Постанова № 8112363, 09.12.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

09.12.09                                                                                           Справа № 1/101-38 (6/143-38)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Волинський шовковий комбінат»від 24.09.09р. №197/01-9/1

на рішення господарського суду Волинської області від 16.09.09р.

у справі №1/101-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Укрос», м.Київ

до відповідача ЗАТ «Волинський шовковий комбінат», м.Луцьк

про          стягнення 369821,04 грн.

за участю представників

від позивача –Цеханський О.Е. –представник (дов. у справі);

від відповідача –Трофимчук А.М. –представник (дов. у справі).

Права та обов’язки згідно ст.22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу та про розгляд справи поза межами строку, встановленого ст.102 ГПК України.

Господарським судом Волинської області винесено ухвалу від 18.02.2008 року у справі №6/143-38 про залишення без розгляду позову ТзОВ «Укрос»до ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»про стягнення 369821,04 грн., яку скасовано постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2008 року , а справу направлено на розгляд місцевому господарському суду.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.12.2008 року у справі №4/129-38, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2009р., в позові ТзОВ "Укрос" до ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" про стягнення 369821,04 грн. відмовлено за пропуском строку давності.

В результаті касаційного оскарження вищевказаних судових рішень Вищий господарський суд України постановою від 01.06.2009 року скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 року та рішення господарського суду Волинської області від 01.12.2008 року у справі №4/129-38, а справу направив на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

За наслідками нового розгляду справи (новий №1/101-38) господарським судом Волинської області від 16.09.09р. (суддя Гончар М.М..) прийнято рішення, яким задоволено позов ТзОВ «Укрос»до ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»та стягнено з відповідача на користь позивача 369821,04 грн. заборгованості.

Суд першої інстанції на підставі ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 264, 509, 655 Цивільного кодексу України прийняв оскаржуване рішення суду про задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відповідачем не виконано своїх зобов’язань за договором №24 від 17.06.04р., укладеного між сторонами, зокрема, не погашено в повному обсязі вартість поставленого відповідачу позивачем товару (бавовняне волокно) на загальну суму 192690,98 грн., в наслідок чого у відповідача рахується заборгованість в розмірі 369821,04 грн.

          З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»оскаржує рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, стверджуючи про те, що позивачем подано даний позов після спливу позовної давності; на думку апелянта, в даному випадку перебіг строку давності, який встановлений для звернення ТзОВ «Укрос»до суду із позовною заявою про стягнення суми боргу з відповідача, яка виникла з договору №24 від 17.06.04р., розпочався з 16.08.04р. і закінчився 29.08.07р.

Апелянт заперечує проти того, що мало місце переривання позовної давності у зв’язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно ст.601 ЦК України між сторонами, оскільки умовами договору поставки чітко визначено форму розрахунку за поставлений товар –в грошовій формі, а не в натуральній; будь-які зміни, в установленому законом порядку, до цього договору сторонами не проводились, тому поставка відповідачем позивачу тканин не може вважатись проведенням розрахунку за поставлений по договору №24 від 17.06.04р. товар.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач не погоджується з доводами апелянта і у своєму відзиві зазначає, що поставка тканин відповідачем відбувалась саме на погашення заборгованості по спірному договору, чим відповідач і визнав свою заборгованість перед позивачем, відтак, відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України з моменту останньої поставки тканин (09.03.05р.) перебіг позовної давності почався заново і закінчився 10.03.08р., позовна ж заява подана 22.10.07р.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

ТзОВ «Укрос»(продавець) та ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" (покупець) уклали 17.06.04р. договір №24, згідно умов якого продавець зобов’язувався продати, а покупець зобов’язувався купити товар (бавовняне волокно) та оплатити його на протязі 45 календарних днів з дати поставки товару на станцію призначення рівними частинами кожні 15 днів (протягом цих 45 днів).

Судом першої інстанції з’ясовано, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2554613,28 грн., що підтверджується накладними: №РН-0067 від 01.07.04 року (податкова накладна 71) на суму 187799,23 грн., №РН-0068 від 02.07.04 року (податкова накладна 72) на суму 199525,22 грн., №РН-0069 від 07.07.04 року (податкова накладна 73) на суму 206796,78 грн., №РН-0070 від 09.07.04 року (податкова накладна 74) на суму 208342,62 грн., №РН-0071 від 12.07.04 року (податкова накладна 75) на суму 467062,33 грн. та №РН-0072 від 15.07.04 року (податкова накладна 76) на суму 192690,98 грн.

