Постанова № 8112382, 11.02.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2010 р.Справа № 26/116-09-3167

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.,

Суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.,

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Вересова О.В. –за дорученням,

від відповідача: Козак В.В. –за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”, с. Білине, Балтського району, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2009 року

у справі № 26/116-09-3167

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісопторг”, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”, с. Білине, Балтського району, Одеської області

про стягнення 81834 грн. 89 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

22.06.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервісопторг” (далі - позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (далі - відповідач, ВАТ) про стягнення 81834 грн. 89 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу № 2012-7 від 13.03.2007 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої паперової продукції, внаслідок чого має борг по її оплаті в сумі 58260 грн. 05 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 2222 грн. 96 коп. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 1551 грн. 25 коп. –три відсотки річних, 9024 грн. 61 коп. пені, 10776 грн. 02 коп. штрафу, а всього 81834 грн. 89 коп., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі.

Заявою від 12.10.2009 р. позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 58260 грн. 05 коп. боргу, 8496 грн. 45 коп. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 2168 грн. 97 коп. –три відсотки річних, 9024 грн. 61 коп. пені, 10776 грн. 02 коп. штрафу, а всього 88726 грн. 10 коп., а також 887 грн. 26 коп. понесених витрат на сплату держмита та 312 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги ТОВ визнав частково в сумі 19000 грн. та, посилаючись на несприятливу фінансову ситуацію, важке матеріальне становище та соціальну значущість продукції, що ним виготовляється, просив суд надати розстрочку платежу боргу в сумі 19000 грн. на 5 місяців шляхом щотижневої сплати на користь позивача по 3800 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2009 року (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу № 2012-7 від 13.03.2007 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої паперової продукції, внаслідок чого має борг по її оплаті в сумі 58260 грн. 05 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 8496 грн. 45 коп. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 2168 грн. 97 коп. –три відсотки річних, 9024 грн. 61 коп. пені, 10776 грн. 02 коп. штрафу, а всього 88726 грн. 10 коп., а також 887 грн. 26 коп. понесених витрат на сплату держмита та 312 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Клопотання відповідача про надання розстрочки платежу боргу відхилено місцевим судом з огляду його недоведеності, відповідно до ст. 33 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду в частині стягнення з нього на користь позивача основного боргу в сумі 39260 грн. та нарахованих на дану суму штрафних санкцій скасувати, оскільки воно в цій частині не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи та надати ВАТ розстрочку сплати основного боргу в сумі 19000 грн. на півроку з щомісячною сплатою 3166 грн. 67 коп. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Всі додані відповідачем до апеляційної скарги та його письмових пояснень додаткові докази не прийняті апеляційним судом, оскільки скаржник, всупереч вимогам ч. 1 ст. 101 ГПК України, не обґрунтував та не довів неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2007 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 2012-7, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачеві паперову продукцію, а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 100% суми, зазначеної в рахунках та/або накладних до договору в термін визначений в відповідних рахунках.

На виконання умов укладеного договору позивач в період з 13.02.2007 р. по 05.06.2009 р. за видатковими накладними передав відповідачеві паперову продукцію на загальну суму 354035 грн. 41 коп. та виставив останньому рахунки для оплати, зокрема:

- за накладною № 2012-7/1 від 15.03.2007 р. –на суму 32400 грн., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 30 днів з моменту постачання;

- за накладною № 2012-7/2 від 11.05.2007 р. –на суму 33128 грн. 08 коп., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 35 днів з моменту постачання;

- за накладною № 2012-7/33554р від 13.12.2007 р. –на суму 32799 грн. 94 коп., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 45 днів з моменту постачання;

- за накладною № 4826/4603р від 07.02.2008 р. –на суму 40999 грн. 92 коп., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 50 днів з моменту постачання;

- за накладною № 2012-7/37055р від 20.03.2008 р. –на суму 29400 грн., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 50 днів з моменту постачання;

- за накладною № 2012-7/37604р від 28.03.2008 р. –на суму 25200 грн., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 30 днів з моменту постачання;

- за накладною № 2012-7/40466р від 19.05.2008 р. –на суму 24200 грн. 04 коп., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 21 дня з моменту постачання;

- за накладною № 2012-7/40551р від 20.05.2008 р. –на суму 24200 грн. 04 коп., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 30 днів з моменту постачання;

- за накладною № 2012-7/42860р від 27.06.2008 р. –на суму 31460 грн. 05 коп., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 21 дня з моменту постачання;

- за накладною № 2012-7/45834р від 15.08.2008 р. –на суму 51207 грн. 29 коп., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 30 днів з моменту постачання;

- за накладною № 2012-7/47946р від 19.09.2008 р. –на суму 29040 грн. 05 коп., яку відповідач, згідно отриманого рахунку, повинний оплатити протягом 60 днів з моменту постачання.

Позивач стверджує, що отриманий товар відповідач оплатив частково в загальній сумі 295775 грн. 36 коп., сплативши, зокрема: 04.05.2007 р. –32400 грн., 15.06.2007 р. –10000 грн., 26.06.2007 р. –10000 грн., 04.07.2007 р. –13128 грн. 08 коп., 22.01.2008 р. –10000 грн., 30.01.2008 р. –12000 грн., 05.02.2008 р. –10799 грн. 94 коп., 13.03.2008 р. –15000 грн., 14.03.2008 р. –5000 грн., 17.03.2008 р. –15999 грн. 92 коп., 31.03.2008 р. –5000 грн., 09.04.2008 р. –4600 грн., 16.04.2008 р. –10000 грн., 15.05.2008 р. –15000 грн., 19.05.2008 р. –5000 грн., 21.05.2008 р. –5000 грн., 23.05.2008 р. –5200 грн., 05.06.2008 р. –2500 грн., 18.06.2008 р. – 10000 грн., 20.06.2008 р. –10900 грн., 04.07.2008 р. –6460 грн. 13 коп., 09.07.2008 р. –5000 грн., 10.07.2008 р. –8000 грн., 22.07.2008 р. –5000 грн., 01.08.2008 р. –5000 грн., 11.08.2008 р. –2000 грн., 15.08.2008 р. –5539 грн. 95 коп., 21.08.2008 р. –10000 грн., 28.08.2008 р. –10000 грн., 05.09.2008 р. –10000 грн., 18.09.2008 р. –11207 грн. 29 коп., 08.10.2008 р. –3040 грн. 05 коп., 17.10.2008 р. –3000 грн., 22.10.2008 р. –2000 грн. та 17.11.2008 р. –2000 грн.

З наданих відповідачем платіжних доручень № 13662 від 23.05.2008 р. та № 202 від 15.08.2008 р. вбачається, що відповідачем 23.05.2008 р. перераховано позивачеві не 5200 грн., як стверджує останній, а 15000 грн. 15.08.2008 р. відповідачем перераховано позивачеві не 5539 грн. 95 коп., як стверджує останній, а 10000 грн.

Крім того, з платіжних доручень № 13702 від 28.05.2008 р., № 13797 від 03.06.2008 р. та № 260 від 19.08.2008 р. вбачається, що в рахунок оплати виставлених позивачем рахунків відповідач сплатив останньому 5000 грн., 10000 грн. та 10000 грн., відповідно.

Позивач не спростовує той факт, що ним отримано від відповідача 23.05.2008 р. –15000 грн., 28.05.2008 р. –5000 грн., 03.06.2008 р. –10000 грн., 15.08.2008 р. –10000 грн. та 19.08.2008 р. –10000 грн., але вважає, що ці грошові кошти були перераховані відповідачем на підставі дійсно виставлених рахунків, але вони є частковою переплатою та здійснені поза оплатою за договором, у зв’язку з чим не зараховані позивачем в рахунок оплати вартості поставленого відповідачу товару. Крім того, останній не звертався до позивача з вимогами про повернення надмірно сплачених грошових коштів (переплати), а також коштів, що були ним перераховані поза оплатою за договором.

Вищенаведені доводи позивача до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що сторони перебували між собою в будь-яких інших стосунках, що знаходяться поза межами договору № 2012 від 13.03.2007 р. Крім того, в вищеназваних платіжних дорученнях містяться посилання на рахунки позивача, що виставлені останнім відповідачеві саме для оплати товару, отриманого за договором № 2012 від 13.03.2007 р.

При викладених обставинах колегія суддів вважає встановленим та доведеним, що відповідачем оплачена отримана ним від позивача за договором № 2012 від 13.03.2007 р. паперова продукція в загальній сумі 335035 грн. 41 коп., внаслідок чого відповідач має перед позивачем борг по її оплаті в сумі 19000 грн., у зв’язку з чим протилежні доводи позивача та висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки повністю спростовуються вищезазначеними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися своєчасно та належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19000 грн. боргу по оплаті отриманого за договором № 2012 від 13.03.2007 р. товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Пунктом 7.2 укладеного договору за несвоєчасне проведення розрахунків сторонами передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставку НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що позивачем підставне нарахована пеня, 3 % річних та індекс інфляції за накладними № 2012-7/1 від 15.03.2007 р., № 2012-7/2 від 11.05.2007 р., № 2012-7/33554р від 13.12.2007 р., № 4826/4603р від 07.02.2008 р., № 2012-7/37055р від 20.03.2008 р., № 2012-7/37604р від 28.03.2008 р., № 2012-7/40466 р. від 19.05.2008 р., № 2012-7/40551 р. від 20.05.2008 р. та № 2012-7/42860 р. від 27.06.2008 р., а саме: пеня в загальній сумі 1880 грн. 26 коп., 3% річних в загальній сумі 406 грн. 25 коп. та індекс інфляції в загальній сумі 738 грн. 65 коп.

Що стосується накладних № 2012-7/45834р від 15.08.2008 р. та № 2012-7/47946р від 19.09.2008 р, то накладна № 2012-7/45834р від 15.08.2008 р. з урахуванням вищеза значених платіжних доручень № 13702 від 28.05.2008 р. на суму 5000 грн., № 13797 від 03.06.2008 р. на суму 10000 грн., № 260 від 19.08.2008 р. на суму 10000 грн., № 13662 від 23.05.2008 р. на суму 15000 грн. та № 202 від 15.08.2008 р. на суму 10000 грн. була оплачена в обумовлений договором строк, а накладна №2012-7/47946р від 19.09.2008 р. є частково оплаченою з залишком забо ргованості в сумі 19000 грн., внаслідок чого саме на суму 19000 грн. за накладною № 2012-7/47946р від 19.09.2008 р. потрібно здійснювати розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат.

При урахуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця, тому відповідач повинний сплатити позивачеві збитки від знецінювання грошових коштів за період з 18.11.2008 р. по 12.10.2009 р. в розмірі 2242 грн., виходячи з суми боргу 19000 грн.

Таким чином загальна сума індексу інфляції, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2980 грн. 65 коп. (738 грн. 65 коп. індексу інфляції за накладними № 2012-7/1 від 15.03.2007 р., № 2012-7/2 від 11.05.2007 р., № 2012-7/33554р від 13.12.2007 р., № 4826/4603р від 07.02.2008 р., № 2012-7/37055р від 20.03.2008 р., № 2012-7/37604р від 28.03.2008 р., № 2012-7/40466р від 19.05.2008 р., № 2012-7/40551р від 20.05.2008 р. та № 2012-7/42860р. від 27.06.2008 р., що розрахований позивачем та визнаний відповідачем, + 2242 грн. індексу інфляції за накладною № 2012-7/47946р від 19.09.2008 р., згідно вищенаведеного розрахунку).

Крім того, відповідач повинний сплатити позивачеві 3% річних в сумі 512 грн. 22 коп. за період з 18.11.2008 р. по 12.10.2009 р., тобто за 328 днів, виходячи з суми боргу 19000 грн., у зв’язку з чим загальна сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 918 грн. 47 коп. (406 грн. 25 коп. - 3% річних за накладними № 2012-7/1 від 15.03.2007 р., № 2012-7/2 від 11.05.2007 р., № 2012-7/33554р від 13.12.2007 р., № 4826/4603р від 07.02.2008 р., № 2012-7/37055р від 20.03.2008 р., № 2012-7/37604 р. від 28.03.2008 р., № 2012-7/40466 р. від 19.05.2008 р., № 2012-7/40551 р. від 20.05.2008 р. та № 2012-7/42860 р. від 27.06.2008 р., що розраховані позивачем та визнані відповідачем, + 512 грн. 22 коп. - 3% річних за накладною № 2012-7/47946р від 19.09.2008 р., згідно вищенаведеного розрахунку).

Також, відповідач повинний сплатити позивачеві пеню за період з 18.11.2008 р. по 18.05.2009 р., тобто за 181 день в сумі 2261 грн. 26 коп., виходячи з суми боргу 19000 грн. та облікової ставки НБУ 12%, у зв’язку з чим загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4141 грн. 52 коп. (1880 грн. 26 коп. пені за накладними № 2012-7/1 від 15.03.2007 р., № 2012-7/2 від 11.05.2007 р., № 2012-7/33554р від 13.12.2007 р., № 4826/4603 р. від 07.02.2008 р., № 2012-7/37055 р. від 20.03.2008 р., № 2012-7/37604 р. від 28.03.2008 р., № 2012-7/40466 р. від 19.05.2008 р., № 2012-7/40551 р. від 20.05.2008 р. та № 2012-7/42860 р. від 27.06.2008 р., що розрахована позивачем та визнана відповідачем, + 2261 грн. 26 коп. пені за накладною № 2012-7/47946р від 19.09.2008 р., згідно вищенаведеного розрахунку).

