Рішення № 8111344, 02.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10                                                                                           Справа№ 26/234

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

про: стягнення 144837,76 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Свідрик Г.Р. –представник (довіреність № 502-6599/2 від 30.12.2009 р.)

від відповідача Стухляк Л.Я. –юрисконсульт (довіреність № 2 від 11.01.2010 р.)

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго», м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Військово-медичного центру Західного регіону, м. Львів про стягнення 144837,76 грн. Ухвалою суду від 12.01.2010 р. замінено первісного відповідача –Військово-медичний центр Західного регіону на належного відповідача –Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова.

Ухвалою суду від 17.11.2009 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2009 р. В судовому засіданні 08.12.2009 р. оголошувалась перерва до 12.01.2010 р. Ухвалою суду від 12.01.2010 р. розгляд справи відкладався до 02.02.2010 р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, подав письмове пояснення по суті спору, відповідно до якого просить припинити провадження у частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію, оскільки відповідачем 09.11.2009 р. на рахунок позивача 161000,00 грн. за спожиту активну електричну енергію, в решті частин позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

05.04.2002 р. між позивачем та 1120 Центральним військовим клінічним госпіталем (правонаступником якого є Військово-медичний клінічний центр Західного регіону) (далі по тексту –Споживач) укладено договір № 63271 про постачання електричної енергії (далі по тексту –договір).

Згідно умов договору предметом договору є умови й порядок постачання електроенергії Електропостачальною організацією (позивачем) та оплата спожитої електроенергії Споживачем.

На виконання розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України та начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09.12.2005 р. з балансу Військово-медичний клінічний центр Західного регіону на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (відповідач) були передані основні засоби, дебіторсько-кредиторська заборгованість та покладено обов’язок обліковувати фактичні витрати за спожиті енергоносії та комунальні послуги. Таким чином, Військово-медичний клінічний центр Західного регіону є споживачем електричних послуг, а відповідач є платником таких послуг і фінансується на ці цілі з державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що Споживач зобов’язаний вносити плату за електричну енергію виключно коштами до уповноваженого банку на розподільчий рахунок Електропостачальної організації, а також здійснювати оплату пені, перевищення договірного електроспоживання тощо за розрахунковий період згідно з умовами цього договору на поточний рахунок Електропостачальної організації. Згідно умов договору розрахунковим вважається період з 15 числа попереднього місяця до 15 числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що Споживач своїх зобов’язань за договором належним чином не виконував, внаслідок чого у відповідача згідно розрахунку позивача виникла заборгованість за активну електроенергію в розмірі 118463,28 грн. та за реактивну електроенергію в розмірі 5211,73 грн.

В судовому засіданні 02.02.2010 р. позивачем подано письмове пояснення по суті спору, відповідно до якого повідомив, що відповідачем 09.11.2009 р. на рахунок позивача перераховано 161000,00 грн. за спожиту активну електричну енергію. Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 118463,28 грн. за спожиту активну електричну енергію провадження у справі слід припинити.

Згідно п. 5.7. договору, за кожний день прострочення оплати за цим договором Споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Позивач керуючись умовами договору за нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»нараховано пеню у розмірі 11096,78 грн.

Враховуючи, що відповідач фінансується з державного бюджету України, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення до суми в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 7767,92 грн. та три проценти річних в розмірі 2298,05 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України вирішив покласти сплату судових витрат повністю на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Судові витрати покласти на відповідача повністю.

3.          Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів, вул. Шевченка, 3А (код ЄДРПОУ 07638027) на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів, вул. Козельницька, 3 (код ЄДРПОУ 00131587) 5211 грн. 73 коп. заборгованості за реактивну електроенергію, 5000 грн. 00 коп. пені, 7767 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 2298 грн. 05 коп. –3% річних, 1448 грн. 37 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.          В частині позовних вимог щодо стягнення 118463,28 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію провадження у справі припинити.

6.          У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Суддя