Рішення № 8111920, 21.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"21" січня 2010 р. справа № 5020-3/377 За позовом Державного унітарного підприємства міста Москви

“Медичний центр Управління справами Мера і Уряду Москви”

(11907, м. Москва, Ленінський проїзд, буд. 20-а, корп. 1)

в особі Представництва Державного унітарного підприємства

“Медичний центр” “Санаторій “Меллас”

(98692, м. Ялта, смт Санаторне, вул. Гагаріна, 15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Адора”

(01011, м. Київ, Залізничне шосе, 47)

(99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, 28)

в особі Регіонального представництва

Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Адора”

(99008, м. Севастополь, вул. Репіна, 15)

про стягнення 13262,02 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Державне унітарне підприємство міста Москви "Медичний центр Управління справами Мера і Уряду Москви" в особі Представництва Державного унітарного підприємства "Медичний центр "Санаторій "Меллас") Шевельова А.А., представник, довіреність № 399 від 21.12.2009, дійсна до 31.12.2010;

позивач (Державне унітарне підприємство міста Москви "Медичний центр Управління справами Мера і Уряду Москви" в особі Представництва Державного унітарного підприємства "Медичний центр "Санаторій "Меллас") Карпухін К.О., представник, довіреність № 398 від 21.12.2009, дійсна до 31.12.2010;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Адора" в особі Регіонального представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Адора") не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

04.12.2009 Державне унітарне підприємство міста Москви "Медичний центр Управління справами Мера і Уряду Москви" в особі Представництва Державного унітарного підприємства "Медичний центр "Санаторій "Меллас" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Адора" в особі Регіонального представництва про стягнення 13262,00 грн., з яких: 9617,40 грн. сума основного боргу, 3644,62 грн. неустойка.

Позов обґрунтований невиконанням з боку відповідача (Регіонального представництва ТОВ "Компанія "Адора") умов договору на поставку товару від 11.03.2008 в частині виконання зобовязань щодо поставки товару.

Ухвалою від 09.12.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/377.

Цією ж ухвалою вжиті заходи до забезпечення позову Державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр Управління справами Мера і Уряду Москви" в особі Представництва Державного унітарного підприємства "Медичний центр "Санаторій "Меллас" шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Адора" в особі Регіонального представництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Адора" в межах суми позову та судових витрат 13630,64 грн.

Ухвалою від 13.01.2010 розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України на 21.01.2010, з метою забезпечення принципу змагальності сторін, а саме надання представнику відповідача часу на ознайомлення із матеріалами справи та підготовку відзиву на позов.

В судове засідання 21.01.2010 відповідач явку повноважних представників не забезпечив, до початку судового засідання представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з хворобою /арк. с. 53/.

Представники позивача проти повторного відкладення розгляду справи заперечували; вважають за можливе вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку представників позивача, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, не підтверджено належними доказами, а, по-друге, юридична особа не обмежена якоюсь конкретною кількістю представників, яких вона може призначити для захисту своїх прав в господарському суді.

До того ж, відповідно до статті 77 Господарського кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, незявлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

У звязку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу за правилами статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2008 між Представництвом Державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр Управління справами Мера та Уряду Москви" Санаторієм "Меллас" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Адора" (Постачальник) був укладений договір №б/н на поставку товарів (далі за текстом договір поставки, Договір) /арк. с. 14-16/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти і оплатити столовий посуд та інвентар згідно зі специфікацією до цього договору, в кількості та асортименті, погоджених сторонами.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, товар поставляється Постачальником Покупцю відповідно до специфікації впродовж 3 днів з моменту 50% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Поставка товару здійснюється автотранспортом Постачальника за його рахунок. Датою поставки товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної уповноваженими представниками сторін, яка є невідємною частиною цього Договору (пункти 2.2-2.4 Договору поставки).

Покупець сплачує товар за цінами, що попередньо погоджені сторонами, згідно з виставленим Постачальником рахунком шляхом перерахування 50% авансу на розрахунковий рахунок Постачальника. Решта 50% вартості товару перераховується Покупцем на рахунок Постачальника після отримання всієї партії товару протягом 5 днів (пункт 4.2 Договору поставки).

Сторони домовилися, що у випадку зриву строків поставки Постачальник сплачує Покупцеві штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставки за кожен день прострочення (пункт 6.1 Договору поставки).

Порядок вирішення спорів сторони узгодили в розділі 7 Договору поставки, за умовами якого всі спори і розбіжності, які можуть виникнути між сторонами з питань, що не знайшли свого вирішення в тексті цього договору, вирішуватимуться в досудовому (претензійному) порядку. Строк розгляду претензій становить 30 календарних днів з моменту їх предявлення стороні. Відповідь на претензію має бути надано стороні протягом 30 днів після розгляду претензії. В разі неможливості досягнути згоди шляхом перемови, спір передається на розгляд до господарського суду.

Згідно з пунктом 10.5 Договору поставки, він набуває чинності з моменту його підписання 11.03.2008 і діє до 31.12.2008.

25.02.2008 Постачальником був виставлений рахунок-фактура №СФ-0000033 на суму 9617,40 грн. /арк. с. 17/.

На підставі цього рахунку Покупець (позивач) перерахував на банківський рахунок Постачальника 100% вартості товару в сумі 9617,40 грн., про що свідчить платіжне доручення №1203 від 12.03.2008 та банківська виписка від 12.03.2008 /арк. с. 18, 88/.

Натомість відповідач умови Договору поставки порушив, оплачений столовий посуд позивачеві не поставив.

24.10.2008 позивач надіслав відповідачеві претензію №398, в якій вимагав повернути грошові кошти за товар, що не був поставлений відповідачем, та сплатити штрафні санкції /арк. с. 20/. (Претензія надіслана відповідачу за адресою: 99055, м. Севастополь, вул. Пожарова, 28).

У відповідь на дану претензію ТОВ "Компанія "Адора" листом №2 від 18.11.2008 повідомило позивача про неможливість повернення грошових коштів та запропонувало здійснити заміну оплаченого товару та інший товар /арк. с. 21/.

Як вбачається з листа №464 від 15.12.2008, надісланого Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Адора" за адресою: м. Севастополь, вул. Пожарова, 28, позивач не погодився із пропозицією відповідача щодо поставки посуду іншої якості, асортименту та серії та повторно просив останнього повернути грошові кошти в сумі 9617,40 грн., а також сплатити штрафні санкції /арк. с. 22/.

В свою чергу, Регіональне представництво ТОВ "Компанія "Адора" (99055, м. Севастополь, вул. Репіна, 15) листом №б/н запропонувало повернути сплачені кошти частками згідно з певним графіком (по 500,00 грн. щомісячно з лютого по вересень 2008 року, решту 117,40 грн. у вересні 2008 року) /арк. с. 23/.

Втім, це зобовязання також не було виконано відповідачем, що і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Представництва Державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр Управління справами Мера та Уряду Москви" "Санаторій "Меллас" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Адора" в особі його Регіонального представництва про стягнення попередньої оплати за поставлений товар, а також штрафних санкцій, у звязку із порушенням строків поставки товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями) і Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за порушення зобовязань. Крім того, застосуванню підлягають відповідні норми цивільного законодавства, що регулює відносини поставки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Однією з підстав виникнення господарського зобовязання, в силу статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки №б/н від 11.03.2008.

Отже, цей договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами Договору поставки (пункт 2.1) відповідач зобовязувався поставити позивачеві товар протягом 3 днів з моменту 50% попередньої оплати.

Враховуючи те, що оплата позивачем столового посуду здійснена 12.03.2008 (причому в розмірі 100%), що підтверджується платіжним дорученням №1203 від 12.03.2008 /арк. с. 88/, банківською випискою від 12.03.2008 /арк. с. 18/ та не заперечується відповідачем /арк. с. 21, 23/, останній був зобовязаний поставити відповідний товар позивачеві в строк до 15.03.2008 включно.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не поставив позивачу в узгоджений сторонами строк товар належної кількості, асортименту, серії, чим допустив порушення умов договору та вимог статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобовязання, внаслідок якої припиняється зобовязання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобовязання грошове.

Відповідачем не надано доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 9617,40 грн.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 9617,40 грн. підлягає задоволенню, як доведена та обґрунтована.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобовязань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Сторони в розділі 6 Договору поставки домовились про умови та види відповідальності у разі порушення своїх зобовязань за договором.

Так, пунктом 6.1 Договору передбачено, що у разі порушення строків поставки Постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставки за кожен день прострочки.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Правова природа штрафу та пені не є тотожною, її необхідно відрізняти та правильно зясовувати з урахуванням вимог статті 549 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що штраф, передбачений пунктом 6.1 Договору поставки, за своєю правовою природою є пенею.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За загальним правилом, укладаючи будь-який договір, сторони погоджують всі його істотні умови, в т. ч. порядок і строки виконання сторонами зобовязань та відповідальність за порушення умов договору.

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи /арк. с. 14-16/, за умовами пункту 6.1 спірного Договору за прострочення строків поставки товару Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставки за кожен день прострочення.

Отже, укладаючи договір, відповідач був ознайомлений та погодився з усіма його умовами, в т. ч. щодо відповідальності за порушення строків поставки товару, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені (штрафу) згідно з пунктом 6.1 Договору поставки та відповідними положеннями Цивільного кодексу України є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Водночас, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Позивачем заявлено до стягнення суму пені (штрафу) в розмірі 3644,62 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що вони здійснені без врахування наведеної імперативної норми. Крім того, позивач не врахував того, що 2008 рік є високосним, тобто загальна кількість днів у році становить 366 днів, а не 365 як зазначено в розрахунках позивача.

Зважаючи на викладене, судом здійснений власний розрахунок пені, що наведений нижче.

При цьому судом взяті до уваги такі облікові ставки НБУ:

-з 16.03.2008 10% річних (постанова Правління Національного Банку України від 29.12.2007№492 "Про регулювання грошово-кредитного ринку");

-з 30.04.2008 12% річних (постанова Правління Національного Банку України від 21.04.2008 №107 "Про регулювання грошово-кредитного ринку").

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством, тобто 1119,40 грн. (236,49+882,91), а саме:

за період з 16.03.2008 по 29.04.2008 (45 днів): 9617,40*10*2/100/366*45 = 236,49 грн.

за період з 30.04.2008 по 16.09.2008 (140 днів): 9617,40*12*2/100/366*140 = 882,91 грн., де

9617,40 грн. сума боргу:

10% річних облікова ставка НБУ за період з 16.03.2008 по 29.04.2008;

12% річних облікова ставка НБУ за період з 30.04.2008 по 16.09.2008.

16.03.2008 перший день прострочення;

16.09.2008 останній день 6-місячного періоду (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2525,22 грн. (3644,62-1119,40) задоволенню не підлягають.

В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій пені у більшому розмірі, є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 9617,40 грн. та сума пені в розмірі 1119,40 грн., а разом 10736,80 грн.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який безпідставно ухилявся від повернення позивачеві авансу, суд, в порядку частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає на нього понесені позивачем витрати по сплаті державного мита в сумі 132,60 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Адора” (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47; 99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, 28; ідентифікаційний код 33742930; п/р26000053101167 в Київському МРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк" м. Києва, МФО 321842) на користь Представництва Державного унітарного підприємства міста Москви “Медичний центр Управління справами Мера і Уряду Москви” Санаторію “Меллас” (98692, м. Ялта, смт Санаторне, вул. Гагаріна, 15, ідентифікаційний код 05354145, п/р26006054908839 в ЯВ КРУ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 384436) заборгованість в сумі 10736,80 грн. (десять тисяч сімсот тридцять шість грн. 80 коп.), в тому числі: основний борг 9617,40 грн., пеня 1119,40 грн., а також судові витрати: державне мито в сумі 132,60 грн. та витрати та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.В частині стягнення пені в сумі 2525,22 грн. в позові відмовити.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено згідно

з вимогами ст. 84 ГПК України

та підписано 29.01.2010.