Рішення № 81277726, 19.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/919/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами ) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання виконати дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Одеській області щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів);

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів);

постановити окрему ухвалу стосовно Головного управління Держгеокадастру у Одеській області щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме: приписів Земельного кодексу України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07 червня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

16.08.2018 року, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, позивач направив до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

До вказаної заяви позивачем надані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта та копія реєстраційного номера облікової картки платника податків; копія посвідчення ГУ НГУ про те, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Листом-відповіддю від 17 вересня 2018 року №Н-1 1353/0-6605/0/37-18 Головне управління Держгеокадарстру в Одеській області відмовлено в задоволенні заяви від 16.08.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки, оскільки, Наказом від 12 вересня 2018 року №77 Головного управління Держземагенства в Одеській області, (саме в день, коли вичерпано строк для надання відповіді заявнику), зазначена земельна ділянка включена у перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого що зазначена у заяві позивача

На день звернення до відповідача з відповідною заявою та на теперішній час спірна земельна ділянка не є передана у оренду, жодні речові права на неї не зареєстровані.

Згідно інформації з сайту Держгеокадастру, земельна ділянка площею 200 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (без кадастрового номеру, кадастровий номер вказано частково - НОМЕР_2,що знаходиться на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) включена до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області. Тобто, жодного факту підтвердження виставлення спірної земельної ділянки на земельні торги у відповідача немає.

А тому, ОСОБА_1 вважає дії відповідача щодо відмови незаконними, підстави на яких ґрунтується відмова в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства такими, що не відповідають законодавству України, порушують права позивача на першочергове право на отримання земельної ділянки, передбачене Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07 червня 2017 року, якою затверджено «Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», згідно з якою закріплюється принцип першочерговості забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції, незалежно від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 21.02.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю) 26.02.2019 року відповідно до розписки про отримання нарочно копії судового рішення, ухвали.

13.03.2019 року за вх. №8996/19 представником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області М. Савченко (начальник) надано відзив на адміністративний позов, який обґрунтовано наступним.

На адресу Головного управління 20.08.2018 року надійшло клопотання ОСОБА_1 за вх. №1-11353/0/36-18 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту).

За результатами розгляду клопотання, Головним управлінням, з дотриманням вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, надана відповідь позивачу від 17.09.2018 року за вих. №Н-11353/0-6605/0/37-18.

Відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 №37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 № 328 «Про введення з дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», Головним управліннями Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 № 77, із змінами від 12.09.2018 № 219, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого вже включена земельна ділянка, що вказана у заяві, наданій позивачем.

Головним управлінням зазначено, що на території Одеської області виділено масиви, за рахунок яких передбачено забезпечити земельними ділянками військовослужбовців, учасників антитерористичних операцій у східних та південно-східних областях Україну та повідомлено, що викопіювання з місцем розташування зазначених земельних масивів розміщене на офіційному сайті Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за електронною адресою: http://odeska.land.gov.ua/

Тобто, на момент розгляду клопотання позивача зазначена земельна ділянка вже включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних аукціонах.

Головним управлінням отримано клопотання Дивізійської сільської ради від 07.09.2018 року №182 (зареєстроване 07.09.2018 №18-7415/0/1-18), яким вона просить включити земельну ділянку орієнтовною площею 200 га, яка розташована на території Дивізійської сільської ради та є землею державної власності, до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років.

До клопотання Дивізійської сільської ради від 07.09.2018 року №182 також долучено рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Дивізійської сільської ради від 07.09.2018 №229-VІІ відповідно до якого запропоновано включити земельну ділянку орієнтовною площею 200 га, яка розташована па території Дивізійської сільської ради та є землею державної власності, до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років.

За результатами проведеної роботи, наказом Головного управління від 12.09.2018 року №219 «Про доповнення переліку земельних ділянок» доповнено перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого включена земельна ділянка, що вказана у заяві.

Головним управлінням надана мотивована відмова у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Відповідно до ст. 163 КАС України, 15.03.2019 року за вх. №9375/19 до суду від представника позивача ОСОБА_6 (за ордером) надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено наступне.

