Рішення № 8111788, 18.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.10                                                                                           Справа№ 10/16

За позовом: Дочірнього підприємства „Авіста-Захід”, м.Львів

до відповідача: Державне територіально-галузеве об”єднання „Львівська залізниця”, м.Львів

про стягнення 18152 грн. 63 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Коцюбинська С.П. - довіреність № 222 від 21.12.2009р;

Від відповідача: Кречетова Л.І. –довіреність №НЮ-33 від 01.01.2010р. ;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом Дочірнього підприємства „Авіста-Захід”, м.Львів до Державного територіально-галузевого об”єднання „Львівська залізниця”, м.Львів про стягнення 18152 грн. 63 коп.

Ухвалою суду від 30.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 18.02.2010р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву від 17.02.2010р., а його представник в засіданні суду, заперечує щодо стягнення пені з підстав пропуску позивачем спеціальної позовної давності , встановленої ст.258 ЦК України в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені). Просить відмовити позивачу в стягненні пені .

Судом встановлено:

21.04.2008р. між ДП „Авіста-Захід” (надалі - Позивач) та ДТГО „Львівська залізниця” (надалі - Відповідач) укладено договір поставки №Л/НХТер-3-08013 .

За умовами договору, Постачальник зобов”язується поставити та передати у власність Покупця , а Покупець прийняти і оплатити певний Товар, в асортименті та кількості відповідно до Специфікації №1, що є Додатком №1 до даного Договору та його невід”ємною частиною.

На виконання своїх договірних зобов”язань Позивач протягом вересня-листопада 2008 року здійснював на користь Відповідача поставки товару. Факт поставки підтверджується підписаними обома сторонами належно засвідченими копіями накладних , які долучено до позовної заяви, а саме:

-          за видатковою накладною № LV006084 від 12.09.2008р. поставлено товар на загальну суму з ПДВ 2667,97 грн. ;

-          за видатковою накладною № LV006169 від 22.09.2008р. поставлено товар на загальну суму з ПДВ 6160,37 грн.;

-          за видатковою накладною № LV006287 від 30.09.2008р. поставлено товар на загальну суму з ПДВ 3023,93 грн.

-          за видатковою накладною № LV006901 від 13.11.2008р. поставлено товар на загальну суму з ПДВ 2199,96 грн.

Загальна сума поставленого товару становить 14052 грн. 23 коп. і на момент подання позову до суду Відповідачем не сплачена.

Оплата за поставлений Товар по даному Договору проводиться Покупцем протягом 45 банківських днів після дати поставки Товару(п.6.1).

Згідно п.9.4 Договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% ( але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від його вартості за кожен день прострочення .

Таким чином, на суму основного боргу Позивачем нараховано пеню в розмірі 1676 грн. 39 коп.

Окрім цього, Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України 3%річних у розмірі 484 грн. 20коп. та інфляційні нарахування на суму 1939 грн. 81 коп.

Претензії Позивача щодо сплати вартості придбаної продукції Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №Л/НХТер-3-08013 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 14 052 грн. 23 коп. Проте, Відповідач не розрахувався за отриманий товар протягом 45 банківських дні як це передбачено п.6.1 Договору . Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов”язань.

Частиною шостою ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.1 до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. При цьому, відповідно до ст. 3 цього ж Закону, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який стягується пеня.

У відповідності до п.9.4 Договору , у випадку несвоєчасної оплати за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% ( але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від його вартості за кожен день прострочення .

Як вбачається із розрахунку пені, Позивачем нараховано пеню в розмірі 1676 грн. 39 коп.

Суд провів перерахунок пені, враховуючи клопотання Відповідача щодо застосування строку позовної давності для стягнення пені , і вважає, що до стягнення підлягає 1192 грн. 45 коп. При цьому суд виходив з наступного.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність –це строк , у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. (ст.258 ЦК України).

Виходячи з природи пені, яка обчислюється за кожен день прострочення виконання, то і строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Відтак, перебіг строку позовної давності в один рік для вимоги про стягнення пені по накладній № LV006090 від 12.09.2008р. починається 17.11.2008р. і закінчується 17.11.2009р. (період нарахування пені 17.11.2008р.-17.05.2009р.) Оскільки позов був поданий 26.01.2010року, то вимогу про стягненні пені може бути задоволено за період з 26.01.2009р. по 17.05.2009р.(112днів). Відповідно :

-          по накладній № LV 006169 від 22.09.2008р. вимогу про стягнення пені може бути задоволено за період з 26.01.2009р. по 24.05.2009р.(119днів);

-          по накладній № LV 006287 від 30.09.2008р. вимогу про стягнення пені може бути задоволено за період з 26.01.2009р. по 03.06.2009р. (129 днів);

-          по накладній № LV006901 від 19.11.2008р. вимогу про стягнення пені може бути задоволено за період з з 26.01.2009р. по 22.07.2009р. (178 днів);

Суд провів розрахунок пені по кожній накладній окремо, враховуючи, що з 26.01.2009р. по 14.06.2009р. розмір облікової ставки НБУ -12%, з 15.06.2009р.- 11%, :

-          по накладній № LV006090 від 12.09.2008р. розмір пені становить 196 грн. 47 коп.;

-          по накладній № LV 006169 від 22.09.2008р. –482 грн. 02 коп.;

-          по накладній № LV 006287 від 30.09.2008р. –256 грн. 49 коп.;

-          по накладній № LV006901 від 19.11.2008р. –257 грн. 47 коп.

Таким чином, до стягнення з Відповідача підлягає пеня в розмірі 1192 грн. 45 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно, відповідно до ст.625ЦК України, нараховано 484 грн. 20 коп. 3%річних та 1939 грн. 81 коп. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року, керуючись ст.ст. 193,230,232 ГК України, ст. ст. 256,258, 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ДТГО „Львівська залізниця” ( 79000, м.Львів, вул. Гоголя, 1 і.к. 01059900 ) на користь Дочірнього підприємства „Авіста-Захід” (79000, м.Львів, вул. Наукова, 3 і.к.31527414 ) 14052 грн. 23 коп. основного боргу, 1192 грн. 45 коп. пені, 3%річних в сумі 484 грн. 20 коп. , інфляційні нарахування в сумі 1939 грн. 81 коп. , 181 грн. 53 коп. сплаченого державного мита та 236,00 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя