Рішення № 8110349, 26.01.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2010 р. Справа № 9/171-50 За позовом Публічного акціонерного банку «ОТП Банк», м. Київ до відповідача Приватного підприємства “Фруктик”, м. Луцьк

про стягнення 2916620,27 грн. заборгованості за кредитним договором

Суддя Л.І. Соломка

Представники:

Від позивача: Шульженко І.С. - представник, довіреність від 07.07.2009р.;

Від відповідача: Берун Р. В. – представник, довіреність від 27.03.2009р..

Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені відповідно до ст.22 ГПК України.

Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

Оскільки представники сторін не заявляли клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 25.01.2010р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України до 26.01.2010р. для подачі сторонами додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 26.01.2010р. за згодою представника позивача відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

Суть спору: Позивач - Публічний акціонерний банк "ОТП Банк" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Фруктик" 2 916 620,27 грн. заборгованості по кредитному договору №СМ-8МЕ А00/014/2007 від 29.03.2007 р., в тому числі: 261 362,49 дол. США, що еквівалентно до офіційного курсу НБУ України станом на 30.09.2009 р. становить 2 093 513,54 грн. заборгованості по основній сумі боргу за кредитом, 30 655,32 дол. США, що еквівалентно до офіційного курсу НБУ України станом на 30.09.2009 р. становить 38 549,97 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками та 577 557,62 грн. пені за невиконання умов кредитного договору за період з 28.10.2008 р. по 29.09.2009 р. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, а саме: 25 500 державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи у підтвердження позовних вимог.

Відповідач –ПП “ Фруктик ”відзиву на позов не подав, позов не оспорив, хоча розгляд справи відкладався 3 рази за неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні25.01.2010р. представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її вирішення, посилаючись на бажання сторін врегулювати спір у мирний спосіб шляхом укладення договору про реструктуризацію боргу за кредитним договором.

Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи, мотивуючи, що керівництво банку наполягає на судовому розгляді даного спору.

Клопотання відповідача не підлягає до задоволення, як таке, що направлене на затягування розгляду справи, при цьому судом враховано, що позовна заява подана до суду 26.11.2009р., та неодноразово її розгляд відкладався за неявкою відповідача, який не знаходиться за місцем державної реєстрації, зазначає різні адреси свого місцезнаходження та подавав 11.12.09р. клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з службовим відрядженням повноважного представника. Суд вважає, що відповідач за наявності у нього бажання досягти домовленості про реструктуризацію боргу не був позбавлений можливості це зробити у період з жовтня 2009р. по січень 2010р., коли справа знаходилась на судовому розгляді.

Водночас у судовому засіданні 25.10.2010р. оголошувалась перерва до 26.01.2010р. для підготовки відзиву на позов. Представник відповідача у судове засідання 26.01.2010р. не з’явився без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подав тому справа розглядається за наявними матеріалами .

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

29.03.2007р. між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ«ОТП Банк»)(Банк), та приватним підприємством “Фруктик ” (Позичальник) укладений кредитний договір № СМ-SME А00/014/2007, згідно якого Банк зобов’язувався надати Позичальнику кредит у розмірі 312000,00 дол. США з кінцевим терміном погашення не пізніше 25 березня 2014р. зі сплатою 5% річних (а.с.5).

На виконання умов кредитного договору Банком перераховано на рахунок відповідача кошти в розмірі 312000,00 дол. США, що стверджується валютним меморіальним ордером № 2 від 29.03.2007р.

Станом на 30.09.2009 р. Позичальником не сплачено суми наданого кредиту в розмірі 261362,49 дол. США(еквівалентно до офіційного курсу НБУ – 2093513,54 грн.) та 30655,32 дол. США (еквівалентно до офіційного курсу НБУ – 245549,11 грн.) відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.9.1 договору Незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7. та ст.З цього Договору) та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки (надалі - „Вимога"), При цьому, виконання Боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.

П.1.9.3 договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником Боргових зобов'язань понад.38 (тридцять вісім) календарних днів, Банк має право в односторонньому порядку розірвати Договір, шляхом відправлення на поштову адресу Позичальника відповідного листа. Договір вважається розірваним з моменту відправлення на поштову адресу Позичальника вищевказаного листа.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 “Позика. Кредит. Банківський вклад. ” Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В ст. 1048 ЦК України передбачено право Позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, що дотримані сторонами при укладені кредитного договору.

21.01.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою за №04-04/86, згідно якої просив у строк що не перевищує 30 днів від дня отримання вимоги сплатити суму заборгованості та пеню по кредитному договору №СМ-8МЕ А00/014/2007 від 29.03.2007 р., строк погашення кредиту по якому встановлено до 25 березня 2014р.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача по кредиту в розмірі 261362,49 дол. США(еквівалентно до офіційного курсу НБУ – 2093513,54 грн.) та 30655,32 дол. США (еквівалентно до офіційного курсу НБУ – 245549,11 грн.) заборгованості по відсотках не сплачені, тому позовні вимоги Банку про їх стягнення підлягають до задоволення.

Відповідно до п.4.1.1. Кредитного договору: «За порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1 % (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення».

Позивачем нарахована пеня за невиконання умов кредитного договору за період з 28.10.2008р. по 29.09.2009р. у розмірі 1% від суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є спеціальною нормою, що встановлює відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та положення ч. 2 ст. 9 ЦК України та ст.. 7 ГК України господарський суд вважає, що в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання суб’єктом господарювання належить користуватися спеціальними нормами, а саме нормами Господарського кодексу України, та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» яким встановлено розмір пені у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені судом визначений згідно розрахунку за прострочення основного боргу за період з 28.10.2008р. по 30.09.2009р .– 37191,48 грн., за прострочені відсотки за період з 28.10.2008р. по 30.09.2009р. – 22856,78 грн., всього – 60048,26грн.

Відповідно до ст. ЗЗ ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В супереч ст. ЗЗ ГПК України, скаржником не підтверджено та не спростовано документально заявлені позовні вимоги і суму заборгованості.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 343, 180 Господарського кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» ст.ст.44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ Фруктик ” (м. Луцьк, вул. Наливайка, 24А, код ЄДРПОУ 33990731, р/р 26003001312791 в філії ,ПАТ «ОТП банк») на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП банк» (м. Київ, вул.. Жилянська, 43, МФО 300528, код ЄДРПОУ 21685166,) 2399110,91 грн., тому числі: 2093513,54 грн. заборгованості по кредиту, 245549,11 грн. заборгованості по відсотках, 37191,48 грн. пені простроченому кредиту, 22856,78 грн. пені по відсотках, та 23991,11 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Врешті позову відмовити.

Суддя