Ухвала суду № 8109059, 05.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-11467/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007 та постанову Господарського суду Донецької області від 01.03.2007

у справі № 26/132а Господарського суду Донецької області

за позовом приватного підприємства «Техноімпекс»

до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 01.03.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2007, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ від 29.05.2006 № 0000012340/3 про нарахування ПП «Техноімпекс» податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 7275,00 грн., в тому числі 4850,00 грн. –основний платіж та 2425,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти придбання позивачем товару у ТОВ «Дан» на підставі договорів поставки з видачею постачальником податкових накладних на вартість поставки та на відповідність дій позивача з включення підтвердженої податковою накладною суми податку на додану вартість до податкового кредиту податку в сумі 4850,00 грн. вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168/97-ВР).

В касаційній скарзі Добропільська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 7275,00 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 27.12.2005 № 315/23-0/31586401, про неправомірне включення суми податку на додану вартість у сумі 4850,00 грн. за податковими накладними № 12 від 03.01.2003 ( сума ПДВ –416,67 грн.), № 39 від 05.02.2003 ( сума ПДВ –4433,33 грн.), які були виписані ТОВ «Дан», не зареєстрованим як платник ПДВ, оскільки рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003р. установчі документи та свідоцтво про реєстрацію цього товариства платником податку на додану вартість визнані недійсними з 11.10.2002 та 07.11.2002 відповідно.

Зазначені обставини контролюючим органом розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача.

Згідно з абзацом першим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 цієї статті).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Приєднані до справи письмові докази (договір від 14.01.2003, накладна від 05.02.2003 № 39, платіжне доручення від 06.02.2003 № 2; договір № 2 від 03.01.2003, накладна від 03.01.2003 № 7, квитанція прибуткового касового ордеру про оплату отриманого товару № 19 від 03.01.2003, податкові накладні № 12 від 03.01.2003 на суму 2500,00 грн., ПДВ 416,67 грн., № 39 від 05.02.2003 на суму 17100,00 грн., ПДВ 4433,33 грн.) підтверджують факт придбання позивачем товарів (траверсів, ізоляторів, ресор) у ТОВ «Дан»та факт здійснення розрахунку за придбаний товар (а.с. 10-17).

Суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу, що господарські операції між позивачем та вказаними товариством були здійснені у період січень-лютий 2003 року, тоді як рішення суду про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Дан»набрало законної сили 28.03.2003 року.

Платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

В судовому процесі встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена постачальнику в складі ціни товару.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2007 та постанову Господарського суду Донецької області від 01.03.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна Головуючий Судді Є.А. Усенко