Рішення № 8111915, 25.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" січня 2010 р. справа № 5020-12/246 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Харченка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

(99029, АДРЕСА_1)

(99004, АДРЕСА_2)

про стягнення 11425,00 грн. та повернення (звільнення) нерухомого майна

за участю представників:

позивача Ігнатенко В.В., довіреність б/н від 11.01.2010;

відповідача не зявився.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення 11425,00 грн. та повернення (звільнення) нерухомого майна.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги нікчемністю договору оренди нерухомого майна №404-05 від 22.12.2005, оскільки договір до цього часу не посвідчений нотаріально.

Заявою від 12.01.2010 /а.с. 26, 27/ Позивач змінив підставу позову й вважає, що договір оренди нерухомого майна №404-05 від 22.12.2005 є неукладеним, та у звязку з неповерненням Відповідачем орендованого майна Позивач зазнав збитків в сумі 11 425,00 грн.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а незявлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача суд,

в с т а н о в и в:

22.12.2005 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради, укладений договір оренди №404-05 (надалі Договір) нерухомого майна вбудованих не житлових приміщень загальною площею 39,90 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, із призначенням під розміщення офісу (а.с. 11-12).

22.12.2005 був складений акт приймання-передачі орендованого майна /а.с. 14/.

Строк договору визначений сторонами до 19.12.2010 (пункт 7.1 Договору).

Договір підписаний сторонами 22.12.2005, отже укладений на строк більше ніж 3 роки.

Пункт 4.2 даного Договору також зобовязує відповідача провести його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

Оскільки зазначені умови не були виконані відповідачем до теперішнього часу, Позивач, в силу положень частини першої статті 210, частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України, вважає цей Договір неукладеним та просить стягнути з Відповідача збитки, завдані неповерненням майна та фактичним користуванням ним, а також зобовязати повернути (звільнити) майно, прийняте за актом прийому-передачі.

Заслухавши представника Позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних мотивів.

Згідно з частиною другою статті 793 Цивільного кодексу України договір будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Отже на підставі частини першої статті 210 Цивільного кодексу України такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

У пункті 8 Розяснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справа про визнання правочинів недійсними»від 06 листопада 2009 року №9 зазначено, що згідно зі статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України та встановлення того факту, що договір оренди нерухомого майна №404-05 від 22.12.2005 є неукладеним, вимога Позивача про зобовязання Відповідача повернути (звільнити) майно, прийняте за актом прийому-передачі на виконання вказаного договору, підлягає задоволенню.

Щодо стягнення збитків, завданих Відповідачем неповерненням майна та його фактичним використанням, слід зазначити таке.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачене настання правових наслідків, встановлених договором або законом у разі порушення зобов'язання, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Наслідки порушення учасником господарських відносин господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності передбачені й частиною першою статті 224 Господарського кодексу України у вигляді відшкодування завданих цим збитків суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Частиною першої статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог.

Як вбачається зі змісту заяви Позивача про зміну підстави позову, розмір збитків визначений та мотивований можливим отриманням суми у розмірі 11 425,00 грн. у разі виконання Відповідачем умов договору №404-05 від 22.12.2005 за період з лютого 2007 року по 31 жовтня 2009 року.

Проте, судом встановлено, що договір оренди нерухомого майна №404-05 від 22.12.2005 є неукладеним, у звязку з чим умови цього договору, у тому числі щодо розміру орендної плати, не можуть бути підставою для розрахунку завданих збитків.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують обґрунтованість заявленого до стягнення розміру збитків.

За таких обставин вимога Позивача про стягнення з Відповідача 11425,00 грн. задоволенню не підлягає.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (99029, АДРЕСА_1; 99004, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) у 10-ти денний строк з дня набрання рішенням суду законної сили повернути майно обєкт оренди за договором оренди нерухомого майна №404-05 від 22.12.2005 - вбудовані не житлових приміщень загальною площею 39,90 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3, шляхом передання даного майна за актом приймання-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (99029, АДРЕСА_1; 99004, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого банківського рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р №35427001000416 у Головному управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. (вісімдесят пять грн.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 28.01.2010.