Станом на день звернення до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з відповідною заявою, так само на теперішній час, спірна земельна ділянка не є переданою у оренду. Жодні речові права на неї незареєстровані.

Згідно інформації з сайту Держгеокадастру, земельна ділянка площею 200 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (без кадастрового номеру, кадастровий номер вказано частково - НОМЕР_2), що знаходиться на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) включена до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області.

Тобто, жодного факту підтвердження виставлення спірної земельної ділянки на земельні торги у відповідача немає. Включення спірної земельної ділянки (тим більше не сформованої) до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги не є підставою для відмови позивачу у надання згоди на розроблення проекту землеустрою.

Посилання відповідача, як на підставу включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, на клопотання Дивізійської сільської ради та рішення сесії ради є необґрунтованим, з урахуванням того, що чинним Земельним кодексом України, зазначене клопотання не є підставою для включення земельної ділянки до такого переліку.

Відповідачем не надано жодного доказу, що земельна ділянка, яка є предметом спору, входить до складу земельної ділянки, яка нібито колись буде виставлена на торги.

Відповідно до ст. 164 КАС України, відповідач може надати заперечення, у яких викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Так, 25.03.218 року за вх.№10633/19 від представника відповідача М. Савченко (начальника) до суду надійшли заперечення, у яких відповідач аргументує незгоду з позицією позивача з огляду на наступне.

Щодо факту підтвердження виставлення спірної ділянки на земельні торги.

Між Головним управлінням та Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір від 04.03.2019 №34 на підготовку лотів, на виконання якого наказом Головного управління «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки - 198,00 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Щодо врахування позиції відповідної сільської та селищної ради під час надання земельної ділянки у власність громадян.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 року, якою затверджено «Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» позиція відповідної сільської та селищної ради враховується, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої ст. 6, п. 11-14 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії ї соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції).

Відповідно до ст. 12 п. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Відмовляючи у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення безоплатно у власність конкретної земельної ділянки, з підстав того, що вона вже включена до переліку земельних ділянок права оренди, на які виставляються на земельні торги окремими лотами, Головне управління не порушило першочергове право ОСОБА_1 на відведення земельної ділянки.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га.

Вказане не підлягає задоволенню, оскільки в такому разі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що є неприпустимим.

ОБСТВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 (ОСОБА_1 - далі), ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (а/с. 13-14).

Відповідно до посвідчення Головного управління Національної гвардії України, виданого 22.05.2015 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а/с. 16).

Довідкою Національної гвардії України військова частина 3029 від 02.08.2018 року №725 підтверджено, що майор ОСОБА_1 дійсно в період з 04.10.2014 по 20.11.2014 року та з 1.05.2015 по 12.07.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції: смт. Амвросіївка Донецької області, м. Маріуполь Донецької області (а/с. 17).

16.08.2018 року ОСОБА_1 направив до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області клопотання наступного змісту: «Прошу Вас надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів)» (а/с. 12).

До клопотання позивачем надано: копію паспорта громадянина України, копія ідентифікаційного коду, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія документа, що підтверджує участь військовослужбовця у виконання завдань щодо здійснення антитерористичних операцій у східних та південно-східних областях України.

На адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області вказане клопотання надійшло 20.08.2018 року, зареєстровано за №Н-11353/0/36-18.

17.09.2018 року за №Н-11353/0-6605/0/37-18 на адресу листування ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) направлено лист-відповідь щодо розгляду клопотання позивача, яким відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та повідомлено наступне: «Відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 року № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року» Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року №77, із змінами від 12.09.2018 року №219, затверджений перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що вказана у Вашій заяві.

Частиною 3 статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ).

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.

Юридичний спір в даній справі виник в результаті надання відмови позивачу в розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства суб'єктом владних повноважень.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (ч. 2,3 ст.22 Земельного кодексу України).

Пунктом «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара (п. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6, ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до п. 7, ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України.

Позивач є особою, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та має статус учасника бойових дій.

