Рішення № 8128974, 02.03.2010, Апеляційний суд Запорізької області

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 530 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

« 02 »березня 2010 року. м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Подліянової Г.С.

Маловічко С.В.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства „Парфенон” про стягнення фактичної заборгованості по заробітній платі, заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства „Парфенон” про стягнення фактичної заборгованості по заробітній платі, заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

В позовній заяві зазначала, що 18.06.2008 року її було прийнято на посаду бухгалтера ПП „Парфенон” з окладом 3000 грн., однак 800 грн. вона отримувала за відомістю, а 2200 грн. отримувала в конверті. З листопада 2008 року і по теперішній час вона не отримує заробітну плату. Крім того, останній день вона була на робочому місці 23.01.2009 року, а вже з 26.01.2009 року її невмотивовано не допускають на робоче місце, зачинили двері. За весь період відповідач зобовязаний виплатити їй заробітну плату в сумі 10565 грн. 22 коп. На день предявлення позову вона перебувала у вимушеному прогулі 42 дні та за цей час відповідач зобовязаний виплатити їй заробітну плату в сумі 5478 грн. 16 коп. Також відповідач зобовязаний виплатити їй грошові кошти за невикористану відпуску в розмірі 1907 грн. 06 коп. та понесені витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. Також вважає, що діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у негативних емоціях та переживаннях, яку вона оцінює в 5000 грн.

В процесі розгляду справи, 01.06.2009 року позивачка уточнила свої позовні вимоги в частині скасування наказу про її звільнення. Зазначала, що вона була прийнята на роботу в ПП „Парфенон” на підставі безстрокового трудового договору на посаду бухгалтера., 14.04.2009 року поштовим повідомленням їй було надіслано копію наказу про звільнення № 03-04/09-1 від 03.04.2009 року, який вона отримала 16.04.2009 року. Вважає наказ про своє звільнення незаконним, оскільки наказ повинен містити підпис особи, яку звільняють, що свідчить про його ознайомлення з цим документом. Наказ про звільнення оголошується працівнику у триденний термін, вона отримала наказ лише 16.04.2009 року. Крім того, підстава, відповідно до якої її було звільнено, не відповідає дійсності, оскільки вона не порушувала вимоги п. 4 ст. 40 КЗпП України.

30.06.2009 року, 12.08.2009 року та 15.10.2009 року позивач зверталася до суду з уточненими позовними заявами в частині періодів та сум, що підлягають стягненню. Зазначала, що відповідач зобовязаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 7565 грн. 22 коп., на день предявлення позову вона перебувала у вимушеному прогулі 42 дні та за цей час відповідач зобовязаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 6130 грн. 34 коп., також відповідач зобовязаний виплатити на її користь грошові кошти за невикористану відпустку у розмірі 2016 грн. 66 коп.. З цих підстав просила скасувати наказ про звільнення № 03-04/09-1 від 03.04.2009 року, поновити її на роботі в ПП „Парфенон” на посаді бухгалтера, стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період з 01.11.2008 року по 26.01.2009 року у розмірі 7565 грн. 22 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2016 грн. 66 коп., заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.01.2009 року по момент винесення рішення суду, моральну шкоду в сумі 5000 грн., судові витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що ОСОБА_3 пропущено строк, передбачений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду без поважних причин.

Відповідно до ст.. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк, а в справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звільнена з роботи наказом № 03-04/09 -1 від 03.04.2009 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

У день звільнення ОСОБА_3 на робочому місці не була присутня, тому з цих причин в день звільнення не була їй видана копія наказу.

Із позовом до суду про скасування наказу про звільнення звернулася 01.06.2009 року, в частині поновлення на роботі лише 15.10.2009 року, хоча наказ про звільнення був отриманий нею 16.04.2009 року (т.1 а.с.31), тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.

Доказів пропуску цього строку з поважних причин позивачка суду не надала.

Підприємство надсилало позивачці поштове повідомлення про необхідність одержати трудову книжку та належні їй при звільненні платежі ( т.1 а.с. 29-31). Проте, позивачка не зверталась до підприємства за отриманням трудової книжки та належних їй при звільненні платежів.

З огляду на викладене районний суд правомірно відмовив в цій частині позовних вимог.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, заробітної плати за час вимушеного прогулу з часу не допуску її на робоче місце, моральної шкоди, районний суд виходив з того, що зазначені обставини не знайшли підтвердження в суді.

Судом встановлено, що з 17.06.2008 року по 03.04.2009 року ОСОБА_3 працювала на посаді бухгалтера ПП „Парфенон”.

Відповідно до наказу № 17/06 від 17.06.2008 року їй було встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису. Згідно штатних розписів місячний посадовий оклад бухгалтера з 01.06.2008 року по 01.12.2008 року складав 545 грн., а з 01.12.2008 року 605 грн. (т.1 а.с.а.с. 88,102-107).

Згідно платіжних відомостей та наказів про преміювання заробітна плата ОСОБА_3 була виплачена в повному обсязі. В платіжних дорученнях за травень-жовтень 2008 року стоять особисті підписи ОСОБА_3 про отримання заробітної плати( т. 1 а.с. 94-101).

Підприємство « Парфомен» перевірялося Територіальною державною інспекцією праці у Запорізькій області на предмет додержання законодавства про працю.

Згідно акта перевірки № 08-02056\0572 від 22.04.2009 року вбачається, що позивачці нараховувалася заробітна плата з окладом згідно штатного розкладу. Документальних підтверджень нарахування та виплати позивачці інших сум, у тому числі заробітної плати « у конверті» у розмірі 2200 грн. на місяць, перевіркою не встановлено. Документальних підтверджень того, що позивачка в січні виходила на роботу або фактів не допуску її на робоче місце перевіркою також не встановлено. Перевіркою не встановлено існування інших сум заборгованості перед ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 141-143).

Згідно довідки державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 47\17-2\32518217 від 21.05.2009 року вбачається, що під час перевірки своєчасності та повноти сум нарахованої працівникам заробітної плати та перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб заробітна плата виплачена ОСОБА_3 в повному обсязі. В платіжних відомостях за травень-жовтень 2008 року стоять особисті підписи ОСОБА_3 про отримання заробітної плати. Фактів щомісячних додаткових виплат у « конвертах» документально не підтверджено. Перевіркою порушень податкового законодавства не встановлено ( т.1 а.с. 144-145).

Згідно висновку акту № 53 від 29.05.2009 року управління пенсійного фонду в Шевченківському районі м. Запоріжжя про результати перевірки з питань правильності нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України ПП « Парфенон» не встановлено випадків неподання, несвоєчасного подання, або неподання недостовірних відомостей до органів Пенсійного фонду, відповідальність за які передбачена законом України « Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ( том 1 а.с. 146-149).

В матеріалах справи також відсутні докази, які б свідчили про факти не допуску позивачки на робоче місце.

Отже, суд обґрунтовано визнав, що вимоги позивачки не підлягають задоволенню, оскільки висновки ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні і відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що заробітну плату вона отримувала в більшому розмірі, ніж був відображено в відомостях про отримання заробітної плати, а також те, що позивачку з січня місяця 2009 року не допускали на робоче місце є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2009 року на адресу заявниці було направлено поштове повідомлення з проханням зявитися на підприємство для одержання трудової книжки та розрахунків при звільненні (том.1 а.с. 29-31).

У звязку з тим, що ОСОБА_3 не зявлялася на підприємство належні їй суми при звільненні у розмірі 742,35 грн. були перераховані поштовим переказом 23.04.2009 року за місцем її проживання. (т. 1 а.с. 68-69).

Однак в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання ОСОБА_3 цих коштів.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в цій частині згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, стягнувши з ПП „Парфенон” на користь ОСОБА_3 заробітну плату за листопад 2008 року в сумі 263 грн. 84 коп., за грудень 2008 року в сумі 229 грн. 42 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 249 грн. 09 коп., а всього 742 грн. 35 коп.

В іншій частині рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2009 року по цій справі в частині відмови в стягненні заробітної плати в розмірі 742 грн.35 коп скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову, стягнувши з Приватного підприємства „Парфенон” на користь ОСОБА_3 742 грн. 35 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 530 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

« 02 »березня 2010 року. м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Подліянової Г.С.

Маловічко С.В.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства „Парфенон” про стягнення фактичної заборгованості по заробітній платі, заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення , -

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2009 року по цій справі в частині відмови в стягненні заробітної плати в розмірі 742 грн.35 коп скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову, стягнувши з Приватного підприємства „Парфенон” на користь ОСОБА_3 742 грн. 35 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: