Рішення № 81277487, 27.03.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

27.03.2019 Єдиний унікальний номер 205/5996/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

за участю секретаря - Мікунової К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, без застосування технічного запису відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про захист прав споживача, визнання кредитного договору, додаткової угоди та договору іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 14 серпня 2015 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому вказав, що 08 грудня 2006 року між ВАТ «ОСОБА_1 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/119735/3175/74, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 13 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 07.12.2026 року, а відповідач прийняв на себе зобов’язання сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 14% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку. 12.01.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 014/119735/3175/74, відповідно до умов якої дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав. Однак, відповідач забов`язання за кредитним договором не виконує, у встановлені строки кредит не повертає, внаслідок чого станом на 10.07.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 14 266,89 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 311 705,49 грн., з яких: поточна заборгованість в розмірі 12 633,66 доларів США, що еквівалентно 276 022,39 грн., в тому числі прострочена 262,85 доларів США, що еквівалентно 5742,79 грн.; заборгованість за процентами в розмірі 930,89 доларів США, що еквівалентно 20 338,25 грн.; пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів в розмірі 702,34 доларів США, що еквівалентно 15 344,85 грн., яку і просив стягнути з відповідача та судові витрати.

13.05.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про захист прав споживача, визнання кредитного договору, додаткової угоди та договору іпотеки недійсними, який в подальшому уточнила. В обґрунтування позову зазначила, що 08 грудня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір № 014/119735/3175/74. Зобов’язання за вказаним кредитним договором було забезпечено договором іпотеки № 4167/3175/305653, укладеним 08.12.2006 року. Разом з тим, ОСОБА_2 зазначає, що позивач не належно виконав умови п. 1.1 кредитного договору, а саме, надав грошові кошти в національній валюті. Крім того, кредитор у кредитному договорі встановив собі право вимагати дострокове погашення кредиту у повному обсязі, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) у випадках, не передбачених законодавством, та у таких випадках, що суперечать нормам законодавства. Тобто, кредитор встановив у кредитному договорі жорсткі, дискримінаційні та несправедливі умови підвищення процентної ставки в односторонньому порядку. Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсним договір іпотеки, оскільки цей договір є похідним від кредитного договору. Просила визнати недійсним кредитний договір № 014/119735/3175/74 від 08.12.2006 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2; визнати недійсною додаткову угоду № 014/119735/3175/74/1 до кредитного договору № 014/119735/3175/74 від 08.12.2006 року, укладену між ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2; визнати недійсним договір іпотеки № 4167/3175/305653 від 08.12.2006 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача разом з позовом надав заяву, згідно якої просив слухати справу у його відсутність, позовну заяву підтримав та просив задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшла письмова заява з проханням слухати справу у його відсутність первісну позовну заяву не визнав та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зустрічну позовну заяву підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06 березня 2017 року постановлено витребувати у Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» копію договору бінківського рахунку №223392065351 від 08.12.2006 року та копію договору банківського рахунку №223842065351 від 08.12.2006 року, виписку по рахунку №223392065351 та рахунку №223842065351, а також докази, що підтверджують факт отримання відповідачем від банку інформаційного листа.

Ухвалою від 12 червня 2018 року по справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_4 Разом з тим, судовим експертом повідомлено про неможливість надати висновок судової економічної експертизи (Т.2, а.с.5-24).

Суд, вивчивши матеріали справи, з’ясувавши обставини по справі та перевіривши їх наданими доказами, з огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/119735/3175/74, за умовами якого ОСОБА_2 було надано споживчій кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 13 000,00 доларів США на строк до 07 грудня 2026 року із сплатою 14% річних, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші зобов`язання визначені договором (Т.1, а.с.9-11).

Отримання ОСОБА_2 кредиту у розмірі 13 000,00 доларів США, еквівалент у гривнях 65 650,00 грн. підтверджується заявою про видачу готівки № 175/254-15 від 08 грудня 2006 року (Т.1., а.с.181).

Відповідно до п.п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу Кредитора щомісячно до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, часткове часткове погашення кредиту згідно п.1.3 цього Договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 07 грудня 2026 року на рахунок, зазначений в п. 4.1 цього договору; щомісячно, до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця отримання кредиту, та при остаточному погашені кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів на рахунок № 223842065351 в Дніпропетровська ОД ВАТ «ОСОБА_1 Аваль».

Кредитний договір та усі додатки містять підписи позичальника та представника Банку.

12 січня 2011 року між сторонами була укладена додаткова угода № 014/119735/3175/74/1 до кредитного договору № 014/119735/3175/74 від 08.12.2006 року(Т.1,а.с.18-20).

Матеріали справи містять докази виконання банком своїх зобов'язань щодо надання кредитних коштів, проте позичальник не довів належними та допустимими доказами повернення цих коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно доданого до позову розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/119735/3175/74 від 08 грудня 2006 року, станом на 10.07.2015 року утворилась заборгованість в сумі 14 266,89 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 311 705,49 грн., з них:

-поточна заборгованість в розмірі 12 633,66 доларів США, що еквівалентно 276 022,39 грн., в тому числі прострочена 262,85 доларів США, що еквівалентно 5742,79 грн.;

-заборгованість за процентами в розмірі 930,89 доларів США, що еквівалентно 20 338,25 грн.;

-пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів в розмірі 702,34 доларів США, що еквівалентно 15 344,85 грн. (Т.1, а.с.6-8).

Жодних доказів які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.

21.05.20015 року за вих. №114.0.0.00/15-32339 позивачем на адресу ОСОБА_2 було направлено вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором та запропоновано відповідачу протягом не більш ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом із сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору (Т.1, а.с.33-34).

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно з статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням),то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Також відповідно до ст. ст. 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором. Згідно з п.п. 5.5, 6.5 Кредитного договору відповідач зобов`язався достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів у випадку невиконання умов кредитного договору, тобто зазначений пункт договору містить норму про відповідальність відповідача у вигляді дострокового повернення кредиту, в тому числі й при порушенні зобов`язань по щомісячній сплаті кредиту та відсотків.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що на теперішній час відповідач ОСОБА_2ухиляється від виконання своїх зобов`язань перед позивачем, а також не вживає ніяких заходів щодо погашення боргу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та вважає за необхідне стягнути з відповідача поточну заборгованість за кредитним договором № 014/119735/3175/74 від 08 грудня 2006 року в розмірі 12 633,66 доларів США, що еквівалентно 276 022,39 грн., в тому числі прострочена 262,85 доларів США, що еквівалентно 5742,79 грн.; заборгованість за процентами в розмірі 930,89 доларів США, що еквівалентно 20 338,25 грн., що загалом складає 13 564,55 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 296 360,64 грн.

Вирішуючи вимогу про стягнення пені, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Виходячи із того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України - гривні.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути пеню в національній валюті, розмір якої становить 15 344,85 грн.

Натомість, зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про захист прав споживача, визнання кредитного договору, додаткової угоди та договору іпотеки недійсними не підлягає задоволенню за нижченаведеним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1). Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину (ч. 2).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), договір, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками, є договором про надання споживчого кредиту; а отже, на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні встановлено про те, що ОСОБА_2була вільною у своєму виборі та мала право або укладати або не укладати оспорюваний кредитний договір на запропонованих їй умовах. При укладенні кредитного договору сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, зокрема, порядку надання кредитних коштів; розміру процентної ставки за користування кредитними коштами; погоджено графік повернення кредиту та сплати відсотків, який є додатком до договору.

Підписавши договір, ОСОБА_2цим самим підтвердила своє волевиявлення на укладення договору та згоду з умовами договору. Заперечень щодо умов оспорюваного договору на момент його укладення остання не заявляла. На виконання умов договору банк надав їй кредитні кошти, які були отримані шляхом зняття готівкових коштів з поточного рахунку в банку та використані нею. Протягом тривалого часу ОСОБА_2здійснювала погашення кредиту, сплачувала відсотки за користування кредитними коштами, тобто частково виконувала умови укладеного договору.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтями 18 і 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави для визнання кредитного договору недійсним. Такими зокрема є, укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами наведений у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, цей перелік не є вичерпним.

В пункті 20 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам наголошено: правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

З матеріалів справи вбачається про те, що належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що банк під час укладення кредитного договору з ОСОБА_2умисно ввів її в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, а ні ОСОБА_2, а ні її представникомне надано.

Зокрема, в тексті кредитного договору, як цього вимагає діюче законодавство, містяться всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, зазначена ціна та відсоткова ставка, а також загальна сукупна вартість кредиту. Умовами договору також визначено способи погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту (графіки додаються до договору).

Обставини справи свідчать про те, що позичальник ОСОБА_2була ознайомлена з умовами кредитного договору, який вчинений у належній формі та спрямований на настання реальних наслідків, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, при цьому, умови кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним боржником частково були виконані.

Підписавши вказані угоди, ОСОБА_2погодилася із їх змістом, у тому числі з терміном повернення кредитних коштів, порядку нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, як зазначено у ч. 1 ст.628 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 цієї статті істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами ч.2 ст.640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчиненої іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_2, що ОСОБА_1 не належно виконав умови п. 1.1 кредитного договору № 014/119735/3175/74, а саме надав грошові кошти в національній валюті, адже умови кредитного договору задовольняли останню на протязі значного часу, позичальник сплачував кредит, тим самим погоджувався зі всіма його істотними умовами. Представник відповідача так і не надав суду пояснень, чому лише зі спином десяти років після укладення кредитного договору ОСОБА_2 вирішила, що кредитний договір є незаконним.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору та додаткової угоди № 014/119735/3175/74/1 до кредитного договору № 014/119735/3175/74 від 08.12.2006 року ОСОБА_2мала вільне волевиявлення на вчинення правочину, що підтверджується її підписом на кредитному договорі та додатковій угоді. Сторони мали достатній обсяг дієздатності для укладення спірного кредитного договору та спрямованість на настання правових наслідків, обумовлених ним.

У зв'язку з чим, у суду не має законних підстав визнавати недійсним кредитний договір № 014/119735/3175/74 від 08.12.2006 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2; визнавати недійсною додаткову угоду № 014/119735/3175/74/1 до кредитного договору № 014/119735/3175/74 від 08.12.2006 року, укладену між ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2; визнавати недійсним визнати недійсним договір іпотеки № 4167/3175/305653 від 08.12.2006 року та позовні вимоги за зустрічним позовомне підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними, недоведеними та необґрунтованими та судом встановлено, що договори відповідають вимогам діючого законодавства України, з урахуванням добутих в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що ці договори відповідають волевиявленню сторін та були спрямовані на виникнення правовідносин.

Крім того, відповідачем на надано спірний договір іпотеки № 4167/3175/305653 від 08.12.2006 року.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 необхідно відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд в силу ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_2на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3117,05 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 509, 526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 6-13, 81, 89, 258, 264-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: м. Дніпро, вул. Кам`янська, 34/2)на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/119735/3175/74 від 08 грудня 2006 року, станом на 10.07.2015 року в розмірі 13 564,55 доларів США (тринадцять тисяч п’ятсот шістдесят чотири долари США 55 центів), що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 296 360,64 грн. (двісті дев’яносто шість тисяч триста шістдесят гривень 64 копійки), з яких: поточна заборгованість в розмірі 12 633,66 доларів США, що еквівалентно 276 022,39 грн., в тому числі прострочена 262,85 доларів США, що еквівалентно 5742,79 грн.; заборгованість за процентами в розмірі 930,89 доларів США, що еквівалентно 20 338,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: м. Дніпро, вул. Кам`янська, 34/2)на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» пеню за порушення строків сплати кредиту та процентів в розмірі 15 344,85 грн. (п'ятнадцять тисяч триста сорок чотири гривні 85 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: м. Дніпро, вул. Кам`янська, 34/2)на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» судовий збір у розмірі 3117,05 грн. (три тисячі сто сімнадцять гривень 05 копійок).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про захист прав споживача, визнання кредитного договору, додаткової угоди та договору іпотеки недійсними- відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Скрипник