Рішення № 81137362, 03.04.2019, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/949/18

Провадження №2/377/56/19

03 квітня 2019 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретарів судового засідання - Щуковської А.М., Прядко Н.М.,

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, третя особа орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

У С Т А Н О В И В:

22 грудня 2018 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника за довіреністю ОСОБА_1, посилаючись на ст. ст. 512, 514, 526, 625, 629, 1050, 1054, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України, просить звернути стягнення на підставі договору іпотеки першої черги № PCL-OAQ/013/2006 від 05 червня 2007 року на заставлене майно - трьохкімнатну квартиру загальною площею 100,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, гаражем площею 41,6 кв. м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0779 гектара, кадастровий номер НОМЕР_4 та належить на праві власності ОСОБА_5, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Кошти отримані від реалізації заставленого майна направити на погашення заборгованості в сумі 235475 гривень, перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-OAQ/013/2006 від 25 травня 2007 року. Виселити з незаконно займаної квартири № 2 загальною площею 100,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, наступних громадян: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 3524 гривні.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 25 травня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк», правонаступником якого в свою чергу є ПАТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № ML-0AQ/013/2007. За цим договором ЗАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_4 кредит на суму 42750 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з плаваючої відсоткової ставки у розмірі 4,49 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). В свою чергу позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та передати банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 25 травня 2007 року між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки № PLC-0AQ/013/2007. За умовами договору іпотеки, а саме п. 1.1, 3.1, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов'язань, іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру, разом з гаражем, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.11.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8, реєстровий № 5412. Іпотека за договором іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 30.12.2011 року у справі № 2-488/11 стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25.05.2007 року в розмірі 360904,55 гривень.Станом на 12 грудня 2018 року у позичальника за кредитним договором № ML-AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року існує заборгованість в сумі 235475,86 гривень. З урахуванням наведеного, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило у рахунок погашення зазначеної заборгованості за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25.05.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру загальною площею 100,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, гаражем площею 41,6 кв. м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0779 гектара, кадастровий номер НОМЕР_4 та належить на праві власності ОСОБА_5, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. А також на підставі ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 ЖК України виселити відповідачів, які мешкають у вищевказаній квартирі, що є предметом іпотеки.

Ухвалою від 08 січня 2019 року після виконання вимог, передбачених ч.6 ст.187 ЦПК України, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, та призначено підготовче засідання( а.с. 64-66).

28 січня 2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку із пропуском строку позовної давності та в зв'язку з недоведеністю позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що у зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_4 умов кредитного договору щодо повернення кредиту, позивач, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, надіславши відповідачу ОСОБА_4 17.03.2009 року письмову вимогу за вих. № 00/4/108 про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів. Вказана вимога була отримана відповідачем ОСОБА_4 особисто. Пред'явивши вимогу про повне погашення заборгованості за кредитом, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання і був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, а саме з 01.05.2009 року по 01.05.2012 року. У серпні 2009 року Банк звернувся із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також пред'явив вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів із жилого приміщення, що було предметом іпотеки. В подальшому за заявою позивача позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення судом були залишені без розгляду. Залишення позову без розгляду відповідно до ч.1 ст. 265 ЦК України не зупиняє перебігу позовної давності. З аналогічними позовними вимогами позивач звернувся до суду повторно 12.12.2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки добровільно будь-яких платежів відповідачі не здійснюють, виключно заборгованість погашається в примусовому порядку через органи державної виконавчої служби. Квартира, яка є предметом іпотеки, була придбана не за рахунок отриманого кредиту, тому відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК УРСР виселення відповідачів можливо лише з одночасним наданням іншого постійного жилого приміщення. Відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане відповідачам одночасно з виселенням, є підставою для відмови у задоволенні позову в зв'язку з недоведеністю позовних вимог в частині виселення ( а.с. 78-83).

Відзиви аналогічного змісту на позовну заяву були надіслані на адресу суду відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 ( а.с. 86-88, 100-105, 110-115).

