Ухвала суду № 81300980, 21.04.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2705/19

№ провадження 1-кс/208/1211/19

УХВАЛА

Іменем України

21 квітня 2019 р. м. Кам'янське

Cлідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., за участю: секретаря судового засідання Сухомлина Є.О., прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Ісакової Н.А., слідчого Агєєва О.В., захисника Сазонової М.О., підозрюваного ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження № 12019040160000845 від 20.04.2019 року відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Грузинівка Криничанського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, розлученого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, -

встановив:

Слідчий звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням, пославшись на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та на наявність ризиків переховування від органу досудового розслідування та/або суду, знищення або спотворення будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Клопотання вмотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені у ході досудового розслідування дату та час, у невстановленому у ході досудового розслідування місці у раніше знайомих між собою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник прямий злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_6, після чого останні заздалегідь домовились про спільне його вчинення, тим самим об`єднавшись у злочинну змову на скоєння вказаного злочину. З метою реалізації свого спільного злочинного умислу, направленого на позбавлення ОСОБА_6 життя, 20.04.2019 року у період часу з 16-12 год. до 16-16 год. (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5, попередньо озброївшись невстановленою у ході досудового розслідування вогнепальною зброєю типу обрізу мисливської двоствольної рушниці, на автомобілі «ДеоЛанос» темно зеленого кольору д/з НОМЕР_1 під'їхали до магазину «Космо», розташованого по вул. Медичній, 1/11 в м. Кам'янське, де у той момент перебував ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 Побачивши ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію свого спільного прямого злочинного умислу, направленого на вбивство останнього, ОСОБА_4, перебуваючи на передньому водійському сидінні автомобіля «ДеоЛанос» темно-зеленого кольору д/з НОМЕР_1, спираючись на підтримку ОСОБА_5, який знаходився за кермом вищезазначеного автомобіля, дочекавшись, коли до автомобіля наблизиться ОСОБА_6, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті останнього, розуміючи, що перебуває у денний час вихідного дня у центрі м. Кам`янське, яке є громадським місцем, де знаходилось велике скупчення громадян, а також усвідомлюючи, що знаряддям вбивства обрано невстановлену у ході досудового розслідування вогнепальну зброю типу обрізу мисливської двоствольної рушниці, спорядженою мисливськими набоями, які, у свою чергу, споряджені дробом, що має великий радіус ураження, 20.04.2019 року приблизно о 16-17 год. умисно протиправно здійснив два постріли у бік потерпілого ОСОБА_6, при цьому розуміючи, що застосовує такий спосіб вбивства, який є небезпечним не лише для життя ОСОБА_6, а й інших осіб, тобто створюючи реальну небезпеку для життя багатьох інших людей. Після вказаних пострілів ОСОБА_6 почав тікати у бік магазину «Ріо», розташованого за адресою пр.Т.Шевченка, 9 в м. Кам`янське, при цьому словесно попереджуючи сторонніх громадян про небезпеку. З метою доведення свого прямого спільного злочинного умислу, направленого на позбавлення ОСОБА_6 життя, ОСОБА_4, спираючись на підтримку ОСОБА_5, утримуючи в руках невстановлену у ході досудового розслідування вогнепальну зброю типу обрізу мисливської двоствольної рушниці, вибіг із зазначеного вище автомобіля, при цьому сховавши обличчя під маскою типу «балаклава» та почав переслідувати ОСОБА_6 Водночас ОСОБА_5, відповідно до умов попередньої домовленості, став рухатися на автомобілі за напрямком слідування ОСОБА_4, забезпечуючи подальшу можливість останнього довести кримінальне правопорушення до кінці, після чого безперешкодно залишити місце скоєння злочину. У свою чергу, ОСОБА_4, скоротивши відстань між ним та ОСОБА_6, з метою доведення прямого спільного з ОСОБА_5 злочинного умислу на позбавлення ОСОБА_6 життя, умисно протиправно здійснив ще два постріли в бік потерпілого, від яких ОСОБА_6 впав на асфальтне покриття тротуару, розташованого біля магазину «Ріо» по пр.Т.Шевченка, 9 в м.Камянське. Після цього, ОСОБА_4, вважаючи, що виконав усі дії, необхідні для доведення злочину до кінця, діючи за спільною домовленістю з ОСОБА_5, який супроводжував його, перебуваючи за кермом автомобіля, сів на переднє пасажирське сидіння автомобілю «ДеоЛанос» темно зеленого кольору д/з НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, на якому місце кримінального правопорушення залишили. Внаслідок спільних умисних злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також способу вчинення злочину та обраного знаряддя, були заподіяні тілесні ушкодження потерпілим: ОСОБА_6 (згідно довідки КЗ «КМЛШМД» ДОР у вигляді перелому 4/3 лівої стегнової кістки (осколковий вогнепальний), вогнепальної рани лівого передпліччя, чужорідних тіл лівого стегна), ОСОБА_7 (згідно довідки КЗ «КМЛШМД» ДОР у вигляді сполученої травми тіла, непроникаючого вогнепального поранення правої половини поперекової області, наскрізного вогнепального порання верхньої треті правого стегна), ОСОБА_8 (згідно довідки КЗ «КМЛШМД» ДОР у вигляді вогнепального поранення середньої третини правого стегна, чужорідного тіла правого стегна, посттравматичного плевриту правого великогомілкового нерву). Злочинні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, направлені на умисне вбивство ОСОБА_6, не були доведені до кінця з причин, які не залежали від волі останніх, оскільки потерпілому була надана своєчасна та кваліфікована медична допомога.

