Ухвала суду № 81301037, 21.04.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2705/19

№ провадження 1-кс/208/1212/19

УХВАЛА

Іменем України

21 квітня 2019 р. м. Кам'янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., за участю: секретаря судового засідання Сухомлина Є.О., прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Ісакової Н.А., слідчого Агєєва О.В., захисника Сазонової М.О., підозрюваного ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12019040160000845 від 20.04.2019 року),

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Харківської області, українця, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

встановив:

Слідчий звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням, пославшись на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та на наявність ризиків переховування від органу досудового розслідування та/або суду, знищення або спотворення будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Клопотання вмотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені у ході досудового розслідування дату та час, у невстановленому у ході досудового розслідування місці у раніше знайомих між собою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виник прямий злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_6, після чого останні заздалегідь домовились про спільне його вчинення, тим самим об`єднавшись у злочинну змову на скоєння вказаного злочину. З метою реалізації свого спільного злочинного умислу, направленого на позбавлення ОСОБА_6 життя, 20.04.2019 року у період часу з 16-12 год. до 16-16 год. (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4, попередньо озброївшись невстановленою у ході досудового розслідування вогнепальною зброєю типу обрізу мисливської двоствольної рушниці, на автомобілі «ДеоЛанос» темно зеленого кольору д/з НОМЕР_1 під'їхали до магазину «Космо», розташованого по вул. Медичній, 1/11 в м. Кам'янське, де у той момент перебував ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 Побачивши ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію свого спільного прямого злочинного умислу, направленого на вбивство останнього, ОСОБА_5, перебуваючи на передньому водійському сидінні автомобіля «ДеоЛанос» темно-зеленого кольору д/з НОМЕР_1, спираючись на підтримку ОСОБА_4, який знаходився за кермом вищезазначеного автомобіля, дочекавшись, коли до автомобіля наблизиться ОСОБА_6, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті останнього, розуміючи, що перебуває у денний час вихідного дня у центрі м. Кам`янське, яке є громадським місцем, де знаходилось велике скупчення громадян, а також усвідомлюючи, що знаряддям вбивства обрано невстановлену у ході досудового розслідування вогнепальну зброю типу обрізу мисливської двоствольної рушниці, спорядженою мисливськими набоями, які, у свою чергу, споряджені дробом, що має великий радіус ураження, 20.04.2019 року приблизно о 16-17 год. умисно протиправно здійснив два постріли у бік потерпілого ОСОБА_6, при цьому розуміючи, що застосовує такий спосіб вбивства, який є небезпечним не лише для життя ОСОБА_6, а й інших осіб, тобто створюючи реальну небезпеку для життя багатьох інших людей. Після вказаних пострілів ОСОБА_6 почав тікати у бік магазину «Ріо», розташованого за адресою пр.Т.Шевченка, 9 в м. Кам`янське, при цьому словесно попереджуючи сторонніх громадян про небезпеку. З метою доведення свого прямого спільного злочинного умислу, направленого на позбавлення ОСОБА_6 життя, ОСОБА_5, спираючись на підтримку ОСОБА_4, утримуючи в руках невстановлену у ході досудового розслідування вогнепальну зброю типу обрізу мисливської двоствольної рушниці, вибіг із зазначеного вище автомобіля, при цьому сховавши обличчя під маскою типу «балаклава» та почав переслідувати ОСОБА_6 Водночас ОСОБА_4, відповідно до умов попередньої домовленості, став рухатися на автомобілі за напрямком слідування ОСОБА_5, забезпечуючи подальшу можливість останнього довести кримінальне правопорушення до кінця, після чого безперешкодно залишити місце скоєння злочину. У свою чергу, ОСОБА_5, скоротивши відстань між ним та ОСОБА_6, з метою доведення прямого спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу на позбавлення ОСОБА_6 життя, умисно протиправно здійснив ще два постріли в бік потерпілого, від яких ОСОБА_6 впав на асфальтне покриття тротуару, розташованого біля магазину «Ріо» по пр.Т.Шевченка, 9 в м.Кам'янське. Після цього, ОСОБА_5, вважаючи, що виконав усі дії, необхідні для доведення злочину до кінця, діючи за спільною домовленістю з ОСОБА_4, який супроводжував його, перебуваючи за кермом автомобіля, сів на переднє пасажирське сидіння автомобілю «ДеоЛанос» темно зеленого кольору д/з НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, на якому місце кримінального правопорушення залишили.

Внаслідок спільних умисних злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також способу вчинення злочину та обраного знаряддя, були заподіяні тілесні ушкодження потерпілим: ОСОБА_6 (згідно довідки КЗ «КМЛШМД» ДОР у вигляді перелому 4/3 лівої стегнової кістки (осколковий вогнепальний), вогнепальної рани лівого передпліччя, чужорідних тіл лівого стегна), ОСОБА_7 (згідно довідки КЗ «КМЛШМД» ДОР у вигляді сполученої травми тіла, непроникаючого вогнепального поранення правої половини поперекової області, наскрізного вогнепального порання верхньої треті правого стегна), ОСОБА_8 (згідно довідки КЗ «КМЛШМД» ДОР у вигляді вогнепального поранення середньої третини правого стегна, чужорідного тіла правого стегна, посттравматичного плевриту правого великогомілкового нерву).

Злочинні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4, направлені на умисне вбивство ОСОБА_6, не були доведені до кінця з причин, які не залежали від волі останніх, оскільки потерпілому була надана своєчасна та кваліфікована медична допомога.

За таких обставин, на думку слідчого, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється в замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

21.04.2019 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання з підстав, зазначених у його мотивувальній частині, звернувши увагу не неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, для запобігання ризикам передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, так як на теперішній час не виявлено вогнепальної зброї, тяжкість можливого покарання, можливість знищення та спотворення доказів вчинення кримінального злочину, відсутність стійких соціальних зв'язків, та наслідки злочину суспільно небезпечного, що всі троє потерпілих що отримали тілесні ушкодження перебувають на лікуванні у лікарні, на яких може бути вчинено тиск, з метою зміни показів, крім того, не доведений злочинний умисел на вбивство особи до кінці, що також при обранні іншого ніж тримання під вартою запобіжного заходу, може не запобігти ризику продовження кримінального правопорушення або вчинення нового кримінального правопорушення. Щодо завдатку при обранні запобіжного заходу, то враховуючи кваліфікацію злочину, його застосування не є можливим.

Підозрюваний у судовому засіданні користуючись ст. 63 Конституції України відмовився від дачі пояснення з приводу обставин та подій за змістом підозри та клопотання, послався на необґрунтованість підозри, пояснив що він не приймав участі у даних подіях, та на відсутність доказів його вини. Зазначив, що не оспорює що його було затримано 20.04.2019 року об 17.00 годині під час керуванням належним йому автомобілем «Део Ланос» темно-зеленого кольору НОМЕР_1, що підтверджено протоколом його затримання де він розписався особисто, . Також не оспорюючи що його пред'являли для впізнання потерпілому ОСОБА_6, який невпевнено але вказав на нього, як на особу учасника подій 20.04.2019 року.

Захисник у судовому засіданні вважала, що при врахуванні особи підозрюваного необхідно врахувати що ОСОБА_4 є особою що раніше не судимий, має батьків, живе в цивільному шлюбі та має на утриманні дитину, має неофіційну роботу, і його знаходження під вартою негативно вплине на його сім'ю, а тому просила обрати менш суворий запобіжний захід.

Слідчий суддя, вислухавши слідчого, прокурора, захисника, враховуючи що підозрюваний відмовився від дачі пояснень з підстав ст. 63 Конституції України, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_4 наразі обґрунтоване показаннями потерпілих та свідків, протоколом огляду місця події, протоколами впізнання підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потерпілим, довідками з КЗ «Кам'янська МЛШМД»ДОР, показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. які підтвердили скоєння протиправних дій з застосуванням зброї у центрі міста, в громадському місті, та іншими зібраними доказами у їх сукупності, наявними в матеріалах кримінального провадження, таким чином, слідчий суддя доходить до висновку про наявність достатньої кількості доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Враховуючи вимоги ч.1 та ч.2 ст.177 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Слідчий суддя вважає реальними, обґрунтованими та доведеними ризики переховування від органу досудового розслідування та/або суду, знищення або спотворення будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється з метою ухилення від кримінальної відповідальності або з метою суттєвого зменшення рівня її тяжкості, нівелювання або зменшення доказової бази сторони обвинувачення, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 може бути відоме місцезнаходження всіх речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема застосованої під його вчинення вогнепальної зброї, йому відомі особи потерпілих у кримінальному провадженні, повні відомості щодо іншого підозрюваного, сам підозрюваний не має достатнього ступеню соціальних зв'язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, спосіб та характер вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4, дає підстави вважати реальним ризик продовження замаху на життя потерпілого загально небезпечним шляхом.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, слідчий суддя не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання слідчого про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10.02.2011 р. у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 р. у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 р. у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобовязаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання слідчого судді, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати підозрюваного від переховування від органу досудового розслідування та/або суду, знищення або спотворення будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Слідчий суддя вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, встановленими під час судового засідання ризиками, обґрунтованою підозрою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я широкого кола осіб під час вчинення кримінального правопорушення, застава встановленню не підлягає.

Керуючись статтями 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії вказаного запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, з врахуванням часу його затримання в порядку ст. 208 КПК України - 20.04.2019 року, становить по 17 червня 2019 року включно.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т. П. Івченко