Ухвала суду № 8114095, 11.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-20688/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Харченка В.В.

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Чалого С.Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «ГАРАНТ»на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року у справі за позовом Кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «ГАРАНТ»до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання не чинними: акту перевірки, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування фінансових санкцій, рішення про результати розгляду заяви про узгодження вимоги ,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2008 року Кооператив по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «ГАРАНТ»звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання не чинними: акту перевірки, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування фінансових санкцій, рішення про результати розгляду заяви про узгодження вимоги.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2008 року, скасовано ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року, в задоволенні позовних вимог Кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «ГАРАНТ»відмовлено повністю.

На судове рішення суду апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Кооператив по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «ГАРАНТ», в якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «ГАРАНТ»задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Кооператив по наданню послуг підприємствам, організаціям і населенню «Гарант»є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 23187581. За анкетою страхувальника станом на 3 жовтня 2008 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька.

Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобовязані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Позивач посилається на те, що з 2001 року по теперішній час кооператив знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку в розмірі 10 відсотків, що підтверджується свідоцтвами про право сплати єдиного податку за 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 (на свідоцтві за 2005 рік зазначений напис про його продовження на 2006 рік), 2007 роки. На думку позивача, для платників єдиного податку є пріоритетними положення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємства»від 3 липня 1998 року N 727/98 і Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»від 19 жовтня 2000 року N 2063-III, тому у звязку зі сплатою єдиного податку позивач звільняється від сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємства»від 03 липня 1998 року № 727/98, який викладено у новій редакції згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 серед переліку податків і зборів, від сплати яких звільняється платник єдиного податку, відсутні страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування»№ 400/97-ВР від 26 червня 1997 року, яким, як і Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року N 1058-IV, не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування для субєктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19 жовтня 2000 року N 2063-III також не встановлює пільг зі сплати страхових внесків або збору та обовязкове державне пенсійне страхування для платників єдиного податку.

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25 червня 1991 року в редакції Закону України від 18 лютого 1997 року N 11191-Ш визначений перелік загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів), серед яких є збір на обовязкове державне пенсійне страхування. Страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в цьому переліку відсутні.

Отже, обовязок сплачувати страхові внески або збір на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку як субєкта підприємницької діяльності та звільнення від їх сплати нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не містять.

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємства»регулює питання оподаткування субєктів малого підприємництва. Згідно з вимогами пункту 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства у відповідність із цим законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому закону. Положення пункту 6 зазначеного Указу про звільнення субєктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, суперечать закону і застосуванню не підлягають,

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Кооперативу по наданню послуг підприємствам, організаціям та населенню «ГАРАНТ»відхилити, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Харченко