За таких обставин, на думку слідчого, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється в замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

20.04.2019 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання з підстав, зазначених у його мотивувальній частині. Наголосив на неможливості іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, забезпечити уникнення ризиків передбачених п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, так як умисел на скоєння злочину не доведений від волі підозрюваного до кінця, що підтверджує можливість або продовження злочину, або вчинення нового злочину, тяжкість можливого покарання підтверджує ризик ухилення від слідства та суду, з врахуванням соціального статусу підозрюваного який розлучений, дітей не має, не працює офіційно, а тому враховуючи що вогнепальна зброя не виявлена, то це також підтверджує ризик спотворення або знищення доказів, перебування на іншому більш м'якому запобіжному заході не виключає ризик впливу на потерпілих, які наразі перебувають у лікарні. Також вважають не можливим застосування застави, враховуючи скоєння злочину за даними кваліфікаційними ознаками.

Підозрюваний у судовому засіданні не погодившись із клопотанням, послався на необґрунтованість підозри, пояснив, що він з денного часу 20.04.2019 року та по час його затримання 20.04.2019 року близька до 17.00 години, їздив разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 по місту Дніпро, у м. Кам'янське не був, ніяких дій зазначених у підозрі не вчиняв, а тому не розуміє на підставі чого зроблено висновок о його підозрі. Також в це день він був без телефону, так як раніше його пошкодив, та 20.04.2019 року вдень зустрічався зі своїм знайомим ОСОБА_9, з яким розсталися близько 14.-15 години, більш точних даних ОСОБА_9 вказати не може, для перевірки таких обставин, бо з ОСОБА_9 додзвонився ОСОБА_5, зі свого телефону. Щодо впізнання його потерпілим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_7, пояснити нічого не може, так як таких осіб він не знав.

Захисник у судовому засіданні наголосила, що її підзахисний є раніше не судимий, колишній співробітник міліції, має постійне місце проживання, не відмовляється давати пояснення, а тому докази не є достатніми для того що б довести обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_4, а тому вважає що належним запобіжним заходом є домашній арешт.

Слідчий суддя, вислухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_4 наразі обґрунтоване показаннями потерпілих та свідків, протоколом огляду місця події, протоколами впізнання підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_4 потерпілим, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, які підтвердили фактичні обставини події, з описом осіб що стали її учасниками, довідками з КЗ «Кам'янська МЛШМД» ДОР та іншими зібраними доказами у їх сукупності, наявними в матеріалах кримінального провадження, таким чином, слідчий суддя доходить до висновку про наявність достатньої кількості доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Враховуючи вимоги ч.1 та ч.2 ст.177 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Слідчий суддя вважає реальними, обґрунтованими та доведеними ризики переховування від органу досудового розслідування та/або суду, знищення або спотворення будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється з метою ухилення від кримінальної відповідальності або з метою суттєвого зменшення рівня її тяжкості, нівелювання або зменшення доказової бази сторони обвинувачення, оскільки підозрюваному ОСОБА_4 може бути відоме місцезнаходження всіх речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема застосованої під його вчинення вогнепальної зброї, йому відомі особи потерпілих у кримінальному провадженні, повні відомості щодо іншого підозрюваного, сам підозрюваний не має достатнього ступеню соціальних зв'язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, спосіб та характер вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4, дає підстави вважати реальним ризик продовження замаху на життя потерпілого загально небезпечним шляхом.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, слідчий суддя не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання слідчого про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10.02.2011 р. у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 р. у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 р. у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобовязаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання слідчого судді, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати підозрюваного від переховування від органу досудового розслідування та/або суду, знищення або спотворення будь-яких речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Слідчий суддя вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, встановленими під час судового засідання ризиками, обґрунтованою підозрою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я широкого кола осіб під час вчинення кримінального правопорушення, застава встановленню не підлягає.

Керуючись статтями 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії вказаного запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, з врахуванням часу його затримання в порядку ст. 208 КПК України - 20.04.2019 року, становить по 17 червня 2019 року включно.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т. П. Івченко