Рішення № 81275639, 18.04.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2019 року м. Ужгород№ 260/114/19 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, яким просять:

1.Визнати протиправними дії ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 (88000, Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Бачинського, буд. 32; РНОКПП: НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (88017, Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, провулок Добролюбова, буд. 12; РНОКПП: НОМЕР_2) пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

2.Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, із урахуванням фактично проведених виплат, призначеної ОСОБА_1 (88000, Україна,Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Бачинського, буд. 32; РНОКПП: НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (88017, Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, провулок Добролюбова, буд. 12; РНОКПП: НОМЕР_2) у зв'язку з втратою годувальника виходячи з 100 відсотків розміру довічного грошового утримання годувальника- Андрійцьо ОСОБА_4 з дати її призначення - 01.10.2018 року та 19.06.2018 року відповідно, та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача судовий збір.

1. Позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували на утриманні ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_6), який 09 травня 2018 року помер, оскільки ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_6 та навчається у вищому навчальному закладі за денною формою навчання, а ОСОБА_2 є непрацездатною матір'ю ОСОБА_6. ОСОБА_5 отримував щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці. Позивачі, отримували у нього допомогу, яка була для них постійним та основним джерелом засобів до існування, саме тому у зв'язку із смертю ОСОБА_6 ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018 року, а ОСОБА_2 з 19 червня 2018 року є одержувачами пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Однак, пенсію в зв'язку з втратою годувальника Позивачам було призначено на загальних підставах в розмірі 4 321,87 гривень кожному.

Позивачі звернулися до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про проведення перерахунку пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці померлого годувальника. ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 12535/03 від 13.12.2018 року Позивачам було відмовлено у перерахунку пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розрахунку від щомісячного грошового утримання судді у відставці померлого годувальника у зв'язку з тим, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника. Позивачі таку відмову вважають протиправною та необґрунтованою, відтак просять задовольнити позовні вимоги повністю.

21 лютого 2019 року, на адресу суду надійшов відзив представника відповідача про заперечення щодо позову, де зокрема, зазначає, що у відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_5 встановлено, що годувальник, який помер 09.05.2018 року, отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-УШ (далі - ОСОБА_7 №1402-УШ). Положеннями Закону №1402-УШ не передбачено право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а визначає можливість призначення пенсії на загальних умовах, встановлених Законом № 1058-ІУ. Таким чином, враховуючи те, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника, позивачам призначено пенсію по втраті годувальника на загальних підставах відповідно до норм статей 36 - 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи викладені заперечення, просить відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки такі не відповідають вимогам законодавства України у галузі пенсійного забезпечення.

01 березня 2019 року, від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Відповідно до якої вважає необґрунтованими та незаконними наведені відповідачем аргументи з огляду на наступне. Зазначає, що виходячи із системного аналізу ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.1 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання є альтернативою пенсії, що і підтверджує однакову правову природу таких виплат. Враховуючи вищенаведені норми законодавства, вважаю дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії Позивачам виходячи з розміру довічного грошового утримання ОСОБА_6 протиправними, а аргументи наведені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими. В зв'язку з цим прость позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

12 березня 2019 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення , відповідно до яких не погоджується з позовними вимогами позивачів з підстав аналогічних, що наведенні у відзиві на позовну заяву.

Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини приходить до наступних висновків.

2. Обставини, встановлені судом.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ФМ № 246398, виданого 16 травня 2018 року ОСОБА_3 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Закарпатській області, 09 травня 2018 року ОСОБА_5 помер у віці 51 рік. (а.с.14).

У відповідності до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області № 375/03 від 16.01.2019 року , на час смерті ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_6) отримував довічне грошове утримання судді у відставці. Розмір довічного грошового утримання ОСОБА_5 станом на травень 2018 року тобто на час його смерті, становив 27 360,00 гривень(а.с.17).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ФМ №043479 (а.с.11) та навчається у вищому навчальному закладі за денною формою навчання, що підтверджується Довідкою ОСОБА_3 національного університету № 130 від 21.01.2019 року (а.с.10).

ОСОБА_2 є непрацездатною матір'ю ОСОБА_6, що стверджується довідкою № 130 від 21.01.2019 року, свідоцтвом про народження серії І-ФМ № 043479, свідоцтвом про народження серії Ц-ФМ № 360158 та копією пенсійного посвідчення № 175680/93 (а.с.11-13)

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебували на утриманні ОСОБА_5

.

Так, позивачі, перебували на утриманні померлого, який отримував щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, отримували від нього допомогу, яка була для них постійним та основним джерелом засобів до існування, саме тому у зв'язку із смертю ОСОБА_6 , ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018 року, а ОСОБА_2 з 19 червня 2018 року є одержувачами пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

Відповідно до Довідки ОСОБА_3 об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області № 602/02 від 22.01.2019 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_3 об'єднаному управлінні ПФУ Закарпатської області, як пенсіонер по втраті годувальника з 01.10.2018 року (а.с.15).

Відповідно до Довідки ОСОБА_3 об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області № 601/02 від 22.01.2019 року, ОСОБА_2 перебуває на обліку в ОСОБА_3 об'єднаному управлінні ПФУ Закарпатської області, як пенсіонер по втраті годувальника з 19.06.2018 року .(а.с.16)

Відповідно до даних ІКІС ПФУ , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пенсію в зв'язку з втратою годувальника було призначено на загальних підставах в розмірі 4 321,87 грн. кожному (а.с.20).

Позивачі звернулися до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про проведення перерахунку пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці померлого годувальника.

ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 12535/03 від 13.12.2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розрахунку від щомісячного грошового утримання судді у відставці померлого годувальника у зв'язку з тим, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника, а тому ОСОБА_1 було призначено пенсію по втраті годувальника на загальних підставах відповідно до норм статей 36-37 та 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (вкладка №66 до протоколу № 89 від 13.12.2018 про відмову у перерахунку пенсії) (а.с.18,19).

Відповідно до вкладки №67 до протоколу № 90 від 13.12.2018 про відмову у перерахунку пенсії, з таких самих підстав що наведені вище, у проведенні перерахунку було відмовлено і непрацездатній матері померлого годувальника ОСОБА_2, що стверджується листом № 12533/03 від 13.12.2018 року .(а.с.21,22).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

09.07.2003 року прийнято ОСОБА_7 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004.

Частиною 1 статті 1 ОСОБА_7 України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено поняття пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Виходячи із системного аналізу ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.1 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання є альтернативою пенсії, що і підтверджує однакову правову природи таких виплат.

Аналогічну правову позицію щодо однакової правової природи пенсії та довічного грошового утримання судді у відставці висловив і Вищий адміністративний суд України в постанові від 21.01.2016 року по справі № 677/2056/14-а..

Як вбачається з пенсійної справи № 817514 годувальника ОСОБА_5 подав заяву про призначення/перерахунок пенсії 10.11.2016 року, додав відповідні документи, які відповідач прийняв, в тому числі, довідку № 45/д від 10.11.2016 року про заробітну плату для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням суми 27550 грн. Документи були прийняті і йому було видано "памятку пенсіонера" .

У пенсійній справі міститься:

- інформація Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу- годувальника ОСОБА_5 про страхувальників, періоди та розмірі страхових внесків необхідні для нарахування пенсії.

- Протоколи від 15/11/2016 року , де вказано " вид виплати- "Призначена пенсія"

- Розпорядження 817514 від 22.11.2016 року про вид утримання- "довічне грошове", із заробітку, підписане начальником ОСОБА_3 обєднаного управління ПФУ в Закарпатській області.

- Розпорядженням № 817514 від 14.03.2018 року основний розмір утримання ( із заробітку) становив 27360 грн.

Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ОСОБА_7 № 1058-IV):

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

довічна пенсія (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

У відповідності до ст.2 Закону № 1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів, з яких перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом. ругий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_8), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок

Відповідно до статті 32 Закону № 1058-IV. Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп, зокрема: від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Як встановлено в судовому засіданні , на підставі дослідження пенсійної справи загальний страховий стаж годувальника ОСОБА_5 та який вказаний у Розпорядженні про призначення утримання становить 31 рік 5 місяців , у звязку з чим посилання відповідача в обгрунтування правомірності своїх дій на те, що позивачам призначено пенсію по втраті годувальника на загальних підставах відповідно до норм статей 36 - 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , де враховується страховий стаж для призначення пенсіїї по інвалідності 3 групи, суд піддає критичній оцінці з огляду на проведений правовий аналіз вище вказаних законодавчих норм.

Отже, за вказаним Законом, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону та діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж: до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Згідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно п. З ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягни пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, -довічно.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 цього ж Закону, на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.

Оскільки на утриманні померлого годувальника перебувало дві непрацездатні особи, то пенсія у зв'язку з втратою годувальника повинна бути призначена в розмірі 100 відсотків довічного грошового утримання судді у відставці померлого годувальника.

Беручи до уваги вищезазначену відповідь ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про те, що чинним законодавством не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника з врахуванням щомісячного довічного грошового утримання, оскільки ОСОБА_7 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (стаття 27) чітко визначає розмір по втраті годувальника, зокрема, на одного непрацездатного члена сімї 50% пенсії за віком померлого годувальника, а не довічного грошового утримання судді, суд зазначає наступне.

Розділом Х Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року за №1402-VIII (далі по тексту також ОСОБА_7 №1402-VIII) визначено статус судді у відставці.

Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За змістом частини 5 статті 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Щомісячне довічне грошове утримання являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка була призначена дружині позивача, у звязку із звільненням у відставку, та виплачувалась територіальними органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, як захід матеріального забезпечення. Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника.

Отже, пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу.

Право Позивачів на отримання пенсії по втраті годувальника залежно від його доходу на час настання смерті стало залежним від місця роботи годувальника на посаді судді, що призвело до ситуації, в якій позивачі, виявились позбавленими права на пенсію по втраті годувальника лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом "Про судоустрій і статус суддів», яку відмовився врахувати Відповідач при розрахунку. Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії" даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору об'єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною пенсійною виплатою за рахунок державних коштів.

Не врахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до того, що сама суть права позивачів на отримання пенсії по втраті годувальника була зведена нанівець, що безсумнівно становить "особистий та надмірний тягар" для позивачів, які перебуваючи в непрацездатному віці (мати годувальника) , втративши матеріальну підтримку в зв'язку зі смертю сина/батька, залишилисьсь без можливості отримання матеріального забезпечення по втраті годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.

Інших доводів та/або доказів на доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду не наведено та не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачі, як особи, які перебували на утриманні померлого і одержували від нього допомогу, як постійне і основне джерело засобів до існування, мають право на передбачену Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Окрім того, відповідно до п. 1 Положення Про Пенсійний фонд України затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 (далі -Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується - Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до п. 3 вищевказаного Положення, основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;

Крім того відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також: управлінь у містах та районах щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці;

Таким чином, вищезазначені положення законодавства додатково підтверджують той факт, що довічне грошове утримання є складовою пенсійного забезпечення особи та однакову правову природу пенсії і щомісячного довічного грошовою утримання, яке було призначене Годувальникові позивачів, у зв'язку із звільненням у відставку, та виплачувалась саме територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права коленого на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справах "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (заяви №№65731/01 та 65900/01), "Пічкур проти України" (заява №10441/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці Європейський Суд з прав людини напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статтею 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес"; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою Європейського Суду з прав людини не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить "особистий та надмірний тягар" для особи.

У справах «Щокін проти України» ,заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу., який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. Необхідність застосування зазначеного підходу при вирішення соціальних справ, з урахуванням обставин справи та законодавства, що регулює саме ці відносини та у конкретний період часу, підтверджується, зокрема, правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 234/8701/1.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, вважаю дії Відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії Позивачам виходячи з розміру довічного грошового утримання ОСОБА_6 протиправними, а аргументи наведені в відзиві на позовну заяву необгрунтованими.

Стосовно вимоги позивачів виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку, то суд констатує, що для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому – невідомо. По-друге: способи захисту порушеного права не абстрактні і формулюються позивачем самостійно, а визначені виключно законом. Тому, якщо законом не передбачено такого способу захисту права «як заборонити органу управління вчиняти ПЕВНІ дії в майбутньому», то у задоволенні такої позовної вимоги суду слід відмовити. Про це також було наголошено у рішенні ВСУ у справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243, 244, КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов ОСОБА_1 (вул. Бачинського, буд. 32,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (провулок Добролюбова, буд. 12,м. Ужгород,Закарпатська область,88017, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області ( вул. Загорська, буд. 2,м. Ужгород,Закарпатська область,88017 , код ЄДРПОУ 40384233) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2.Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області ( вул. Загорська, буд. 2,м. Ужгород,Закарпатська область,88017 , код ЄДРПОУ 40384233) у зв'язку з втратою годувальника виходячи з 100 відсотків розміру довічного грошового утримання годувальника - ОСОБА_5 провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, із урахуванням фактично проведених виплат, призначеної:

ОСОБА_1 (88000, Україна,Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Бачинського, буд. 32; РНОКПП: НОМЕР_1) з дати її призначення - 01.10.2018 року

та ОСОБА_2 (88017, Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, провулок Добролюбова, буд. 12; РНОКПП: НОМЕР_2) т з дати її призначення 19.06.2018 року відповідно.

В решті позовних вимог- відмовити.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул.Загорська, буд. 2,м. Ужгород,Закарпатська область,88017 , код ЄДРПОУ 40384233) на користь:

- ОСОБА_1 (88000, Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Бачинського, буд. 32; РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) грн. відповідно до квитанції № НОМЕР_3 від 29 січня 2019 року . Банк платника АТ "КОМІНВЕСТБАНК" Головний банк.

- ОСОБА_2 (88017, Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, провулок Добролюбова, буд. 12; РНОКПП: НОМЕР_2) судовий збір в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) грн. відповідно до квитанції № НОМЕР_4 від 29 січня 2019 року . Банк платника АТ "КОМІНВЕСТБАНК" Головний банк.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду через Закарпатський окружний адмінсуд.

СуддяОСОБА_7