Ухвала суду № 81210853, 17.04.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/2673/18

провадження 2/201/563/2019

УХВАЛА

17 квітня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем – Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоутек трейдінг ЛП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптотрейдж», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки і визнання права власності на нерухоме майно, скасування заборони на вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, –

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Флоутек трейдінг ЛП» 14 березня 2018 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Оптотрейдж», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки і визнання права власності на нерухоме майно, скасування заборони на вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Справа по суті не слухалася, розглядаються клопотання, виносилися ухвали, спір по суті не вирішено.

В судовому засіданні представником ОСОБА_2 заявлене клопотання про закриття провадження в справі через те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд вважає можливим закриття провадження в справі, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до вимог ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Вимогами ч. 1 ст. 19 даного Кодексу визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів, а саме, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 даного Кодексу не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Частинами першою та четвертою статті 188 даного Кодексу визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем у даній справі фактично у поданій позовній заяві об'єднано вимоги юридичної особи - ТОВ «Флоутек трейдінг ЛП» до юридичної особи - ТОВ «Оптотрейдж», а саме заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, нерухоме майно, яке відповідно до договору іпотеки від 24 листопада 2017 року передано ТОВ «Оптотрейдж» в іпотеку ТОВ «Флоутек трейдінг ЛП».

Окрім того, позовні вимоги, після уточнення (зміни) позовної заяви взагалі не містить позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Як не надано жодних доказів на порушення даними фізичними особами прав ТОВ «Флоутек трейдінг ЛП», як позивача.

У свою чергу, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, «...Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства...».

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 255 даного Кодексу, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. П. 2 ч. 1 ст. 255 даного Кодексу передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, з’ясувавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд вважає можливим закриття провадження в цій справі.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У зв’язку з наведеним, закриття провадження в справі з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що таке питання (закриття провадження в справі) не порушує інтереси учасників справи та інших осіб, тому суд вважає можливим провадження по справі закрити.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 222, 256, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флоутек трейдінг ЛП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптотейдж», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки і визнання права власності на нерухоме майно, скасування заборони на вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна закрити.

Ухвала набрала законної сили 17 квітня 2019 року.

Ухвалу може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -