Рішення № 8111009, 23.02.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2010 р. Справа № 06/38-38 Суддя господарського суду Волинської області Дем’як В.М., розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства «Інвестор Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор»

до Відкритого акціонерного товариства «Луцьке АТП 10754»

про стягнення 11363 грн. 53 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Самчук О.В. (№3 від 25.01.2010р.)

від відповідача : не прибув

Суть спору: позивач - Дочірньє підприємство «Інвестор Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор» звернувся із позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Луцьке АТП 10754» та просив стягнути 11363 грн. 53 коп., з них: 9127 грн. 22 коп. основної заборгованості; 361 грн. 05 коп. – 3% річних, 1643 грн. 37 коп. інфляційних втрат.

Водночас, 23.02.2010р. позивач подав клопотання, згідно з якими суму позовних вимог зменшено, що не суперечить ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та просить стягнути з відповідача 9250 грн. 62 коп., з них: 9127 грн. 22 коп. основного боргу, 41 грн. 26 коп. – 3% річних та 82 грн. 14 коп. інфляційних нарахувань.

Згідно п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року» в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої і вирішується спір.

Вказані письмові пояснення щодо зменшення суми заборгованості судом розглянуті та прийняті, сума позовних вимог становить 9250 грн. 62 коп.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на видаткову накладну № РН – 0000216 від 19.08.2008р., № РН – 0000185 від 23.07.2008р., № РН – 0000156 від 26.06.2008р.; довіреність від 19.08.2008р., від 26.06.2008р., від 23.07.2008р., лист – претензію № 27 від 13.11.2009р.

Відповідач в призначене судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані документи суду не подані, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд

встановив:

позивач - Дочірньє підприємство «Інвестор Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор» відпустив, а відповідачу - Відкрите акціонерне товариство «Луцьке АТП 10754» прийняв товар на загальну суму 10127 грн. 22 коп., що підтверджується видатковими накладними № РН – 0000216 від 19.08.2008р., № РН – 0000185 від 23.07.2008р., № РН – 0000156 від 26.06.2008р.; довіреностями від 19.08.2008р., від 26.06.2008р., від 23.07.2008р.

Строк оплати переданої продукції позивачем в накладних визначено не було.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання боржником не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

13 листопада 2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості, отже строком виконання зобов'язання встановлено 13.11.2009р. – 20.11.2009р.

Водночас, ВАТ «Луцьке АТП 10754» 30.06.2009р. здійснило часткову оплату отриманого товару – в сумі 1000 грн., що стверджується випискою з особового рахунку позивача.

Отже, на момент розгляду справи господарським судом, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 9127 грн. 22 коп.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов’язки на підставі договору купівлі-продажу укладеного шляхом підпису накладної на відпуск товару, як це передбачено п.2 ст.639 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, нараховані позивачем 41 грн. 26 коп. – 3% річних та 82 грн. 14 коп. інфляційних втрат підставні та підлягають до задоволення.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, відповідно до ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст. ст. 11, 639, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,-

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Луцьке АТП 10754» (м. Луцьк, вул.. Рівненська, 48, код ЄДРПОУ 05482280, р/р 26002035075900 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Дочірнього підприємства «Інвестор Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор» (м. Луцьк, вул. Лідавська, 8, код ЄДРПОУ 31572467, р/р 26006000150919 ВАТ «Себ Банк», м. Луцьк, МФО 300175) 9127 грн. 22 коп. основного боргу, 41 грн. 26 коп. – 3% річних та 82 грн. 14 коп. інфляційних нарахувань та 102 грн. повернення витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя