Рішення № 81279181, 18.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/767/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та просить:

- визнати протиправною бездіяльність Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України з невиплати ОСОБА_3 пенсії за період з 01.06.2018 по 31.01.2019;

- зобов’язати Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України виплатити ОСОБА_3 пенсію за період з 01.06.2018 по 31.01.2019.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач, як внутрішньо переміщена особа має право на пенсію на підставі норм законодавства України, в тому числі на виплату пенсії за минулий період, коли пенсія йому не виплачувалась. Відмова у виплаті пенсії за період з 01 червня 2018 по 31 січня 2019 порушує гарантоване Конституцією України право позивача на пенсійне забезпечення і суперечить вимогам чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 з 05.07.2016 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджено довідкою від 05.07.2016 №7426001248, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення.

З 12.06.2016 Чернігівським об’єднаним управлінням ПФУ ОСОБА_3 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за віком на пільгових умовах по Списку №1.

В травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Пенсійного фонду Білорусі про переведення пенсії з України в Білорусь у зв’язку з виїздом його в Білорусь.

З червня 2018 року виплату пенсії в Україні для ОСОБА_3 було припинено, справу направлено в Білорусь.

27.07.2018, після розгляду справи Пенсійним фондом Білорусі, ОСОБА_3 було дано відмову в призначенні пенсії в Білорусі у зв’язку з відсутністю достатнього страхового стажу. Справу направлено в м. Київ.

Через неможливість нарахування пенсії у Білорусі, 06.11.2018 ОСОБА_3 звернувся із заявою про відновлення пенсійних нарахувань до Пенсійного фонду м. Чернігова.

На підставі даного звернення 26.12.2018 пенсійну справу № 319/02-03 було передано до Чернігівського об’єднаного управління ПФУ.

Однак пенсії позивач не отримував.

25.01.2019 позивач звернувся із запитом про роз’яснення причин невиплати пенсії, а також причин не повернення заборгованості по ній з червня 2018 року.

В лютому 2019 року відповідач виплатив ОСОБА_3 пенсію за лютий місяць 2019 року, в розмірі 5187,81 грн.

У листі від 22.02.2019 № 159/06/Щ-7 Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України повідомило позивача, що виплата пенсії за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 буде вирішуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Виплата пенсії за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 не здійснена з посиланням на п. 15 Порядку №365, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно з яким орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії, призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Але такий порядок на цей час є відсутнім.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно з статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності з 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-ІV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В той же час пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам визначено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

У преамбулі до Закону № 1058-ІV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Разом з тим, як вже зазначено вище, порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України.

Водночас Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України для виплати пенсій за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Відповідно до ч. 2 от. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, шо суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄЄПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54 Рішення).

Отже, право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини.

Будь-які мотиви прийняття пенсійним органом рішення про припинення виплати позивачу пенсії, а також посилання на встановлену законом підставу для припинення виплати пенсії відповідачем не зазначено.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

В даному ж випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні її пенсії.

Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов’язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.

Зважаючи на викладене вище, суд зазначає, що відповідачем безпідставно було відмовлено у здійсненні позивачу виплати пенсії за минулий період з 01 червня 2018 по 31 січня 2019, чим порушено гарантоване Конституцією України право позивача на пенсійне забезпечення.

За таких обставин позивач має право на виплату пенсії за вказаний минулий період часу.

Зважаючи на викладене вище, суд зазначає, що відповідачем безпідставно було відмовлено у здійсненні позивачу виплати пенсії за минулий період.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України з невиплати ОСОБА_3 пенсії за період з 01.06.2018 по 31.01.2019.

Зобов’язати Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України виплатити ОСОБА_3 пенсію за період з 01.06.2018 по 31.01.2019.

Стягнути з Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40378209) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 квітня 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот