Рішення № 8111010, 23.02.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2010 р. Справа № 06/40-38 Суддя господарського суду Волинської області Демяк В.М., розглянувшисправу

за позовом Іноземного підприємства «Старко Укр»

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш»

про стягнення 415842 грн. 82 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Грек О.С. (дов. №7 від 17.12.2009р.)

від відповідача: Сорока Г.О. (дор. № 50/01-97 від 14.01.2010р.)

Суть спору: позивач - Іноземне підприємство «Старко Укр» звернувся із позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш» про стягнення 415842 грн. 82 коп., з них: 307341 грн. 20 коп. основної заборгованості; інфляційних втрат 19788 грн. 53 коп.; 3% річних в сумі 19270 грн. 58 коп.; пені 69442 грн. 51 коп.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 166 від 01.11.2007р. та додаткову угоду до нього № 1 від 31.12.2008р.; видаткові накладні № С-00000018 від 21.01.2008р., № С-00000194 від 13.03.2008р.; довіреності серії ЯОП № 103868 від 17.01.2008р., серії ЯОТ № 996863 від 13.03.2008р.; виписки з поточного рахунку; листи вимогу сплати заборгованості № 5 від 12.02.2008р., № 9 від 15.03.2009р.; листи - погодження між сторонами графіку погашення заборгованості № 50/06-365 від 10.03.2009р., № 50/06-1144 від 14.05.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості не заперечує, водночас просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 69442 грн. 51 коп., оскільки нарахування здійснене із недотриманням вимог ст. 232 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд , встановив:

1 листопада 2007 року між Іноземним підприємством «Старко Укр» та Відкритим акціонерним товариством «Ковельсільмаш» було укладено договір поставки товару № 166.

Відповідно до умов вказаного договору, постачальник - Іноземне підприємство «Старко Укр» зобовязалось передати у власність покупцю - Відкритому акціонерному товариству «Ковельсільмаш» комплектуючі частини до сільськогосподарської техніки, а останній прийняти цей товар та здійснити оплату протягом 3-х календарних днів з моменту отримання рахунку фактури в порядку: 30% вартості попередня оплата, 70% - на протязі 15 ти календарних днів після отримання товару.

На виконання умов договору Іноземним підприємством «Старко Укр» було здійснено поставку та передано у власність Відкритому акціонерному товариству «Ковельсільмаш» товар на загальну суму 370341 грн. 20 коп., що підтверджується видатковими накладними № С-00000018 від 21.01.2008р., № С-00000194 від 13.03.2008р. та довіреностями серії ЯОП № 103868 від 17.01.2008р., серії ЯОТ № 996863 від 13.03.2008р.

Водночас Відкрите акціонерне товариство «Ковельсільмаш» зобовязання по оплаті здійснило частково, а саме, в сумі 63000 грн., що стверджується виписками з поточного рахунку; листами вимогами про сплату заборгованості № 5 від 12.02.2008р., № 9 від 15.03.2009р.; листами, погодженими між сторонами, графіку погашення заборгованості № 50/06-365 від 10.03.2009р., № 50/06-1144 від 14.05.2009р.

Отже, на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, відповідно до договору поставки № 166 від 01.11.2007р., становить 307341 грн. 20 коп.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обовязки на підставі договору поставки товару.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Виходячи з викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача 307341 грн. 20 коп. основної заборгованості підставна та підлягає до задоволення в повному обємі.

Разом з тим, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено , що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 19270 грн. 58 коп. 3% річних за період з 06.02.2008р. по 11.01.2010р. та 19788 грн. 53 коп. інфляційних втрат, за цей же період, підставні та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7 договору № 166 від 01.11.2007р передбачено, що при несвоєчасному виконанні взятих на себе вказаним договором зобовязань по оплаті поставленого товару, покупець зобовязується сплатити постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення.

Разом з тим, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 69442 грн. 51 коп., задоволенню не підлягають. При цьому судом враховано таке.

До стягнення неустойки (пені, штрафу) статтею 258 Цивільного Кодексу України встановлюється спеціальна позовна давність в один рік.

Водночас, порядок застосування штрафних санкцій за неналежне виконання господарського зобовязання та їх розмір визначено ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України.

Згідно зазначених норм нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Оскільки позивач звернувся із позовом про стягнення пені за період з 15.01.2009р. по 11.01.2010р., то позовні вимоги в частині її стягнення не підлягають до задоволення.

Отже, в позові в частині стягнення пені на суму 69442 грн. 51 коп. слід відмовити.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Беручи до уваги викладене, позов підлягає до задоволення в частині стягнення основної заборгованості в сумі 307341 грн. 20 коп., в частині стягнення процентів річних 19270 грн. 58 коп., в частині стягнення інфляційних втрат 19788 грн. 53 коп., всього на суму 346400 грн. 31 коп.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються із державного мита в сумі 3463 грн. 97 коп., послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. слід покласти на нього.

Керуючись викладеним та ст.ст. 11, 526, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 68, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково в сумі 346400 грн. 31 коп.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш» (м. Ковель, вул. Варшавська, 1, р/р 26003060862 у Волинській філії ВАТ «Кредобанк» у м. Луцьку, МФО 303194, ОКПО 00238138) на користь Іноземного підприємства «Старко Укр» (м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 96-Д, р/р 26007030000030, ВАТ «ВІЕЙБІБанк» м. Києва, МФО 305868, ОКПО 33906896) 307341 грн. 20 коп. основної заборгованості, 19270 грн. 58 коп. процентів річних, 19788 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань та 3463 грн. 97 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові на суму 69442 грн. 51 коп. відмовити.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя