Ухвала суду № 81295948, 19.04.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14666/14-к

Провадження №: 1-кп/752/877/19

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

19.04.2019 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бондаренко Г.В,

при секретарі Дем'янюк-Коваленко Н.М.,

з участю прокурора Кошового І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Савченка Р.С.,

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання кримінального провадження №12013110010008558 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186 КК України,

встановив:

обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, надійшов до суду 05.11.2018 року.

09.11.2018 року судом винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити справу до судового розгляду по першій інстанції, оскільки вона підсудна даному суду, підстав для закриття провадження немає.

Захисник та обвинувачений просили повернути обвинувальний акт, посилаючись на те, що в останньому відсутні посилання на матеріальну шкоду, завдану потерпілим, немає розписки про отримання обвинуваченим цивільних позовів.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, вважаю, що вказаний вище обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 підлягає поверненню прокурору, а тому заявлене захисником клопотання слід задовольнити.

Даний обвинувальний акт, враховуючи місце вчинення злочину, підсудний Голосіївському районному суду м. Києва.

Підстав для закриття чи зупинення провадження у справі на даній стадії немає.

Разом з тим, суддя вважає, що надісланий до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, не відповідає вимогам ст. ст. 291, 292 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додаються, крім іншого, цивільні позови, та розписки про отримання обвинуваченим обвинувального акту та цивільних позовів.

Разом з тим, до даного обвинувального акту в порушення вказаних вище вимог долучені лише ксерокопії цивільних позовів, які не завірені належним чином, крім того, до обвинувального акту не долучена розписка про отримання обвинуваченим заявлених до нього цивільних позовів.

Крім того, у вказаному вище обвинувальному акті відсутні дані про місце роживання обвинуваченого, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України також є обов"язковим елементом обвинувального акту.

Вказані недоліки унеможливлюють призначення справи до судового розгляду та повинні бути усунуті саме стороною обвинувачення.

Крім того, суддя вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до вимог п. 5 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне провадження до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направлення до суду обвинувального акту.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з даними реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру ще 26.06.2014 року, обвинувальний акт було складено та затверджено 24.10.2018 року та направлено до суду 5.11.2018 року, тобто за минуванням більш ніж чотирьох років після закінчення двомісячного строку з дня повідомлення особі про підозру.

Враховуючи наведене, а також відсутність в реєстрі даних про продовження строку досудового розслідування, зупинення кримінального провадження, у судді є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувальний акт направлено до суду поза межами строків досудового розслідування, з грубим порушенням вимог ч. 5 ст. 28 КПК України, згідно яких кожен має право, щоб обвинувачення відносно нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження було закрито, та вимог ч. 1 ст. 9 КПК України, згідно яких під час кримінального провадження прокурор зобов'язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, норм КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Крім того, слід вказати, що відповідно до п. 5 ч 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунутому в порядку, встановленому КПК України.

Згідно вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений повинні знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Європейський Суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9.10.2008 року зазначив, що у тексті п.п. а п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд констатував, що положення п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий суд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яка стосується відповідних фактів, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

У постанові від 24.11.2016 року № 5-328 кс Верховний Суд України зазначив, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

В даному випадку, суд вважає, що пред"явлене особі обвинувачення не відповідає вказаним вище вимогам права та закону, зокрема, при описанні фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення взагалі не описана та не конкретизована така ознака інкримінованого ОСОБА_1 злочину як відкритість викрадення чужого майна, в чому вона проявилась та з яких обставин вбачається, що незаконне заволодіння майном потерпілих відбувалось у відкритий спосіб.

Вказане, на думку суду, позбавляє можливості сторону захисту, як про це заявлено ними у своєму клопотанні, належним чином здійснювати свій захист під час судового розгляду, крім того, може призвести до скасування будь-якого прийнятого судом кінцевого рішення у зв'язку із порушенням права на захист обвинуваченого.

Враховуючи наведене вище у своїй сукупності, вважаю, що даний обвинувлаьний акт не може бути призначений до розгляду без усунення наведених недоліків. Крім того, під час усунення недоліків стороні обвинувачення слід звернути увагу й на інші доводи сторони захисту, вказані у клопотанні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 291, 292, 314 КПК України, суд

ухвалив:

обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013110010008558 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 1 для усунення виявлених недоліків.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя Г.В. Бондаренко