Рішення № 81279168, 15.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 825/327/16

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства науково-виробничий комплекс "Прогрес" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство науково-виробничий комплекс "Прогрес" звернулось з адміністративним позовом до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення Підприємством положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів. Крім того, вказав на правомірне врахування у податкових витратах сум сплачених внесків на користь Державного концерну “Укроборонпром” як його учасник.

10.03.2016 постановою Чернгівського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі №825/327/16, постанова суду залишено без змін.

24.01.2019 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області задоволено частково. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі №825/327/16 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Скасовуючи, поставнову Верховним Судом зазначено, що під час розгляду справи стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2016 року №0000022200 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем “податок на прибуток” за порушення підпункту 139.1.7 пункту 139.1 статті 139 ПК України суди попередніх інстанцій не визначили характер спірних правовідносин, а також обставини, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень, не з'ясували, якими доказами мають підтверджуватися зазначені обставини і не вжили заходів для їх виявлення та витребування.

Ухвалою суду від 01.04.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну неналежного відповідача ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на належного Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що протягом періоду, що перевірявся встановлено ДП НВК “Прогрес” мало взаємовідносини з ТОВ фірма “Оксідал”. На підтвердження реальності господарських операцій позивачем під час перевірки надавались певні документи, які на його думку є достатніми. В свою чергу аналізуючи надані документи та враховуючи характер досліджуваних відносин ОСОБА_3 ОДПІ вважає їх такими, що складені з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України від “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та вказує на недостатність документального підтвердження здійснення задекларованих операцій, зокрема руху ТМЦ у процесі поставок та інше.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Працівниками ОСОБА_3 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства науково-виробничий комплекс “Прогрес” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. За результатами перевірки складений акт № 17/22-14307297 від 13.01.2016.

Перевіркою встановлено порушення ДП НВК “Прогрес”:

пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.7, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 291582,00 грн., в тому числі: 2014 рік в сумі 291582,00 грн.;

статті 185, статті 186, статті 198, статті 200, статті 201 розділу V Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3, частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 205700,00 грн.. в тому числі за червень 2014 року на суму 16000,00 грн., за серпень 2014 року в сумі 159700,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 30000,00 грн.;

статті 185, статті 186, статті 198, статті 200, статті 201 розділу V Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3, частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між гумою податкових зобов’язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 62200,00 грн., у тому числі за липень 2014 року - 62200,00 грн.

На підставі акта перевірки № 17/22-14307297 від 13.01.2016 року ОСОБА_3 ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від 29.01.2016 року форма “Р”, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності” у розмірі 364 477,50 грн. (з яких 291 582,00 грн. за основним платежем, 72 895,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ НОМЕР_2 від 29.01.2016 року форма “Р”, яким Державному підприємству науково-виробничий комплекс “Прогрес” збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)” у розмірі 257 125,00 грн. (з яких 205 700,00 грн. за основним платежем, 51 425,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ НОМЕР_3 від 29.01.2016 року форма “В4”, яким позивачу зменшено від’ємне значення податку на додану вартість на суму 62 200,00 грн.

Під час проведеної перевірки ОСОБА_3 ОДПІ було встановлено, що між ДП НВК “Прогрес”, як замовником та ТОВ фірма “Оксідал”, як виконавцем, було укладено договір № 1 від 09.01.2014 (а.с. 100-103 Т.1). Згідно умов договору виконавець зобов’язується виготовити та поставити замовнику просвітлені заготовки із сапфіру розміром 152*78,8*3мм (згідно креслення) в кількості 133 шт. Оплата та поставка продукції здійснюються на підставі відповідних рахунків фактур виконавця та заявок замовника, які складаються на протязі дії договору у відповідності з потребою. Передача оформленої у встановленому порядку продукції здійснюються з супровідними документами виконавця (видаткової накладної, податкової накладної). Кількість товару, що поставляється, вказано в технічних вимогах (додаток до договору).

Також, між ДП НВК “Прогрес”, як замовником та ТОВ фірма “Оксідал”, як виконавцем, було укладено договір № 5 від 27.06.2014 (а.с. 104-110 Т.1). Зазначений договір містить аналогічні умови.

Виконання сторонами своїх договірних зобов’язань підтверджують видаткові накладні від 10.02.2014 № НОМЕР_4; від 27.03.2014 № НОМЕР_5; від 17.06.2014 № 0000013; від 10.07.2014 № НОМЕР_6; від 16.07.2014 № НОМЕР_7; від 25.07.2014 № НОМЕР_8; від 25.07.2014 № НОМЕР_9; від 05.08.2014 № НОМЕР_10; від 18.08.2014 № НОМЕР_11; від 19.08.2014 № НОМЕР_12; від 28.08.2014 № НОМЕР_13; 10.09.2014 № НОМЕР_14; від 18.09.2014 № 0000026; від 26.09.2014 № 0000028; від 07.10.2014 № 0000029; від 17.10.2014 № 0000031; від 24.10.2014 № 0000032; від 07.11.2014 № НОМЕР_15; від 27.11.2014 № НОМЕР_16; від 11.12.2014 № НОМЕР_17; від 26.12.2014 № НОМЕР_18 (а.с. 126-146 Т.1).

ДП НВК “Прогрес” було здійснено оплату поставленого товару в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 874/з-д від 26.02.2014, № 1872з-д від 07.05.2014, № 2498/з-д від 18.06.2014, № 1 від 07.07.2014, № 2804/з-д від 07.07.2014, № 3574/з-д від 18.08.2014, № 4798/з-д від 27.10.2014 (а.с. 112-118 Т.1). Рух активів позивача внаслідок здійснених операцій з поставки товару від ТОВ фірма “Оксідал” підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 за 2014 рік та по рахунку 202 за 2014 рік (а.с. 111, 218-220 Т.1).

На підтвердження якості товару “заготовки із сапфіру” ТОВ фірма “Оксідал” було надано позивачу сертифікати якості (а.с. 147-167 Т.1).

Отримання товарно-матеріальних цінностей відбувалось працівниками підприємства, а саме на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, про видачу яких зазначено в книзі обліку довіреностей (а.с. 168-189 Т.1). Отримання товару працівниками підприємства підтверджується також посвідченнями про відрядження ТОВ фірма “Оксідал”, в яких зазначено мету поїздок, зокрема отримання просвітлених заготовок із сапфіру та погодження умов постачання товару на 2014 рік (а.с. 190-198 Т.).

Частина партій товару була отримана позивачем шляхом пересилання ТОВ “Нова Пошта”, про що свідчать довіреність № 3 від 09.01.2014, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/54-000580 від 14.07.2014, № НП/54-000597 від 21.07.2014, № НП/54-000650 від 31.07.2014, від 28.08.2014, № НП/54-000753 від 15.09.2014, № НП/54-000781 від 27.09.2014, № НП/54-000910 від 13.10.2014, № НП/54-000983 від 28.10.2014, товарно-транспортні накладні № 59000065763076 від 11.07.2014, № 00066443390 від 16.07.2014, № 59000067549563 від 25.07.2014, № 000068891325 від 06.08.2014, № 59000069737427 від 13.08.2014, № 000070484299 від 19.08.2014, № 59998012833857 від 26.09.2014, № 59000076927302 від 07.10.2014, № 59000079455678 від 24.10.2014, № 10014854942 від 27.11.2014 (а.с. 199 - 217 Т.1).

На суму податкових зобов’язань з ПДВ ТОВ фірма “Оксідал” було виписано позивачу податкові накладні № 1 від 26.02.2014, № 1 від 07.05.2014, № 1 від 18.06.2014, № 1 від 07.07.2014, № 2 від 07.07.2014, № 1 від 18.08.2014, № 2 від 27.10.2014 (а.с. 119-125 Т.1)

Придбаний у ТОВ фірма “Оксідал” товар був використаний ДП НВК “Прогрес” у власному виробництві при виготовленні виробу – Станції оптико-електронного подавлення “Адрос” про що свідчать накладні на здачу готових виробів на склад готової продукції підприємства (а.с. 222-237 Т.1). Виготовлення ДП НВК “Прогрес” зазначеного приладу підтверджується рекламним проспектом, а також альбомом креслень виробу СОЕП “Адрос” (а.с. 98-101 Т.2).

В подальшому СОЕП “Адрос” був реалізований третім особам, що підтверджується договорами, зокрема зовнішньоекономічними контрактами, специфікаціями до договорів видатковими накладними, довіреностями на отримання приладу, актами приймання поставлених товарів, актом технічної інспекції, вантажно-митними деклараціями, (а.с. 238-254 Т.1, 1-77 Т.2). Позивачем отримано вигоду від поставки СОЕП “Адрос”, а саме покупцями перераховано кошти на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 78-96 Т.2)

Надаючи правову оцінкц вказаному рішенню, суд зазначає таке.

Згідно із абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі – ПК України; тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що між ДП НВК “Прогрес” (замовник) та ТОВ фірма “Оксідал” (виконавець) укладено договір поставки від 09 січня 2014 року №1.

За умовами договору виконавець зобов'язується виготовити та поставити замовнику просвітлені заготовки із сапфіру розміром 152х78,8х3мм (згідно креслення) в кількості 133 шт. Передача оформленої у встановленому порядку продукції здійснюються з супровідними документами виконавця (видаткової накладної, податкової накладної). Кількість товару, що поставляється, вказано в технічних вимогах (додаток до договору).

Також між ДП НВК “Прогрес” (замовник) та ТОВ фірма “Оксідал” (виконавець) укладено договір поставки від 27 червня 2014 року №5, умови якого щодо поставки просвітлених заготовок із сапфіру розміром 152х78,8х3мм в кількості 492 штуки аналогічні з договором від 09 січня 2014 року №1.

Виконання сторонами своїх договірних зобов'язань підтверджується видатковими накладними від 10 лютого 2014 року №0000000003; від 27 березня 2014 року №0000000008; від 17 червня 2014 року №0000013; від 10 липня 2014 року №0000000015; від 16 липня 2014 року №0000000016; від 25 липня 2014 року №0000000018; від 25 липня 2014 року №0000000019; від 05 серпня 2014 року №0000000020; від 18 серпня 2014 року №0000000021; від 19 серпня 2014 року №0000000022; від 28 серпня 2014 року №0000000023; 10 вересня 2014 року №0000000024; від 18 вересня 2014 року №0000026; від 26 вересня 2014 року №0000028; від 07 жовтня 2014 року №0000029; від 17 жовтня 2014 року №0000031; від 24 жовтня 2014 року №0000032; від 07 листопада 2014 року №0000000033; від 27 листопада 2014 року №0000000036; від 11 грудня 2014 року №0000000040; від 26 грудня 2014 року №0000000044.

ДП НВК “Прогрес” здійснено оплату за поставлений товар в безготівковій формі за платіжними дорученнями від 26 лютого 2014 року №874/з-д, від 07 травня 2014 року №1872 з-д, від 18 червня 2014 року №2498/з-д, від 07 липня 2014 року №1, від 07 липня 2014 року №2804/з-д, від 18 серпня 2014 року №3574/з-д, від 27 жовтня 2014 року №4798/з-д. Рух активів позивача внаслідок здійснених операцій з поставки товару від ТОВ фірма “Оксідал” відображено в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 202, 631 за 2014 рік.

На підтвердження якості товару “заготовки із сапфіру” ТОВ фірма “Оксідал” надано позивачу сертифікати якості.

Отримання товарно-матеріальних цінностей відбувалось працівниками Підприємства на підставі довіреностей, про видачу яких зазначено в книзі обліку довіреностей. Крім того, працівникам видано посвідчення про відрядження.

Інша частина партій товару була отримана позивачем шляхом пересилання ТОВ “Нова Пошта”, про що свідчать довіреність на отримання вантажу від 09 січня 2014 року №3 з переліком довірених осіб та їх паспортними даними, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14 липня 2014 року №НП/54-000580, від 21 липня 2014 року №НП/54-000597, від 31 липня 2014 року №НП/54-000650, від 28 серпня 2014 року, від 15 вересня 2014 року №НП/54-000753, від 27 вересня 2014 року №НП/54-000781, від 13 жовтня 2014 року №НП/54-000910, від 28 жовтня 2014 року №НП/54-000983, товарно-транспортні накладні від 11 липня 2014 року №59000065763076, від 16 липня 2014 року №00066443390, від 25 липня 2014 року №59000067549563, від 06 серпня 2014 року №000068891325, від 13 серпня 2014 року №59000069737427, від 19 серпня 2014 року №000070484299, від 26 вересня 2014 року №59998012833857, від 07 жовтня 2014 року №59000076927302, від 24 жовтня 2014 року №59000079455678, від 27 листопада 2014 року №10014854942.

На суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ фірма “Оксідал” виписано позивачу податкові накладні від 26 лютого 2014 року №1, від 07 травня 2014 року №1, від 18 червня 2014 року №1, від 07 липня 2014 року №1, від 07 липня 2014 року №2, від 18 серпня 2014 року №1, від 27 жовтня 2014 року №2.

Придбаний у ТОВ фірма “Оксідал” товар був використаний ДП НВК “Прогрес” у власному виробництві при виготовленні виробів - станцій оптико-електронного подавлення “Адрос” КТ-01 АВ, “Адрос” КТ-01 АВЕ (накладні на здачу готових виробів на склад готової продукції підприємства, рекламний проспект, альбом креслень виробу СОЕП “Адрос”).

В подальшому відповідний товар реалізований третім особам, що підтверджується договорами, зокрема зовнішньоекономічними контрактами, специфікаціями до договорів, видатковими накладними, довіреностями на отримання приладу, актами приймання поставлених товарів, актом технічної інспекції, вантажно-митними деклараціями, платіжними дорученнями.

Вказані обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 24.01.2019, які відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, недоказуються.

Разом з тим, висновок про завищення задекларованих підприємством показників Податкових декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати», що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податку на прибуток, у сумі 666 400,00 грн. за 2014 рік податковим органом обгрунтований тим, що на порушення п.п. 139.1.7 п. 139.1 ст. 139 ПК України ДП НВК «Прогрес» невірно включило до податкової декларації з податку на прибуток підприємства витрати, сплачені як регулярні внески учасника Державного концерну «Укроборонпром». Але таке твердженням податкового органу є безпідставним і нормативно не обгрунтованим, виходячи з наступного.

ДК «Укроборонпром» є державним господарським об’єднанням, утвореним відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром»» з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком, зокрема і Державне підприємство науково-виробничшНодмплекс «Прогрес» (надалі - ДП НВК «Прогрес»),Постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 31.08.2011 року «Про деякі питання Державного концерну «Укроборонпром» затверджений Статут Державного концерну «Укроборонпром», додатком до якого є «Перелік державних підприємств - учасників Державного концерну «Укроборонпром», у якому також вказане Державне підприємство науково-виробничий комплекс «Прогрес».

Згідно ст. 3 Закону України «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» № 3531 від 16.06.2011 року (надалі за текстом - Закон № 3531) суб’єктами управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України та Державний концерн «Укроборонпром».

Згідно ч. 1 ст. 4. Закону № 3531 Державний концерн «Укроборонпром» є уповноваженим суб’єктом господарювання з управління об’єктами державної власності в оборонно- промисловому комплексі.

Згідно ч. 2 ст. 4. Закону № 3531 Концерн виконує функції із забезпечення науково- технічного і виробничого розвитку учасників Концерну.

Згідно ч. 4 ст. 4. Закону № 3531 Концерн діє на підставі цього Закону та Статуту, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. З постанови Кабінету Міністрів України № 993 від 31.08.2011 року «Про деякі питання Державного концерну «Укроборонпром» статутний капітал Концерну формується за рахунок коштів державного бюджету, майна учасників Концерну та інших джерел, не заборонених законодавством.

Концерн утворений з метою забезпечення ефективного функціонування та управління суб’єктами господарювання державного сектору економіки, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами (п. 17 Статуту).

Згідно з п. 13 Статуту Державного концерну «Укроборонпром» Концерн відповідно до законодавства регулює провадження наукової, проектної, виробничої, фінансової, цінової, інвестиційної, інноваційної, зовнішньоекономічної та іншої діяльності його учасників, пов'язаної з розробленням, виготовленням, реалізацією та обслуговуванням товарів військового та спеціального призначення. Розроблення, виготовлення, реалізація та обслуговування товарів військового та спеціального призначення є предметом основної діяльності учасників Концерну.

Відповідно до п. 18 Статуту на Концерн покладаються такі завдання:

1) здійснення централізованого регулювання, контролю та координації діяльності учасників Концерну, зокрема тих, які в установленому порядку одержали право на експорт, імпорт продукції та послуг військового призначення та подвійного використання, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю;

2) сприяння підвищенню ефективності використання і розвитку експортного, виробничого та науково-технічного потенціалу учасників Концерну;

3) створення і забезпечення функціонування системи продажу високотехнологічної промислової продукції, узагальнення результатів інтелектуальної діяльності та виконання робіт і послуг;

4) сприяння учасникам Концерну в проведенні прикладних досліджень за перспективними напрямами розвитку науки і техніки та впровадженні у виробництво передових технологій;

5) залучення інвестицій в оборонно-промисловий комплекс, зокрема для створення конкурентоспроможних зразків високотехнологічної промислової продукції, включаючи товари військового призначення;

6) створення експортноорієнтованих структур в оборонно-промисловому комплексі, розроблення документів, необхідних для їх створення, а також розроблення і реалізація маркетингових стратегій в інтересах зазначених структур;

7) освоєння міжнародних ринків озброєння, військової та спеціальної техніки, проведення маркетингових досліджень, зокрема із залученням на договірній основі представників інших підприємств та організацій;

8) реалізація військового майна відповідно до укладених з Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, підприємствами та організаціями, у тому числі нерезидентами, договорів купівлі-продажу, міни, поставки та інших цивільно-правових договорів, що передбачають передачу права власності на військове майно на платній або компенсаційній основі.

Відповідно до п. 20 Статуту Концерн самостійно планує свою господарську діяльність на підставі договорів із замовниками з урахуванням споживчого попиту на його продукцію, роботи і послуги.

Згідно п. 15 Статуту Державного концерну «Укроборонпром» встановлено, що учасники Концерну зобов’язані сплачувати внески в порядку та в розмірах, визначених генеральним директором Концерну. При цьому, відповідно до норм Положення про внески учасників Державного концерну «Укроборонпром», затвердженого генеральним директором Концерну

20.01.2012, регулярні або цільові внески учасників Концерну прямо пов’язані із їх господарською діяльністю і спрямовані на підвищення їх ефективності.

20 січня 2012 року затверджено Положення про внески учасників ДК «Укроборонпром» (надалі - Полодення про внески).

П. 1.2 Положення про внески передбачено, що внески учасників Концерну є одним із джерел формування майна Концерну та надаються виключно для реалізації його статутної мети та завдань, проектів і програм розвитку матеріально-технічної бази, утримання органів управління та працівників Концерну.

Згідно п. 1.3 Положення про внески внески учасників Концерну - це щорічні (щоквартальні), цільові, благодійні внески, безповоротна фінансова допомога та інші внески.

Відповідно до п. 1.4 Положення про внески учасники Концерну зобов’язані сплачувати внески в порядку та розмірах, визначених генеральним директором Концерну.

Відповідно до п.п. 2.1.1 Положення про внески регулярний річний (квартальний) внесок - грошове перерахування, яке оплачується учасниками Концерну щорічно (щоквартально) в порядку, визначеному Положенням, і в розмірі, визначеному рішенням генерального директора Концерну.

Відповідно до п. 2.3 Положення про внески, внески учасників Концерну спрямовуються на: - вирішення статутних цілей Концерну; наповнення створених у Концерні фондів; - фінансування конкретних цільових програм; - заробітну плату працівників Концерну; - вирішення інших завдань діяльності Концерну, що не суперечать її статутним цілям і завданням; - інші цілі, не заборонені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.1 Положення про внески, розмір регулярного річного (квартального) внеску визначається генеральним директором Концерну на майбутній фінансовий рік і оформлюється окремим наказом. Розмір внеску повинен бути визначений до затвердження фінансових планів Концернц.

Відповідно до п. 3.2 Положення про внески регу.іярні річні (квартальні) внески в грошовій формі в установленому розмірі перераховуються безпосередньо на рахунок Концерну

Саме регулярні внески і були сплачені ДП НВК «Прогрес» у 2014 році.

Так, відповідно до наказу ДК «Укроборонпром» № 72 від 02.04.2014 ДП НВК «Прогрес» зобов’язане було нарахувати та сплатити регулярні внески у розмірі 297000,00 грн. за 1-й та 2-й квартал 2014 року, на оплату якого Концерн надав підприємству рахунок № 67 від 02.04.2014 року. Даний регулярний внесок був оплачений ДП НВК «Прогрес» платіжним дорученням № 1389цк від 04.04.2014 у сумі 297000,00 грн.

Відповідно до наказу ДК «Укроборонпром» № 185 від 23.07.2014 ДП НВК «Прогрес» зобов’язане було нарахувати та сплатити регулярні внески у розмірі 184700,00 грн. за 3-й квартал 2014 року, на оплату якого Концерн надав підприємству рахунок № 173 від 23.07.2014 року. Даний регулярний внесок був оплачений ДП НВК «Прогрес» платіжним дорученням № 3157/з-д від 24.07.2014 у сумі 184700,00 грн.

Відповідно до наказу ДК «Укроборонпром» № 236 від 30.09.2014 ДП НВК «Прогрес» зобов’язане було нарахувати та сплатити регулярні внески у розмірі 184700,00 грн. за 4-й квартал 2014 року, на оплату якого Концерн надав підприємству рахунок № 274 від 30.09.2014 року. Даний регулярний внесок був оплачений ДП НВК «Прогрес» платіжним дорученням № 4568/з-д від 13.10.2014 у сумі 184700,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько- господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності, зокрема витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами (п.п. 139.1.7 п. 139.1. ст. 139 ПК України). Встановлені обмеження стосуються витрат, які не пов’язані з господарською діяльністю.

Підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 ст. 140 ПК України встановлено, що при визначенні об’єкта оподаткування податку на прибуток підприємств враховуються витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Таким чином, згідно з викладеним, сплата учасника Концерну внесків враховується у податкових витратах, правомірність чого також підтверджено податковою консультацією від 27.02.2012 № 3491/6/15-3415-26, наданою Державною податковою службою України.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 139.1.7 п. 139.1 ст. 139 ПК Ураїни, тому доведено протиправність податкових повідомлень-рішень, як і є предметом оскарження.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 29.01.2016.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 19.04.2019.

Позивач: Державне підприємство науково-виробничий комплекс "Прогрес" (вул. Носівський шлях, 29, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 14307297).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, 39392193).

Суддя І.І. Соломко