Пунктом 7.2 договору сторонами передбачено, що за порушення терміну оплати за договором покупець сплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків від простроченої до сплати більш, ніж на 30 днів, суми.

Аналіз зазначеного пункту договору однозначно свідчить про те, що сторонами чітко визначений обов’язок покупця сплатити продавцю штраф у розмірі 10 відсотків від простроченої до сплати більш, ніж на 30 днів, суми, внаслідок чого протилежні доводи відповідача до уваги прийнятими бути не можуть.

Оскільки відповідач допустив прострочення оплати нижчезазначених накладних на строк більш, ніж на 30 днів, то позивач підставне нарахував йому штраф у розмірі 10 відсотків від простроченої до сплати суми, а саме: за накладною № 4826/4603р від 07.02.2008 р. в розмірі 500 грн., за накладною № 2012-7/37055р від 20.03.2008 р. в розмірі 480 грн., за накладною № 2012-7/40466 р. від 19.05.2008 р. в розмірі 1524 грн. та за накладною № 2012-7/42860 р. від 27.06.2008 р. в розмірі 1946 грн. 01 коп.

Але, як зазначалося вище, накладна № 2012-7/45834р від 15.08.2008 р., з урахуванням платіжних доручень № 13702 від 28.05.2008 р. на суму 5000 грн., № 13797 від 03.06.2008 р. на суму 10000 грн., № 260 від 19.08.2008 р. на суму 10000 грн., № 13662 від 23.05.2008 р. на суму 15000 грн. та № 202 від 15.08.2008 р. на суму 10000 грн., була оплачена відповідачем в обумовлений договором строк, внаслідок чого підстави для стягнення штрафу з відповідача на користь позивача за цією накладною відсутні.

Накладна № 2012-7/47946р від 19.09.2008 р. є частково оплаченою з залишком заборгованості в сумі 19000 грн., у зв’язку з чим відповідач повинний сплатити позивачеві штраф в розмірі 1900 грн. за цією накладною, а всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6350 грн. 01 коп. штрафу, відповідно до п. 7.2 договору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 19000 грн. боргу, 2980 грн. 65 коп. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 918 грн. 47 коп. –3% річних, 4141 грн. 52 коп. пені та 6350 грн. 01 коп. штрафу, а всього 33390 грн. 65 коп., а в решті частині позову слід відмовити, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на 40,8% (позов заявлений на 81834,89 грн., а підлягає задоволенню на 33390,65 грн.).

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого відповідач повинний відшкодувати позивачеві 333 грн. 89 коп. понесених витрат на сплату держмита та 127 грн. 50 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Так як апеляційна скарга підлягає задоволенню на 59,2%, то позивач повинний відшкодувати відповідачеві 262 грн. 84 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення змінити та задовольнити позов частково.

Згідно зі ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи може розстрочити виконання судового рішення.

Посилаючись на несприятливу фінансову ситуацію, важке матеріальне становище та соціальну значущість продукції, що ним виготовляється, відповідач просить суд надати йому розстрочку платежу боргу в сумі 19000 грн. на 5 місяців шляхом щотижневої сплати на користь позивача по 3800 грн.

Зазначені ствердження відповідача носять голослівний характер, не підтверджуються жодним із доказів, що міститься в матеріалах справи, та не є винятковими обставинами у справі, оскільки в період всесвітньої кризи всі без винятку господарюючи суб’єкти знаходяться в несприятливій фінансовій ситуації та важкому матеріальному становищі, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем недоведена наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, внаслідок чого заява останнього про розстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105, 121 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2009 року у справі № 26/116-09-3167 –змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісопторг” –задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (66161, Одеська область, Балтський район, м. Білине, код ЄДРПОУ 04689582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісопторг” (49030, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса,42/8, код 31543614): 19000 грн. боргу, 2980 грн. 65 коп. збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 918 грн. 47 коп. –3% річних, 4141 грн. 52 коп. пені, 6350 грн. 01 коп. штрафу, 333 грн. 89 коп. понесених витрат на сплату держмита та 127 грн. 50 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову –відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісопторг” (49030, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса,42/8, код 31543614) на користь Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (66161, Одеська область, Балтський район, м. Білине, код ЄДРПОУ 04689582): 262 грн. 84 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Заяву Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” про розстрочку виконання судового рішення –залишити без задоволення.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази та припинити стягнення за зміненим рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2009 року у справі № 26/116-09-3167.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                             Шевченко В. В.

Судді:                                                             Бєляновський В. В.

Мирошниченко М. А.

Повний текст постанови підписано 12.02.2010 р.