Вирок № 81048389, 08.04.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/920/18

Провадження № 1-кп/210/164/19

"08" квітня 2019 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Сільченко В. Є.

секретаря судового засідання Семко Н. А.

за участю:

прокурора Ганського В .В., Рижкової Н. П., Іванова В. Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисник Бойченко Л. П.

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13, ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду матеріали кримінального провадження № 12017040710002722 за яким обвинувачується:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, українцю, громадянин України, освіта середня, не одружений, офіційно не працевлаштований, не працює, проживав за адресою: АДРЕСА_1 перебуваю в УВП №3 міста Кривого Рогу Дніпропетровській області, раніше засуджений:

1. 17.03.1988 року Центрально-міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.140 КК України із покаранням у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

2. 19.05.1988 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.140, п.2 ст.17, ч.3 ст.83 КК України із покаранням у вигляді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

3. 22.03.1989 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.117, ч.3 ст.85, ст.42, ст.43 КК України із покаранням у вигляді 6 років позбавлення волі, звільнився 26.11.1994 року з Петровської ВК Луганської області (№24) по відбуттю строку покарання;

4. 08.02.1996 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.213-1, ч.1 ст.196-1, ст.42 КК України із покаранням у вигляді 2 років позбавлення волі, звільнився 29.07.1997 року з Софіївської ВК Дніпропетровської області (№45) на підставі ЗУ «Про Амністію» від 26.06.1997 року;

5. 26.03.1998 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.206 КК України із покаранням у вигляді штрафу в розмірі 1350 гривень;

6. 06.09.1999 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.94 КК України із покаранням у вигляді 13 років позбавлення волі, звільнився 20.06.2012 року з Алчевської ВК Луганської області (№13) по відбуттю строку покарання;

7. 01.11.1999 року Донецьким обласним судом за ч.3 ст.101, ч.2 ст.140, ст.42, ч.3 ст.42 КК України із покаранням у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

8. 05.09.2000 року Донецьким окружним судом за ч.3 ст.101, ч.2 ст.140, ст.42 КК України із покаранням у вигляді 12 років позбавлення волі, звільнився 20.06.2012 року з Алчевської ВК Луганської області (№13) по відбуттю строку покарання;

9. 22.04.2013 року Довгинціським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.395 КК України із покарання у вигляді арешту строком на 3 місяці; 29.08.2013 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України із покаранням у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 02.12.2016 року з Солонянської ВК Дніпропетровської області (№21) по відбуттю строку покарання

у скоєнні злочинів, передбаченихч.2ст.185 КК України та ч.2 ст.186 КК України ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 повторно 08.12.2017 року в період часу з 04.00 годин по 07.00 годин, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи раніше виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення разом з потерпілим гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 прийшов до приміщення квартири АДРЕСА_2, де ОСОБА_2 разом з потерпілим гр. ОСОБА_5 вживали алкогольні, в ході чого останній заснув, одразу після чого ОСОБА_2 повторно, з метою реалізації свого злочинного наміру, скориставшись відсутністю контролю з боку потерпілого, повторно, таємно, з приміщення зазначеної квартири викрав мобільний телефон торгової марки «Iphone 5s» об'ємом пам'яті 16 ГБ, вартість якого на підставі висновку судово-товарознавчої експертизи №290 від 23.01.2018 року складає 3875 гривень, ноутбук торгової марки «ASUS F541-N», вартість якого на підставі висновку судово-товарознавчої експертизи №290 від 23.01.2018 року складає 8875 гривень, гаманець шкіряний , що матеріальної цінності не представляє, сумку для ноутбука, що матеріальної цінності не представляє, в якій знаходився закордонний паспорт серії НОМЕР_4, зареєстрований на ім'я потерпілого, оригінал договору купівлі-продажу житлового приміщення датований 04.10.2017 року, оригінал витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №99316772, довіреність датована 04.10.2017 року серії НМТ №311215, оригінал витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №34911436.

Після чого ОСОБА_2 повторно вчинив усі дії, які необхідні для доведення злочину до кінця, у зв'язку з чим реалізував свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з викраденим, з місця скоєння ним кримінального правопорушення зник, тим самим обернув викрадене майно на свою користь та в подальшому розпорядився ним власний розсуд, в результаті чого своїми діями спричинив потерпілому гр. ОСОБА_5 майновий збиток на загальну суму 12750 гривень.

Крім того, згідно обвинувального акту, ОСОБА_2пред'явлено обвинувачення в тому, що він, повторно, 30.11.2017 року близько о 20.00 годин, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи раніше виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій знаходився поблизу під'їзду №1, будинку №1, розташованого по вулиці Тбіліська, на території Металургійного району міста Кривого Рогу, де повторно з метою реалізації свого злочинного наміру відкрито підійшов до гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, якому наніс один удар кулаком в область лоба обличчя, після чого гр. ОСОБА_4 від отриманого удару трохи нахилив обличчя до низу, коли ОСОБА_2 наніс останньому три удари ногою по обличчю, одразу після чого ОСОБА_2, тим самим застосувавши до потерпілого фізичне насильство у вигляді тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №61 від 15.01.2018 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як такі що мають незначні скороминучі наслідки, та повторно продовжуючи злочинні дії, під час обшуку одягненої на потерпілому куртки з внутрішньої лівої кишені відкрито викрав чоловіче портмоне, в якому знаходились гроші в сумі 200 гривень, мобільний телефон торгової марки «FlyEzzy 7» чорного кольору, імей НОМЕР_5, імей 2: НОМЕР_6, вартість якого на підставі судово-товарознавчої експертизи №291 від 23.01.2018 року становить 380 гривень, банківські карти, одна з яких належать до обслуговування ПАТ КБ «Приват Банк» та двома карта «Укрсиббанк», документи, зареєстровані на ім'я гр. ОСОБА_4 у вигляді перепустки на НКГОК, паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду.

Після чого ОСОБА_2 повторно вчинив усі дії, які необхідні для доведення злочину до кінця, у зв'язку з чим реалізував свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством та з викраденим, з місця скоєння ним кримінального правопорушення зник, тим самим обернув викрадене майно на свою користь та в подальшому розпорядився ним власний розсуд, в результаті чого своїми діями спричинив потерпілому гр. ОСОБА_4 майновий збиток на загальну суму 580 гривень.

Крім того ОСОБА_2 повторно 12.12.2017 року близько о 18.00 годин, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи раніше виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій знаходив поблизу будинку №51, розташованого по вулиці Героїв АТО, на території Металургійного району міста Кривого Рогу, де повторно з метою реалізації свого злочинного наміру відкрито підійшов до потерпілого гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, якому наніс один удар кулаком в область лівої щоки обличчя, від останній впав на землю, тим самим застосувавши до потерпілого фізичне насильство та повторно продовжуючи злочинні дії, під час обшуку одягненої на потерпілому куртки, ОСОБА_2 відкрито викрав належний останньому мобільний телефон торгової марки «PrestigioWize M3 PSP3506DUO», імей 1: НОМЕР_7, імей 2: НОМЕР_8 вартість якого на підставі судово-товарознавчої експертизи №291 від 23.01.2018 року становить 1810 гривень, в якому знаходились сім-карти з номерами абонентів НОМЕР_9 та НОМЕР_10, флеш-накопичувач марки «Micro SD», об'ємом пам'яті 2 Gb. Потім ОСОБА_2 з лівої внутрішньої кишені куртки потерпілого повторно викрав два невеликі блокноти канцелярські, з ксерокопією паспорта та перепусткою на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», зареєстрованими на ім'я потерпілого.

Після чого ОСОБА_2 повторно вчинив усі дії, які необхідні для доведення злочину до кінця, у зв'язку з чим реалізував свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством та з викраденим, з місця скоєння ним кримінального правопорушення зник, тим самим обернув викрадене майно на свою користь та в подальшому розпорядився ним власний розсуд, в результаті чого своїми діями спричинив потерпілому гр. ОСОБА_6 майновий збиток на вищевказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочиніввизнав частково.

Так, свою вину у таємному викраденні майна ОСОБА_5 ОСОБА_2 визнав повністю та показав, що віндійсно скоїв даний злочин при вказаних обставинах.

Він познайомився з потерпілим на зупинці, потім поїхали до нього додому, де вживали спиртні напої.

Потім потерпілий заснув, а він забрав його мобільний телефон, ноутбук з сумкою, тощо.

В сумці ноутбука були документи, які він викинув.

Викрадені речі здав в ломбард, гроші витратив на власні потреби.

При цьому, свою вину у вчиненні обох епізодів пограбувань ОСОБА_2 не визнаву повному обсязі та показав, що вказаних злочинів він не скоював.

