Постанова № 8112395, 09.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2010 р.Справа № 14/76-09-1990 (31/214-09)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

При секретарі:           Шкрабак О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ярош О.М., Ахматова К.Г. за дорученнями

від відповідача: Гордієнко М.В., Цодіков О.В., Пластов Ю.В. за дорученнями

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, Заводський район, Південне шосе,72;

на рішення господарського суду Одеської області від 09 листопада 2009 року

у справі № 14/76-09-1990

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, Заводський район, Південне шосе,72;

до відповідача Державного підприємства „Одеська залізниця”, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 19;

про стягнення 29 490,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача вартість нестачі вантажу в розмірі 29490,30 грн. Позивач стверджує, що відповідачем були порушені взяті на себе зобов’язання в частині схоронності вантажу. На думку позивача, стосовно відповідача, мають бути застосовані правові наслідки за порушення зобов’язань по схороненому перевезенню вантажів, встановлені Статутом залізниць України, а саме ст.14, яка передбачає, що залізниця відшкодовує вартість відсутнього вантажу.

В доповненні до позову, яке позивач надав до місцевого суду 19.08.2009 р. № 20955, позивач зазначає, що доказом того, що вантаж був завантажений позивачем та прийнятий до перевезення станцією відправлення без порушень Технічних умов навантаження та кріплення є той факт, що вагон не був залишений до усунення недоліків у користуванні вантажовласника ВАТ „Запоріжсталь”, як передбачено п. 11 Правил користування вагонами (контейнерами), про що свідчить підписана двома сторонами „Ведомость сдачи вагонов с подъездного пути ОАО «Запорожсталь»на станцию Запорожье –Левое № 115 ”.

Доказом того, що станція Запоріжжя-Ліве, у виконання вимог Технологічного процесу роботи станції Запоріжжя-Ліве, перерахувала кількість місць у вагоні № 67919217 може бути натурний лист поїзду, який складається станцією Запоріжжя-Ліве і супроводжується до станції призначення.

30.10.2009 року позивач надав до місцевого суду доповнення до позовної заяви.

Відповідач позов не визнав так як доводи викладені у позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать діючому законодавству України. Відповідач стверджує, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані. Згідно ст. 129 Статуту залізниць України, обставини що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці відсутні, оскільки на станції залізниці не складалися комерційний акт і акт загальної форми.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09 листопада 2009 року у справі № 14/76-09-1990 (суддя Н.О. Горячук) у позові відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано Одеською регіональною торгово-промисловою палатою три пачки були порушені без доступу до вантажу. На кожній пачці обірвані по одній металевій стрічці, підкладки під пакувальними стрічками вдруге підгорнути усередину. Пакувальні стрічки мають сліди деформування, замки мають сліди розгинання та повторного загинання, на бирках дані про масу брутто та нетто відсутні. При переважуванні усіх порушених пачок недостача склала 6360 кг. Проте, акт експертизи № ОЭ-8/655 не був прийнятий судом першої інстанції в якості доказу вини перевізника в нестачі вантажу, оскільки має протиріччя, а саме: акт містить інформацію про те, що пачки порушені, але без доступу вантажу, в акті відсутні опис де знаходились пачки з недостачею вантажу, відсутні підписи присутніх представників, вказаних в акті експертизи при вивантаженні вагону, крім того, експертиза проведена без участі представника залізниці, що є порушенням п. 3 розділу 8 „Правил перевезень вантажів”. Акт прийому вантажу № 2491 зазначений у скарзі № 14/4/10282 від 16.08.2008 р. відсутній.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2009 р. по справі № 14/76-09-1990 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає рішення таким, що прийняте з неповним з’ясуванням судом обставин справи та з порушенням матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суд не звернув уваги на те, що передача вантажу отримувачу станцією призначення та оформлення перевізних документів при несхоронному перевезенні залізницею здійснено з грубими порушеннями діючого законодавства. Суд не надав належної оцінки тому факту, що відповідач у порушення п. 17 „Правил складання актів” не направив відповідь на скаргу у триденний термін (відповідь надана через 3 місяці), чим порушив, на думку скаржника, вимоги діючого законодавства.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників сторін, тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 14 грудня 2009 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснень та відзивів, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем було укладено угоду на перевезення вантажу в вагоні № 67919217 на користь третьої особи –фірми „Айрол Металс АГ”, якою у відповідності зі ст. 6 Статуту залізниць є залізнична накладна № 45416324.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, від 06.04.1998, № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України" - накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповності відомостей, вказаних ним у накладній, відповідно до ст. 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457.

Відповідно до квитанції про приймання вантажу до перевезення № 45416324(а.с.25), позивачем було завантажено 12 пачок прокату чорних металів загальною масою „брутто” 67620 кг., які закріплено і розміщено у вагоні, згідно Технічних умов, правильно.

На станції Знаменка 11.08.08р., при контрольному перевантажені на тензометричних вагах було виявлено нестачу вантажу –по протоколу 83 700 кг бр., по натур. листу 91000 кг –різниця складає 7300 кг. Також було зазначено, що фактично було в вагоні завантажено 12 пачок, проте на 6 пачках виявлені порушення пакувальних стрічок. Слід зазначити, що вагон прибув під охороною (а.с. 38).

Відповідно до календарного штемпеля у залізничній накладній № 45416324 на ст. Іллічівськ Одеської залізниці 13.08.2008 року було оформлено видачу вантажу. Проте з пам’ятки про користування вагонами № 17011 (а.с. 92) вбачається, що 14.08.2008 р. було зроблено зауваження про ознаку розкрадання. 16.08.2008 року Іллічівський морський торгівельний порт звернувся до Одеської залізниці зі скаргою № 11/4/10282 на відмову станції Іллічівськ у видачі вантажу у зв’язку з загальною нестачею вантажу, яка складає 6360 кг, але станція Іллічівськ відмовила порту видати комерційний акт.

У відповіді на скаргу Одеська залізниця 09.10.2008 року не знайшла підстав для комісійний видачі вантажу і, відповідно, складення комерційного акту станцією Іллічівськ.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19 січня 2010 року позивача по справі зобов’язали надати до суду акти загальної форми та комерційний акт по станції Знаменка від 11.08.2009 року, по вагону № 67919217, а також нормативні документи, що регулюють порядок окантування та маркірування вантажу.

В судовому засіданні 2 лютого 2010 року представник ДП „Одеська залізниця” надав у судовому засіданні копію акту загальної форми № 14715.

Представник ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” у судовому засіданні надав пояснення по апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 02.02.2010 року оголошувалась перерва до 09.02.2010 року.

Статтею 314 ГК України, яка кореспондуються з ст. 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Колегією суддів встановлено, що ст. Запоріжжя - Ліве 09.08.08 р. прийняла вантаж до перевезення без зауважень, оскільки завантаження було здійснено у відповідності з п. 4.2.7. гл. 3 Додаток 14 до УМВ (додається) з відміткою про це у гр.1 залізничної накладної. Доказом того, що вантаж був завантажений позивачем та прийнятий до перевезення станцією відправлення без порушень Технічних умов навантаження та кріплення є той факт, що вагон не був залишений до усунення недоліків у користуванні вантажовласника ВАТ «Запоріжсталь», як передбачено п. 11 Правил користування вагонами (контейнерами про що свідчить підписана двома сторонами «Відомість здачі вагонів з під'їзної шляху ВАТ «Запоріжсталь»на станцію Запорожжя-Ліве № 115»(є у матеріалі справи), а також залізнична накладна № 45416324. Застережень у відомості про повернення вагону на комбінат для виправлення завантаження або упаковки нема. Від ст. Запорожжя - Ліве вагон прямував під охороною залізниці, про що зроблена відмітки у залізничній накладній.

Відповідно до квитанції про приймання вантажу до перевезення № 4541632 позивачем було завантажено 12 пачок прокату чорних металів загальною масою "брутто" 67620 кг., які закріплено і розміщено у вагоні, згідно Технічних умов, правильно.

Згідно із п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення "Договір" перевезення вантажу вважається укладеним з моменту оформлення перевізніх документів і накладення в них календарного штемпеля станції відправлення. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон відправником підтверджується підписанням Пам'ятки про користування вагонами працівниками відправника і залізниці.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони тощо) приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні.

Згідно з п. 15 Правил приймання вантажів до перевезення «На тарно-пакувальні і штучні вантажі відправник зобов'язаний нанести маніпуляційні знаки і транспортні написи. Основні написи: кількість вантажних місць у відправці і порядковий номер місця (дріб, де в чисельнику - порядковий номер місця у відправці, у знаменнику - число місць у відправці), що й було виконано позивачем при завантаженні та відправленні вагону.

Згідно з п. 7.5 Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № ПР/М-07-3/1/НЮ 20/2007/2018 від 24.07.07 р., «огляд і передача вагонів у технічному і комерційному відношенні провадиться на передавальних коліях парків «А»і «Б»станції Запоріжжя-Ліве відповідно до «Технологічного процесу роботи станції Запоріжжя-Ліве»і «Технологічного процесу роботи пункту технічної передачі вагонів станції Запоріжжя-Ліве», з перевіркою правильності завантаження та кріплення вантажу у вагонах та з перевіркою кількості місць. Згідно з п. 14 Договору складені приймально-здавальні відомості.

Доказом того, що станція Запоріжжя-Ліве, у виконання вимог Технологічного процесу роботи станції Запоріжжя-Ліве, перераховувала кількість місць у вагоні № 67919217 також може бути натурний лист поїзду, який складається станцією Запоріжжя-Ліве і супроводжується до станції призначення.

Відповідно до акту службового розслідування ЦХП-3 пачки з металом було упаковано трьома стрічками вздовж та чотирьом поперек. Вказане окантування пачок здійснюється відповідно до Технологічної інструкції ТІ 226-ОБЗ-12-04. Пункт 5.4 зазначеної Інструкції передбачає, що «при транспортировке пачек морским путем количество продольных и поперечных обвязок увеличивается на одну, по сравнению с количеством, указанным в таблице 1, 2». Враховуючи те, що відповідно до сертифікату якості № 83106 розмір металевого листа: довжина - 2000 мм, а ширина - 1000 мм, керуючись таблицею № 2, пачки металопрокату, завантажені у вагон № 67919217, були упаковані трьома стрічками вздовж та чотирма поперек.

Таким чином, вищевикладене підтверджує, що металопрокат був завантажений ВАТ «Запоріжсталь»і прийнятий ст. Запоріжжя-Ліве у кількості, яка відповідає перевізним документам.

Враховуючи наведене вище, ВАТ «Запоріжсталь»просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2009 р. по справі № 14/76-09-1990 та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ВАТ «Запоріжсталь»у повному обсязі.

Відповідно ст. 129 Постанови Кабінетів Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 547 „Про затвердження Статуту залізниць України ” обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

          Відповідно до Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 08 липня 2002 року за № 567/6855, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458).

          Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера (додаток 2), акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю (додаток 3), акти про пошкодження вагона або контейнера (додатки 4 і 5) та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.

          Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

          Відповідно до Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. № 04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого Господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”” стаття 129 статуту та пункт 2 Правил складання актів містять перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач чи відправник вантажу. Форму такого акта визначеного у додатку 1 до Правил складання актів. Комерційні акти у міжнародних перевезеннях складаються відповідно до угод про міжнародне сполучення.

Фактично на ст. Знаменка 11 серпня 2008 року, поїзд №2279, на перегоні 7ф. 19.15, залізниця сама виявила обставини для складання комерційного акту: нестачу металопрокату у кількості 7300 кг, в вагоні №67919217, ж.д. накладна № 45416324 про що свідчать копія телеграми (а.с.38) та акт загальної форми від 11 серпня 2008 року. Але всупереч вимогам ст.119 Статуту залізниць України комерційний акт складений не був.

          Згідно із п. п. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

          Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

          Відповідно до вимог п. 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню, позов задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, Заводський район, Південне шосе,72 –задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2009 року –скасувати.

          Позов задовольнити.

          Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19 р/р 26003000001 у РУ „ПІБ” м. Одеса, МФО 328801, ЄДРПОУ 1071315 на користь Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, Заводський район, Південне шосе,72 р/р 26003032840001 у АКБ „Індустріалбанк” МФО 313849, ЄДРПОУ 00191230 вартість нестачі вантажу у сумі 29490,30 грн., 294,90 грн. витрати по сплаті державного мита, 180,00 грн. сплачених витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                               М.В. Михайлов

Суддя:                                                                       В.М. Тофан

Суддя:                                                                       О.О. Журавльов