Постанова № 8112198, 24.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2010                                                                                           № 36/186

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

за участю секретаря судового засідання:           

представників сторін:

позивача: Титаренко О.Є. (дов. від 04.02.10 № 110/905-259),

відповідача: Грет Я.П. (дов. від 19.01.10 № 11/01 ),

третя особа: не з’явився, але був присутнім в судовому засіданні 08.02.10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2009

у справі № 36/186 ( .....)

за позовом                               Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"

до                                                   Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:           

Головне управління з питань політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2008 р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.09 позов задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду від 01.10.08 до договору від 01.01.05 № 38/5-пр на технічне обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення, укладеного між Організацією орендарів “Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7” та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс”.

Стягнуто з Орендного підприємства “Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7” 100000 грн. моральної шкоди, 170 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним вище рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Скарга мотивована тим, що вартість робіт з технічного обслуговування систем ППА та ДВ 34 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири була погоджена Головним управлінням з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що, подаючи позов про відшкодування 100000 грн. моральної шкоди, позивачем не наведено її доказів і мотивів та не надано відповідного розрахунку.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.10 № 01-23/1/5 у справі № 36/186 внесено зміни до складу судової колегії і замість судді Ропій Л.М. введено до складу колегії суддю Григоровича О.М.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.05 між Організацією орендарів “Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7” (далі-відповідач, виконавець) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” (далі-позивач, замовник) було укладено договір № 38/5-пр.

Згідно з п. 1.1. договору від 01.01.05 № 38/5-пр виконавець приймає на себе проведення робіт з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення (далі ТО ППА і ДВ) на об’єктах замовника, відповідно до узгоджених графіків, невід’ємних частин договору (додаток № 1).

Договір набуває чинності з 01.01.05 і діє безстроково. Додатки поновлюються щорічно (п. п. 2.1., 2.2. договору від 01.01.05 № 38/5-пр).

З п. 4.1. договору вбачається, що роботи з ТО ППА І ДВ оплачуються замовником згідно з доданими до договору графіками технічного обслуговування по діючих калькуляціях і цінах.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 Цивільний кодекс України ).

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

01.10.08 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились внести доповнення до п. 1.1. договору, згідно з яким :

- відповідач прийняв на себе проведення робіт з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення, без автономних датчиків, в яких застосовані нові станції типу “Фотон”, “Омега”, “Елекон”, “Кодас” та інші, на об’єктах замовника, відповідно до узгодженого графіку вартості робіт, невід’ємної частини договору (додаток № 2), що складений на підставі Протоколу погодження вартості технічного обслуговування систем ППА і ДВ у житловому фонді м. Києва від 25.09.08, згідно якого вартість технічного обслуговування із розрахунку на 1 кв. м. загальної площі квартир на місяць складає 34 коп.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що при укладенні додаткової угоди від 01.10.08 до договору від 01.01.05 № 38/5-пр він введений відповідачем в оману щодо розміру тарифу на обслуговування ППА та ДВ, який не був затверджений в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 560 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до якого обслуговування систем ППА і ДВ входить в склад квартирної плати і в тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, тому оплачується мешканцями житлових будинків.

Зазначеним Порядком передбачено, що розмір тарифів (нормативних витрат, пов’язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкової території) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкової територій згідно з типовим переліком послуг.

До Типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території належать зокрема технічне обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.04 № 126 затверджені Правила пожежної безпеки в Україні, відповідно до п. 4.2.3. яких протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд (протидимовий захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися у справному робочому стані.

Відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Згідно з п. 6.1.3. Правил пожежної безпеки в Україні, організації, які здійснюють технічне обслуговування, монтаж та наладку автоматичних установок пожежогасіння, повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт.

Враховуючи викладене вище, вид діяльності з обслуговування систем ППА і ДВ передбачає наявність у обслуговуючої організації ліцензії.

Матеріали справи свідчать, що Комунальне підприємство “Житло-сервіс”, яке здійснює обслуговування житлових будинків не має відповідної ліцензії, тому уклало договір з відповідачем.

Відповідно до довідки № 106 з ЄДРПОУ у Орендного підприємства “Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7” приватна форма власності.

Протягом 2007-2008 років були прийняті в експлуатацію (копії актів вводу в експлуатацію знаходяться в матеріалах справи), а в 2008 році Комунальним підприємством “Житло-сервіс” розпочато обслуговування 9 будинків-новобудов (із кількістю поверхів 16, 18, 20, 22, 23), в яких встановлено системи ППА і ДВ.

Пунктом 2, 3 ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.05.00 № 748 (в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.08.02 № 1678) затверджено розміри тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, відповідно до яких розмір згаданих тарифів за 1 кв. м загальної площі (з ПДВ)в будинках, обладнаних ліфтами та іншим інженерним обладнанням (12 та більше поверхів)становить 0,58 грн., в т. ч. перший поверх0,48 грн.

При цьому, згідно з п. 3 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.00 № 748 “Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві” заборонено житлово-експлуатаційним організаціям незалежно від форм власності здійснювати переукладення угод з виконавцями робіт та послуг, вартість яких відшкодовується за рахунок тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій (в разі збільшення цін та тарифів на ці послуги), без відповідного погодження з управлінням з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації.

Підпунктом 2 п. а) ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування” передбачено, що до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Отже, для підприємств не комунальної форми власності тарифи погоджуються.

Правовий статус Головного управління з питань цінової політики визначається Положенням про Головне управління з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджене рішенням Київської міської ради від 10.07.03 № 584/744.

Згідно з вказаним вище Положенням, Головне управління з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі за текстом - Головне управління) є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді і підпорядкованим Київському міському голові. Крім того, Головне управління в межах своєї компетенції здійснює методичне керівництво в сфері ціноутворення на території м. Києва.

Таким чином, Головне управління має всі правові підстави для погодження цін/тарифів у межах визначених законодавством.

В матеріалах справи знаходиться протокол погодження вартості технічного обслуговування систем ППА і ДВ, в яких застосовані сучасні електронні станції та новітні типи сповіщувачів у розмірі 0,34 грн. за 1 кв.м., затверджений директором орендного підприємства “Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7” та погоджений начальником Головного управління з питань цінової політики 25.09.08.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає не доведеним, що додаткову угоду від 01.10.08 до договору від 01.01.05 № 38/5-пр було укладено під впливом оману та тяжких обставин, виходячи з наступного.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України).

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частиною 1 ст. 233 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину. Для кваліфікації правочину за ст. 233 необхідна обов'язкова наявність зазначених умов.

Кабальний правочин особа вчиняє добровільно (тут немає насильства), більше того, вона сама може бути ініціатором такого правочину, вона також усвідомлює, що вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах (тут нема помилки або оману), але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається. Збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий стан особи, який примусив укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах. Крім того, необхідно довести факт збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Саме позивач як сторона, яка діяла під впливом оману та тяжких обставин, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, сам факт оману чи вчинення правочину під впливом тяжкої для неї обставини. Однак, як свідчать матеріали справи Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” вказане вище належними засобами доказування в порядку ст. 33 ГПК України не довело. Отже, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.08 до договору від 01.01.05 № 38/5-пр відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України та ст. 233 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, відповідно немає підстав для стягнення моральної шкоди.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.09 у справі №36/186 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Орендного підприємства “Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.09 у справі №36/186 скасувати.

3.          В позові відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” (01004, м. Київ, Крутий узвіз, 3, код ЄДРПОУ 31025659) на користь Орендного підприємства “Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7” (03179, м. Київ, пр-т Палладіна, 9 код ЄДРПОУ 33306062) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита при подачі апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5.          Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.03.10 (відправлено)