Ухвала суду № 8109073, 08.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2009 р.                               м. Київ                                        К-37039/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від відповідача –Загородньої О.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 17.08.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року по справі № 23/360-13/631-АП за позовом Підприємства «Запекс», заснованого на власності виробничо-комерційної ЛТД Компанії «ФАФ метал» до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.08.2006 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року, позовні вимоги Підприємства «Запекс», заснованого на власності виробничо-комерційної ЛТД Компанії «ФАФ метал»задоволено визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000682305/0/20620/23-313 від 08.07.2004 р.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач 05.12.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000682305/0/20620/23-313 від 08.07.2004р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 256225,79 грн., стали результати проведеної відповідачем перевірки Підприємства «Запекс»щодо правомірності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за грудень 2001 p., лютий 2002 p., квітень 2002 p., травень 2002 p., липень 2002 p., листопад 2002 р., які були закріплені в акті № 232/23-321/23880446 від 06.07.2004р.

Зокрема, в акті перевірки податковий орган зазначає про те, що Підприємство «Запекс» було неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними виписаними в грудні 2001р., лютому, березні, квітні, травні, липні листопаді 2002р., оскільки окремі контрагенти позивача у третьому і четвертому ланцюгах на час запиту про результати зустрічних перевірок (2006 рік) були визнані банкрутами, або їх статутні документи визнані недійсними, або перестали звітувати.

Разом з тим, судами було встановлено, що на момент здійснення господарських операцій, за результатами яких позивачем було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану, продавці, як і постачальники товару, знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, що були сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та загальних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої із наступних дій: дату списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів (робіт, послуг) або дату отримання податкової накладної.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону).

Аналіз наведених норм приводить до висновку, що Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

На підтвердження господарських операцій з поставки брухту чорного металу позивачем були надані податкові накладні, оформлені у відповідності з вимогами законодавства, та первинні документи, що підтверджують факт перерахування грошових коштів та одержання товару, що дало суду підстави для визнання правомірним віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що при проведенні перевірки податковим органом не виявлено порушень щодо заповнення первинних документів при здійсненні господарських операцій з контрагентами позивача, валова витратність та отримання економічного ефекту відповідачем не оскаржується, а відсутність окремих результатів зустрічних перевірок контрагента згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»не є підставою для зменшення податкового кредиту.

Судом правильно було зазначено, що чинним законодавством не встановлюється обов’язок платника податку з’ясовувати чи сплачено податок на додану вартість контрагентами по всьому ланцюгу правовідносин.

Враховуючи, що позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та вимог п.п.7.4.5 ст.7 Закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000682305/0/20620/23-313 від 08.07.2004р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 256225,79 грн..

Такі висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, постанову Господарського суду Запорізької області від 17.08.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.

Судді:/підписи/________Бившева Л.І.

________Костенко М.І.

________Маринчак Н.Є.

________Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян Головуючий

Судді Т.М. Шипуліна