Рішення № 81144439, 04.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1340/5203/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пилипець Р.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 22.08.2018 року №ЛВ773/592/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 відбулося з процедурними порушеннями, на вихід відповідачем за межі предмету інспекційного відвідування, визначеного направленням та наказом керівника Головного управління Держпраці у Львівській області. Також, позивач зазначає, що висновок відповідача про допуск позивачем до роботи однієї особи без укладання трудового договору, якого суб'єкт владних повноважень дійшов в ході інспекційного відвідування позивача, є таким, що не підтверджений жодним належним та допустимим доказом. Позивач стверджує, що між ним та зазначеною особою (гр.ОСОБА_4.) не існує трудових відносин і ця особа не здійснювала продажу товарів у її магазині. Отже, порушення позивачем вимог, зокрема, ст.24 КЗпП України не відповідає дійсності.

Ухвалою суду від 07.11.2018 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.11.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

На заперечення позовних вимог від представника відповідача 11.12.2018 року надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача послалася на те, що в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 встановлено, що позивач допустив до роботи особу без укладання трудового договору, що є порушенням чинного трудового законодавства, за що нормами чинного законодавства передбачено накладення штрафу. Вказано також, що факт праці цієї особи підтверджується відеофіксацією трудового процесу та поясненнями самої особи, які зафіксовані відеозйомкою.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просили суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд у позові відмовити за безпідставністю.

Інспектор ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні в якості свідка ствердила, що ФОП ОСОБА_3 використовувала найману працю і даний факт зафіксовано аудіовідеоносієм; не заперечила того, що підприємець особисто присутня при перевірці не була.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до направлення №1555 від 30.07.2018 року про проведення інспекційного відвідування, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 30.07.2018 року №1710-П, працівником Головного управління Держпраці у Львівській області (інспектором праці ОСОБА_5) у період з 31.07.2018 року 11:50 год. по 31.07.2018 року 15:40 год. було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_3, щодо додержання законодавства про працю, за наслідками якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 31.07.2018 року №ЛВ773/592/АВ.

Згідно з висновками вказаного акта перевірки державним інспектором праці встановлено порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови КМ України №413. Зокрема, в порушення вимог частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України, постанови КМ України №413, ФОП ОСОБА_3 під час інспекційного відвідування допустила до роботи на посаду продавця гр.ОСОБА_4, не уклавши з нею трудового договору та не повідомивши у встановленому порядку органи ДФС про прийом на роботу вказаного працівника.

Стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення №ЛВ778/592/АВ/П/ПТ від 10.08.2018 року, у якому викладені ці ж факти й такий було направлено до суду для вирішення питання про притягнення ФОП ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ФОП ОСОБА_3 за ч.3 ст.41 КУпАП, постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2018 року у справі №456/3351/18 (яка набрала законної сили 03.12.2018 року) закрито справу про притягнення ФОП ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем, відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, винесено постанову від 22.08.2018 року №ЛВ773/592/АВ/ФС про накладення штрафу у розмірі 111690,00 грн.

Позивач, не погодившись із винесеною відповідачем постановою про накладення штрафу, оскаржила таку в судовому порядку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оспорюваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.4 Положення №96).

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп.5 пункту 6 Положення №96). Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (Пункт 7 Положення №96).

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V) надано визначення поняттю державного нагляду (контролю), відповідно якої - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами

У відповідності до ст.38 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За змістом ст.39 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

За правилами ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до цієї норми права, підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно ч.4 зазначеної статті, заходи контролю здійснюються, зокрема, органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Крім того, вимоги частини 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» мають дотримуватися контролюючими органами при здійсненні контрольних заходів незважаючи на особливості нормативного регулювання в окремих сферах.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

- найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

- найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

- місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Згідно пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено підстави для проведення інспекційних відвідувань: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з пунктом 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМ України від 26.04.2017 року №295, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

В силу статті 7 Закону України №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно наказу Головного управління Держпраці у Львівській області №1710-П від 30.07.2018 року за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_3

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано підтвердження підстав для проведення перевірки, оскільки не надано взагалі аналізу інформації, з якого можна було б встановити, що саме позивачем вчинюються порушення, не зазначено яку саме інформацію отримано та з яких джерел.

Отже, наказом Головного управління Держпраці у Львівській області №1710-П від 30.07.2018 року в якості правової підстави проведення інспекційного відвідування визначено п.п.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року, згідно якого предметом інспекційні відвідування є виключно питання виявлення неоформлених трудових відносин.

З огляду на наведені положення, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідач вдавшись до перевірки дотримання об'єктом відвідування інших питань, зокрема, щодо інструктування працівників з питань охорони праці та дотримання державних гарантій в оплаті праці вийшов за межі предмету перевірки, визначеного наказом керівника та направленням.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частина 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Судом встановлено, що направлення на проведення інспекційного відвідування не було вручено ФОП ОСОБА_3, про що свідчить копія направлення надана відповідачем, відомостей щодо вжиття заходів для вручення ФОП ОСОБА_3 такого направлення або вручення такого направлення уповноваженій особі позивача відповідачем також не надано та жодним чином не спростовано. Таким чином, відповідачем не було дотримано вимог законодавства щодо порядку та строків вручення направлення, та відповідно було порушено право позивача на недопуск до здійснення інспекційного відвідування.

Згідно до пункту 11 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи-підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Після отримання вимоги про надання документів позивач не могла скористатись правом на недопуск посадових осіб Головного управління Держпраці у Львівській області, оскільки на цей час інспекційне відвідування фактично розпочалось та за відсутності ФОП ОСОБА_3

Згідно до п.8 «Порядку здійснення контролю за додержанням законодавства про працю» №295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем при проведенні вказаного заходу не було виконано вимоги частини 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо пред'явлення перед початком здійснення заходу керівнику суб'єкта господарювання посвідчення (направлення) і надання останньому копії вказаного посвідчення (направлення).

Враховуючи, що інспекційне відвідування проведено без наявності законних підстав, з порушенням права суб'єкта відвідування на недопуск до такого відвідування, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Державної служби України з питань праці у Львівській області стосовно проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 є протиправними та незаконними. Відповідно і рішення, прийняте за наслідками такого інспекційного відвідування є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, суд, проаналізувавши доводи сторін щодо змісту виявлених відповідачем порушень, дійшов до таких висновків.

Згідно з ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

У відповідності до приписів ст.29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Згідно із ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України, Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015 року (далі - Постанова №413).

За правилом, визначеним Постановою №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований, зокрема, в акті перевірки, на підставі якого можуть бути накладені штрафи, та доведений належними доказами.

Зі змісту положень статті, яка передбачає відповідальність суб'єктів господарювання за порушення трудового законодавства, а саме ст.265 КЗпП України, вбачається спеціальний суб'єкт відповідальності за порушення наведені в цій статті, якими є: юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю.

Таким чином, можливість контролюючого органу застосувати штраф до об'єкта перевірки залежить від доведеності того, що об'єкт перевірки є суб'єктом відповідальності, зокрема, за ст.265 КЗпП України.

При цьому, щодо фізичних осіб-підприємців підлягає доказуванню факт використання ними найманої праці.

Спірною обставиною у справі є факт допуску позивачем до роботи працівника ОСОБА_4 без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятої постанови про застосування штрафу, відповідач виходив з правомірності висновків акту перевірки щодо допуску позивачем працівника до роботи без належного оформлення трудового договору. В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що відповідні висновки в акті перевірки були зроблені інспекторами на підставі особистих пояснень продавця ОСОБА_4, відібраних під час перевірки, в яких вона зазначила, що працює продавцем з 2018 року в магазині, що належить ФОП ОСОБА_3, отримує заробітну плату у розмірі 2000,00 грн., графік роботи у неї позмінний з 08:00 год. до 22:00 год. Виконання обов'язків продавця у ФОП ОСОБА_3 було зафіксовано засобами відеотехніки.

Представники позивача в свою чергу наголошують, що такі висновки є необґрунтованими, оскільки, позивач підприємницьку діяльність здійснюється із використанням праці осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, про що свідчить довідка ГУПФ України у Львівській області від 19.12.2018 року №26581/05-71.

Для всебічного з'ясування всіх обставин у справі судом задоволено клопотання представника відповідача про допит свідка - гр.ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 Водночас, у судові засідання з'явилися лише ОСОБА_5 і таку допитано в якості свідка, при цьому, у відповідності до приписів КАС України, вона склала присягу свідка та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Свідкам роз'яснено положення ст.63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Про вказані обставини зазначеними особами складено розписки.

Суд зауважує, що представником відповідача не долучено до матеріалів справи чи акта перевірки жодного доказу з приводу реалізації товару особою ОСОБА_4, копії паспорта громадянина України чи будь-яких письмових пояснень останньої.

Більше того, судовим розглядом встановлено, що перевірка проводилася у відсутності ФОП ОСОБА_3

Загалом, суд зазначає, що в адміністративній справі відсутні документально підтверджені відомості, що гр.ОСОБА_4 було допущено до роботи позивачем без укладення трудового договору.

Важливим є той факт, що відповідачем в акті не вказано, яку саме роботу виконувала гр.ОСОБА_4 в магазині позивача у день перевірки. Також, суд зауважує, що факт перебування останньої в приміщенні, яке належить позивачу, за відсутності належних доказів виконання нею трудових обов'язків, не свідчить про виникнення трудових відносин між ними та не підтверджує фактичного допущення зазначеної особи до роботи.

Крім того, жодних інших доказів виконання гр.ОСОБА_4 функцій продавця в магазині, в якому позивач здійснює господарську діяльність, матеріали перевірки не містять і суду не надані.

При цьому, факт перебування вказаної громадянки у приміщенні магазину, на переконання суду, не доводить виконання нею трудової функції продавця, як це зазначено в акті інспекційного відвідування.

Більше того, з метою встановлення особи продавця та інших даних, які би ідентифікували цю особу, представником позивача надано суду витяг із моніторингу декларантів щодо подання щорічних декларацій, згідно якого гр. ОСОБА_4 подано щорічну декларацію за 2017 рік. Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які є у вільному доступі, ОСОБА_4 займає посаду секретаря судового засідання (тип посади - посада державної служби категорії В), місце праці - Краснопільський районний суд Сумської області.

З огляду на це, суд відзначає, що посада ОСОБА_4 виключає можливість зайняття нею іншим видом діяльності, окрім викладацької та творчої.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з положень статті 96 КАС України, речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до п.22 Порядку №295, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото-та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акту у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акту. Про доручення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Твердження представника позивача з приводу того, що оскаржувана постанова та акт інспекційного відвідування не містять будь-яких даних, за якими засоби фото- та відео- фіксації можна ідентифікувати (кількість фотоматеріалів, тривалість відеозапису, дата, час проведення зйомки, технічні дані відповідних засобів) не заслуговують на увагу, позаяк Порядком №295 не передбачено зазначення найменування спецзасобу, на який проводилась фіксація інспекційного відвідування тощо.

Таким чином, оскільки факт допуску позивачем до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_4 відповідачем не доведено, висновки щодо порушень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 законодавства про працю, суд вважає такими, що побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 134, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 22.08.2018 року №ЛВ773/592/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 22.08.2018 року №ЛВ773/592/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8; код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 квітня 2019 року.