Відповідно п.14 ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій передбачено першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Згідно п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №898-р «Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київську міську державну адміністрацію забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

Рішенням тридцять четверної сесії сьомого скликання Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 07.09.2018 року №229-VII «Про участь у земельному аукціоні» прийнято рішення запропонувати включити земельну ділянку орієнтовною площею 200 га, яка розташована на території Дивізійської сільської ради та є землею державної власності до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років.

07.09.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області отримано клопотання Дивізійської сільської ради №182 про включення земельної ділянки орієнтовною площею 200 га, яка розташована на території Дивізійської сільської ради та є землею державної власності до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років, до якого додано рішення Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 07.09.2018 року №229-VII .

З урахуванням клопотання та рішення сільської ради, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №219 від 12.09.2018 року «Про доповнення переліку земельних ділянок» перелік земельних ділянок права оренди, на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно з Додатку №1, затвердженого наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області «Про затвердження переліку земельних ділянок» №77 від 18.09.2014 року доповнено земельними ділянками, визначеними Додатком №1 цього наказу.

На підставі вище зазначеного, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області і прийнято рішення від 17.09.2018 року №Н-11353/0-6605/0/37-18 про відмову в наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскілки, затверджений перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що вказана у заяві позивача.

Слід зазначити, що на момент звернення позивача з вищезазначеним клопотанням, яке зареєстроване відповідачем за вх.№ Н-11353/0/36-18від 20.08.2018 року до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, наказу Головного управління Держгеокадастру від 12.09.2018 року №219, ще не було прийнято.

Проте, нормативні приписи ст.118 Земельного кодексу України встановлюють виключну підставу відмови в наданні дозволу (невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку) на розробку проекту землеустрою, а тому дії відповідача щодо відмови є протиправними, вчиненими поза межами дискреційних повноважень.

Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити).

Вказана правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року у справі №2040/6320/18 (провадження №К/9901/68123/18).

Крім того, у вказаній Постанові суд доходить до наступного висновку:

«Як встановлено судом першої інстанції з листа Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 01 червня 2018 року № П-6043/0-4689/0/95-18, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, слугувало те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_3, не внесена до альбому-атласу з резервування земельних ділянок для передачі учасникам АТО, що затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09 лютого 2016 року № 17 "Про затвердження переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок для учасників АТО.

Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача від 01 червня 2018 року № П-6043/0-4689/0/95-18, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вони частиною сьомою статті 118 ЗК України не передбачені, а отже є незаконними.

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем, з урахуванням вищезазначених норм ЗК України, подано відповідні документи, що не заперечується відповідачем, то у відповідача не було правомірних підстав відхиляти клопотання щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства».

Відповідно до ч.4 ст. 135 Земельного кодексу України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами;

б) стартова ціна лота;

в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах;

г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Матеріалами справи не підтверджено та не надано відповідних доказів відповідачем, що приймалось рішення про проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 від 30.01.2019 року зазначено: «що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Земельним кодексом України.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Зазначений правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у Постанові від 12.12.2018 року у справі №826/8687/16 (провадження №11-1152апп18).

Суд вважає , що належним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву від 16.08.2018 року шляхом надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказане не є втручанням суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно надав позивачу формальну відмову.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17 та від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Щодо постановлення окремої ухвали стосовно Головного управління Держгеокадастру у Одеській області щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, про що позивач зазначає в прохальній частині адміністративного позову, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч.4 ст. 249 КАС України).

Суд звертає увагу позивача, що питання винесення окремої ухвали не відноситься до позовних вимог, а є дискреційними повноваженнями суду.

ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів повинно відповідати принципу верховенства права та сприяти здійсненню ефективного захисту.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч.2 ст.13). Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (ч.4 ст.13).

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управління Держгеокадастру в Одеській області не доведені обґрунтовані обставини відповідно до яких позивачу надана відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1,4 ст.90 КАС України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання виконати дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Одеській області щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів);

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, телефон: НОМЕР_3, електронна адреса:ІНФОРМАЦІЯ_1

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області - адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 3965871, телефон: (0482) 33 84 43, електронна адреса: odesa_info@land.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.