Рішення № 81279224, 18.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року справа № 580/588/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді – Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Салабай М.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

18.02.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_3 (20754, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Пархоменка, буд.3; РНОКПП НОМЕР_1) (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 08.11.2018 №Ф-3457-54 про сплату боргу з єдиного внеску (далі – ЄВ) в сумі 15819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна вимога прийнята протиправно та з порушенням вимог податкового законодавства. Оскільки відсутнє податкове повідомлення-рішення щодо нарахування йому зобов’язання з ЄВ, включене у спірну вимогу зобов’язання є неузгодженим. Також вказав, що не є платником ЄВ, оскільки не перебуває у трудових відносинах. Просив врахувати практику Верховного Суду у справах №826/14195/16, №813/1893/17, №810/1726/16. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 22.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п’ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 27.02.2019, а позивач – 05.03.2019.

Ухвалою від 02.04.2019 суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

13.03.2019 позивач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що сума ЄВ, яка увійшла у спірну вимогу, нарахована позивачу на підставі поданої ним особисто звітності. У зв’язку з наявністю несплаченої недоїмки на підставі вимог закону прийнята вимога.

У поданій 29.03.2019 суду заяві позивач зазначив, що жодних звітів про нарахування ЄВ відповідачу не подавав.

Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши доводи сторін, дослідивши долучені письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що 08.11.2018 відповідач прийняв вимогу №Ф-3457-54, якою зобов’язав позивача сплатити недоїмку з ЄВ у сумі 15819,54 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вимоги рішенням ДФС України від 10.07.2019 №1185/6/99-99-11-02-02-25 відмовлено у її скасуванні.

Оцінюючи спірну вимогу суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У силу норм ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема: порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування – Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, посилання позивача на норми Податкового кодексу України щодо порядку нарахування, обліку ЄВ та прийняття спірної вимоги всупереч відсутності податкового повідомлення-рішення суд вважає необґрунтованими.

Для вирішення спору суд врахував, що позивач з 06.06.2005 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. З 03.12.2018 позивач припинив підприємницьку діяльність, про що внесено відповідний запис в ЄДРПОУ.

На підставі п.4 ч.1 ст.4 фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску.

Отже, з урахуванням наведеної норми позивач у період з 06.06.2005 до 03.12.2018 був платником ЄВ. Припинення підприємницької діяльності не звільняє позивача від зобов’язань, що виникли внаслідок здійснення такої діяльності, що обумовлено ст.52 Цивільно кодексу України, яка передбачає, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Тому доводи позивача, що він не є платником ЄВ, оскільки не перебуває у трудових відносинах, суд не врахував.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано ст. 9 Закону № 2464-VI. Так, згідно з частинами 2 і 3 цієї статті обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З даних облікової картки позивача суд встановив, що недоїмка з ЄВ у розмірі 15819,54 грн., яка увійшла в спірну вимогу, виникла у позивача за період 2017 рік – 1-3 квартали 2018 року, тобто у період, коли позивач був платником ЄВ, та на підставі самостійно поданої позивачем звітності.

Суд встановив, що 05.12.2018 позивач особисто за власним підписом подав відповідачу ОСОБА_4 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (вх. ГУ ДФС у Черкаській області від 06.12.2018 №4880), яким самостійно визначив до сплати за вказаний період 8448,00 грн. (704,00 грн. щомісячно), а також за 2018 рік (вх. ГУ ДФС у Черкаській області від 06.12.2018 №4882), яким самостійно визначив до сплати за вказаний період 9828,72 грн. (819,06 грн. щомісячно).

Завірені відповідачем копії цих звітів додані до матеріалів справи (а.с.62-63). Отже, доводи позивача, що звітів про нарахування ЄВ відповідачу не подавав, є безпідставними.

Пунктами 1, 4 ч.2 ст.6, абз.1 і 2 ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зокрема, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Суд встановив, що самостійно нарахований позивачем ЄВ у добровільному порядку не сплачений. Отже, відповідна сума є недоїмкою, а доводи про неузгодженість цих зобов’язань є необґрунтованими.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.3 розділу VIІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Враховуючи наявну у позивача недоїмку щодо сплати ЄВ, що виникла за період, в якому він був платником цього внеску, у зв’язку із самостійно поданою звітністю, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано на підставі ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI винесено спірну вимогу про сплату боргу.

Доводи позивача про відсутність прийнятого рішення про нарахування заборгованості суд вважає необґрунтованим, оскільки Закон №2464-VI не передбачає його прийняття у разі наявності недоїмки зі сплати ЄВ.

Посилання позивача на практику Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки у справі №826/14195/16 предметом спору є стягнення податкового боргу з орендної плати, у справі №813/1893/17 предметом спору є митне оформлення товарів, а у справі №810/1726/16 – скасування податкового повідомлення рішення про донарахування ПДВ. Отже, обставини цієї справи та наведених позивачем справ Верховного Суду не є подібними та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на вказане вище, застосовуючи до позивача заходи впливу, передбачені Законом № 2464-VI, шляхом прийняття спірної вимоги, відповідач діяв у межах наданих чинним законодавством повноважень, у порядку передбаченому законодавством України. Доводи, наведені позивачем у тексті позовної заяви, нормативно та документально не спростовують правомірність оскаржуваного рішення.

Тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову та повернення сплаченого судового збору. Інших клопотань щодо розподілу судових витрат суду не заявлено.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 08.11.2018 №Ф-3457-54 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 19.04.2019.