Ухвала суду № 81158509, 12.04.2019, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/410/19

Номер провадження 1-кс/559/314/2019

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу

"12" квітня 2019 р. місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

слідчого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Федчук А.А.

з участю:

прокурора Войтюк І.О.

слідчого Нечипорука А.М.

захисника адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області ОСОБА_2, яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_3, за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019180040000146 від 11 лютого 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч.1ст.307 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не працюючого, не судимого, - запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

15.04.2019 до суду надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави відносно ОСОБА_4, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Згідно з клопотанням, слідчим відділенням Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180040000146 від 11 лютого 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4, діючи всупереч ст.ст. 6, 12, Закону України від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та ст. 12 Закону України від 15 лютого 1995 року «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх прекурсорів та зловживанню ними», переслідуючи корисливі мотиви, маючи умисел на незаконне виготовлення та збут психотропної речовини, у невстановлений для слідства час,придбав психотропну речовину – метамфетамін, яку потім незаконно зберігаючи при собі, 08.03.2019 близько 19:00 годин, знаходячись по вул. Данила Галицького в м. Дубно, Рівненської області, незаконно збув вищевказану психотропну речовину за грошові кошти в сумі 500 гривень ОСОБА_5, який діяв у відповідності до ст.5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року, в поліетиленовому пакеті, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, яка згідно висновку експерта № 2.1-261/19 від 12 березня 2019 містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено – метамфетамін, масою 0,0278 грам.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, а саме у незаконному виготовленні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті психотропної речовини.

11.04.2019 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 12.04.2019 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4, інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме:

-протоколом огляду та помітки грошових коштів від 08.03.2019;

-протоколом огляду покупця від 08.03.2019;

-протоколом вилучення у покупця поліетиленового пакетика з порошкоподібною речовиною від 08.03.2019;

-протоколом за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 08.03.2019;

-висновком експерта № 2.1-261/19 від 12.03.2019 року за результати проведення судової експертизи наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів за результатами проведення якої, порошкоподібна речовина яка була вилучена під час проведення оперативної закупки являється психотропною речовиною обіг якої обмежено – метамфетамін, масою 0,0278 г.

-протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме знятті інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, абонентського номера яким користується ОСОБА_4, де останній обговорює плани по збуту психотропної речовини;

-протоколом огляду та помітки грошових коштів від 11.04.2019;

-протоколом огляду покупця від 11.04.2019;

-протоколом вилучення у покупця поліетиленового пакету з порошкоподібною речовиною від 11.04.2019;

-протоколом затримання особи ОСОБА_4, під час якого було проведено обшук та виявлено і вилучено грошові купюри, а саме: 20 гривень, серійний № ЧБ1268210; 20 гривень, серійний № ЧГ3688199; 20 гривень, серійний № СЄ3776530; 10 гривень, серійний №НЖ5664645 які використовувались для проведення оперативної закупки та які світилися в ультрафіолетовому освітленні яскраво-зеленим кольором.

-протоколом освідування ОСОБА_4, під час якого в останнього на руках було виявлено та вилучено сліди спеціальної хімічної речовини, яка в ультрафіолетовому освітленні світилася яскраво-зеленим кольором.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років. Санкція ч.1 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 може бути застосований.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов’язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду. Даний ризик (передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, що дає підстави вважати, що він з метою уникнення передбаченого покарання може ухилятися від органів досудового слідства та суду. До того ж, ОСОБА_4 ніде офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, дітей не має, а соціальні зв’язки підтримує із особами яким збуває психотропну речовину, що може свідчити про його неналежну поведінку, що свідчить про повне нехтування та зневагу до суспільних відносин, що, у свою чергу, може призвести до реалізації ризику недотримання обов’язків, які можуть бути покладені у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності або ж можливості реально відбувати покарання у виді позбавлення волі, останній зможе переховуватися від досудового розслідування та (або) суду.

2. Незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні (передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання лише у виді позбавлення волі, наявні підстави вважати, що ОСОБА_4 зможе впливати, шляхом погроз чи залякування на свідків (понятих які були присутніми при проведенні слідчих дій), а також на особу яка проводила у останнього оперативну закупку з метою зміни ними показів у якості свідка при їх допиті судом першої інстанції. Крім того, впливаючи на іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6, ОСОБА_4 може змусити останнього змінити покази з метою уникнення кримінальної відповідальності.

3. Вчинити інше кримінальне правопорушення (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у збуті психотропної речовини метамфетамін. Встановлено, що ОСОБА_4 ніде офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, а збут психотропної речовини жителям ІНФОРМАЦІЯ_2 був єдиним джерелом доходу. Даний збут проводився систематично та зухвало протягом тривалого часу, що підтверджується доказами отриманими внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Крім того, Зазначені обставини вказують і на те, що ОСОБА_4, перебуваючи на волі, може здійснити спроби вчинення іншого кримінального правопорушення аналогічного характеру.

Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов’язків, а також запобігти спробам переховування від слідства та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, ухилення від виконання процесуальних рішень, на думку слідчого, необхідно застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, а також, належним чином гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, обставин вчинення злочину та особи підозрюваного.

Беручи до уваги те, що встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може ухилятися від покладених на нього процесуальних обов’язків, переховуватися від органів досудового розслідування і суду, вчинити нове кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також докази обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застав 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб

В судовому засіданні прокурор вважає, що клопотання є обґрунтованим та просить його задоволити.

Слідчий у судовому засіданні просить клопотання задоволити. Вважає, що жоден більш м’який запобіжний захід не усуне наявних ризиків.

Підозрюваний в судовому засіданні пояснив, що вину у вчиненому визнає, розкаюється, просить застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.

Захисник підтримав позицію свого підзахисного, просила обрати більш м’який запобіжний захід.

Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи слідчого і прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

При розгляді клопотання встановлено, що слідчим відділенням Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12019180040000146 від 11 лютого 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Відповідно до протоколу затримання – 11.04.2019 19 год. 20 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.

11.04.2019 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі, наявність постійного місця проживання, репутацію підозрюваного, його майновий стан, наявність судимостей та інше.

При цьому, наявність відповідних ризиків того, що підозрюваний може вчинити певні дії, передбачені ст. 177 КПК України є припущенням, але з певною значною долею вірогідності. Натомість сторона обвинувачення має довести можливість такого припущення не загальними міркуваннями, а конкретними фактами та обставинами, які підтверджуються відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те що можна вважати обґрунтованим , залежить від обставин.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв’язки з суспільством.

Слідчий суддя переконався, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Санкція ч.1 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Досліджені додані до клопотання матеріали вказують на наявність вагомих фактів, які стали причиною виникнення підозри, ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, слідчий суддя в той же час враховує об’єктивний характер встановлених фактів і приходить до висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування, яке було розпочато 11.02.2019.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Всі докази перевіряються лише з точки зору обґрунтованості підозри та наявності ризиків.

В клопотанні та в судовому засіданні доведено наявність ризиків передбачених п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України

Вказаний же в клопотанні ризик щодо можливості підозрюваного ухилитись від слідства та суду слідчим та прокурором не доведений, жодних фактичних даних щодо таких спроб не наведено. Крім того, стороною обвинувачення не надано жодних доказів, що ОСОБА_4Ф вчиняв будь-які дії, які б вказували на бажання ухилитись від слідства та суду.

Інших доказів, які б давали достатні підстави вважати, що підозрюваний може ухилитись від слідства та суду, стороною обвинувачення надано не було.

Згідно з ч. 2 ст. 1 КПК України Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Боротюк проти України», рішення від 16.03.2011 року, Європейський суд з прав людини у п. 62 наголосив, що «існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX (витяги)). У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів».

Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, ще не є свідченням того, що до підозрюваного недостатньо застосування інших менш суворих запобіжних заходів.

За такого, при розгляді клопотання стороною обвинувачення не доведено наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також, покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При цьому, обираючи певний запобіжний захід слід враховувати одне із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (в тому числі і запобіжних заходів) визначене в ст. 132 КПК України, а саме те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи.

Обрання запобіжного заходу має забезпечувати баланс між інтересами підозрюваного та визначеними ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження та інтересами досудового розслідування.

Оскільки матеріали справи дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 та вказують на наявність ризиків того, що він може впливати на свідків та інших підозрюваних, вчиняти інше кримінальне правопорушення, але не доведено недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам, слідчий суддя вважає доцільним обрання ОСОБА_8 більш м’якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та необхідність покладення на підозрюваного додаткових обов’язків, які б унеможливили його перебування поза межами житла та дали змогу контролювати належну процесуальну поведінку підозрюваного. Матеріали клопотання не містять доказів, що такий запобіжний захід в даному випадку буде недостатнім, при цьому одночасно такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, забезпечить вказаний вище баланс приватних інтересів особи, її сім’ї та інтересів досудового розслідування.

На підставі викладеного та керуючись ст.176, 177, 178, 179, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області ОСОБА_2, яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури ОСОБА_3, за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019180040000146 від 11 лютого 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не працюючого, не судимого, запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не працюючого, не судимого, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 15 травня 2019 року включно

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати ОСОБА_4:

- не залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України - цілодобово;

- прибувати за першим викликом суду;

- прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні за першою вимогою.

- утримуватися від спілкування із підозрюваними, свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.

Згідно з ч.4 ст.181 КПК України копію ухвали направити для виконання за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_9 відділу поліції ГУНП і Рівненській області (вул.Пекарська, 10, м.Дубно, Рівненська область) та зобов'язати негайно поставити на облік ОСОБА_4 і повідомити про це слідчого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дубенського місцевої прокуратури ОСОБА_10 за місцем здійснення досудового розслідування.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Відповідно до ч.3 ст. 202 КПК України негайно доставити підозрюваного ОСОБА_4 до місця його проживання та звільнити з-під варти.

Ознайомити підозрюваного ОСОБА_4 під підпис з ухвалою про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та вручити копію.

Дата закінчення дії ухвали 15 травня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя: