Рішення № 81208048, 09.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 квітня 2019 р. Справа № 120/120/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Віннницькій області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що вона отримала від Головного управління ДФС у Вінницькій області вимогу №Ф-133746-53-52 від 26.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 15213,22 грн.

На думку позивача, станом на день звернення до суду з позовом, вона не має жодного боргу перед відповідачем, оскільки в податкових деклараціях платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2016, 2017, 2018 рядки проставлені з "0" показником, тобто у зазначений період позивач взагалі не отримувала прибутку.

Разом з цим, позивач вказала, що з 27.12.2018 року припинила підприємницьку діяльність, що підтверджується даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 21.01.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

07.02.2019 на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вказав, що відповідач не визнає позовні вимоги та обставини викладені позивачем у позовній заяві. ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування з 07.04.2016 по 27.12.2018. На даний час позивач перебуває в стані 11 платника податків припинено, але не знято з обліку.

За даними інформаційної системи органів ДФС, станом на 31.10.2018 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ФОП ОСОБА_1 становить 15213,22 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань :

09.02.2018 р. - 8448 грн. (нарахування здійснено одноразово виключно за 2017 рік); 19.04.2018 р. - 2457 грн. 18 коп. ( І квартал 2018 року); 19.07.2018 р. - 2457 грн.18 коп. ( II квартал 2018 року); 19.10.2018 р. - 2457 грн.18 коп. ( III квартал 2018 року). Згідно п.4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи Державної виконавчої служби України. При цьому, з метою забезпечення виконання органами ДФС покладених завдань з адміністрування єдиного внеску відповідачем сформовано вимогу про сплату недоїмки від 26.11.2018 №Ф-133746-53 на суму 15213,22 грн.. Відтак, відповідач зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-239405-55 від 06.11.2018 є правомірною, а тому не підлягає скасуванню, а від так, в задоволенні адміністративного позову позивачеві слід відмовити.

В судовому засіданні позивач надала пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Просила задовольнити заявлений позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 07.04.2016 та взята на облік Козятинською ОДПІ та перебувала на обліку як платник єдиного соціального внеску (реєстраційний номер 0208031715/02345).

Згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 27.12.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.12.2018 внесено запис №21760060002006117 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, НОМЕР_1.

Разом із тим, 26.11.2018 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу №Ф-133746-53 про сплату заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15213,22 грн.

Не погоджуючись із даною вимогою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов’язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Крім того, положеннями ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що вона з вона не має жодного боргу перед відповідачем, оскільки в податкових деклараціях платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2016, 2017, 2018 рядки проставлені з "0" показником, тобто у зазначений період позивач взагалі не отримувала прибутку. Крім того, з 27.12.2018 внесено запис про проведення державної реєстрації припинення її підприємницької діяльності.

Надаючи оцінку таким доводам, суд наголошує, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 07.04.2016 та взята на облік в Козятинській ОДПІ, перебуває на обліку як платник єдиного соціального внеску.

Водночас, відповідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 27.12.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.12.2018 внесено запис №21760060002006117 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, НОМЕР_1.

Фактично позивач була зареєстрована та здійснювала підприємницьку діяльність в період із 07.04.2016 по 27.12.2018.

Як видно із облікової картки особового рахунку зі сплати єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 року становить 15213,22 грн.

Разом з цим, суд наголошує, що вказана заборгованість виникла за період, коли позивач була зареєстрована та здійснювала підприємницьку діяльність.

Таким чином, доводи позивача про відсутність заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску станом на дату звернення з позовом до суду є необґрунтованими.

Стосовно доводів, позивача, що вона з вона не має жодного боргу перед відповідачем, оскільки в податкових деклараціях платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2016, 2017, 2018 рядки проставлені з "0" показником, тобто у зазначений період позивач взагалі не отримувала прибутку, суд зауважує наступне.

Відповідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 статті 6 Закону №2464).

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч.5 статті 8 Закону №2464).

Крім того, відповідно до положень ч. 4 п. 1 Розділу ІІ Інструкції №449, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Разом із тим, жодних доказів існування обставин, визначених ч. 4 п. 1 Розділу ІІ Інструкції №449 позивачем на надано.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Чапаєва, 17, с. Махнівка, Вінницька область, 22133, ідент. номер НОМЕР_1)

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165)

Повний текст рішення суду складено 16.04.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович