Рішення № 81048390, 05.04.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6534/18

Провадження № 2/210/752/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" квітня 2019 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі, - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернувся 27 листопада 2018 року до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №б/н від 14 червня 2011 року, сума якої складає 75529,71 гривень та судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач звернулася до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву №б/н від 14 червня 2011 року, відповідно до якої отримала кредит в розмірі 19000,00грн. Взятих на себе зобов'язань відповідач не виконує, у зв'язку з чим, станом на 28 жовтня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 75529,71 гривень.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позов, в якому зазначила, що підвищення банком процентної ставки в односторонньому порядку є незаконним, її про підвищення процентної ставки не повідомлено, тому за її розрахунком заборгованість по процентам станом на 28 жовтня 2018 року, з урахуванням процентної ставки на час укладення договору, - 30%, складає 9549,21грн. Крім того, заперечувала проти застосування подвійної відповідальності за прострочення заборгованості. Просила застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, зменшити розмір неустойки, врахувати, що на час укладення кредитного договору у неї була мала дитина, вона не працювала, а також те, що за період користування кредитною карткою банку, вона сплатила банку 46213,50грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач звернулася до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву №б/н від 14 червня 2011 року, відповідно до якої отримала кредит в розмірі 19000,00грн. (а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Відповідно до п.1.1.7.11 договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же період (а.с.18).

У матеріалах справи відсутні докази про те, що дія договору була припинена за ініціативою однієї із сторін у спосіб, передбачений п. 1.1.7.11 Умов.

Таким чином договір від 14 червня 2011 року, укладений між сторонами, діє з часу його укладення по теперішній час. Строк, у межах якого банк міг звертатися до суду з вимогами до відповідача, не порушений.

Умовами і правилами надання банком послуг, які разом із заявою відповідача є договором, передбачено винагороду банку, яка складається з: 1) процентів за користування кредитом, в тому числі за користування простроченим кредитом і овердрафтом, 2) плати за випуск та обслуговування платіжної карти, 3) інших комісій і штрафних санкцій – якщо такі будуть (а.с.12-26).

Договір є зобов’язанням і, відповідно, підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054 ЦК є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

У порушення вищевказаних норм закону та умов договору відповідач зобов'язання вказаним договором належним чином не виконала.

Позичальник зобов’язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди, комісії відповідно до Заяви та Умов.

При оформленні кредитної картки відповідач була ознайомлена і погодилася з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується його підписом на заяві про оформлення картки (а.с.10 зворот).

В заяві про відкриття банківського рахунку і отримання кредитної картки відповідач зазначив про свою згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складають договір, укладений між ним і банком про надання банківських послуг.

Згідно з п.2.1.1.5.5 Умов та правил, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг банк відкриває клієнту картковий рахунок, його вид і строк дії визначений в заяві і в пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт і Банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата відкриття рахунку, зазначена в розділі відмітки ОСОБА_3. Погашення кредиту здійснюється шляхом поповнення рахунку готівкою або у безготівковому порядку. При порушенні строків платежів позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. і 5% від суми позову. Картковий рахунок відкритий на невизначений строк. Строк дії картки зазначений на лицьовій стороні Карти. По закінченню строку дії картки відповідна картка продовжується ОСОБА_3 на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку її дії) не надійшла письмова заява Держателя про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій з карткового рахунку і при дотриманні інших умов, передбачених договором (а.с.12-26).

Відповідач зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконала, станом на 28 жовтня 2018 року відповідач має заборгованість за кредитом в сумі 75529,71грн., яка за розрахунком банку складається з наступного: тіло кредиту, - 10451,35грн., по відсоткам за користування кредитом, - 32229,19грн., пеня, - 28776,33грн., штрафів, - 500,00грн. (фіксована частина), 3572,84грн., - (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.7-9).

Враховуючи правову природу зобов’язань, які виникли між сторонами у справі, їх неналежне виконання відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту 10451,35грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом суд виходить з наступного.

Із Заяви позичальника ОСОБА_2 від 14 червня 2011 року, Умов надання і Правила банківських послуг, Пам'ятки клієнта та ОСОБА_3, доданих до позову, які є частиною укладеного між сторонами кредитного договору, не вбачається, яка процентна ставка була погоджена сторонами на момент укладення договору, оскільки позивачем надано суду витяг з ОСОБА_3, який стосується всіх видів кредитних карт, які випускаються АТ КБ «ПриватБанк» та не дають суду можливості ідентифікувати вид кредитної картки, яка була видана позичальнику.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з моменту укладення кредитного договору №б/н від 14 червня 2011 року діяла процентна ставка у розмірі 30,00% річних (2,5% на місяць), з 01 вересня 2014 року розмір відсоткової ставки було збільшено до 34,80% річних (2,9% на місяць), з 01 квітня 2015 року, - до 43,20 % річних (3,6% на місяць).

Згідно зі ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували застосування сторонами у договорі змінюваної процентної ставки, встановленої у відповідності до вимог частин 4-6 ст. 1056-1 ЦК України.

У абзаці 1 пункту 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі ст.1056-1 ЦК України у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

У абзаці 3, 4 пункту 28 вказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року судам роз'яснено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору, відповідно до вимог ст.ст.641-642 ЦК України або в порядку, визначеному ч.6 ст.1056-1 ЦК України. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди, тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора, тощо.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.4 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний при незгоді із змінами правил і/або тарифів надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити виниклу перед банком заборгованість (а.с.21 - зворот).

Таким чином, в даному випадку позичальник позбавлений права не погодитися на зміну умов договору, і, у випадку незгоди із запропонованими змінами, зобов'язаний ініціювати розірвання договору.

Отже, така умова договору про право банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд відхиляє як доказ розрахунок заборгованості за відсотками наданий позивачем, оскільки ним застосовані збільшені розміри процентної ставки, тоді як збільшення розміру процентної ставки визнано судом протиправним.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Отже, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача по відсотках, суд вважає за необхідне застосувати відсоткову ставку в розмірі 30,00 відсотків річних як таку, що була встановлена на момент отримання відповідачем кредитної картки та відкриття карткового рахунку.

Заборгованість відповідача по відсотках за користування кредитом, з урахуванням отриманих та сплачених нею сум, які зазначені у розрахунку за період з 20 грудня 2013 року по 29 серпня 2014 року складає 25,63грн. (а.с.7), з чим відповідач погоджується.

Суд перевірив та погоджується з розрахунком суми процентів, наданим відповідачем із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 30,00% річних (2,5% щомісячно), відповідно до якого розмір відсотків за користування кредитом складає 9549,21грн., виходячи з помісячного розрахунку за формулою: сума боргу за тілом кредиту х 2,5% : 100%. Так, за період з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2015 року, - 52,07грн.; листопад 2015 року, - 50,78грн., грудень 2015 року, - 69,30грн., січень 2016 року, - 102,85грн., лютий 2016 року, - 193,28грн., березень 2016 року, - 186,96грн., квітень 2016 року – 69,83 грн., травень 2016 року – 170,72 грн., червень 2016 року – 238,67 грн., липень 2016 року – 306,43 грн., серпень 2016 року – 324,90 грн., вересень 2016 року – 300,37 грн., жовтень 2016 року – 300,79 грн., листопад 2016 року – 313,75 грн., грудень 2016 року – 361,93 грн., січень 2017 року – 355,86 грн., лютий 2017 року – 351,35 грн., березень 2017 року – 371,23 грн., квітень 2017 року – 363,83 грн., травень 2017 року – 359,16 грн., червень 2017 року – 337,23 грн., липень 2017 року – 342,66 грн., серпень 2017 року – 333,73 грн., вересень 2017 року – 322,56грн., жовтень 2017 року – 344,20 грн., листопад 2017 року – 264,02 грн., грудень 2017 року – 261,76 грн., січень 2018 року – 271,71 грн., лютий 2018 року -260,62 грн., березень 2018 року –283,90 грн., квітень 2018 року – 300,23 грн., травень 2018 року –259,42 грн., червень 2018 року – 269,22 грн., липень 2018 року – 222,71 грн., серпень 2018 року –232,22 грн., вересень 2018 року – 241,82 грн., жовтень 2018 року –261,28 грн.

Таким чином, сума відсотків за користування кредитом складає 9549,21грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Також, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафів, суд вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків, як заходу цивільно-правової відповідальності, має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Конституційний Суд України в рішенні від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п.1 ч.2 ст.92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Відповідач просить застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до вимог якої розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідно до ч.2 ст.616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Відповідно до ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є (зокрема) справедливість, добросовісність та розумність.

Так, при вирішення даного питання суд враховує, що розмір пені в 2,7 разів перевищує розмір тіла кредиту, відповідачем не в повному обсязі, проте виконувалися зобов’язання за договором. Разом із цим, матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів, як то доказів незадовільного матеріального стану відповідача, які могли б слугувати підставою для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

Тому суд , враховуючи, що заявлена позивачем неустойка складається з пені та штрафів, уникаючи подвійної відповідальності за порушення зобов’язань за договором, стягує з відповідача лише штрафи – 500,00 грн. (фіксована частина) та 1000,03грн. (процентна складова) ( 5% від суми заборгованості 20000,56 грн. ( 10451,35+9549,21 =20000,56 )) та відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення пені.

Таким чином, загальна заборгованість, яку суд стягує з відповідача на користь позивача становить: 21500,59 грн., яка розраховується судом наступним чином: 10451,35 грн. (тіло кредиту) + 9549,21 грн. (заборгованість за відсотками) + 500,00 грн. штрафу (фіксована частина), штрафу – 1000,03 грн. (процентна складова) , в іншій частині позову – відмовити.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 1762,00грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 141, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.4, 5, 16, 536, 546, 549, 550, 551, 610, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн:НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв.№58, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за кредитним договором №б/н від 14 червня 2011 року станом на 28 жовтня 2018 року в розмірі 21500,59грн. (двадцять одна тисяча п’ятсот гривень 59 коп.), яка складається з заборгованості за кредитом – 10451,35 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 9549,21 грн. , штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. , штрафу (процентна складова)– 1000,03 грн.

В решті позову, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн:НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв.№58, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570);

- відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн:НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв.№58.

Суддя: Н. Ю. Вікторович