Рішення № 81277723, 18.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1366/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати прийняту державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 постанову про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні № 54602714.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання 16.04.2019 року учасники справи та/або їх представники не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду (а.с.50-52), про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв від них до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

18.04.2019 року від позивача до суду електронною поштою надійшла заява, вхід. № ЕП/2916/19 (а.с.94), до якої додано, зокрема, заяву позивача від 16.04.2019 року про проведення розгляду справи без участі позивача у порядку письмового провадження. (а.с.95-96)

Згідно змісту адміністративного позову (а.с.4-8), позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із посиланням на ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», п. 21 розділ ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, із зазначенням таких фактичних обставин, зокрема:

- 12.07.2016 року Київським районним судом м. Одеси виданий виконавчий лист № 520/17673/14-ц про стягнення з позивача на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1150340,24 грн. 06.09.2017 року головним державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеської області ОСОБА_4 була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 54602714 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. Впродовж 9 місяців, поки тривало виконавче провадження № 54602714, державним виконавцем взагалі не вчинялися жодні виконавчі дії щодо примусового стягнення коштів з боржника. 10.07.2018 року від стягувача ПАТ «АЛЬФА-БАНК» надійшла заява про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі якої 03.08.2018 року державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеської області ОСОБА_3 була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. 03.08.2018 року державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС міста ОСОБА_2 в Одеської області ОСОБА_3 також була прийнята постанова про стягнення з позивача ОСОБА_1 виконавчого збору по виконавчому провадженню № 54602714 в розмірі 115034,02 грн.;

- державним виконавцем Середніним О.С. не було надіслано позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження, чим порушено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»;

- з моменту відкриття виконавчого провадження 06.09.2017 року до моменту повернення виконавчого листа стягувачу 03.08.2018 року (майже рік) державним виконавцем не було вжито жодного заходу, який би привів хоч до якого-небудь фактичного стягнення з позивача грошових коштів. Єдиний захід у вигляді винесення постанови про арешт майна боржника від 06.09.2017 року жодним чином не сприяв фактичному стягненню коштів;

- 03.06.2018 року державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеської області ОСОБА_3 на підставі заяви стягувача ПАТ «АЛЬФА-БАНК» була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Отже, державний виконавець зобов’язаний був зазначити у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.08.2018 року результати виконання, однак цього зроблено не було, що є порушенням п. 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень. Отже, не вчиняючи жодних виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо фактичного стягнення заборгованості, 03.08.2018 року державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеської області ОСОБА_3 була прийнята постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від повної суми заборгованості, зазначеної у виконавчому листі № 520/17673/14-ц від 12.07.2016 року;

- під час здійснення виконавчого провадження № 54602714 державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій, спрямованих на примусове стягнення з боржника суми заборгованості, що могли б призвести до фактичного стягнення, хоча б якихось грошових коштів.

Згідно змісту відзиву на позовну заяву (а.с.55-58), відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із посиланням на ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 24, 25, п. 1 ч. 1, п. 2 ч. 5 ст. 26, ч.ч. 1, 2, п.п. 1-6 ч. 5 ст. 27, п.п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», із зазначенням таких фактичних обставин:

- 30.08.2017 на адресу Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області від представника за довіреністю ПАТ «Альфа Банк» ОСОБА_5 надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/17673/14-ц Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором № 1501/0508/71-103 від 30.05.2008 року у розмірі 1150340,24 грн. 06.09.2017 головним державним виконавцем відділу ОСОБА_4, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону № 1404-VIII, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 520/17673/14-ц Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2016. В постанові про відкриття виконавчого провадження № 54602714 від 06.09.2017 державним виконавцем зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 115034,02 грн. Отже, необхідність стягнення виконавчого збору та обов’язок боржника його сплатити виникає вже при відкритті виконавчого провадження;

- 10.07.2018 до відділу від представника за довіреністю ПАТ «Альфа Банк» ОСОБА_5 надійшла заява про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до якої останній просив повернути стягувачу виконавчий документ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII. 03.08.2018 старшим державним виконавцем відділу ОСОБА_3, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню № 54602714 по примусовому виконанню виконавчого листа № 520/17673/14-ц Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2016. 03.08.2018 державним виконавцем відділу винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яка виведена в окреме виконавче провадження № 56930775;

- стягувач ПАТ «Альфа Банк» звернувся з заявою про повернення виконавчого документу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, у зв'язку з чим настають наслідки, які передбаченні ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, – якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору;

- норми ст. 27 Закону № 1404-VIII містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 54602714 від 06.09.2017 року (а.с.62) головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, розглянувши заяву про примусове виконання (а.с.59):

- відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 520/17673/14-ц, виданого 12.07.2016 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 1150340,24 грн.;

- стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 115034,02 грн.

10.07.2018 року до відповідача від представника стягувача – Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» надійшла заява, в якій останній просив, на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернути виконавчі листи № 520/17673/14-ц виданий 12.07.2016 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-банк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 1150340,24 грн. та судовий збір 3654,00 грн. (а.с.82)

03.08.2018 року головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, прийнято постанови у ВП № 54602714:

- керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про: повернення виконавчого листа № 520/17673/14-ц, виданого 12.07.2016 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 1150340,24 грн. – стягувачу; виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.08.2018 № ВП 54602714 у розмірі 115034,02 грн. (а.с.90-91);

- керуючись ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», – про стягнення з боржника: ОСОБА_1, виконавчого збору у розмірі: 115034,02 грн. (а.с.83).

Не погоджуючись з постановою від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні № 54602714 про стягнення виконавчого збору, позивач оскаржив її у судовому порядку.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії матеріалів виконавчого провадження № 54602714. (а.с.59-93), серед яких є, зокрема, копії: постанови про арешт майна боржника від 06.09.2017 року; відповідей: від 06.09.2017 року на запити від 06.09.2017 року, від 07.12.2017 року на запити від 07.12.2017 року, від 11.06.2018 року на запити від 11.06.2018 року, від 19.06.2018 року на запити від 19.06.2018 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, про осіб-боржників, які отримують пенсії, про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, про осіб-боржників, які отримують пенсії; від 07.09.2017 року на запити від 06.09.2017 року, від 08.12.2017 року на запити від 07.12.2017 року, від 12.06.2018 року на запити від 11.06.2018 року, від 21.06.2018 року на запити від 19.06.2018 року до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1 та 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – ЗУ № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі – Інструкція № 512/5).

Відповідно до ст. 1 ЗУ № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

- виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень;

- постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ № 1404-VIII виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 ЗУ № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, примусове виконання рішення суду розпочинається прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 ЗУ № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.ч. 3, 4 ст. 37 ЗУ № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 3 ст. 40 ЗУ № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Аналіз наведених норм ЗУ № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до п. 20 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

Матеріали справи, так само як і відзив на позовну заяву не містять відомостей щодо фактичного виконання рішення в рамках виконавчого провадження № 54602714, що є безумовною підставою для визнання протиправною оскаржуваної постанови від 03.08.2018 року про стягнення виконавчого збору.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про обов'язок стягнення виконавчого збору та необхідність його сплати боржником вже з моменту відкриття виконавчого провадження, оскільки на час прийняття оскаржуваної постанови в рамках виконавчого провадження № 54602714, виконавчий збір підлягав стягненню в розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, тобто після фактичного стягнення з боржниками суми боргу.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.02.2018 року у справі № 910/1587/13.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, відповідач суду не навів та не надав.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція відповідача зі спірних питань – є помилковою;

- оскаржена постанова прийнята відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату № 11782 від 27.02.2019 року щодо сплати суми судового збору за подання даного позову в розмірі 1150,34 грн.

Відповідно стягненню з Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 1150,34 грн. (одна тисяча сто п’ятдесят гривень тридцять чотири копійки).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 157, 194, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 65088, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Генерала Петрова, 1, м. Одеса, 65065, ідентифікаційний код юридичної особи: 41406776) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 про стягнення виконавчого збору від 03.08.2018 року у виконавчому провадженні № 54602714.

Стягнути з Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1150,34 грн. (одна тисяча сто п’ятдесят гривень тридцять чотири копійки).

Апеляційні скарги на рішення суду можуть бути подані в поряду, передбаченому ч. 6 ст. 287 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя М.Г. Цховребова

.