Він 30.11.2017 року увесь день та вечір знаходився у залі гральних автоматів «VIP» в районі Соцміста.

Це можуть підтвердити працівники цього залу - «ОСОБА_20» та «ОСОБА_21».

12.12.2017 року він також знаходився увесь день у тому ж залі гральних автоматів. Там його і затримали. Затримали його 12.12.2017 року, а не 13.12.2017 року. В ніч з 12.12.2017 на 13.12.2017 року він перебував у Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області, де до нього застосовувалися тортури, тому він визнав себе винним.

Крім того, на додаткові питання учасників процесу показав, що:

- він не знає чому, потерпілий вказав на нього, він цього не вчиняв

- по вулиці Тбіліській не перебував, грабіж не вчиняв

- він біля будинку 51 по вул. Героїв АТО не був;

- він речі при затримані не видавав, у нього нічого не знайшли, потрібно у оперативних працівників питати, як вони йому все підкинули;

- його 12.12.2017 коли привезли, зайшов ОСОБА_11 і почав вмовляти взяти на себе грабіж, він відмовився, на нього наділи наручники і почали робили «ласточку», застосовували тортури електричним струмом. Він написав заяву прокурору, відповідь отримав;

- 13.12.2017 його племінниця, прийшла до райвідділу, принесла йому поїсти і він показав їй руки зі слідами тортур.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 в ході допиту показав, що він на початку грудня 2017 року зустрівся з обвинуваченим, випили, познайомились, пішли до нього, ще випили, він заснув, а зранку він виявив, що зникли речі та документи. Викликав поліцію, вони показали фото і він впізнав обвинуваченого.

Познайомились з обвинуваченим пізно в вечорі, вже не було громадського транспорту. Хто до кого підійшов та хто саме запропонував піти до нього, він не пригадує. Було приблизно від 00 годин до двох годин ночі.

Вкрали мобільний телефон, ноутбук Asus, документи на квартиру та закордонний паспорт. Закордонний паспорт під час слідства повернули. Документи були у сумці ноутбука, її також вкрали. Ще вкрали різні дрібниці, наприклад срібний ланцюжок.

На питання учасників процесу додатково показав, що:

- повернули документи на квартиру та закордонний паспорт;

- до нього до дому добиралися на таксі, як саме що було, точно не пригадує, оскільки пройшло багато часу.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4.в ході допиту показав, що він йшов з роботи, зайшов в магазин, зайшов у під'їзд, його вдарили в обличчя, забрали гаманець, карту та інше. Це було 29 листопада чи 30 листопада, увечері, було темно. Він став підніматись на перший поверх, його вдарили в обличчя, потім вдарили ногами. Впізнає обвинуваченого. Забрали портмоне, там було приблизно 300 гривень, картки банківські, пропуск, забрали ще телефон. Обвинувачений витягнув телефон із кармана. Нічого не повернули.

У райвідділі було проведено впізнання, були поняті, декілька людей було разом з обвинуваченим, він впізнав обвинуваченого.

У під'їзді було світло від лампочки при вході і в самому під'їзді також було світло.

На питання учасників процесу додатково показав, що:

- він не звернув уваги, чи був хтось біля під'їзду;

- його ззаду поплескали по плечу, він подумав, що то був кум, обернувся і його відразу вдарили в обличчя, він удару вклонився і обвинувачений почав бити його ногами, тричі вдарив по голові;

- обвинувачений був одягнутий у чорну куртку та в'язану шапку;

- впізнав обвинуваченого по обличчю;

- в той день не вживав спиртні напої.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6в ході допиту показав, що вінприблизно 10 грудня 2017 року стояв по вулиці Димитрова, біля 17-18 години, розмовляв по телефону. В цей час підбіг чоловік, вдарив його, став його обшукувати, порвав куртку. Потім не стало телефону та блокнота. На другий день викликали до райвідділу, там він впізнав телефон, потім було проведено впізнання з понятими та слідчим, де він впізнав обвинуваченого.

На питання учасників процесу додатково показав, що:

- та людина на впізнанні підтвердила, що це саме він забрав

- впізнав обвинуваченого по обличчю та росту

- на наступний день зранку приїхав до слідчого, йому показали телефон та блокнот, впізнання було пізніше, не в цей день.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7в ході прямого та перехресного допиту показав, що раніше з обвинуваченим знайомий не був. Зимою, перед новим роком, він працював в магазині «F5», обвинувачений приніс йому мобільний телефон, сказав хоче продати за 150 грн., приніс телефон марки Fly, сказав, що телефон його. Свідок перевірив телефон, не купив його, оскільки він «тормозив». Телефон був чорного кольору, з кнопками. В відділку поліції, коли побачив обвинуваченого в живу і його впізнав, також при впізнанні ще були поняті.

На питання обвинуваченого додатково показав, що:

- після того, як оглянув телефон, повернув його обвинуваченому;

- його відшукали по телефонним дзвінкам;

- в магазині є камери відео нагляду, але відеозапис відсутній.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8.в ході прямого та перехресного допиту показав, що обвинуваченого знає, бачив його в кабінеті поліції. Обвинувачений видав свій телефон, два блокноти і три сім карти. Слідчий написав протокол, він підписав. Обвинувачений був без наручників та пояснив, що це його речі. При впізнанні свідок не був присутній, підписав протокол та пішов.

На питання учасників процесу та обвинуваченого додатково показав, що:

- був присутній слідчий Голубниченко, сам обвинувачений та ще хтось;

- він був в райвідділі, бо його доставили туди у його справі, за підозрою у скоєнні злочину.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9.в ході прямого та перехресного допиту показав, щообвинуваченого знає, був понятим у нього. Всього було двоє понятих. Він перебував у райвідділу по «своїй» справі і його запросили бути понятим. Точний час та дату не пам'ятає, але було холодно. У обвинуваченого щось вилучалось, якийсь телефон, який саме не пригадує. При свідку обвинувачений нічого не говорив. У протоколі він розписався.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11.в ході прямого та перехресного допиту показала, що він працює оперуповноваженим Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області.

01 грудня 2017 року до поліції звернувся потерпілий ОСОБА_4.з заявою про те, що у нього було пограбування, викрали телефон, картку та паспорт. Було розпочате провадження за ч. 2 ст. 186 КК України. Оперативним розшуком було встановлено ОСОБА_2, за цей злочин і злочин проти ОСОБА_6 13 грудня 2017 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, підозрюваний скарг не заявляв, було проведено обстеження у терапевта, через ІТУ. 13 грудня 2017 року вони його помітили на Соцмісті, підійшли і попросили пройди до відділу поліції. Раніше ОСОБА_2 його знав по іншій справі, приблизно 2012-2013 роки. Заходи фізичного чи іншого впливу не застосовували. Він був присутній при видані речей, ОСОБА_2 сам написав заяву, речі видавав добровільно, мобільний телефон, копію паспорта ОСОБА_6, якийсь «бумажник».

На питання учасників процесу додатково показав, що:

- речі які видав ОСОБА_2, були при ньому. Після впізнання він пояснив, що при ньому є викрадені речі і написав заяву, що хоче їх віддати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 в ході прямого та перехресного допиту показав, що він працює слідчим та розслідував цю справу. Був встановлений ОСОБА_2 Він допитав першого потерпілого, потім встановив свідка ОСОБА_7, якому ОСОБА_2 хотів продати мобільний телефон. Свідок ОСОБА_7 повідомив, що зможе впізнати, провели впізнання, так як ОСОБА_2 був вже у відділу поліції. Потерпілий ОСОБА_4. також впізнав ОСОБА_2Він запитав у ОСОБА_2 чи вчиняв він ці злочини, останній відповів, що так. Потім так само провів упізнання з ОСОБА_6

Після впізнання, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_2 що хоче видати речі, які забрав у ОСОБА_6 Запросили понятих, і в їх присутності ОСОБА_2 видав речі. Потім склали протокол видачі.

На питання учасників процесу додатково показав, що:

- коли він прийняв рішення затримувати ОСОБА_2 в порядку ст. 208 КПК України, він особисто зв'язався з Центром надання безоплатної допомоги і запросив адвоката.

- В той день приїхав адвокат ОСОБА_16.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17в ході прямого та перехресного допиту показала, що 30 листопада 2017 року їй зателефонував її дядько ОСОБА_2 і повідомив, що він в залі гральних автоматів, виграв гроші, і хоче дати їй кошти. Вони на таксі разом з чоловіком приїхали в зал автоматів, це було між 21, але до 24 години, дитина вже спала. ОСОБА_2 вийшов, дав їм 1500 грні пішов назад.

На питання учасників процесу додатково показала, що:

- вони поспілкувались приблизно п'ять хвилин;

- ОСОБА_2 телефонував зі свого мобільного номеру НОМЕР_1, на її номер НОМЕР_2;

- зал гральних автоматів знаходиться на Соцмісті, між будинком з Авіакасами та магазином «Міда» .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13в ході прямого та перехресного допиту показала, щоточну дату не пам'ятає, але приблизно 12-13 грудня біля 18-00 години, принесла поїсти ОСОБА_2 до районного відділення поліції, у нього були опухлі руки, він сказав, що його били. Другий раз вона була із сестрою, у нього був розрубаний лоб;

- За що затримали не знає;

- Вона його племінниця;

- Руки могли бути опухлі від наручників;

- ОСОБА_2 сказав, що його били та застосовували тортури;

- Їй подзвонив слідчий приблизно о 15-00 годині;

- Руки ОСОБА_2 були опухлі і на зап'ястях сині сліди від наручників.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 в ході прямого та перехресного допиту показав, щовін працює адміністратором інтернет-центру«VIP» по пр. Металургів.

- Працює більше 2-х років;

- Особа «ОСОБА_20» в його закладі не працювала;

- ОСОБА_2 не знає та ніколи не бачив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 в ході прямого та перехресного допиту показала, щовона працює в інтернет-центрі«VIP».

ОСОБА_2 не пам'ятає через великий потік людей. Працює в закладі з 2017 року. «ОСОБА_20» в закладі ніколи не працював, працював ОСОБА_18 увесь час.

На її зміні ні кого не затримували.

Крім того, за клопотанням сторін в судовому засіданні досліджено наступні докази:

-протокол огляду місця події за фактом відкритого викрадення майна ОСОБА_4 (т.1, а.с.12-14);

-постанова про призначення та висновок судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_4 (т.1, а.с.27-31);

-протокол впізнання за фотознімками, на якому ОСОБА_4 упізнає ОСОБА_2 (т.1, а.с.31-32);

-протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 (т.1, а.с.33-35);

-протокол про прийняття заяви про злочин від 13.12.2017 року, складений об 11год 10 хв, згідно з яким ОСОБА_2 повідомляє про вчинення ним злочину (т.1, а.с..42);

-протокол впізнання за фотознімками, на якому ОСОБА_7 упізнає ОСОБА_2 (т.1, а.с.45-46);

-протокол огляду місця події за фактом відкритого викрадення майна ОСОБА_6 (т.1, а.с.52-53)

-протокол впізнання за фотознімками, на якому ОСОБА_6 упізнає ОСОБА_2 (т.1, а.с.58-59);

-заява ОСОБА_2 про видачу предметів (т.1. а.с.60);

-протоколом огляду предметів (т.1. а.с.61-62);

-постановою про визнання речових доказів (т.1, а.с.63-64,66);

-постанова та висновок судово-товарознавчої експертизи (т.1, а.с.112-118);

-заява та протокол огляду квартири потерпілого ОСОБА_5 (т.1, а.с.148-152)

-постанова та висновок судово-товарознавчої експертизи (т.1, а.с.172-178);

-протокол про прийняття заяви про злочин від 12.12.2017 року, складений о 13год 00 хв, згідно з яким ОСОБА_2 повідомляє про вчинення ним злочину (т.1, а.с.183);

-протоколом огляду місця події, згідно з яким на вказаному ОСОБА_2 місці було виявлено документи, викрадені ним у ОСОБА_5 (т.1, а.с.188-192);

-постановою про визнання речових доказів (т.1, а.с.193-194);

-протокол затримання обвинуваченого (т.1, а.с.97-98)

-доручення про проведення слідчих (розшукових)дій та його результати (т.2, а.с.1-4);

-висновок службової перевірки за заявою ОСОБА_2 (т.3, а.с.127-130);

-клопотання прокурора в порядку ст.350 КПК України (т.3, а.с.131-133);

-копії журналу обліку доставлених, відвідувачів Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області за 12.12.2017 та 13.12.2017 року (т.3, а.с.152-160;

-матеріали виконання ухвали суду щодо тимчасового доступу до даних операторів мобільного зв'язку (т.3, а.с. 217-219);

-ухвала про закриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 про застосування до нього насильства співробітниками поліції .

На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що з урахуванням свідчень обвинуваченого, потерпілого, досліджених в судовому засіданні доказів, вина обвинуваченого у скоєнні таємного викрадення майна ОСОБА_5 доведена у повному обсязі, а його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При цьому, оцінюючи у їх сукупності свідчення потерпілих, свідків, обвинуваченого, дослідивши докази, що маються у справі, суд доходить до висновку про недоведення обвинувачень у скоєнні ОСОБА_2 обох епізодів відкритого викрадення майна потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які йому пред'явлені, і визнає їх недоведеними, відкидаючи докази обвинувачення у вчиненні ОСОБА_2 даних злочинів з наступних мотивів та підстав:

Як видно зі свідчень обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні, 30.11.2017 року увесь день з обіду він знаходився у залі гральних автоматів «VIP» в районіСоцміста.

Сторона обвинувачення зазначає, що вказані свідчення спростовуються показаннями свідка ОСОБА_7 та протоколом впізнання ним обвинуваченого, згідно з якими обвинувачений ніби то пропонував ОСОБА_7 купити мобільний телефон, викрадений у потерпілого ОСОБА_4

При цьому, свідок вставив у вказаний телефон свою сім-картку для перевірки, перевірив, але телефон працював погано, і він його не купив.

При цьому, у т.2 на а.с.1-4 маються результати виконання слідчих дій, у яких зазначено, що телефон свідка на вказаній сім-картці працював і ІМЕІ телефона , викраденого у ОСОБА_4

При цьому, суд не погоджується з вказаними доказами та визнає їх недопустимими з наступних підстав:

Так, згідно обвинувального акта, ОСОБА_2 обвинувачується у відкритому викраденні у ОСОБА_4 мобільного телефону з ІМЕІ ( в тому числі) НОМЕР_6.

При цьому, за результатами виконання слідчих дій (т.2. а.с1-4) перевірявся телефон з ІМЕІ НОМЕР_11, тобто інший, ніж викрадений у потерпілого.

Крім того, з протоколу допиту свідка ОСОБА_7 видно, що останній не зміг точно назвати номер його перевірочної сім-карти, оскільки ним було названо різні номери, що прямо вбачається з тексту вказаного протоколу, а перевірка була проведена тільки за одним з них.

Сама сім-картка, з якої ніби то проводилася перевірка, не встановлена та не вилучена.

За таких обставин суд доходить до висновку, що обвинуваченням не доведено, що ОСОБА_2 дійсно пропонував свідку ОСОБА_7 мобільний телефон, викрадений у ОСОБА_19

Крім того, за клопотанням сторони обвинувачення судом надано дозвіл на тимчасовий доступ до даних оператора мобільного зв'язку з метою встановлення місцезнаходження абонентів мобільного зв'язку та ведення ними переговорів 30.11.2017 року, у т.ч. - обвинуваченого ОСОБА_2 ( номер НОМЕР_3).

Як видно з відповіді ( т.3, а.с.218, зворот), з 07 год до 21 год 30.11.2017 року, тобто - і у час скоєння злочину відносно ОСОБА_4, телефон ОСОБА_2 увесь час був зареєстрований за адресою базової станції АДРЕСА_3, тобто в районі «Соцміста», поблизу розташування залу ігрових автоматів «VIP».

При цьому, місце скоєння злочину відносно потерпілогоОСОБА_4 значно віддалене від вказаного місця та знаходиться в районі «Трампарку», по вул.Тбіліській, на відстані приблизно 4-5 кілометрів від вказаного місця, що, на думку суду, виключає можливість перебування мобільного телефону за вказаною адресою з одночасною його реєстрацією за адресою базової станції: АДРЕСА_3.

Жодних даних чи доказів щодо залишення обвинуваченим свого телефону та перебування без нього суду не надано.

За таких обставин, вина ОСОБА_2 у скоєнні даного злочину, фактично, доводиться тільки свідченнями потерпілого ОСОБА_4, які, у зв'язку з вищевикладеним, викликають значні сумніви у своїй достовірності та об'єктивності, і, отже, на думку суду, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки їх суб'єктивна сутність протирічить об'єктивним даним, встановленим в ході розслідування.

За таких обставин, суд доходить до висновку про існування суттєвих сумнівів щодо того, що обвинувачений на момент скоєння злочину перебував в районі його скоєння, і, отже, міг його вчинити.

