Ухвала суду № 8109080, 22.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2009 р. м. КиївК-27103/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустамяні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської ОДПІ Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 12.05.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року по справі № 29/36а за позовом ТОВ «Донбасвуглепереробка»до Красноармійської ОДПІ Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Донецької області від 12.05.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року, позовні вимоги ТОВ «Донбасвуглепереробка»до Красноармійської ОДПІ Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 03.08.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Красноармійська ОДПІ Донецької області просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної працівниками Красноармійської ОДПІ Донецької області позапланової документальної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.02.2004р. по 29.02.2004р. податковим органом було складено акт № 48/26-2-32011542 від 23.09.2005р., на підставі якого відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення за №0000622640/0 від 04.10.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 195013 грн. (з них: основний платіж 130009 грн., штрафні (фінансові) санкції 65004 грн.).

Рішенням Красноармійської ОДПІ Донецької області за № 17478/3-25-307-2 від 01.12.2005р. за результатами апеляційного узгодження зазначеного повідомлення-рішення, скарга позивача залишена без задоволення, винесено податкове повідомлення-рішення №0000622640/1 від 13.12.2005 року.

В акті перевірки податковий орган посилається, зокрема, на порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: товариством до податкового кредиту в лютому 2004 року включена сума, підтверджена податковою накладною від 27.02.2004р. № 247/1, яка оформлена з порушенням Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

Задовольняючи вимоги ТОВ «Донбасвуглепереробка»про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000622640/0 від 04.10.2005р. та №0000622640/1 від 13.12.2005р. суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, свій висновок про неправомірність нарахування відповідачем податкового зобовязання по ПДВ та застосування штрафних санкцій мотивував тим, що сума податку на додану вартість в розмірі 130009 грн. підтверджена податковою накладною №247/1 від 27.02.2004р., яка містить в собі всі обовязкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», витрати у звязку з таким придбанням відносяться до складу валових витрат. На думку судів позивач документально підтвердив своє право на податковий кредит та правомірно сформував податковий кредит за наведеною податковою накладною за першою із подій.

З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2004 року між позивачем (Покупець) та ЗАТ «Укрсплав»(Продавець) було укладено договір № 12/02-4 купівлі-продажу струмознімача в кількості 223 шт. за ціною 2915 грн. на загальну суму 780054 грн., у т.ч. ПДВ 130009 грн. на умовах поставки EXW (ИНКОМТЕРМС в редакції 2000р.) склад вантажовідправника.

На виконання умов цього договору позивачем згідно накладної №57/2 від 27.02.2004р., був отриманий струмознімач ТС-150 в кількості 223 шт. за ціною 2915 грн. на загальну суму 780054 грн., у т.ч. ПДВ 130009 грн. ЗАТ «Укрсплав»була складена податкова накладна №247/1 від 27.02.2004р. на суму 740054 грн., у т.ч. ПДВ 130009 грн. В якості розрахунків за отриманий товар позивач перерахував ЗАТ «Укрсплав»30.03.2004р. 653699,97 грн. та 23.04.2004р. 50000 грн., що підтверджується виписками АБ «УкрБізнесБанк».

Між сторонами за договором 12.02.2004р. був укладений також договір відповідального збереження №5, на виконання якого позивач за актом приймання-передачі майна на відповідальне збереження від 27.02.2004р. передав ЗАТ «Укрсплав»струмознімач ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 223 шт. за ціною 2915 грн. на загальну суму 780054 грн., у т.ч, ПДВ 130009 грн., яке було повернуто позивачеві згідно акту від 17.03.2004р.

Між позивачем (Комітент) та ЗАТ «Укрсплав» (Комісіонер) 05.03.2004 р. був укладений договір комісії, за яким позивач доручив ЗАТ «Укрсплав»реалізувати у 2004р. від імені та за дорученням позивача на зовнішньому ринку струмознімач ТС-150 ТУ У 31.224650607-004-2003 в кількості 223 шт. загальною вартістю 653699,97 грн. без ПДВ.

Згідно до п.3.2 договору ЗАТ «Укрсплав»зобовязаний перерахувати грошові кошти у національній валюті України на розрахунковий рахунок позивача в сумі, яка дорівнює фактурній вартості проданого товару на день оформлення вантажної митної декларації, а позивач перераховує комісійну винагороду протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт та звіту.

17.03.2004р. між сторонами складений акт передачі товару на комісію, за яким позивач передав ЗАТ «Укрсплав»струмознімач ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 223 шт.

Згідно звіту комісіонера за березень 2004р. ЗАТ «Укрсплав»уклав контракт №46 від 10.03.2004р. з фірмою «ALEVET LLC»(США) на поставку товару, прийнятого на комісію, відповідно до якого було відвантажено за кордон товар позивача струмознімачі ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 223 шт. за ціною 550 дол. США на загальну суму 122650 дол. США згідно вантажно-митних декларацій від 18.03.2004р. №70000/4/203979 та №70000/4/203981.

За реалізований комісіонером товар позивачем згідно платіжного доручення №1322 від 30.03.2004р. були отримані грошові кошти в сумі 653699,97 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновком судів попередніх інстанцій, що наявність у покупця належно оформлених документів, зокрема виданих продавцями податкових накладних, є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ по господарським операціям до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 4 ст.7 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

З огляду на положення, закріплені в ч.ч.4, 5 ст.11 КАС України офіційне зясування всіх обставин у справі полягає в тому, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку, суду не вистачає.

Принцип офіційного зясування всіх обставин справи зобовязує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно із визначенням, закріпленим в п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (основних фондів, нематеріальних активів), в ціні яких платником податку покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість та вартість яких відноситься до валових витрат (підлягає амортизації).

Обґрунтовуючи свій висновок щодо неправомірності віднесення товариством до податкового кредиту в лютому 2004 року сум ПДВ по спірним операціям відповідач, зокрема, посилався на висновок комплексної (металів і сплавів, техніко-технологічної, товарознавчої) експертизи від 31.03.2005 р. № 1360/1361, проведеної Київським НДІ судових експертиз, про невідповідність виливків, вилучених при митному оформленні в режимі експорту у ТОВ «Укрсплав», з яким позивач уклав договір комісії про продаж на експорт струмознімачів, придбаних у ТОВ «Укрсплав», технічним умовам, затвердженим для струмознімачів, а також кодам за товарною номенклатурою УКТ ЗЕД, зокрема 8607919900 та 76169919000, вказаним у вантажних митних деклараціях щодо експорту цих виливків.

Згідно частини 1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суди попередніх інстанцій визнали зазначений висновок експертизи неналежним доказом, посилаючись на недоведеність тих обставин, що предметом дослідження були саме струмознімачі ТС-150, які були отримані позивачем за оспореною накладною. В той же час з таким погодитись не можна без перевірки щодо фактичного здійснення вказаної господарської операції, про відсутність якої стверджувала податкова інспекція, посилаючись як на доказ своїх доводів на висновок експертизи в кримінальній справі № 236, провадження у якій порушено слідчим управлінням Служби безпеки України.

Посилання податкового органу на безтоварність спірних операцій, належним чином судом не перевірено та не спростовано доводів відповідача щодо невідповідності номенклатури товару, вказаного у податкових накладних № 6/2 від 30.06.2004р. та № 36 від 30.07.2004р.

Доводи податкової інспекції про відсутність у позивача законних підстав для формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Укрсплав»вимагають ретельної перевірки.

При цьому підлягає встановленню факт реальності поставки вказаним постачальником позивачу струмознімачів із зясуванням для цієї мети, зокрема, обставин щодо виробника вказаного товару, умов його виробництва, транспортування, експорту, фірм-нерезидентів отримувачів вантажів за вантажними митними деклараціями, оформленими в режимі експорту щодо переданих позивачем на комісію струмознімачів, тощо.

Слід також зазначити, що для зясування правомірності включення господарюючим субєктом до податкового кредиту сум ПДВ, які в подальшому можуть вплинути на суму відємного значення звітного періоду і як наслідок, виникнення права на відшкодування з державного бюджету, суду слід встановити наявність у платника податку наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок механізмів оподаткування.

Без зясування вищезазначеного, з врахуванням наведених норм законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, не можна зробити правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції, в межах своєї компетенції, не має можливості усунути недоліки, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст.ст.227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Красноармійської ОДПІ Донецької області задовольнити частково, постанову Господарського суду Донецької області від 12.05.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.

Судді:/підписи/________Бившева Л.І.

________Костенко М.І.

________Маринчак Н.Є.

________Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустамян Головуючий

Судді Т.М. Шипуліна