Ухвала суду № 81204326, 12.04.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4062/19 2-з/335/47/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заробітної плати, належних сум у зв’язку зі звільненням, середнього заробітку за невиплачену в строк заробітну плату, компенсації втрати частини заробітної плати в зв’язку із порушенням строків її виплати,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заробітної плати, належних сум у зв’язку зі звільненням, середнього заробітку за невиплачену в строк заробітну плату, компенсації втрати частини заробітної плати в зв’язку із порушенням строків її виплати.

Крім того, до позову долучено письмову заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відкритих у всіх банківських установах та організаціях за Акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та відокремленого підрозділу ПАТ «ЗАлК» - Придніпровське виробниче управління Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (код ЄДРПОУ 04720228, місцезнаходження: 27500, Кіровоградська область, місто Світловодськ, вул. Обсерваторна, буд. 5) зокрема на розрахунковий рахунок Придніпровського виробничого управління ПАТ «ЗалК» № 26007924862545 в Світловодському від. № 196/10 АБ «Укргазбанк», МФО 320478 в межах суми в розмірі 78 992 грн. 74 коп.

Дослідивши матеріали заяви та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову, слід повернути заявнику, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. При цьому, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, який наводить заявник у своїй заяві, дійсно позов забезпечується накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до частини 5 статті 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання фізичною особи заяви про забезпечення позову становить 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, заявник повинна була сплатити судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп.

Одночасно із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просить відстрочити сплату судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення, посилаючись на те, що у неї та в її родини наразі досить скрутне матеріальне становище, у зв’язку з тим, що навіть на момент звільнення вже існувала заборгованість з виплати заробітної плати з грудня 2018 року, а також те, що її чоловік з 2017 року є пенсіонером, а її син – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом з дитинства, а тому вона є єдиним годувальником своєї сім’ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до роз’яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім’ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, суд відстрочує та розстрочує судові витрати, зменшує їх або звільняє від їх оплати при наявності беззаперечних доказів, які підтверджували б матеріальний стан платника.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, позивачем заявлена вимога про відстрочення сплати судового збору та не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість оплати судового збору у визначеному законом розмірі на даний час.

Вказані вище положення закону передбачають, що звільнення, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов’язком.

За таких обставин, підстави, передбачені ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» для відстрочення сплати судового збору відсутні, а відтак, суд, вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного клопотання.

Крім того, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N28249/95) від 19.06.2001 року, суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов’язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв’язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Також, зокрема, у п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOV v. BULGARIA») від 12.07.2007 року (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.

Відповідно до частини 9 статті 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин, враховуючи відмову у задоволені заяви про звільнення від сплати судового збору, суд повертає заяву про забезпечення позову заявнику.

Керуючись ст.ст. 136, 149, 151, 153, 258-261 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення заробітної плати, належних сум у зв’язку зі звільненням, середнього заробітку за невиплачену в строк заробітну плату, компенсації втрати частини заробітної плати в зв’язку із порушенням строків її виплати - повернути заявнику.

Роз’яснити заявнику право на повторне звернення до суду із заявою після усунення умов, що були підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні, касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя В.О. Макаров