Рішення № 8111043, 22.02.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.2010 Справа № 10/6

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Світлана”, с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Свалява

про стягнення суми 46044 грн. 17 коп. в т.ч. 41124 грн. 97 коп. інфляційних нарахувань та 4919 грн. 20 коп. 3% річних ( з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Суддя господарського суду В.В.Мокану

представники:

Позивача Хомяк О.Г., представник по довіреності

Відповідач ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Світлана”, с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області заявлено позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Свалява про стягнення суми 31969 грн. 05 коп., в т.ч. 28087 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 3881 грн. 42 коп. 3% річних за період з 01.01.1999 року по 01.03.2009 року включно.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.04.2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2009 року, позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ „Світлана” 11278 грн. 26 коп. в тому числі 9306 грн. 17 коп. інфляційних та 1972 грн. 09 коп. річних, а також 165 грн. 06 коп. відшкодування судових витрат. В інший частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2009 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2009 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 29.04.2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд господарського суду Закарпатської області. Постановою наголошено на необхідності оцінки тих обставин, чи продовжують існувати відносини сторін після набрання чинності Цивільним кодексом України та чи сплив до набрання чинності кодексом строк позовної давності, а також зясування, чи є відповідач підприємцем та чи може він бути відповідачем у справі.

При новому розгляді справи доповненням до позовної заяви від 03.02.2010 року позивач збільшив суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму 46044 грн. 17 коп. в т.ч. 41124 грн. 97 коп. інфляційних нарахувань за період з 01.01.1999 року по 01.01.2010 року та 4919 грн. 20 коп. 3% річних за період з 01.01.1999 року по 08.02.2010 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з врахуванням здійсненого збільшення вимог. Стверджує, що відповідачем не виконано рішення арбітражного суду Закарпатської області від 11.11.1998 року по справі № 10/196, яким стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ПКМП „Світлана” суму 14 756 грн., в т.ч. 12 722 грн. основного боргу, 2 034 грн. пені, 737 грн. 80 коп. на відшкодування судових витрат. Ухвалою господарського суду від 05.12.2007 року проведено заміну стягувача ПКМП „Світлана” на ТОВ „Світлана”. Наголошує, що зобовязання відповідача по оплаті боргу в сумі 12 722 грн. підтверджено рішенням суду, до теперішнього часу не виконано, не припинилось, його невиконання тягне відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.02.2010 року у справі № 10/6

Відповідач проти позову заперечив, стверджує, що дія Цивільного та Господарського кодексів України на спірні правовідносини не поширюється; наголошує на відсутності у нього статусу підприємця, оскільки з 1997 року він не займається підприємницькою діяльністю; заперечує наявність заборгованості за товар, поставлений згідно з договором від 01.10.19995 року. Заявою від 26.01.2010 року наполягає на застосуванні строку позовної давності, який, на його думку, сплив 01.07.1997 року.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

Рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 11.11.1998 року по справі № 10/196, яке в установленому порядку набрало законної сили, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ПКМП „Світлана” кошти в сумі 14 756 грн. ( в тому числі 12 722 грн. основного боргу за поставлений цемент, 2 034 грн. пені) та 737,80 грн. держмита. Ухвалою арбітражного суду Закарпатської області змінено спосіб виконання рішення суду від 11.11.1998 року та звернуто стягнення на майно відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 на суму 15493 грн. 80 грн. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05.12.2007 року по справі № 10/196 проведено заміну стягувача ПКМП „Світлана” на ТОВ „Світлана”.

Судом встановлено, що рішення арбітражного суду Закарпатської області від 11.11.1998 року відповідачем не виконано.

За нормами Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин та на час винесення рішення арбітражного суду, підставою припинення зобовязання вважалось належним чином проведене виконання (ст. 216 ЦК УРСР) та інше, передбачене главою 19 Цивільного кодексу УРСР. Будь яких обставин, з якими чинним законодавством було повязано припинення зобовязання, після винесення рішення арбітражного суду не настало.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, зобовязання відповідача по оплаті боргу в сумі 12 722 грн., підтвердженого рішенням арбітражного суду Закарпатської області, після набрання чинності Цивільним кодексом України не було припинено, продовжує існувати.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобовязання припиняється також проведеним належним чином виконанням (ст. 599 ЦК України). Рішення суду про стягнення боргу відповідно до ст.ст. 598 609 Цивільного кодексу України не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Норма зазначеної статті не заперечує можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення суми індексації та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання за період після прийняття судом відповідного рішення. Такої позиції, зокрема, дотримується Верховний Суд України ( постанова від 30.09.2008 року).

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.02.2010 року у справі № 10/6

Заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних та трьох процентів річних за весь період невиконання відповідачем рішення суду з 01.01.1999 року по 01.03.2010 року підлягають задоволенню частково в межах терміну позовної давності, а саме, інфляційні належить стягнути за період з лютого 2006 року по 01.01.2010 року в сумі 9751 грн. 83 коп., річні за період з 11.02.2006 року по 08.02.2010 року в сумі 1523 грн. 50 коп., враховуючи дату звернення позивача з позовом. В інший частині позовні вимоги задоволенню не підлягають як такі, що погашені строком позовної давності, на застосуванні якої наполягає відповідач, а також зважаючи на наведену позивачем правову підставу позову (ст. 625 Цивільного кодексу України) та неможливість розповсюдження на правовідносини сторін у період до 01.01.2004 року дії ст. 625 Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Твердження відповідача про відсутність у нього статусу підприємця спростовано інформацією державного реєстратора Свалявської районної державної адміністрації, наданою у листі № 42 від18.12.2009 року на запит суду, який повідомив, що факт державної реєстрації ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) субєктом підприємницької діяльності 01.10.1992 року існує, але відомості до ЄДР про це не включено, так як ОСОБА_1 не було надано державному реєстратору реєстраційної картки для включення відомостей про нього як про фізичну особу підприємця до ЄДР.

Заперечення відповідачем факту наявності його заборгованості за товар судом до уваги не приймаються, оскільки цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, доказів погашення боргу після винесення рішення суду не подано. Помилковим є і твердження відповідача про закінчення терміну позовної давності 01.07.1997 року, оскільки річні та інфляційні нарахування є поточними, їх розмір залежить від терміну дії грошового зобовязання, яке не припинилось.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу належить віднести на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України у розмірі, пропорційному розміру задоволених вимог, що складає 112 грн. 75 коп. мита та 29 грн. 90 коп. витрат.

Керуючись ст.ст. 257, 267, 598 609, 625, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м. Свалява, вул. Павлова,3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ТОВ „Світлана” (м. Львів, вул. Лазаренка, 3, код 13824955) 11 275 (одинадцять тисяч двісті сімдесят пять) грн. 33 коп., в тому числі 9751 грн. 83 коп. інфляційних та 1523 грн. 50 коп. річних, а також 112 (сто дванадцять) грн. 75 коп. держмита та 29 (двадцять девять) грн. 90 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. В інший частині позову відмовити.

4.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В.Мокану

У звязку з оголошенням в судовому засіданні 22.02.2010 року лише вступної та резолютивної частини рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України 01.03.2010 року.