Вказані сумніви в судовому засіданні стороною обвинувачення не спростовано, з чого суд доходить висновку про те, що факт перебування обвинуваченого на місці скоєння злочину є недоведеним, і, отже, базується на припущеннях, у зв'язку з чим у суду маються обґрунтовані сумніви щодо цього.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на (…) припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За таких обставин, суд тлумачить вказані сумніви щодо винуватості ОСОБА_2 на його користь, визнаючи його невинуватим у скоєнні відкритого викрадення майна ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України.

При вирішенні питання щодо вини чи невинуватості ОСОБА_2 у скоєнні відкритого викрадення майна ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України суд виходить з наступного:

Як видно зі свідчень ОСОБА_2, його було затримано 12.12.2017 року, а не 13.12.2017 року, як вказано у протоколах затримання. Він в ніч з 12 на 13 грудня 2017 року знаходився у приміщенні Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області і зізнався у скоєнні даного злочину внаслідок застосування до нього насильства з боку співробітників Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області.

Стосовно застосування насильства суд до свідчень ОСОБА_2 ставиться критично, оскільки вказаний факт не знайшов свого підтвердження під час службової перевірки та досудового розслідування за його заявами.

При цьому, суд доходить до висновку, про те, що ОСОБА_2 дійсно було затримано та доставлено до Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області 12.12.2017 року, і, отже, усі процесуальні документи, що базуються на інформації, яка протирічить даній, слід визнавати недопустимими доказами у справі.

Так, на а.с.158 т.3 міститься копія запису з книги обліку відвідувачів та доставлених Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області, у якій міститься запис про ніби то доставлення ОСОБА_2 до Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області 13.12.2017 року об 11 год 16 хвилин.

При цьому, неозброєним оком чітко видно виправлення на вказаному запису шляхом стирання тексту попереднього вмісту та внесення даних щодо ОСОБА_2 поверх нього, наведення ліній, тощо.

Крім того, протокол його затримання (за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, т.1, а.с.97-98) складений 13.12.2017 року об 11 годині 00 хвилин, тобто ще до часу його доставлення до Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області.

Водночас, суд не приймає до уваги постанову про уточнення часу (т.1, а.с.99), оскільки вказані в ній факти щодо ніби то допущеної помилки у часі протирічать наступним фактичним обставинам справи:

Так, на а.с.42, т.1 мається протокол про прийняття заяви про злочин від 13.12.2017 року, складений об 11год 10 хв, згідно з яким ОСОБА_2 повідомляє про ніби то вчинення ним злочину.

При цьому, час даної заяви - 11 год 10 хв 13.12.2017 року - також раніший, ніж час його доставки до Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області згідно журналу.

Більш того, згідно протоколу про прийняття заяви про злочин від 12.12.2017 року (!), складений о 13год 00 хв, у якому ОСОБА_2 повідомляє про вчинення ним злочину (т.1, а.с.183), видно, що 12.12.2017 року (!)о 13 годвін вже перебував у Металургійному ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області, що повністю відповідає його свідченням, наданим у суді.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що затримання ОСОБА_2 дійсно відбулося 13.12.2017 року об 11 годині, і при цьому він перебував у приміщенні Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області щонайменше з 13 години 12.12.2017 року, що повністю виключає можливість скоєння ним злочину проти ОСОБА_6, який скоєно 12.12.2017 року приблизно о 18 годині (згідно обвинувального акту).

Крім того, згідно протоколу затримання (т.1, а.с.97-98) при затриманні було проведено обшук обвинуваченого, при якому нічого виявлено та вилучено не було. За таких обставин, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено, звідки у обвинуваченого з'явилися речі, які ним у подальшому було видано при огляді.

Крім того, свідок ОСОБА_9 в ході допиту в судовому засіданні показав, що коли він у якості понятого був запрошений на слідчу дію за участю ОСОБА_2 та зайшов у кабінет, телефон вже лежав на столі і обвинувачений його не видавав.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, обидва поняті, що були присутні при вказаній слідчій дії, - ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - знаходилися у Металургійному ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області у зв'язку з притягненням їх самих до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим у суду виникають суттєві сумніви щодо їх незацікавленості та безсторонності при проведенні вказаної слідчої дії.

На підставі викладеного суд визнає недопустимим доказом протокол огляду речей, виданих ОСОБА_2 (т.1, а.с.61-62).

За таких обставин, вина ОСОБА_2 у скоєнні даного злочину, фактично, доводиться тільки свідченнями потерпілого ОСОБА_6, які, у зв'язку з вищевикладеним, викликають значні сумніви у своїй достовірності та об'єктивності, і, отже, на думку суду, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки їх суб'єктивна сутність протирічить об'єктивним даним, встановленим в ході розслідування.

Таким чином, суд доходить до висновку про існування суттєвих сумнівів щодо того, що обвинувачений на момент скоєння злочину перебував, в районі його скоєння, і, отже, міг його вчинити.

Вказані сумніви в судовому засіданні стороною обвинувачення не спростовано, з чого суд доходить висновку про те, що факт перебування обвинуваченого на місці скоєння злочину є недоведеним, і, отже, базується на припущеннях, у зв'язку з чим у суду маються обґрунтовані сумніви щодо цього.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на (…) припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За таких обставин, суд тлумачить вказані сумніви щодо винуватості ОСОБА_2 на його користь, визнаючи його невинуватим у скоєнні відкритого викрадення майна ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, суд, згідно ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Так, суд враховує, що скоєний злочин є злочином середньої тяжкості.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.

ОСОБА_2 раніше судимий, на даний час не знаходиться на обліку в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м.Кривий Ріг»( т.1, а.с.73-88).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що тільки таке покарання буде відповідати рівню суспільної небезпеки злочину та особи, що його вчинила.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.374 КПК України суд вважає за необхідне обраний у відношенні ОСОБА_2 запобіжний захід-тримання під вартою (т.1, а.с. 107-109) - залишити без змін до набрання вироком законної сили, продовживши дію вказаного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, або ж до спливу гранично встановленого строку дії такого запобіжного заходу - 60 днів від дати винесення вироку, тобто до 06.06.2019 року при відсутності інших судових рішень з даного приводу.

Питання про речові докази вирішується судом згідно вимог ч.9 ст.100 КПК України, а саме:

- сім-карта оператора Київстар ( долучено до матеріалів справи, т.1, а.с.65) - зберігати у справі;

- мобільний телефон PrestigioWizeM3, два канцелярські блокноти з написом «Sport» та «WelcomeNotebook», ксерокопія паспорта, тимчасова перепустка на ім'я ОСОБА_6, флеш-накопичувач мікро-SD, дві сім-картки, аркуш паперу ( повернуто власнику ОСОБА_6, т.1, а.с.67) - вважати повернутим власнику;

- сім слідів пальців рук ( долучено до матеріалів справи, т.1, а.с.165) - зберігати у справі;

- закордонний паспорт, витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, довіреність на право користування квартирою, витяг про реєстрацію довіреностей ( повернуто власнику ОСОБА_5, т.1, а.с.67) - вважати повернутим власнику;

Документально підтверджені судові витрати, пов'язані з залученням експерта для проведення експертиз, які мають значення для доведення вини обвинуваченого, у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Визнати ОСОБА_2 невинуватим у пред'явлених йому обвинуваченнях у даному кримінальному провадженні у скоєнні обох епізодів злочинів за ч.2 ст.186 КК України за фактами відкритого заволодіння майном потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та виправдати його за обома вказаними обвинуваченнями.

Строк відбування покарання за ч.2 ст.185 КК України враховувати з моменту затримання, тобто з 13.12.2017 року (т.1, а.с.97-98).

Обраний у відношенні ОСОБА_2 запобіжний захід - тримання під вартою (т.1, а.с. 107-109) - залишити без змін до набрання вироком законної сили, продовживши дію вказаного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, або ж до спливу гранично встановленого строку дії тако го запобіжного заходу - 60 днів від дати винесення вироку, тобто до 06.06.2019 року при відсутності інших судових рішень з даного приводу.

Речові докази:

- сім-карта оператора Київстар ( долучено до матеріалів справи, т.1, а.с.65) - зберігати у справі;

- мобільний телефон PrestigioWizeM3, два канцелярські блокноти з написом «Sport» та «WelcomeNotebook», ксерокопія паспорта, тимчасова перепустка на ім'я ОСОБА_6, флеш-накопичувач мікро-SD, дві сім-картки, аркуш паперу ( повернуто власнику ОСОБА_6, т.1, а.с.67) - вважати повернутим власнику;

- сім слідів пальців рук ( долучено до матеріалів справи, т.1, а.с.165) - зберігати у справі;

- закордонний паспорт, витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, довіреність на право користування квартирою, витяг про реєстрацію довіреностей ( повернуто власнику ОСОБА_5, т.1, а.с.67) - вважати повернутим власнику;

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу впродовж 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: В. Є. Сільченко