Відповідач визнає факт поставки йому позивачем товару на вищезазначену суму і не спростовує того, що не провів розрахунки за цей товар.

Статтею ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 цього ж Кодексу).

Однак апелянт вважає, що позивач втратив право вимагати від позивача сплати боргу, оскільки пропустив позовну давність, сплив якої по термінам поставки за договором №24 від 17.06.04р. згідно накладних закінчився відповідно 28.08.04р., а позивач знав про порушення свого права і зобов’язаний був знати про його порушення з моменту нездійснення оплати відповідачем поставленого товару по першій накладній (від 01.07.04р.).

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст.264 ЦК України).

В свою чергу позивач наполягає на тому, що позовна давність переривалась, про що свідчать такі дії відповідача, як поставка відповідачем в рахунок погашення заборгованості по договору №24 від 17.06.04р. позивачу тканин за накладними: №РН-924 від 17.08.2004 року (податкова накладна ПН-924) на суму 138076,68 грн., №РН-934 від 20.08.2004 року (податкова накладна ПН-934) на суму 110144,30 грн., №РН-996 від 21.09.2004 року (податкова накладна ПН-996) на суму 181505,80 грн., №РН-1010 від 24.09.2004 року (податкова накладна ПН-1010) на суму 89276,76 грн., №РН-1025 від 30.09.2004 року (податкова накладна ПН-1025) на суму 128166,62 грн., (повернення) ВП-0000001 від 13.10.2004 року на суму - 4020,19 грн., №РН-1070 від 13.10.2004 року (податкова накладна ПН-1070) на суму 46139,68 грн., №РН-1073 від 15.10.2004 року (податкова накладна ПН-1073) на суму 87252,48 грн., №Н-1182 від 24.11.2004 року (податкова накладна ПН-1182) на суму 127550,47 грн., №РН-167 від 09.01.2005 року (податкова накладна ПН-167) на загальну суму 2184792,22 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за поставлений товар покупець зобов’язується розрахуватись в національній грошовій одиниці –гривні.

Між тим, зважаючи на вищевикладену умову договору, суд першої інстанції вважає, що факт поставки відповідачем тканин на погашення заборгованості по договору №24 від 17.06.2004 року шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог відповідно до ст.601 ЦК України, проти чого заперечує апелянт, підтверджується відзивом відповідача від 18 лютого 2008 року №3679/02 за підписом в.о. голови правління ЗАТ "Волинський шовковий комбінат", в якому останнє визнало таку форми розрахунку за спірним договором.

Будь-які інші договори між сторонами, зокрема щодо поставки відповідачем позивачу тканин, відсутні, чого сторони не заперечують.

Таким чином, враховуючи дату останньої поставки тканин, здійснену відповідачем по видатковій накладній №РН-167 від 09.03.2005 року, перебіг позовної давності почався заново з 10.03.2005 року і закінчився 10.03.2008 року., а відтак, позовна заява подана до господарського суду Волинської області 22 листопада 2007 року в межах позовної давності.

Крім того, позивач в підтвердження дебіторської заборгованості ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" в сумі 369821,04 грн. долучено витяг з акту ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 02.08.2005 року №959/23-202-20048523 "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ "Укрос" за період з 01.10.2002 року по 31.03.2005 року. Заборгованість в сумі 369821,04 грн. встановлена ДПІ на підставі зустрічних перевірок постачальників ТзОВ "Укрос".

Різниця між сумою поставленого позивачем бавовняного волокна та отриманих від відповідача тканин складає 369821,04 грн. і відповідачем не сплачена.

Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що поставка тканин відповідачем відбувалася на погашення заборгованості по договору №24 від 17.06.2004 року і цими поставками відповідач визнав заборгованість перед позивачем.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволеню.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 16.09.09р. у цій справі - без змін.

2.          Судові витрати покласти на ЗАТ «Волинський шовковий комбінат».

3.          Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

4.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя О.С.Скрипчук

суддя Т.С.Процик

Постанова підписана 22.12.2009р.