Рішення № 81144669, 15.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1098/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу адміністративним позовом Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

27 березня 2019 року Чутівське об'єднане управління ПФУ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області, Управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу ВП 58326596 від 14 березня 2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн. у ВП № 58326596 рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/203/18 від 26 жовтня 2018 року виконано, а саме: поновлено виплату пенсії гр. ОСОБА_1, здійснено її нарахування за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2018 року, а також проведено виплату пенсії за один місяць. Щодо фактичної виплати решти пенсії ОСОБА_1 позивачем зазначено, що пенсіонер після припинення виплати пенсії особисто до територіального органа Пенсійного фонду України з відповідною заявою не звертався, а відтак, суми пенсій, які не виплачені за минулий період обліковуються в органах Пенсійного фонду України та будуть виплачені на умовах окремого порядку з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365. За викладених обставин позивач вважає, що судове рішення ним виконано в межах наявного фінансового забезпечення, а тому накладення штрафу за часткове невиконання рішення суду є безпідставним.

Підставою звернення до суду з даним позовом є переконання позивача про порушення відповідачем-суб'єктом владних повноважень його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Ухвалою суду від 28 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

09 квітня 2019 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 28 березня 2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

12 квітня 2019 року судом отримано відзив на позов, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в його задоволенні. Зазначав, що рішення суду боржником в частині виплати перерахованої суми пенсії не виконано, а строки, передбачені частиною шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" та постановою про відкриття виконавчого провадження від 08 лютого 2019 завершились. У зв'язку із зазначеними обставинами, на підставі статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державним виконавцем постановою ВП № 58326596 від 14 березня 2019 року на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

У судове засідання, призначене на 15 квітня 2019 року, сторони не з'явились, надали суду клопотання про розгляд справи у відсутності представників сторін, тому суд продовжив справу у порядку письмового провадження у відповідності з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд 15 квітня 2019 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 у справі № 816/203/18, яке набрало законної сили 27 листопада 2018 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області: визнано протиправними дії Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року; зобов'язано Чутівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за період з 01 серпня 2017 року; допущено рішення суду до негайного виконання в частині виплати пенсії за один місяць /а.с. 53-56/.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 08 лютого 2019 ВП № 58326596 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 816/203/18, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 07 грудня 2018 року /а.с. 38/.

Листом від 19 лютого 2019 року № 904/04 боржник повідомив державного виконавця про виконання рішення суду, а саме: нарахування ОСОБА_1 пенсійних виплат за період з 01 серпня 2017 року по 31 жовтня 2018 року та облікування нарахованої суми в органі Пенсійного фонду України, яка буде виплачена в майбутньому на умовах окремого порядку з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 /а.с. 40/.

Постановою державного виконавця від 08 лютого 2019 року ВП № 58326596 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду в частині виплати перерахованої суми пенсії за період з 01 серпня 2017 року по 31 жовтня 2018 року в сумі 58591,62 грн. /а.с. 36/.

Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частина перша статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За правилами частин першої та другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу вказаних норм випливає, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 14 березня 2019 року, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 816/203/18 виконано позивачем частково, зокрема, здійснено поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, нараховано пенсійні виплати та забезпечено виплату пенсії за один місяць, однак виплату нарахованої за період з 01 серпня 2017 року по 31 жовтня 2018 року пенсії не проведено.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що перерахована сума пенсії за період з 01 серпня 2017 року по 31 жовтня 2018 року в розмірі 58591,62 грн. облікована органом Пенсійного фонду України; до зазначеної суми застосовано положення спеціального нормативно-правового акта - постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (в редакції від 25 квітня 2018 року № 335), якою визначено порядок соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Позивач стверджував, що не може здійснити присуджені виплати за відсутності бюджетного фінансування.

Разом із тим, такі твердження позивача відхиляються судом, з огляду на таке.

За приписами статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішенні цього спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року), органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Згідно вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2018 року у справі № 758/9776/17.

З огляду на викладене, посилання позивача на відсутність відповідного бюджетного фінансування, як на доказ поважності причин невиконання рішення суду, в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії є необґрунтованими.

Так само не визнаються судом посилання позивача на те, що всупереч вимогам пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеними особам, затвердженого постановою КМУ № 365 від 08 червня 2016 року, гр. ОСОБА_1 особисто до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії не зверталась, натомість надіслала вищевказану заяву засобами поштового зв'язку.

З цього приводу суд зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 816/203/18 встановлено факт невідповідності підстав припинення виплати пенсій гр. ОСОБА_1 вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визнано дії відповідача з цього приводу протиправними та зобов'язано Чутівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 На переконання суду в спірних правовідносинах підставою для поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 є судове рішення, яке набрало законної сили, а не заява пенсіонера.

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували факт повного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 816/203/18 або існування поважних причин його невиконання.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну постанову про накладення на Чутівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, підстав для задоволення адміністративного позову немає.

Підстави для розподілу судових витрат у розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Чутівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (пров. Центральний, 4-а, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 40374817) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 34874347), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 34874347) про скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова