Рішення № 81279230, 19.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року справа № 580/28/19

12 годин 19 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/28/19

за позовом ОСОБА_1 (вул. 26 Червня, 40, м. Сміла, Черкаська область, 20700, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [позивач – не прибув]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача – не прибув]

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, прийняв рішення.

02.01.2019 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не призначення пенсії із зниженням пенсійного віку з 03.12.2017 ОСОБА_1 - протиправною;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03.12.2017;

- постанову суду допустити до негайного виконання.

Ухвалою від 28.01.2019 відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 14.02.2019. Ухвалою від 14.02.2019 розгляд справи відкладено до 05.03.2019. Ухвалою від 05.03.2019 розгляд справи відкладено до 12.03.2019. У судовому засіданні 12.03.2019 представником позивача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з можливістю примирення. 12.03.2019 у судовому засіданні оголошено перерву для з’ясування позиції позивача щодо заявленого клопотання до 13.03.2019. Ухвалою від 13.03.2019 зупинено провадження у справі для надання сторонам часу для примирення. Ухвалою від 17.04.2019 поновлено провадження у справі, справу призначено до судового розгляду 17.04.2019.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, 24.11.2017 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, відповідач, листом від 01.12.2017 № 0275/03 відмовив в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку у зв’язку із відсутністю інформації про періоди роботи, населений пункт чи об’єкт зони відчуження, де ним виконувалась робота з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач вважає, що рішення є протиправним, оскільки відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років, встановленого для одержання державних пенсій: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 незалежно від кількості робочих днів, а з 01.07.1986 до 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів. Документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС». Позивач вважає, що надав всі необхідні документи, що передбачені порядком подання та оформлення документів для призначення пенсії. Також позивачем зазначено, що рішенням від 02.11.2018 у справі № 703/277/18 встановлено факт, що має юридичне значення – позивач був направлений та брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідач позов не визнав, 11.03.2019 подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що для призначення пенсії позивачем було надано трудову книжку, військовий квиток, атестат про навчання, довідку військової частини від 12.02.1993 № 44 про участь у ліквідації аварії на ЧАЕС з 12.06.1986 до 25.12.1986 та з 27.04.1987 до 30.04.1987, архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 01.08.2017 № 01-3114/24 де зазначено накази про вибуття та прибуття позивача у військову частину 75110, проте ці записи, як і прізвище та ініціали позивача виконано простим олівцем, що не є допустимим доказом. Позивачем не було надано відповідачу жодного документу, що би містив інформацію про періоди роботи, населений пункт чи об’єкт зони відчуження, де ним виконувалась робота з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідач вважає, що правомірно відмовив у нарахуванні пільгової пенсії за відсутності документу, що би містив інформацію про періоди роботи, населений пункт чи об’єкт зони відчуження, де ним виконувалась робота з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідачем зазначено, що оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання нарахувати і виплатити пенсію, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не може бути застосоване. Відповідачем зазначено, що позивач про призначення пенсії з урахуванням рішення Смілянського міськрайонного суду від 02.11.2018 у справі № 703/277/18 не звертався.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Конституцією України (частина 2 статті 19) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1В 24.11.2017 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії до якої додано: військовий квиток; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого; паспорт; посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС; трудова книжка; диплом про навчання (а.с.63).

За результатами розгляду заяви, відповідачем 01.12.2017 листом № 9275/03 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки надані позивачем документи не містять інформації про період роботи та населений пункт чи об’єкт зони відчуження, де позивачем виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років (а.с.29).

Згідно посвідчення № 6-87 (категорія 2) позивач має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» для осіб, які брали участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках (а.с.13).

Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.11.2018 у справі № 703/277/18 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме про участь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та жителя 26-го червня, 40, м. Сміла, Черкаської області, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 10.12.1986 до 26.12.1986, який був направлений та брав безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль для наведення та утримання переправи через річку Прип'ять.

Згідно пояснень відповідача від 12.04.2019 (а.с.84), позивачу призначено пенсію з 13.03.2019, що підтверджується протоколом призначення пенсії від 18.03.2019 (а.с.86).

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія) визначає, що кожна особа поважного віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини 1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058). Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 незалежно від кількості робочих днів, а з 01.07.1986 до 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з 01.07.1986 до 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів.

Відповідно до Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Статтею 44 Закону № 1058 встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що під час призначення (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, що засвідчують особливий статус особи.

Згідно частини 1 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (у редакції, чинній на час видачі позивачу посвідчення – 25.02.1993), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими», іншими актами законодавства України.

Враховуючи наявність у позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1), який станом на 03.12.2017 досяг 50 річного віку, посвідчення учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, встановлений рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.11.2018 у справі № 703/277/18, що набрало законної сили 03.12.2018 про факт участі позивача у ліквідації наслідків на ЧАЕС з 10.12.1986 до 26.12.1986, наявність страхового стажу з 01.07.2000 (а.с.62 – зворотній бік) 17 років 3 місяці і 27 днів, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державної пенсії з урахуванням звернення від 24.11.2017.

Верховний Суд у рішенні від 31.01.2019 у справі № 283/2537/16-а (ЄДРСР 79556426) зазначив, що оскільки належність позивача до осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи 2 категорії не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Оцінюючи дії відповідача за критеріями згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи 01.12.2017 позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, та у подальшому з дня набрання чинності рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.11.2018 у справі № 703/277/18 не прийнявши рішення про призначення пенсії позивачеві, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом встановлено, що в справі № 703/277/18 про встановлення факту участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідачем було Смілянське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у подальшому реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України». Дана обставина підтверджує додаткову обізнаність з 02.11.2018 відповідача у даній справі про наявність правових підстав для прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період із 10 до 26 грудня 1986 року на території м. Чорнобиля, підтверджена належними доказами, що суд враховує у порядку, передбаченому частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв’язку із викладеним бездіяльність ГУ ПФУ в Черкаській області, що встановлена у не прийнятті суб’єктом владних повноважень у період із 03.12.2017 до 12.03.2019 рішення про призначення позивачеві пенсії згідно положень статті 55 Закону України № 796-XII є протиправною. Судом враховано, що відповідачем призначено пенсію ОСОБА_1 з 13.03.2019, однак бездіяльність у не призначенні пенсії у період з 03.12.2017 до 12.03.2019 включно є протиправною.

Відповідно до пункту 3 Положення про Пенсійний фонд України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 основним завданням Пенсійного фонду України є, зокрема реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які належать загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Щодо позовної вимоги про допуск рішення суду до негайного виконання, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються, серед іншого, рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки предметом позову є зобов’язання відповідача призначити пенсію та відсутні позовні вимоги щодо стягнення пенсійних виплат, то у задоволенні вимоги про допуск до негайного виконання рішення суду належить відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не призначення пенсії відповідачеві зі зниженням пенсійного віку з 03.12.2017 до 12.03.2019 та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03.12.2017.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач, позов якого задоволено частково, звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат пов’язаних із розглядом справи суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не призначення пенсії із зниженням пенсійного віку з 03.12.2017 до 12.03.2019 ОСОБА_1 – протиправною.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) призначити ОСОБА_1 (вул. 26 Червня, 40, м. Сміла, Черкаська область, 20700, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03.12.2017.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [вул. 26 Червня, 40, м. Сміла, Черкаська область, 20700, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 19.04.2019.

Суддя Л.В. Трофімова