Рішення № 81134081, 09.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4753/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пасічник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) про скасування припису та постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом в якому просить суд:

-скасувати п.3 припису Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ480/317/АВ/П від 25.05.2018 року;

-скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ЛВ480/3174/АВ/ФС від 19.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було проведено інспекційне відвідування позивача, яка використовує найману працю. За результатами вказаної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ст.27 КЗпП України, ч.5 ст.79 КЗпП України, ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату правці», ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», ч.4 ст.115 КЗпП України , ст.21 Закону України «Про відпустки», ч.1 ст.116 КЗпП України, ч.1 ст.117 КЗпП України та зазначено, що індексація заробітної плати не проводиться. Відповідно до п.1 Постанови №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» споживчих цін починаючи за місцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. При огляді наданих табелів обліку використання робочого часу працівників, відомостей нарахування заробітної плати працівників, відомостей на виплату грошей, щомісячного звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове загальнодержавне соціальне страхування до органів доходів і зборів в період з 01.06.2017 по 31.12.2017 року встановлено, що індексація заробітної плати не нарахована та не проведена до оплати наступним працівникам: продавцям-консультантам з посадовим окладом 3200 грн, встановленим з 01.01.2017: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до дня звільнення 11.09.2017, ОСОБА_7 до дня звільнення 11.09.2017 ОСОБА_8 до дня звільнення 14.06.2017, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; керуючий магазином з посадовим окладом 3200 грн, встановленим з 01.01.2017: ОСОБА_12, ОСОБА_13; адміністратору торгового залу ОСОБА_14 з посадовим окладом 3200 грн, встановленим з 01.01.2017. 25.05.2018 року відповідачем винесено оскаржуваний припис №ЛВ480/317/АВ/П, а 19.06.2018 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою на позивача накладено штраф у розмірі 409530,00 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваними приписом та постановою, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Вказує, що в травні 2018 року індексація заробітної плати була нарахована всім 11 працівникам, що підтверджується розрахунковою відомістю, з якої вбачається, що прізвища всіх 11 співробітників, за непроведення індексації яким накладено штраф, включені до розрахункової відомості та підтверджують факт нарахування сум індексації заробітної плати. Індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою, і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернулися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Жодного судового рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь працівників сум належної їм індексації заробітної плати немає, що також додаткової свідчить про відсутність порушення прав працівників позивачем.

Ухвалою від 16.10.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків. 05.11.2018 року позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою від 05.11.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 27.11.2018 року.

27.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 20.12.2018 року.

20.12.2018 року підготовче засідання відкладено на 31.01.2019 року.

31.01.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

21.02.2019 року судове засідання відкладено на 14.03.2019 року.

14.03.2019 року судове засідання відкладено на 09.04.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд позов задовольнити. Представником позивача подані додаткові пояснення, в яких зазначає, що акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення та акт інспекційного відвідування являються різними формами документів та складаються при здійсненні в різний спосіб покладених повноважень органами Держпраці, а отже, акт про інспекційне відвідування не є підставою для складання та/чи винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що в результаті проведеного інспекційного відвідуваннями (невиїзного інспектування) працівниками контролюючого органу складено акт, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме ст.27 КЗпП України, ч.5 ст.79 КЗпП України, ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату правці», ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», ч.4 ст.115 КЗпП України , ст.21 Закону України «Про відпустки», ч.1 ст.116 КЗпП України, ч.1 ст.117 КЗпП України. Складений за результатами проведення інспекційного відвідування акт підписаний уповноваженою особою ФОП ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_15 без жодних зауважень та заперечень. Звертає увагу суду, що позивач не заперечує факту порушення ним вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП та ст. 33 Закону України №108, а усунення вказаного порушення не може бути підставою для звільнення позивача від фінансової відповідальності, оскільки відповідно до п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Зазначає, що притягнення позивача до фінансової відповідальності за порушення вимог законодавства про працю шляхом винесення оскаржуваної постанови відбулося у відповідності до встановленої чинним законодавством процедури. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

На підставі наказу від 18.05.2018 № 1087-П та направлення від 18.05.2018 № 0993 Головного управління Держпраці у Львівській області інспектором праці - головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Тріль І.Б. проведено інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків у ФОП ОСОБА_3.

За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 25.05.2018 № ЛВ480/317/АВ, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме: ст.27 КЗпП України, ч.5 ст.79 КЗпП України, ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату правці», ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про відпустки», ч.1 ст.116 КЗпП України, ч.1 ст.117 КЗпП України.

25.05.2018 року відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ480/317/АВ/П та надано строк до 07.06.2018 року для усунення виявлених порушень законодавства.

19.06.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О.О., на підставі акту інспекційного відвідування прийнято постанову № ЛВ480/317/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ФОП ОСОБА_3 у розмірі 409 530,00 грн за порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України "Про оплату праці".

27.06.2018 року на ФОП ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення від 27.06.2018 року №ЛВ/480/317/АВ/П/ПТ.

Позивач не погоджується із такими рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до положень статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення; та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 18.05.2018 № 1087-П призначено проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Частиною 5 ст.2 вказаного Закону передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Таким чином, ч.9 ст.4, ч.1 ст.12, ч.11 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за сферою дії не поширюється на заходи державного контролю за дотриманням вимог законодавства про працю. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №697/2073/17.

Відповідно до пунктів 19-21 Порядку №295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до затвердженої форми акту інспекційного невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману, такий акт підписується особою, щодо якої здійснено перевірку, а також особа, щодо якої здійснено перевірку своїм підписом підтверджує те, що нею отримано примірник акту перевірки.

Як встановлено судом, що за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 25.05.2018 № ЛВ480/317/АВ.

Відповідно з вимогами законодавства акт інспекційного відвідування підписаний уповноваженою особою ФОП ОСОБА_3 за дорученням ОСОБА_15 без жодних зауважень та заперечень.

У разі незгоди з висновками акта інспекційного відвідування чи фактами і даними, викладеними в акті, позивач мав право подати свої заперечення щодо проведеного інспекційного відвідування. Позивач своїм правом не скористався, заперечень не подав.

Згідно з пунктом 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку № 295).

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).

Відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

-недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4);

-порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати (абзац 8).

Як вбачається з матеріалів справи. в ході проведення інспекційного відвідування, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог частини шостої статті 95 КзПП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", зокрема, що індексація заробітної плати не нарахована та не проведена окремим працівникам.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про оплату праці", норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні" соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", до державних соціальних гарантій відноситься, зокрема, індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з статті 33 Закону України "Про оплату праці", в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Таким чином, оскільки індексація заробітної плати є гарантією в оплаті праці, яка передбачена Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 816/2325/16.

Судом встановлено, що позивач вимоги припису № ЛВ480/317/АВ/П від 25.05.2018 "Про усунення виявлених порушень" виконав (а.с.23).

Таким чином, факт порушення строків виплати індексації працівникам: продавцям-консультантам з посадовим окладом 3200 грн, встановленим з 01.01.2017: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до дня звільнення 11.09.2017, ОСОБА_7 до дня звільнення 11.09.2017 ОСОБА_8 до дня звільнення 14.06.2017, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; керуючий магазином з посадовим окладом 3200 грн, встановленим з 01.01.2017: ОСОБА_12, ОСОБА_13; адміністратору торгового залу ОСОБА_14 з посадовим окладом 3200 грн, встановленим з 01.01.2017 позивачем не заперечується.

Згідно з частиною 4 статті 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (надалі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Щодо посилання позивача на те, що відповідачем застосовано штраф за порушення, які ним були усунені, суд зазначає наступне.

Пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 у справі № 823/708/17 внесення припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю, а також вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб є імперативною нормою, яка наділяє обов`язком інспектора вчиняти зазначені дії у разі виявлення даних порушень. Заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході перевірки та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.

Таким чином, факт усунення позивачем виявлених під час інспекційного відвідування порушень, не є підставою для не притягнення такого до відповідальності.

Суд зазначає, що виконання вимог припису не може бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб'єкта господарювання фінансові санкції, і не звільняє його від обов'язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, відповідно до абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а навпаки, заходи про притягнення об'єкта відвідування до відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень.

Отже, вказаними нормами, покладено одночасно обов'язок на суб'єкта господарювання, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винесений Головним управлінням Держпраці у Львівській області припис №ЛВ480/317/АВ/П від 25.05.2018 року та прийнята постанова № ЛВ480/317/АВ/ФС від 19.06.2018 року є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства суб'єктом владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. У задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства, понесені позивачем судові витрати поверненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування припису та постанови.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 12.04.2019 року.

Суддя Крутько О.В.