміром відсотків по кредиту.

За таких обставин відповідач підтвердив факт отримання кредитних коштів; однак проти позову щодо стягнення заборгованості у швейцарських франках заперечував із зазначених підстав та викладених у додаткових поясненнях на позовну заяву від 08.02.2017 (а. с. 154 - 156 у т. 1); та додаткових запереченнях на позовну заяву від 12.12.2017 (а. с. 124 - 128 у т. 2); додаткових поясненнях від 14.02.2017 (а.с. 132 у т.2); додаткових поясненнях від 24.04.2018 (а. с. 24-26 у т. 3), заяві щодо відмови у задоволенні позову за безпідставністю від 05.06.2018 (а. с. 43- 45 у т. 3), відзиві від 18.12.18 (а.с.91 т.4).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2007 між Територіальною громадою м. Житомира в особі Відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради та ФОП Дубиною Р.М. укладено договір купівлі - продажу приміщення магазину (об'єкт приватизації) у м. Житомирі по вул. Космонавтів, №38/17, за ціною 391795,20 грн; у п. 2.3 вказаного договору зазначено, що кошти за об'єкт приватизації перераховуються відповідно до платіжного доручення з рахунка покупця: р/р 2600905590095 в ЖРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк" МФО 311744 на вказаний рахунок міськвиконкому в УДК у Житомирській області (а. с. 146 у т. 2).

20.03.2007 між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (змінено назву на ПАТ "УкрСиббанк") (далі - банк/позивач) і ФОП Дубиною Р. М. (далі - позичальник/відповідач) укладено Кредитний договір № 11130378000 (далі - Кредитний договір), згідно з яким банк зобов'язався надати кредит в іноземній валюті в сумі 96600,00 швейцарських франків, що еквівалентно 391795,00 грн за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов'язався повернути суму кредиту, сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафи та інші грошові платежі згідно з умовами договору (а. с. 13 - 19 у т. 1; 227 - 233 у т. 2). Строк кредитування - вісімдесят чотири місяці (п. 1.2 кредитного договору).

Згідно з пунктів 1.4 та 1.5 Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № 26002052062800 у банку, для подальшого використання за цільовим призначенням: придбання нерухомості - приміщення магазину літ. А, загальною площею 143,2 кв. м., що знаходиться у м. Житомирі по вул. Космонавтів, 38/17.

Позивачем в якості доказу виконання зобов'язань за кредитним договором надано виписка за особовим рахунком за 21.03.2007 (а. с. 42 у т. 1), меморіальний ордер № 0601773921 від 21.03.2007 (а. с. 93 у т. 1) та довідка про рух коштів по рахунку №26002052062800 з 20.03.2007 по 25.05.2016 (а. с. 94 - 99 у т. 1), з яких вбачається, що банк перерахував відповідачу на рахунок №26002052062800 гривневий еквівалент 96600,00 шв. франків, що становить 402294,08 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 22.03.2007 з рахунку відповідача №26002052062800 на рахунок територіальної громади м. Житомира було перераховано 394733,70 грн., призначення платежу - за придбання приміщення магазину по вул. Космонавтів, 38/17 у м. Житомирі (а. с. 162 у т. 2).

Позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Верховний суд скасовуючи попередні рішення судів, зазначив, що оскільки суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення не надали належної правової оцінки усім доводам та доказам наявним у матеріалах справи, а саме тому, що Банк неодноразово посилався на наявність рішення апеляційного суду Житомирської області від 07.12.2016 у справі № 296/9910/15-ц, у якому встановлені обставини, що мають преюдиційне значення при вирішенні даного спору. Тобто судами не досліджено наявність чи відсутність преюдиційності обставин встановлених у рішенні апеляційного суду Житомирської області від 07.12.2016 у справі № 296/9910/15-ц.

На виконання вказівок верховного суду, з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження наявних у справі доказів, повного і всебічного з'ясування обставин, на які посилаються сторони , судом витребувано та досліджено в судовому засіданні матеріали цивільної справи №296/9910/15-ц, з якої встановлено наступне:

- 28.08.15 Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" подано позов до Корольовського районного суду м.Житомира про стягнення 38102,17 шв.фр. заборгованості по Кредитному договору №11130378000 від 20.03.07 солідарно з фізичної особи-підприємця Дубини Руслана Миколайовича , ОСОБА_3, ОСОБА_4;

- ухвалою від 16.02.16 закрито провадження по даній справі в частині вимог до фізичної особи-підприємця Дубини Руслана Миколайовича.

В подальшому ФОП Дубина Р.М. не був залучений до участі у справі, тобто не брав участі у справі, тому відсутні підстави для застосування статті 75 ГПК України, в якій зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Виходячи з предмету позову, при вирішенні спору підлягає з'ясуванню питання щодо надання позивачем коштів у спосіб, який передбачений кредитним договором.

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Позивач стверджує, що продаж швейцарських франків ним було здійснено, відповідно до заяви клієнта (відповідача), отримані грошові кошти у гривнях були зараховані останньому на гривневий рахунок № 2600205206800 в національній валюті.

За умовами п. 1.5 Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника № 26002052062800 у Банку.

Таким чином, з моменту зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № 26002052062800 ці кошти є власністю останнього і, відповідно, Банк вважається таким, що виконав свої зобов'язання з надання кредиту Позичальнику.

Водночас, відповідно до п.п. 4.4, 4.6, 4.7 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за № 559/7880 (далі - Положення), меморіальні документи банку є первинними документами банку для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать розрахункові документи, зокрема, меморіальні ордери. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.

Згідно з положеннями п. 5.6 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.

Позивачем у якості доказів виконання ним своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо надання кредиту надано виписку за особовим рахунком за 21.03.2007 (том 1 арк. справи 42), меморіальний ордер № 0601773921 від 21.03.2007 (том 1 арк. справи 93) та довідку про рух коштів по рахунку № 26002052062800 з 20.03.2007 по 25.05.2016 (том 1 арк. справи 94-99).

Проте, документального підтвердження (оригіналу або завіреної копії первинних бухгалтерських документів - розпорядження, заяви на продаж валюти, заяви на купівлю та переказ валюти), яке б свідчило, що продаж швейцарських франків та зарахування грошових коштів на гривневий рахунок було здійснено саме за розпорядженням відповідача, позивачем надано не було. Не надано заяви Позичальника про відкриття такого поточного рахунку; договору на відкриття та обслуговування вказаного поточного рахунку.

Матеріали справи містять: виписку по особовому рахунку, який нібито відкритий на ім'я Дубини Р.М. та по якому здійснювалися відповідні операції, пов'язані із отриманням кредиту, відповідно до якої було здійснено операцію на поточний рахунок Дубині Р.М.; платіжний документ від 20.03.2007 № 0601758299 на загальну суму 96 600,00 шв.фр., або 402905,75 грн.

У виписці першим записом зазначено про надання кредиту згідно з угодою 11130378000, а відомості, які відображені у виписці розпочинаються записом про здійснення розрахунково-касової операції по перерахуванню іноземної валюти для її продажу на МВРУ згідно з заявою клієнта від 21.03.2007 і лише другий запис у виписці стосується надання кредиту Підприємцю.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах (далі Інструкція).

Зазначена вище інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти).

Відповідно до п. 5.4. Інструкції, з поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюються, в тому числі, продаж валюти уповноваженим банком відповідно до законодавства України.

Відповідач заперечив будь-яке складання та подання заяв на відкриття валютного рахунку та продаж валюти, а також укладення договору на відкриття поточного рахунку. Зазначив, що кошти в банку він отримав у гривнях, і у значно меншій сумі, ніж це попередньо фіксувалося у виписках, які надано Банком до суду.

Фактично, під час виконання кредитного договору, Банк не надав відовідачу кредит у валюті, зарахувавши на рахунок відповідача гривні, тобто відсутні підстави стверджувати, що Банк належним чином виконав умови кредитного договору.

Згідно виписки за особовим рахунком за 21.03.2007 (том 1 арк. справи 42), меморіального ордеру № 0601773921 від 21.03.2007 (том 1 арк. справи 93) та довідки про рух коштів по рахунку № 26002052062800 з 20.03.2007 по 25.05.2016 (том 1 арк. справи 94-99) Банк перерахував іноземну валюту для продажу на МВРУ відповідачу, і на рахунок відповідача №26002052062800 надійшли кошти у розмірі 402294,08грн.

Вподальшому, згідно платіжного доручення від 22.03.2007 з рахунку відповідача №26002052062800 на рахунок територіальної громади м. Житомира було перераховано 394733,70 грн., призначення платежу - за придбання приміщення магазину по вул. Космонавтів, 38/17 у м. Житомирі (а. с. 162 у т. 2).

З наведеного вбачається, що відповідач не отримував від Банку 96600,00 шв.фр., не міг розпорядитися валютою, тобто не набув її у власність, як передбачає кредитний договір.

Таким чином, наразі неможна стверджувати, що відповідач отримав від Банку на виконання кредитного договору валюту. Отже, на виконання умов Кредитного договору №11130378000 від 20.03.07 відповідач не отримував коштів від Банку.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд, про що викладено у постанові від 05.12.18 по справі №524/4994/13-ц.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б свідчили, про те, що відповідачем було надано розпорядження на продаж іноземної валюти та перерахування грошових коштів на гривневий рахунок, позивачем не надано.

Підсумовуючи викладене господарський суд приходить до висновку, що оскільки позивач не виконав умови кредитного договору, тобто не надав кредит у спосіб, який визначений договором, тобто у швейцарських франках, якими відповідач міг би розпорядитись, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Відповідач не заперечує отримання від позивача коштів у гривнах, однак підставою позову є саме кредитний договір, умови якого позивачем не виконані.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.04.19

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3- сторонам (рек. з повідом.)