15 лютого 2019 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзиви відповідачів, яка обґрунтована тим, що рішенням Славутицького міського суду Київської області від 30.12.2011 року по справі № 2-488/11 стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року в розмірі 360904,55 гривень. Станом на 12 грудня 2018 року у позичальника за кредитним договором ML-AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року існує заборгованість в сумі 235475,86 гривень. Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У відповідності до ст. 40 Закону України «Про іпотеку», частини 3 ст. 109 ЖК УРСР відповідачі підлягають виселенню з переданого в іпотеку жилого приміщення. Вимоги про добровільне звільнення квартири, за адресою: АДРЕСА_1, було направлено власнику іпотечного майна та особам, які зареєстровані в ньому, 05.11.2018 року, проте станом на дату подання цієї позовної заяви дана вимога не виконана. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за ОСОБА_5 зареєстровано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Доводи відповідачів про те, що ПАТ «ОТП БАНК» вже звертався з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення не відповідають дійсності( а.с. 131-133).

Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду ( а.с. 159-161).

14 березня 2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_5 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку з недоведеністю позовних вимог, мотивуючи ти, що громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, П № 14-317цс18, та у постановах Верховного суду першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.02.2019 року у справі № 644/440/17, та від 20.02.2019 року у справі № 333/4661/16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, П № 14-154цс18 зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. У постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-1763цс16 зроблено висновок, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншим матеріально-правовими підставами. Встановивши, що позивачем пропущена позовна давність, про застосування якої заявив відповідач, є підстави для відмови у задоволенні позову( а.с. 177-178).

Заперечення на відповідь на відзив аналогічного змісту були надіслані на адресу суду відповідачами ОСОБА_9 та ОСОБА_2.( а.с. 181-182, 186-187).

В судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позов, посилаючись на наявність заборгованості за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року станом на 12 грудня 2018 року в розмірі 235475, 86 гривень і наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів із жилого приміщення, що є предметом іпотеки.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду та за недоведеністю позовних вимог, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Крім того, пояснив, що, починаючи з 2017 року, з його заробітної плати, доходів відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 щомісячно на підставі виконавчого листа відраховуються кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року, тому протягом року вони мають намір погасити заборгованість за вказаним кредитним договором в повному обсязі. Квартира, яка є предметом іпотеки, не була придбана за рахунок коштів, отриманих відповідачем ОСОБА_4 за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року, і є єдиним його житлом, тому він не може бути виселений із займаного жилого приміщення без надання йому іншого постійного жилого приміщення.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у поданих до суду відзивах на позовну заяву просили проводити судове засідання за їх відсутності.

Представник органу опіки і піклування позов не підтримала, пославшись на позицію комісії з питань захисту прав дитини та висновок органу опіки і піклування про недоцільність виселення дитини ОСОБА_7, оскільки будуть порушені його житлові та майнові права, так як він має право користуватися жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи, оглянувши матеріали справи № 2-488/11, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору № МL-0АQ/013/2007 від 25 травня 2007 року, копія якого долучена до справи, Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі Кредитор) надав ОСОБА_4, - відповідачеві у справі (далі Позичальник), кредит на суму 42750 доларів США на 300 місяців з 25.05.2007 р. по 24.05.2032 р.. Цільове використання кредиту, визначене умовами договору: перший транш 27750,00 доларів США - на погашення поточної заборгованості Позичальника перед Кредитором першої черги за договором першої черги; другий транш 15000 доларів США - на споживчі цілі. За користування кредитом Позичальник зобов'язався сплачувати плаваючу процентну ставку. Погашення заборгованості по кредиту повинно здійснюватися щомісячно у розмірі 92,50 доларів США плюс сума нарахованих процентів на дату платежу. Строк внесення щомісячних платежів встановлений 24 числа кожного місяця. 6 червня 2007 року до зазначеного договору укладено додатковий договір № 1, згідно якого термін «Розмір платежу» частини 1 кредитного договору викладено в редакції: «142,50 доларів США плюс сума нарахованих процентів на дату платежу» ( а.с. 7-11).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 05 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та майновим поручителем ОСОБА_4 - ОСОБА_5, укладено іпотечний договір № PCL-0AQ/013/2007, посвідчений приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 2125 ( а.с. 12-14).

З пункту 1.1 іпотечного договору вбачається, що для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником його боргових зобов'язань, визначених у статті 2 цього договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 цього договору.

За змістом п.2.1 іпотечного договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником його платіжних зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, який встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії.

Відповідно до п.2.1.1 іпотечного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути іпотекодержателю суму отриманого кредиту не пізніше 24 травня 2032 року відповідно до умов, встановлених п.п. 1.5-1.6 кредитного договору, чи в інший строк, встановлений в кредитному договорі. Сума кредиту може скласти 42750 доларів США. Як передбачено у п.2.15 вказаного іпотечного договору, зазначений розмір боргового зобов'язання може збільшуватися на суму невиконаних платіжних зобов'язань боржника. Іпотекою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми відповідно до п.2.1 ( з підпунктами цього договору).

В пункті 3.1 іпотечного договору вказано, що предметом іпотеки за цим договором є трьохкімнатна квартира, разом з гаражем, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 29 листопада 2001 року за реєстровим № 5412, зареєстрований в Славутицькому міському бюро технічної інвентаризації 30 листопада 2001 року в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 153/2, реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно № 11529225, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП АРБ Славутицьким міським бюро технічної інвентаризації 11 травня 2007 року за № 14518272.

Зазначені обставини підтверджені копією договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 29 листопада 2001 року за реєстровим № 5412, зареєстрованого в Славутицькому міському бюро технічної інвентаризації 30 листопада 2001 року в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 153/2, копією дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.02.2011 року, копією Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, копією Витягу про державну реєстрацію прав ( а.с. 15-16, 29).

Відповідно до п. 3.2.1.1 іпотечного договору разом із іпотекою нерухомого майна, яке зазначено в п. 3.1 цього договору, в іпотеку за дим договором надається земельна ділянка, на якій знаходяться будівлі і споруди. Земельна ділянка, загальною площею 0,0779 гектара, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, що виданий Славутицькою міською радою народних депутатів 10 липня 2006 року на підставі рішення Славутицької міської ради № 48-5-V від 23 червня 2006 року і який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010635200001.

Вказані обставини підтверджені копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, що виданий Славутицькою міською радою 10 липня 2006 року ( а.с. 28).

Пунктом 6.1 іпотечного договору передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги: всі боргові зобов'язання, не сплачені боржником, і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку із реалізацією його права за цим договором.

Згідно п. 9.7 іпотечного договору відступлення прав за цим договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, з одночасним відступленням права вимоги за кредитним договором.

Пунктом 9.1 іпотечного договору визначено, зокрема, що цей договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання боргових зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань іпотекодавця за цим договором.

Відповідно до Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 травня 2011 року з Додатком 1 і Додатком 2, згідно якого Продавець (ПАТ «ОТП Банк») в порядку та на умовах Договору продає (переуступає) Покупцю (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») права на Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку 1 до цього Договору), а Покупець приймає такий Кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь Продавця винагороду. У Додатку 1 до вказаного Договору містяться, зокрема, кредитний договір № ML-0AQ/013/2007 від 25.05.2007 року, укладений з ОСОБА_4, виконання якого забезпечено укладеним з ОСОБА_5 іпотечним договором № PML-N00/047/2008 від 05.09.2008 року (а.с. 30-37; справа № 2-488/11 том 2, а. с. 82-98).

27 травня 2011 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 3555 ( а.с. 38-40).

Згідно з п. 1.1 цього договору у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 27 травня 2011 року між фактором та клієнтом, за яким клієнт передав фактору права вимоги за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору, укладеними між клієнтом та позичальниками клієнта, перелік міститься в додатку № 1 до даного договору, що забезпечений іпотекою/заставою за договорами іпотеки/ договорами застави, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору, укладеними між клієнтом та боржниками/третіми особами сторони домовились, зокрема, про наступне:

1.1.1 клієнт передає та відступає фактору сукупність прав, належних клієнту за договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно;

1.2 за цим договором до фактора переходять всі права клієнта як сторони, що іменується «іпотекодержатель»/ «заставодержатель» у зобов'язаннях, які виникли на підставі договорів забезпечення в обсязі на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки/застави).

Зазначені документи з підстави та в порядку, передбаченому законом, підтверджують заміну первісного кредитора - ПАТ «ОТП Банк» на нового кредитора -ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у зобов'язаннях, що виникли з кредитного договору, укладеного з відповідачем ОСОБА_4, та іпотечного договору, укладеного з відповідачем ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.

За правилом ч. 1 ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом ч. 2 ст. 1046 ЦК України, яка застосовується до відносин за кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи № 2-488/11, 17 березня 2009 року ЗАТ «ОТП Банк» направило ОСОБА_4 досудову вимогу № 00/4/108 про погашення заборгованості, зокрема, за кредитним договором № ML-OAQ/013/2006 від 25 травня 2007 року, в якій зазначено, що на підставі п. 1.9 Кредитного договору, останній повинен протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити на рахунок № 2620 9 002743845 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ідентифікаційний код 21685166 наступні суми: 58155,63 доларів США - сума кредиту; 2174,42 доларів США - сума відсотків за користування кредитом; 11208,38 гривень - сума пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом; 125 гривень - сума штрафу. Крім того, в даній вимозі зазначено, що у випадку невиконання вказаних вище боргових зобов'язань банк має право, у відповідності зі ст. ст. 22, 611, 623 ЦК України від 16.01.2003 року, стягнути з нього та з поручителів в примусовому порядку, окрім суми заборгованості за кредитним договором, суми всіх збитків завданих банку через неналежне виконання ним умов Кредитного договору, а також звернути стягнення на майно, кошти та всі інші активи, що належать йому та поручителям на праві власності, незважаючи на терміни, коли вони були придбані, а також стягнути з нього витрати за розгляд справи в суді (том 1, а. с. 27, справа № 2-488/11).

Вказану досудову вимогу № 00/4/108 ОСОБА_4 було отримано особисто 02.04.2009 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення (том 1, а. с. 30, справа № 2-488/11).

13 серпня 2009 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», мотивуючи тим, що погашення частин кредиту та нарахованих за його користування процентів не відбувається, посилаючись на право вимагати дострокового виконання вимог, звернулось з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № ML-OAQ/013/2006 від 25 травня 2007 року та № ML-N00/047/2008 від 05 вересня 2008 року в солідарному порядку.

В подальшому представник ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив: звернути стягнення на предмет іпотеки; застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом його продажу ПАТ «ОТП Банк» із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 77, справа № 2-488/11).

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 28 грудня 2011 року позовну заяву ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з жилого приміщення та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (том 1, а. с. 112, справа № 2-488/11).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 30 грудня 2011 року, яке набрало законної сили 28.03.2012 року, стягнуто, зокрема, з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року у розмірі 44 183 долари 25 центів США, що за курсом НБУ становить 441 465 гривень 83 копійки та 19 363 гривні 72 копійок, всього 360 904 гривні 55 копійок. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25 травня 2007 року у розмірі 44 183 долари 25 центів США, що за курсом НБУ становить 441 465 гривень 83 копійки та 19 363 гривні 72 копійок, всього 360 904 гривні 55 копійок( а.с. 41-44).

Згідно листа в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Приліпка В.О. № 1621 від 22.03.2019 року, загальна сума відрахувань по виконавчому листу № 2-488/2011 від 30.12.2011 року за кредитним договором № ML-0AQ/013/2007 від 25.05.2007 року становить 92591,98 гривень, залишок станом на 22.03.2019 року - 268312,57 гривень. Крім того, примусове стягнення розпочалося: з ОСОБА_4 06.10.2015 року (платіжне доручення на суму 380,89 гривень № 2710 від 06.10.2015 року); з ОСОБА_2 06.10.2015 року (платіжне доручення на суму 489,21 гривень № 2710 від 06.10.2015 року); з ОСОБА_5 28.10.2015 року (платіжне доручення на суму 488,35 гривень № 2903 від 28.10.2015 року) (а. с. 208-209).

З довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» № 134 від 19.03.2019 року вбачається, що заборгованість по кредитному договору № ML-0AQ/013/2007 від 25.05.2007 року становить: 198944,87 гривень - тіло; 19363,72 гривень - пеня (а. с. 211).

В зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не виконував свої зобов'язання за кредитним договором № ML/-0AQ/013/2007 від 25.05.2007 року, 05 листопада 2018 року позивачем було направлено на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 досудові вимоги про погашення заборгованості № 8526, № 8519, а також вимоги про добровільне звільнення з квартири, 05 листопада 2018 року позивачем було направлено на адресу ОСОБА_2, ОСОБА_6 особисто і як представнику неповнолітнього ОСОБА_7 вимоги про добровільне звільнення з квартири(а. с. 17- 21, 22-25).

Згідно довідки управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 10.05.2018 року, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані наступні особи: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 11.12.2001 р.); ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації 11.12.2001 р.); ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата реєстрації 11.12.2001 р.); ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата реєстрації 09.10.2017 р.); ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 (дата реєстрації 09.10.2017 р.) (а. с. 27).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 93125228 від 28.07.2017 року, вбачається, що у ОСОБА_5 перебуває у власності квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 142 - 144).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 66 від 24.01.2019 року, орган опіки та піклування вважає недоцільним та таким, що суперечить інтересам дитини звернення стягнення на предмет іпотеки за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_6, який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 154-155).

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 цього Кодексу іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Як зазначено у ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За правилом ч. 2 цієї статті якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 3 цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 цього Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ч. 2 цієї статті положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Зі змісту ст. 39 Закону «Про іпотеку» вбачається, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід визнати обґрунтованими, оскільки боржник за основним зобов'язанням - кредитним договором № ML-OAQ/013/2006 від 25 травня 2007 року відповідач ОСОБА_4 порушив основне зобов'язання, розмір заборгованості за яким згідно довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» складається із тіла кредиту- 198944,87 гривень та пені -19363,72 гривень. Відповідачам була направлена вимога іпотекодержателя про необхідність виконання порушеного зобов'язання протягом 30 днів з дня одержання вимоги, з одночасним попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі залишення цієї вимоги без задоволення та виселення.

Вирішуючи заяву відповідачів про застосування строку позовної давності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначено у ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч. 1 ст. 264 цього Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено в судовому засіданні, між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено 25 травня 2007 року кредитний договір № МL-0АQ/013/2007, дата остаточного повернення кредиту - 24 травня 2032 року.

За змістом п. 1.9.1 вказаного кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не включно, встановлених п. 2.3.7 та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи № 2-488/11, 17 березня 2009 року ЗАТ «ОТП Банк», скориставшись п. 1.9 кредитного договору, направило ОСОБА_4 досудову вимогу № 00/4/108 про дострокове погашення заборгованості, зокрема, за кредитним договором № ML-OAQ/013/2006 від 25 травня 2007 року протягом 30 днів з дня отримання такої вимоги (справа № 2-488/11 том 1, а. с. 27 ).

Вказану досудову вимогу № 00/4/108 ОСОБА_4 було отримано особисто 02.04.2009 року (справа № 2-488/11 том 1, а. с. 30 ).

Таким чином, Банк, відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання зобов'язання, який закінчився 01 травня 2009 року. Оскільки відповідач ОСОБА_4 не виконав зобов'язання в строк, визначений в досудовій вимозі про дострокове погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, то з 02 травня 2009 року почався перебіг строку позовної давності.

13 серпня 2009 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № ML-OAQ/013/2006 від 25 травня 2007 року.

Звернення до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором засвідчує такі зміни.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України 13 серпня 2009 року відбулося переривання перебігу позовної даності, після переривання перебіг позовної давності з 14 серпня 2009 року почався заново згідно ч.3 ст.264 ЦК України.

Оскільки між сторонами кредитного договору не збільшено строк позовної давності, то застосуванню підлягає ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Доказів того, що відповідач ОСОБА_4 вчинив дії з виконання зобов'язання, які б свідчили про визнання ним боргу, і переривали перебіг позовної давності, позивачем не надано. Примусове виконання боргу за вказаним кредитним договором з відповідача ОСОБА_4 та його поручителів відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_5 розпочалося у 2015 році( а.с. 208-209).

Позовна заява до суду здана на пошту 22 лютого 2018 року, що підтверджено відбитком поштового штемпеля на конверті, у якому вона надійшла до суду, тобто з пропуском строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Причин пропуску строку позовної давності позивачем не зазначено.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами у справі .

Виходячи з того, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню, то не підлягає задоволенню і вимога про виселення відповідачів, оскільки відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» рішення про виселення мешканців із житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, суд приймає одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням наведеного, у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258 -259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», місцезнаходження: м.Київ, вул. Фізкультури, 28 Д, код ЄДРПОУ 36789421.

Відповідачі: ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1; ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2; ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_3; ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, місце проживання: АДРЕСА_1.

Третя особа орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, місцезнаходження: Київська область, м.Славутич. Центральна площа, 7, код ЄДРПОУ 04527684.

Повне судове рішення складено 12 квітня 2019 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька