Ухвала суду № 8119885, 02.03.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції суддя Мозговая Н.А.

Суддя - доповідач Дяченко С. П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

02 березня 2010 року справа № 2-а-11374/09/057

зал судових засідань № 5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Дяченко С.П.

суддів: Сіваченко І.В.

при секретарі судового засідання Нікуліна О. А.

Рибалко К.С. за участю представників від: позивача: Рябошапки Д.С. відповідача: Панкова К.М. розглянувши у відкритому судовому Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

засіданні апеляційну скаргу з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 15 вересня 2009 року

по адміністративній справі № 2-а-11374/09

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Донецькміськгаз

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками

податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

№ 0000921322/0/20770/10/15-16-23/5 від 01.07.2009р.

та зобов'язання списати з особового рахунку 181 503,69 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» звернулось до суду з позивом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000921322/0/20770/10/15-16-23/5 від 01.07.2009р. та зобов'язання списати з особового рахунку 181 503,69 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду(арк. справи 104-109 ) від 15 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000921322/0/20770/10/15-16-23/5 від 01.07.2009р., яким визначено суму штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 81 503,69 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп. У задоволенні інших позивних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 11-112) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Під час судового розгляду представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 303254 зареєстровано у якості юридичної особи 18.07.1994 року та знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій за номером 03361081, знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Рішенням начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 10.08.2006р. за № 10/24-013 позивачу надано реструктуризацію сплати основного податкового боргу по податку на прибуток у сумі 3311674,31 грн. строком з 09.08.2008 року по 09.07.2016 року.

Податковим органом здійснена документальна невиїзна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» за період з 01.01.2007 року по 31.05.2007 року, за результатами якої складений акт за № 616/15-16-23/5 від 12.06.2009 року. Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року (подана до податкового органу 10.05.2007 року за вх. № 3986/ДСК), сума несвоєчасно сплаченого податку склала 163007,36 грн., затримка від 558 до 671 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

На підставі зазначеного акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення -рішення № 0000921322/0/20770/10/15-16-23/5 від 01.07.2009р., яким визначено суму штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 81503,69 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції правильно встановив обставини справи: згідно рішення № 10/24-013 від 10.08.2006 року позивач платіжними дорученнями № 715 від 10.02.2009 року сплатив 35000 грн. ; № 1145 від 04.03.2009 року сплатив 35000 грн.; № 1787 від 03.04.2009 року сплатив 35000 грн.; №2424 від 06.05.2009 року сплатив 35000 грн.; №3092 від року сплатив 35000 грн.

Як видно з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування податку на прибуток, у реквізиті «Призначення платежу» підприємством вказано перерахування відповідно до рішення №10/24-013. Натомість, в платіжних дорученнях за :

№ 715 ;№ 1145; № 1787 позивачем допущена механічна помилка замість «2006» року зазначено «2008 рік « , вислів

« реструктуризація» замінений на « розстрочення». Однак, номер самого рішення , згідно якого позивачем були спрямовані кошти , вказані вірно.

Варто зазначити, що сума 35000 грн, яка була сплачена позивачем згідно з платіжним дорученням № 3092 від 03.06.2009 року, в якій призначення платежу - перерахування податку на прибуток згідно рішення №10/24-013 від 10.08.2006 року (тобто, вірно зазначений рік прийняття рішення), податковим органом також спрямована на погашення зобов'язання з податку на прибуток, яке виникло на підставі декларації за 1 квартал 2007 року.

Колегія суддів вважає , що висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»» та інших наведених вище нормативно-правових актів.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом Закон від 21 грудня 2000 року № 2181-III) встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обовязкових платежів), включаючи нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених цим підпунктом в залежності від кількості днів затримки.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити , що згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 року № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 139 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушила право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, та всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довела під час судового розгляду правомірність прийнятого нею рішення.

Виходячи з вищевикладеного колегія судів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-11374/09/0570 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000921322/0/20770/10/15-16-23/5 від 01.07.2009р. та зобов'язання списати з особового рахунку 181503,69 грн . залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Дяченко С.П.

Судді: Сіваченко І.В.

Нікулін О.А.