Рішення № 81237065, 17.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року справа № 580/751/19

08 годин 40 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № № 580/751/19

за позовом ОСОБА_1 (вул. Шевченка, 206, с. Нова Дмитрівка, Золотоніський район, Черкаська область, 19734, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [позивач – не прибув]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача – не прибув]

про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії, прийняв рішення.

01.03.2019 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ у Черкаській області, просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління ПФУ у Черкаській області у перерахунку ОСОБА_1, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2018 та зобов’язати відповідача здійснити такий перерахунок з 01.01.2018 відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 10.08.2018 № 1365-04/18.

Ухвалою від 04.03.2019 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 20.03.2019 о 10 год. 00 хв. Ухвалою від 20.03.2019 відкладено розгляд справи до 17.04.2019 до 08 год. 30 хв.

У обґрунтуванні позову зазначено, що ОСОБА_1 є суддею Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у відставці. 10.08.2018 територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Черкаській області позивачу надана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 1365-04/18 відповідно до якої станом на 01.01.2018 суддівська винагорода, що враховується під час перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 29954 грн. На підставі отриманої довідки, позивач 14.08.2018 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку довічного утримання судді з 01.01.2018 на бланку відповідача. 13.09.2018 позивач повторно звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді з 01.01.2018 на підставі довідки від 10.08.2018 № 1365-04/18. Листом від 27.09.2018 № 142/0-10 позивача повідомлено, що перерахунок проведено з 01.08.2018, у зв'язку з набранням чинності з 22.07.2018 Законом України від 15.05.2018 №2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Перерахунок здійснено відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, де передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Позивач у судове засідання не прибув, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

22.03.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву де зазначено, що ОСОБА_2 України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає здійснення перерахунку пенсії з першого числа місяця, у якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно (частина 4 статті 45 Закону). Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, перерахунок щомісячного довічного утримання здійснюється з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Враховуючи, що позивач звернувся із заявою про проведення перерахунку 30.07.2018, то позивачу правомірно було проведено перерахунок саме з 01.08.2018. Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність осіб. Також відповідачем зазначено, що на виконання листа Мінсоцполітики від 05.03.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2018 та донараховано кошти у сумі 30141 грн. у зв’язку з чим позивач просив закрити провадження у даній справі, оскільки відповідачем виконано позовні вимоги у добровільному порядку. Представник відповідача у судове засідання не прибув, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. ОСОБА_2 немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем і відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2016 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.78).

Позивач 13.09.2018 (а.с.10) звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач листом від 22.09.2018 №142/0-10 повідомив позивача, що перерахунок проведено з 01.08.2018 (а.с.11), а законодавчо визначені підстави для проведення перерахунку з 01.01.2018 відсутні.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у перерахунку довічного грошового утримання судді з 01.01.2018 до 31.07.2018, позивач звернувся до суду.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Суд, оцінюючи твердження відповідача щодо пропуску позивачем встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду, зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24.04.2018 у справі №646/6250/17 Верховний Суд з огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, зробив висновок, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно частини 4 статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до пункту 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ (далі – ОСОБА_2 № 1774) було встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у сумі 1600 гривень.

21.07.2018 у газеті «Голос України» опубліковано ОСОБА_2 України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 № 2415-VІІІ (далі - ОСОБА_2 № 2415), яким внесено зміни до Закону №1774-VІІІ від 06.12.2016, зокрема у абзаці 2 пункту 3 розділу II «прикінцеві та перехідні положення» слово та цифри « 1600 гривень» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року». Закон № 2415 набрав чинності з 22.07.2018.

Згідно пункту 24-25 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: 1) з 1 січня 2017 року: а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) з 1 січня 2018 року: а) для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. У інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується, зокрема окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Згідно частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

ОСОБА_2 України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII пов'язує здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, у позивача виникли підстави для перерахунку щомісячного грошового утримання для суддів у відставці.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2017 встановлено у сумі 1600 грн.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у сумі 1762 грн.

ОСОБА_2 з 01.01.2018 посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1762 грн., то саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Відповідач помилково тлумачить норми Закону №2415 щодо дії закону у часі. Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Закон №2415 набрав чинності з 22.07.2018 та містить застереження щодо зворотної дії у часі правової норми щодо зміни розрахункової величини, з якої обраховується суддівська винагорода, а саме: не з 1600 грн., а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач має право на перерахування розміру щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 з огляду на бюджетне законодавство.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи з питання «Правосуддя та суспільство» зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень.

Принцип юридичної визначеності є одним із елементів цінності верховенства права.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Shchokin проти України від 14.01.2011, № 23759/03 та № 37943/06 зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Fedorenko проти України від 01.06.2006, №25921/02 ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «на явне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності».

У даному випадку правомірні очікування позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у більшому розмірі з 01.01.2018 передбачені чинними нормами законів України та на них поширюється режим «існуючого майна».

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Суд враховує правову позицію, викладену ЄСПЛ у рішенні у справі Rysovsky проти України від 20.10.2011, № 29979/04 щодо принципів застосування ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном складовим якого є правомірні очікування.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Суд зазначає, що законне сподівання позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 пов'язане з поширенням дії Закону № 2415 на правовідносини, що виникли до його прийняття, у співвідношенні із зміною Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Надаючи оцінку діям відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відмовляючи позивачеві у здійсненні перерахунку та виплати суми перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 до 31.07.2018 відповідач діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України; з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом встановлено, що відповідачем у лютому 2019 року здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2018 з посадового окладу суддів, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1762 грн. та донараховано 30141 грн. (а.с.41-42). Разом з тим, доказів виплати донарахованої суми, зокрема у березні 2019 відповідачем не надано.

Відповідно до відомостей з карткового рахунку позивача за період з 11.01.2019 до 07.04.2019, донараховані кошти у сумі 30141 грн. не виплачено.

Суд зазначає, що згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просив визнати протиправною відмову Головного управління ПФУ у Черкаській області у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2018 та зобов’язати відповідача здійснити такий перерахунок з 01.01.2018 відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 10.08.2018 № 1365-04/18.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Під час розгляду справи, у тому числі при вирішенні питання про закриття провадження за пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд повинен встановити наявність або відсутність порушених прав позивача. Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у діях, бездіяльності та/або рішеннях відповідача наявні ознаки протиправності. Вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, у чому полягає порушення прав бездіяльністю відповідача. Суд зазначає, що даний адміністративний позов містить декілька вимог, зокрема: визнати протиправною відмову; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок з 01.01.2018. Відповідачем виконано вимогу позивача щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, починаючи з 01.01.2018.

Судом встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачеві листом від 22.09.2018 № 142/0-10 у здійсненні перерахунку діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що підтверджується, зокрема добровільним виконанням позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2018 відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 10.08.2018 № 1365-04/18.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову:, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання ОСОБА_4 за період з 01.01.2018 до 31.07.2018 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у сумі 1762 грн. відповідно до довідки територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.07.2018 № 1260-04/8.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач, позов якого задоволено частково, звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат, пов’язаних із розглядом справи суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2018.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [вул. Шевченка, 206, с. Нова Дмитрівка, Золотоніський район, Черкаська область, 19734, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 17.04.2019.

Суддя Л.В. Трофімова