Рішення № 8111916, 19.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" січня 2010 р. справа № 20-7/129-9/309-3/046 За позовом:                    Першого заступника військового прокурора

          Військово-Морських Сил України

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41)

в інтересах держави          Верховної Ради України

в особі          (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5)

          Кабінету Міністрів України

          (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

          Фонду державного майна України

          (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

до відповідачів:          1.          Приватного підприємства “Фірма “Інавтосервіс”

          (99041, м. Севастополь, вул. Кілен балка, 2, кв. 25)

          2.          Федерального державного унітарного підприємства

          “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту”

          Міністерства оборони Російської Федерації

          (99004, м. Севастополь, вул. Кілен балка)

третя особа,          Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації

яка не заявляє                    та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна”

самостійних вимог          Севастопольської міської Ради

на предмет спору          (99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1)

на стороні позивача

про визнання недійсним договору оренди з правом викупу б/н від 15.01.1997 та Доповнення №1 до нього від 24.04.1997,

Суддя В.О.Головко,

Представники сторін:

прокурор (Перший заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України) –Бучко Р.В., прокурор відділу військової прокуратури, посвідчення №299 від 28.09.2007;

позивач (Верховна Рада України) –не з'явився, до початку судового засідання надав клопотання про розгляд справи без участі його представників;

позивач (Кабінет Міністрів України) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив;

позивач (Фонд Державного майна України) –Сазонов О.В., перший заступник начальника Регіонального відділення, довіреність №11 від 15.01.2010, дійсна до 31.12.2010;

відповідач (ПП Фірма "Інавтосервіс") –Марчук Ю.І., представник, довіреність б/н від 01.08.2009, дійсна до 01.08.2012;

відповідач (Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації) –Чертков М.С., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №31-3 від 11.01.2010, дійсна до 31.12.2010;

третя особа (КП "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна") –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомила.

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України (далі –Прокурор) в інтересах держави в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс", Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації про визнання недійсним договору оренди з правом викупу б/н від 15.01.1997 та Доповнення №1 до нього від 24.04.1997.

Ухвалою від 01.06.2006 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Так, рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007, позов Прокурора задоволено повністю: договір оренди з правом викупу б/н від 15.01.1997 та Доповнення №1 до нього від 24.04.1997, які укладені між Севастопольським судноремонтним заводом та Приватним підприємством "Фірма "Інавтосервіс" визнані недійсними з моменту укладення; кожну сторону зобов’язано повернути іншій стороні все отримане за угодою, а у випадку неможливості повернути отримане в натурі, відшкодувати вартість грошима; судові витрати покладені на відповідачів.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2007 касаційна скарга Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" задоволена частково, абзац другий частини 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 (щодо повернення сторін в первісний стан) скасовано, в цієї же частині скасовано і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 у справі №20-7/129, в інших частинах рішення господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 залишено без змін, а справу скеровано до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд в частині повернення сторін у первісний стан.

При цьому суд касаційної інстанції зауважив, що господарським судом у встановленому законом порядку не було досліджено доказів та на підставі цих доказів не було встановлено обставин щодо того, яке майно та (чи) в якому розмірі кошти мають передати сторони одна одній.

Ухвалою Верховного Суду України від 27.09.2007 Приватному підприємству "Інавтосервіс" відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.08.2007.

Повторно розглянувши справу, господарський суд міста Севастополя рішенням від 10.01.2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2008, повернув сторони в первісне становище, а саме: зобов’язав Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс" повернути Федеральному державному унітарному підприємству "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації нежитлове приміщення (колишня їдальня ВБЗ) корисною площею 1573,9 м2, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1; а також стягнув з Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації на користь Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" вартість майна у розмірі 93500,00 гривень.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2008 касаційна скарга Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" задоволена. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.01.2008 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.03.2008 скасовані, справу повернуто на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Скасовуючи прийняті судові акти місцевого та апеляційного господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що судами попередніх інстанцій не досліджувалась вартість того, що було одержано відповідачем –Федеральним державним унітарним підприємством "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації від відповідача –Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" на виконання договору, визнаного судом недійсним, та взагалі не з’ясовувалося, чи були отримані Федеральним державним унітарним підприємством "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації будівельні матеріали на суму 93500,00 грн.

Відповідно до статті 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою від 11.08.2008 справа прийнята до провадження суддею Головко В.О., з привласненням справі №20-7/129-9/309-3/046.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час повторного розгляду справи Прокурор Військової прокуратури Військово-Морських Сил України надав письмову викладену думку по суті спору /т. 5, арк. с. 13-14/, в якій запропонував для визначення вартості будівельних матеріалів, отриманих Федеральним державним унітарним підприємством "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації в якості плати за майно, передане за недійсним договором, взяти за основу витяг зі звіту про незалежну оцінку майна –нежитлової будівлі їдальні, підготовленого 10.10.2007 суб’єктом оціночної діяльності Удальцовим С.Г., а в разі неприйняття судом цього доказу –призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідач-2 (Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації) надав суду відзив на позов /т. 5, арк. с. 15-16/, в якому виклав свої заперечення проти застосування двосторонньої реституції. Посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання ним від Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" матеріальних цінностей, зазначених в накладній №4 від 24.07.1997, Відповідач-2 просив застосувати наслідки недійсного правочину у вигляді односторонньої реституції.

Позивач (Верховна Рада України) також надав суду письмові пояснення, в яких зауважив, що управління об’єктами державної власності не належить до законотворення, а є виконавчо-розпорядчою дією, тому функції по управлінню об’єктами державної власності відповідно до Конституції України та Закону України "Про управління об’єктами державної власності" належать Уряду. Крім того, посилаючись на зміни в чинному законодавстві, що відбулися за час розгляду справи, наголосив на відсутності порушених інтересів Верховної Ради України та просив розглянути справу без участі її представників /т. 5, арк. с. 34-35, 133-134, т. 6, арк. с. 64-65/.

Судом у справі тричі призначалась судова товарознавча експертиза. Проте, через ненадання сторонами витребуваних експертом додаткових матеріалів, справа двічі поверталася до суду без експертного висновку.

Лише після третього призначення у справі експертизи, а саме 08.12.2009, на адресу суду надійшов висновок судової товарознавчої експертизи від 12.11.2009 /т. 6, арк. с. 2-5/.

В судовому засіданні 19.01.2010 суд розглянув клопотання Відповідача-1 (Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс") про призначення у справі повторної судової товарознавчої експертизи /т. 6, арк. с. 74/.

Заслухавши думки прокурора, представників позивача (Фонд державного майна України) та Відповідача-2 (Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації), суд відхилив клопотання Відповідача-1 про призначення повторної судової товарознавчої експертизи, виходячи з наступного.

Причиною необхідності призначення судом повторної експертизи у справі Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс" називає невірність висновку експерта, оскільки предметом дослідження були товари вітчизняного виробництва (виробництва України), тоді як в накладній №4 від 24.07.1997 переважно значаться імпортні будівельні матеріали.

Суд не приймає такі доводи сторони, оскільки на момент розгляду справи не можна встановити конкретну країну походження будівельних матеріалів через їх використання при будівництві, а в самій накладній конкретна країна-виробник не визначена.

Натомість, застосування аналогового методу при здійсненні експертного дослідження відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів в галузі оцінки майна, а тому є обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

15.01.1997 між Севастопольським судноремонтним заводом (в/ч 87069) (з 11.11.2003 –Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації) та Приватним підприємством "Фірма "Інавтосервіс" укладено договір оренди з правом викупу нежитлового приміщення за адресою вул. Гранатна, 1, корисною площею 1573,9 м2, для використання в якості станції ремонту та технічного обслуговування автомобілів; строк оренди: до 15.01.2003 (далі за текстом –Договір №б/н від 15.01.1997) /т. 1, арк. с. 8-9/.

Пунктами 2.3, 6.2, 6.3 цього Договору передбачалось, що у випадку викупу приміщення орендарем орендодавець зобов’язується оформити документацію даного приміщення орендарю; приміщення переходить у власність орендаря, якщо він вніс повністю орендну плату у розмірі вартості зданого на повний амортизаційний строк приміщення; оренда приміщення згідно з договором буде припинена після переходу приміщення у власність орендаря.

24.04.1997 сторони (Севастопольський судноремонтний завод (в/ч 87069) та Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс") підписали Доповнення №1 до вказаного Договору, яким доповнили Договір пунктами 1-4 /т. 1, арк. с. 10-11/.

Відповідно до пунктів 1-4 Доповнення, ініціатор угоди –Севастопольський судноремонтний завод зобов’язується передати на баланс учаснику угоди –Приватному підприємству "Фірма "Інавтосервіс" нежитлове приміщення по вул. Гранатна, 1, а учасник зобов’язується прийняти на баланс приміщення і в якості розрахунку за нього надати у власність ініціатора угоди товари, перелічені в Додатку №1; при виконанні даного договору грошові розрахунки між сторонами не здійснюються; ініціатор угоди зобов’язується передати приміщення на баланс учасника угоди у 10-денний строк з моменту підписання угоди; учасник угоди зобов’язується протягом чотирьох місяців після прийняття приміщення у власність передати товари у власність ініціатора угоди.

Додатком №1 визначено перелік майна, яке підлягає передачі за об’єкт оренди –нежитлове приміщення: вимикачі –250 шт.; розетки –550 шт.; коробки роздаточні – 1600 шт.; світильник круглий –150 шт.; дзвінок електричний –30 шт.; лінолеум на теплій основі –1797 м2; замок врізний з ручками –30 шт.; плитка –70 м2; дошка необрізна 50 мм –3,0 м3; щебінь –100 т; дріт 2x2,5 –6490 м; дріт 2x4 –600 м; кабель 2x2,5 –500 м; кабель 3х10хб –400 м; кабель 4x2,5 –100 м; залізо оцинковане б=0,8 мм –114 листів; електролічильники –30 шт. /т.1, арк. с. 137/.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007, визнано недійсним договір оренди з правом викупу №б/н від 15.01.1997 та Доповнення №1 до нього від 24.04.1997. Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 в цій частині (визнання недійсними договору та доповнення до нього) залишені без змін.

Отже, цей факт є преюдиціальним, а тому в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує повторного доведення.

Приписами статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, двостороння реституція полягає у тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

За загальним правилом двостороння реституція застосовується лише тоді, коли правочин виконаний повністю або частково обома сторонами.

24.04.1997 Севастопольський судноремонтний завод (правопопередник Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації), на виконання своїх зобов’язань за Договором б/н від 15.01.1997 та Доповненням №1 до нього від 24.04.1997, передав Приватному підприємству "Фірма "Інавтосервіс" приміщення (колишня їдальня в/ч 93355, ВБЗ), про що свідчить Авізо №5 від 24.04.1997 /т. 1, арк. с. 12/, оформлення списання об’єкта в інвентарній картці обліку основних засобів /т. 1, арк. с. 14/, Акт приймання-передачі від 24.04.1997 №5 /т. 1, арк. с. 139/.

Отже, факт виконання зобов’язань за Договором б/н від 15.01.1997 та Доповненням №1 до нього від 24.04.1997 Федеральним державним унітарним підприємством "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації перед Приватним підприємством "Фірма "Інавтосервіс" підтверджується матеріалами справи.

24.07.1997 відповідно до накладної №4 здійснено передачу товарів за Договором б/н від 15.01.1997, з урахуванням доповнень до нього (Доповнення №1 від 24.04.1997) на суму 93500,00 грн. /т. 1, арк. с. 16/.

Як вбачається з накладної №4 від 24.07.1997 /т. 1, арк. с. 16/, асортимент та кількість переданого товару повністю відповідає переліку, наведеному у Додатку №1 до Доповнення №1 від 24.04.1997 /т. 1, арк. с. 137/.

Суд не погоджується з твердженням Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації про те, що воно (підприємство) не отримувало від Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" будівельні матеріали, які зазначені у Додатку №1 до Доповнення №1 від 24.04.1997 до Договору б/н від 15.01.1997, з огляду на наступне.

По-перше, згідно з Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 №41 "Про затвердження Переліку типових документів" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.09.1998 за №576/3016) для установ, організацій, підприємств термін зберігання первинних бухгалтерських документів і додатків до них, які фіксують факт виконання господарських операцій встановлений в 3 роки. Так само термін зберігання документів в 3 роки встановлений для листування про фінансування всіх видів діяльності.

Тобто, на момент звернення із даним позовом до суду строк зберігання документів по оскаржуваній угоді сплинув.

Водночас, суд звертає увагу на те, що копія накладної №4 від 24.07.1997 /т. 1, арк. с. 16/, яка, до речі, відображає наявність на оригіналі накладної підпису особи, яка отримала зазначені в ній товари, засвідчена печаткою Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації.

По-друге, довідка Відповідача-2 (Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації) /т. 5, арк. с. 20/, в якій зазначено, що майно, яке вказано в Доповненні №1 від 24.04.1997 до Договору оренди з правом викупу №б/н від 15.01.1997 у власність Севастопольського судноремонтного заводу не передавалося, не має суттєвого значення для вирішення спору.

Так, у відзиві на позов, який надійшов на адресу суду 04.12.2006 /т. 2, арк. с. 71-72/, Відповідач-2 письмово підтвердив, що Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс" відповідно до підписаного Доповнення до Договору передало будівельні матеріали на суму 93500,00 грн., які були використанні на закінчення будівництва житлового будинку /т. 2, арк. с. 71, зворотний бік, другий абзац зверху/. Тобто будівельні матеріали, отримані Відповідачем-2 в якості оплати за передане приміщення їдальні, не оприбутковувалися, а відразу ж були витрачені.

Крім того, в листі від 24.11.2000 б/н на адресу голови Севастопольської міської державної адміністрації /т. 2, арк. с. 89/ Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс", посилаючись на домовленість із Севастопольським судноремонтним заводом (в/ч 87069) щодо оплати повної вартості орендованого приміщення по бартеру –будівельними матеріалами, стверджує, що відповідно до підписаного договору передало останньому будівельні матеріали на суму 93500,00 грн.

В листі №45-7099 від 28.11.2000 /т. 2, арк. с. 90/ голова Севастопольської міської державної адміністрації, розглянувши звернення Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" та надані до нього документи, також зазначив, що останнє виконало свої зобов’язання щодо оплати вартості будівлі в сумі 93500,00 грн. (шляхом передачі будівельних матеріалів).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що Відповідач-1 (Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс") на виконання пунктів 1.1, 2.2 Доповнення №1 від 24.04.1997 до Договору оренди б/н від 15.01.1997 передав будівельні матеріали згідно з переліком (Додаток №1 до Доповнення №1 від 24.04.1997) та накладною №4 від 24.04.1997 на суму 93500,00 грн., замість цього отримав на баланс нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: вул. Гранатна, 1, корисною площею 1573,9 м2.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок про наявність підстав для застосування двосторонньої реституції.

При цьому суд наголошує, що при оплаті за отримане приміщення використовувалась бартерна форма розрахунків, а не грошова, тобто за недійсним Договором оренди б/н від 15.01.1997 та Доповненням №1 від 24.04.1997 до нього одна сторона – Севастопольський судноремонтний завод передав іншій стороні майно –приміщення, а інша сторона –Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс" в якості плати за отримане майно передало будівельні матеріали.

Як зазначено вище, скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій, Вищий господарський суд України в постанові від 18.06.2008 звернув увагу місцевого господарського суду на необхідність при новому розгляді справи дослідити вартість того, що було одержано Федеральним державним унітарним підприємством "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації від Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" на виконання договору, визнаного судом недійсним, і в залежності від встановлених обставин застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Для визначення вартості на момент відшкодування того, що одержано Відповідачем-2 –Федеральним державним унітарним підприємством "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації від Відповідача-1 –Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" судом призначалася судова товарознавча експертиза.

Відповідно до частини п’ятої статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами оцінки доказів.

Оцінюючи висновок судової товарознавчої експертизи, проведеної Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса /т. 6, арк. с. 1-5/ в сукупності з іншими доказами, які є в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення його в основу при визначенні на момент відшкодування вартості будівельних матеріалів, отриманих Севастопольським судноремонтним заводом від Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс".

Зауваження Відповідача-1 з приводу того, що судовим експертом визначено вартість товарів не імпортного виробництва, а вітчизняного, не прийняті судом до уваги, оскільки, по-перше, в єдиному документі, який хоч якось відображає якісні характеристики будівельних матеріалів, переданих на виконання Договору та Доповнення до нього, –копії накладної №4 від 24.07.1997 зазначено, що ці товари переважно є імпортними, без визначення конкретної країни їх походження /т. 1, арк. с. 16/; по-друге, висновок судової товарознавчої експертизи від 12.11.2009 ґрунтується, в тому числі, і на Звіті консалтингової компанії "Даинна-Крим-Консалтинг" про незалежну оцінку майна, переданого Приватним підприємством "Фірма "Інавтосервіс" в/ч 87069 (Севастопольський судноремонтний завод) згідно з накладною №4 від 24.07.1997 /т. 6, арк. с. 6-40/. Замовником оцінки є Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс"; під час оцінки використовувалися, серед іншого, результати натурного дослідження об’єкта оцінки; оцінка проводилась, в тому числі, стосовно товарів виробництва Туреччини; ринкова вартість товару станом на 25.12.2000 становить 104595,40 грн. При цьому експерт-оцінювач стверджує, що іншу проектну, кошторисну та іншу технічну документацію, яка належить до об’єкта оцінки, окрім тої, що була використана, знайти та застосувати неможливо.

За висновком судового експерта, вартість майна, переданого Приватним підприємством "Фірма "Інавтосервіс" Севастопольському судноремонтному заводу (в/ч 87069) за договором №б/н від 15.01.1997 та Доповненням №1 від 24.04.1997 до нього складає 107945,00 грн. /т. 6, арк. с. 4/. Саме ця сума і підлягає стягненню з Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації на користь Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" в якості відшкодування за отримані будівельні матеріали, оскільки повернути їх в натурі неможливо.

Суд не прийняв до уваги доводи Відповідача-1 щодо того, що при визначенні суми відшкодування (в разі неможливості повернення в натурі отриманого за недійсною угодою) треба виходити з вартості майна (приміщення їдальні) на день відшкодування, оскільки, як встановлено судом, розрахунки між сторонами здійснювалися не в грошовій формі, а бартером, і за отримане приміщення Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс" розрахувалося будівельними матеріалами. Відтак, при визначенні суми відшкодування слід виходити з "вартості того, що одержано" (стаття 216 ЦК України), тобто вартості саме будівельних матеріалів, а не приміщення.

З цих же підстав думка прокурора стосовно прийняття за основу витягу зі звіту про незалежну оцінку майна –нежитлової будівлі їдальні, підготовленого 10.10.2007 суб’єктом оціночної діяльності Удальцовим С.Г., або призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення вартості будівельних матеріалів, отриманих Федеральним державним унітарним підприємством "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації в якості плати за майно, передане за недійсним договором, є хибною.

Водночас приміщення колишньої їдальні ВБЗ (в/ч 93355) з прибудовою, загальною площею 1573,9 м2, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1 /т. 1, арк. с. 12, 13, 51/ підлягає поверненню в натурі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: вул. Гранатна, 1, площею 1573,9 м2 належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України.

Такий висновок зроблений судом, виходячи з наступного.

До 1991 року Севастопольський судноремонтний завод (в/ч 87069) відносився до об’єктів союзного підпорядкування, який розміщувався на територій України. Тому цей об’єкт підпадав під дію Закону України "Про підприємства, установи організації союзного підпорядкування, розміщені на території України" від 10.09.1991 №1540-XII (з наступними змінами і доповненнями) та в силу статті 1 цього Закону належав до об’єктів державної власності України.

Як вбачається з абзацу другого пункту 3.1 Статуту Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (редакція 2003 року) нерухоме майно станом на 28.05.1997 надано підприємству в користування відповідно до Угоди між Російською Федерацією і Україною /т. 1, арк. с. 90/.

Згідно зі статтею 2 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, Українська Сторона передає Російській Стороні в оренду земельні ділянки і розміщені на них об’єкти берегової інфраструктури, а також акваторію бухт в м. Севастополі і Феодосійському порту, зазначені відповідно в додатках №2 і №3 та картах №1 і №2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту. Російська Сторона використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об’єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України /т. 2, арк. с. 62-63/.

В додатку №2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, підписаної 28.05.1997 значиться військове містечко №481 (на території якого знаходиться їдальня по вул. Гранатна, 1, м. Севастополь) /т. 2, арк. с. 60, 64-65/.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР" від 21.12.2005 №555-р, функції з управління державним майном, зазначеним в додатках №2 і №3 до Угоди (Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, підписаної 28.05.1997), та майном, яке не включене до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації покладені на Фонд державного майна України.

Отже, нежитлове приміщення їдальні з прибудовою, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1, загальною площею 1573,9 м2, є власністю Держави України в особі Фонду державного майна України.

Керуючись статтями 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс" (99041, м. Севастополь, вул. Кілен балка, 2, кв. 25; ідентифікаційний код 20725248) повернути Федеральному державному унітарному підприємству "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (99004, м. Севастополь, вул. Кілен балка, ідентифікаційний код 22288616) нежитлове приміщення їдальні з прибудовою, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гранатна, 1, загальною площею 1573,9 м2, яке є власністю Держави України в особі Фонду державного майна України.

3.          Стягнути з Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (99004, м. Севастополь, вул. Кілен балка, ідентифікаційний код 22288616) на користь Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" (99041, м. Севастополь, вул. Кілен балка, 2, кв. 25; ідентифікаційний код 20725248) вартість товарів, переданих в якості оплати за приміщення в сумі 107945,00 грн. (сто сім тисяч дев’ятсот сорок п’ять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 27.01.2010.