Постанова № 8112258, 17.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2010                                                                                           № 16/579

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Титикало Р.С. (дов. № 92 від 04.09.2009р.);

від відповідача - Шуляр С.А. (дов. № 1 від 11.01.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Фінанс"

на рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2009

у справі № 16/579 ( )

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Фінанс"

до                                                   Приватного підприємства "Укрвторресурс"

про                                                   стягнення 1278068,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “К.І.Фінанс” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства “Укрвторресурс” на його користь 1 187 810,75 грн. основного боргу, 68 909,29 грн. пені, 9 469,94 грн. 3% річних, а також судових витрат.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 16/579 від 24.11.2009р. в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “К.І.Фінанс” відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено та не надано належних доказів в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором № 16-12-08 від 24.12.2008р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “К.І.Фінанс”, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 16/579 від 24.11.2009р. скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги ТОВ “К.І.Фінанс” задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відмовляючи в задоволенні його позовних вимог суд першої інстанції безпідставно не врахував в якості доказів претензію № 31 від 14.05.2009р. та претензію № 82 від 04.08.2008р. пославшись на те, що в них не обумовлений асортимент та строки поставки товару за асортиментом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 16/579 від 12.01.2010р. прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “К.І.Фінанс” до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.01.2010р.

У зв’язку з неявкою представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 27.01.2010р. відкладав розгляд апеляційної скарги на 17.02.2010р.

15.02.2010р. до Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив приватного підприємства “Укрвторресурс”, в якому останній проти доводів апелянта заперечує та просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 16/579 від 24.11.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “К.І.Фінанс” без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

24.12.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю “К.І.Фінанс” (надалі – покупець) та приватним підприємством “Укрвторресурс” (надалі – постачальник) укладено договір поставки № 16-12-08 (надалі – Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець – прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору, згідно виставлених покупцю рахунків.

У відповідності до пункту 1.3. Договору найменування, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), можуть визначатися в специфікації або в рахунках постачальника.

В разі потреби покупця в певній кількості товарів покупець звертається до постачальника з усною чи письмовою заявкою на певну кількість товарів. Після отримання заявки постачальник складає рахунок-фактуру та направляє його по факсу покупцю чи передає поштою або кур’єром. Постачальник зобов’язаний в разі направлення рахунку-фактури по факсу оригінал його передати через кур’єра чи по почті. Після отримання рахунку, навіть за допомогою факсимільного зв’язку, покупець має право оплатити його таким чином прийняти пропозицію постачальника щодо кількості, асортименту та ціни певного товару (п.п. 1.3.1 – 1.3.3 Договору).

Пунктом 2.1. Договору сторони визначили строк поставки – згідно графіка поставки товару, який узгоджений сторонами. Товар може бути поставлений за заявкою покупця в інші строки не вказані в графіку.

Поставка товару здійснюється згідно щомісячного графіку поставки (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору асортимент, кількість та строки поставки товару відображаються у щомісячному графіку поставки товару, який погоджується сторонами до першого числа поточного місяця.

Відповідно до п. 6.4. Договору оплата за товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом 100% передоплати відповідно до наданих рахунків-фактур, шляхом перерахування покупцем коштів на рахунок постачальника.

У відповідності до умов Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000155 від 25.12.2008р. на загальну суму 5 249 218,04 грн., який оплачено останнім у повному обсязі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, відповідачем поставлено товар лише на загальну суму 4 003 785,93 грн.

Претензією № 31 від 14.05.2009р. позивач звертався до відповідача з вимогою на протязі семи днів здійснити поставку товару, в тому числі і згідно рахунку-фактури № СФ-0000155 від 25.12.2008р.

Наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 10134066 від 15.05.2009р. свідчить про отримання відповідачем даної претензії 27.05.2009р.

Однак, претензія № 31 від 14.05.2009р. залишена відповідачем без задоволення, у зв’язку з чим позивач звернувся до останнього з претензією № 82 від 04.08.2009р. в якій вимагав на протязі трьох днів повернути на розрахунковий рахунок позивача вартість недопоставленого згідно рахунку-фактури № СФ-0000155 від 25.12.2008р. товару.

ТОВ “К.І.Фінанс”, враховуючи часткове зарахування зустрічних вимог, в позовній заяві просить стягнути з ПП “Укрвторресурс” суму боргу у розмірі 1 187 810,75 грн., 68 909,29 грн. пені, 9 469,94 грн. 3% річних, інфляційні витрати в сумі 11878грн.11коп., витрати на послуги адвоката в сумі 127806грн.81коп.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ “К.І.Фінанс”, місцевий господарський суд визнав необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вищезазначеної суми заборгованості.

Проте, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, у відповідності до умов Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000155 від 25.12.2008р. на загальну суму 5 249 218,04 грн., який оплачено останнім у повному обсязі. Проте, в порушення умов Договору, відповідачем поставлено товар лише на загальну суму 4 003 785,93 грн.

Претензією № 31 від 14.05.2009р. позивач звертався до відповідача з вимогою на протязі семи днів здійснити поставку товару, в тому числі і згідно рахунку-фактури № СФ-0000155 від 25.12.2008р., або повернути на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості. Вказану претензію було отримано відповідачем 27.05.2009р.

Дану претензію залишено відповідачем без задоволення, отже дата, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх договірних зобов’язань щодо поставки товару є 03.06.2009р.

Претензією № 82 від 04.08.2009р. згідно якої позивач вимагав від відповідача на протязі трьох днів повернути на розрахунковий рахунок позивача вартість недопоставленого згідно рахунку-фактури № СФ-0000155 від 25.12.2008р. відповідачем також не задоволено.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд посилався на те, що в претензіях № 31 від 14.05.2009р., № 82 від 04.08.2009р. не обумовлено асортимент та строки поставки товару за асортиментом, а тому вони не можуть бути належними доказами у справі. З приводу даних доводів слід зазначити наступне.

Пунктом 1.3. Договору сторони встановили, що найменування, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає поставці за Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), можуть визначатися в специфікації або в рахунках постачальника.

Згідно п. 1.3.3. Договору, після отримання рахунку, навіть за допомогою факсимільного зв’язку, покупець має право оплатити його таким чином прийняти пропозицію постачальника щодо кількості, асортименту та ціни певного товару.

З наявного в матеріалах справи рахунку-фактури № СФ-0000155 від 25.12.2008р. вбачається, що відповідач, у даному рахунку визначив кількість, асортимент та ціну товару, отже, оплативши вказаний рахунок позивач прийняв пропозицію відповідача без жодних зауважень.

Таким чином, зазначивши в претензії № 31 від 14.05.2009р. рахунок-фактуру № СФ-0000155 від 25.12.2008р., позивач обумовив який саме товар його асортимент, підлягає поставці позивачу на протязі семи днів.

В претензії № 82 від 04.08.2009р. позивач також посилався на рахунок-фактуру № СФ-0000155 від 25.12.2008р., вимагаючи від відповідача на протязі трьох днів повернути на розрахунковий рахунок позивача вартість недопоставленого товару. Таким чином, посилання суду на те, що в претензіях № 31 від 14.05.2009р., № 82 від 04.08.2009р. не обумовлено асортимент та строки поставки товару за асортиментом, а тому вони не можуть бути належними доказами у справі, колегія суддів вважає безпідставними.

З огляду на зазначене вище, враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000155 від 25.12.2008р. на загальну суму 5 294 218,04 грн. і, станом на день розгляду справи доказів, які б свідчили про поставку відповідачем товару на загальну суму 1 187 810,75 грн. не надано, а також не надано належних доказів в підтвердження повернення позивачу вказаної суми, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 187 810,75 грн. заборгованості є правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 11 878,11 грн. інфляційних втрат, 9 469,94 грн. 3% річних та 68 909,29 грн. пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Частина 6 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, в силу ст. 1 Господарського кодексу України цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Враховуючи вищевказані положення чинного законодавства колегія суддів вважає, що норми Господарського кодексу України є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за господарськими зобов'язаннями суб'єктів господарювання. При цьому, чинне законодавство не передбачає забезпечення неустойкою виключно грошового зобов'язання. В зв’язку з викладеним, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 68909,29грн., з відповідача на користь позивача, за порушення зобов’язання відповідно до п.7.3. договору, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Позивач звертався до відповідача з вимогою (претензії від 14.05.09р., 04.08.09р.) про повернення грошових коштів попередньої оплати, а тому у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов’язання, а саме повернення суми попередньої оплати на яку не було відповідачем поставлено товару за договором.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за прострочення грошового зобов’язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Отже судова колегія прийшла до висновку, що відповідач повинен сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

          Перевіривши наявні в позовній заяві розрахунки інфляційних втрат, 3% річних, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, а тому приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 878,11 грн. інфляційних втрат, 9 469,94 грн. 3% річних.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 127 806,81 грн. адвокатських витрат за надання правової допомоги адвокатом щодо захисту інтересів позивачу у суді, слід зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Тобто, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

З матеріалів справи вбачається, що вартість адвокатських послуг з питань стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки № 16-12-08 від 24.12.2008р., а також фінансових санкцій пов’язаних з невиконанням зазначеного договору, підтверджується договором № 94 про надання адвокатських послуг від 01.09.2009р., укладеним між позивачем та адвокатом Титикало Р.С., діючим на підставі свідоцтва № 2845 від 22.02.2007р., та платіжним дорученням № 191 від 23.10.2009р. про сплату адвокату 127 806,81 грн. за надання адвокатських послуг згідно договору № 94 про надання адвокатських послуг від 01.09.2009р.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи при задоволені позову покладаються на відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ “К.І.Фінанс” задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 127 806,81 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до норм вищезазначеної статті також покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “К.І.Фінанс” на рішення господарського суду м. Києва у справі № 16/579 від 24.11.2009р. задовольнити.

2.Рішення господарського суду м. Києва у справі № 16/579 від 24.11.2009р.

скасувати.

3.Позов товариства з обмеженою відповідальністю “К.І.Фінанс” задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства “Укрвторресурс” (04214, м. Київ, вул. Прирічна, 19 Г, кв. 79, р/р 26002200330025 в КФ АКБ “ЧБРР”, МФО 380203, код ЄДРПОУ 30634794, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення), на користь товариства з обмеженою відповідальністю “К.І.Фінанс” (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, р/р 26006000000494.980 в ТОВ УКБ “Камбіо”, МФО 380399) 1 187 810 (один мільйон сто вісімдесят сім тисяч вісімсот десять) грн. 75 коп. основного боргу, 68 909 (шістдесят вісім тисяч дев’ятсот дев’ять) грн. 29 коп. пені, 9 464 (дев’ять тисяч чотириста шістдесят дев’ять) грн. 94 коп. 3% річних, 11 878 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 127 806 (сто двадцять сім тисяч вісімсот шість) грн. 81 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12 780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 68 коп. державного мита за подання позовної заяви та 6 390,34 грн. (шість тисяч триста дев’яносто) грн. 34 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

5. Справу № 16/579 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.03.10 (відправлено)