Ухвала суду № 8110346, 28.01.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                  УХВАЛА

"28" січня 2010 р. Справа № 9/190-50 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Волинського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Луцьк

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Луцьке АТП-0261», м. Луцьк

про стягнення 150345,85 грн. заборгованості по договору відновлювальної кредитної лінії

Суддя Л.І. Соломка

Представники:

Від позивача: Волошин І.В., начальник юридичного відділу, довіреність від 19.03.2009 року

Від відповідача: Куник І.І., голова правління, доручення від 28.01.2010 року

Права та обов’язки представникам позивача та відповідача роз’яснені відповідно до ст.22 ГПК України.

Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників позивача та відповідача не поступало.

У судовому засіданні 28.01.2010 р. за згодою сторін відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

Суть спору: Позивач – ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі Волинського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» просить стягнути з ЗАТ «Луцьке АТП-0261» 150345,85 грн. заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №842 від 07.06.2006 р., в тому числі, сума неповернутого кредиту 133800,00 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків 16 545,85 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Позичальником було отримано кредит в сумі 150000,00 грн. по договору відновлювальної кредитної лінії №842 від 07.06.2006 р. строком до 05.06.2009 року під 18% річних. На підставі додаткових угод (№1 від 21.09.2006 р., №2 від 26.12.2007 року, № від 27.02.2009 року), укладених між сторонами, було змінено періоди користування кредитом та ліміти останнього, проте кінцевий строк погашення останнього не змінився. Відповідач частково повернув кредит та відсотки, у зв’язку з чим йому на підставі п.6.1.1 кредитного договору нараховано пеню в сумі 16 545,85 грн. за період з 05.05.2009р. по 11.12.2009р.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнає в повному обсязі, прострочку оплати кредиту та відсотків на підставі укладеного договору пояснює настанням у країні економічної кризи згідно заяви від 28.01.2010р. просив відкласти розгляд справи для підготовки заперечень по справі. Клопотання відповідача відхилено судом як необгрунтоване.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

07.06.2006 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» (Банк) та ЗАТ «Луцьке АТП-0261» (Позичальник) укладений договір відновлювальної кредитної лінії №842, згідно якого Банк зобов’язувався надати Позичальнику кредит у розмірі 150000 грн. у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з останнім терміном погашення не пізніше 05.06.2009 року під 18% річних, які нараховуються за період з першого дня видачі кредиту і повинні сплачуватись позичальником не пізніше останнього робочого звітного місяця, перший платіж здійснюється не пізніше 30.06.2006 року (а.с. 8-11).

Відповідно до п.2.3.1 договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником взятих на себе обов’язків за цим Договором та/або Документів забезпечення, вимагати (незважаючи на те, що в цьому договорі є інші умови) негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих відсотків за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або платежами, що підлягають сплаті з будь-якими іншими нарахованими сумами або платежами, що підлягають сплаті Позичальником відповідно до умов цього договору) в тому числі, але не виключно, якщо Позичальник не зможе вчасно сплатити суму кредиту, її частину або відсотки за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

Згідно з п. 4.3.3 договору позичальник зобов’язаний точно в строки, обумовлені, договором, погашати кредит та своєчасно сплачувати плату (відсотки) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено договором, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

Крім того, між сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 21.09.2006 року, №2 від 26.12.2007 року, №3 від 27.02.2009 року, якими було змінено періоди користування кредитом та ліміти останнього, проте кінцевий строк погашення кредиту не змінився. (а.с .12-14).

На виконання договору відновлювальної кредитної лінії №842 від 07.06.2006 року та на підставі розпорядження про видачу кредитних коштів від 08.06.2006 року відповідачу було надано кредит в сумі 150000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням №5 від 08.06.2006 року (а.с. 20).

Позичальник частково повернув кредитні кошти у сумі 16200,00 грн. Проте з 05.05.2009 р. по 11.12.2009 року допустив прострочку сплати основного боргу і відсотків, направлені вимоги від 20.07.2009 року №26/2037 та від 15.09.2009 року №11-1-03/3625 залишив без відповіді та належного реагування (а.с. 21-22).

Згідно розрахунку позивача станом на 11.12.2009 р. Позичальник має прострочений основний борг 133800,00 грн. (а.с. 23-24).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як стверджується матеріалами справи, Позичальник відповідно до п. 1.2 договору зобов’язаний повернути наданий йому кредит не пізніше 05.06.2009 року, проте взятих на себе зобов’язань останній не виконав, тому позовні вимоги Банку про стягнення основної суми кредиту 133800 грн. підлягають до задоволення в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГПК України.

Згідно п.6.1.1 кредитного договору за порушення взятих на себе зобов’язань по повернення суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом Позичальник зобов’язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За період з 05.05.2009 р. по 11.12.2009 р. пеня за несвоєчасну сплату основного боргу і відсотків становить 16545,85 грн. При цьому нарахування пені проведено по періодах прострочення без перевищення нарахування пені шестимісячним терміном відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то державне мито в сумі 1503,46 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього.

Керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст.44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Луцьке АТП-0261» (43022, м. Луцьк, вул.. Ранкова, 3, п/р 260093012179 в ОПЕРВ Волинського обласного управління ВАТ «Ощадбанк», МФО 303398, код ЄДРПОУ 01350446) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк” в особі Волинського обласного управління (43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 8, р/р 3739290005 в ОПЕРВ Волинського обласного управління Ощадбанку, МФО 303398, код ЄДРПОУ 09303328) 150345,85 грн. заборгованості та пені, 1503,46 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя