Ухвала суду № 8109036, 08.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2009 р.                               м. Київ                                        К-26141/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 03.07.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 05.09.2006 року по справі № 11/243/06-АП за позовом ВАТ «Експотранс»до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.07.2006 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.09.2006 року, позовні вимоги ВАТ «Експотранс»задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000391321/3 від 2.03.06 р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 594008,11 грн., штрафу з ПДВ 5940008,11, всього на суму 1188016,22 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 28.09.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками проведеної працівниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Експотранс», за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005p. відповідачем було складено акт №25/13-32-1/05522097 від 11.08.2005р. на підставі якого податковим 15.08.2005 року органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000391321/0.

За наслідками розгляду скарги позивача ДПА України було прийнято рішення від 23.02.2006р. № 3420/7/25-0115, яким скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 15.08.2005 року № 0000391321/0 в частині донарахованих сум ПДВ без урахування вимог підпункту 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також по визначеному перевіркою заниженню податкових зобов’язань з ПДВ по операціях з реалізації основних фондів; а в спірній частині було залишено без змін.

На підставі рішення ДПА України відповідачем 02.03.2006 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000391321/3, яким позивачу нараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 1201356 грн. (основний платіж –602453 грн., штрафні санкції –598903 грн.).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки щодо порушення ним вимог п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.6. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині суми 594008,11 грн. основного зобов’язання та 594008,11 грн. –штрафна санкція підприємство звернуло до суду з даним позовом.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем об’єкту оподаткування у відповідних періодах з травня 2002 року по березень 2005 року на суми фактично отриманих від нерезидентів послуг у розмірі 2970038 грн. 55 коп., що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на вартість у загальній сумі на 594008 грн. 11 коп..

Зокрема, відповідачем зазначено про те, що експедитори –нерезиденти надають ВАТ «Експотранс»послуги згідно умов зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а саме: проводять розрахунки за технічне обслуговування та ремонт автотранспорту по безготівковим розрахункам з іншими нерезидентами –виконавцями робіт; видають аванси водіям ВАТ «Експотранс», які знаходяться у відрядженні. Отримані аванси водії використовують як добові на відрядження та сплату готівкою за ремонти автотранспорту.

Пунктом 2.4 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції на момент спірних правовідносин, встановлено, що платником податку є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.

Згідно п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3 цього Закону об’єктом оподаткування є ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що характерними ознаками для визначення об’єкту оподаткування податком на додану вартість є виконання (надання) робіт (послуг) нерезидентами та використання (споживання) робіт (послуги) на митній території України.

Відповідно до абзацу 2 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну продажу робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань.

Згідно із визначенням, наведеним в ст.4 Митного кодексу України та ст.5 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України співпадає з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України. Єдина митна територія України –це територія України, зайнята сушею, територіальним морем, внутрішніми водами і повітряним простором, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що нерезидентами надавались послуги позивачу, та споживались ним на території іноземних держав, які не визначаються як митна територія України, суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірні операції не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість та відсутня база оподаткування.

Висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинному на момент спірних правовідносин, встановленим по справі обставинам та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 220, ст.221, ст.224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, постанову Господарського суду Запорізької області від 03.07.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 05.09.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.

Судді:/підписи/________Бившева Л.І.

________Костенко М.І.

________Маринчак Н.Є.

________Усенко Є.А.

З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустам’ян Головуючий

Судді Т.М. Шипуліна