Постанова № 8101582, 09.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2010                                                                                           № 1/412

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Александренко І.О.- представник, дов. б/н від 26.11.2009;

від відповідача - Крочак Н.М.- представник, дов. № 34/09 від 20.11.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВіндЕлектрик"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2009

у справі № 1/412 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Медіа Груп"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВіндЕлектрик"

про                                                   стягнення 25939,39 грн.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 26.01.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.02.2010.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 у справі № 1/412 позов задоволено частково, з відповідача на користь Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." підлягає стягненню 17 362,48 грн. основного боргу, 1 257,34 грн. пені, 173,55 грн. 3% річних, 434,33 грн. інфляційних втрат, держмито в розмірі 259,39 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

          При цьому слід вказати, що матеріалами справи підтверджується помилкове зазначення у резолютивній частині оскаржуваного рішення найменування позивача – Закрите акціонерне товариство "Київстар Дж.Ес.Ем." замість правильного – Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайфун медіа груп".

          Рішення мотивовано тим, що позивач згідно із п.п.2.1, 2.2 договору № 4, укладеного сторонами, за період з жовтня 2008р. по липень 2009р. надав відповідачу послуги по проведенню рекламних компаній на загальну суму 35 364, 98 грн., проте відповідач за отримані послуги розрахувався частково, у розмірі 10 735,42 грн.; на підставі ч.2 ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 530, 629, 901 ЦК України, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням уточнення позовних вимог.

          Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 у справі № 1/412 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          Заявник стверджує про порушення його прав, передбачених ст.4-3 ГПК України, оскільки 02.11.2009 представник з’явився на розгляд справи № 1/412, однак її розгляд було відкладено на 27.11.2009 та подане 27.11.2009 клопотання про відкладення розгляду справи не було задоволено.

          Заявник посилається на те, що у резолютивній частині оскаржуваного рішення судом вирішено питання стосовно сторін, які не є сторонами у судовому процесі у справі № 1/412.

          Скаржник заявляє, що визнає надання йому позивачем послуг за договором № 4 тільки на суму 29 564,98 грн. та стверджує про наявність боргу станом на 07.12.2009 лише на суму 11 562,48 грн.; виходячи із норми ч.2 ст.193 ГК України, заявник повністю не визнає вимоги про сплату пені, 3 % річних, інфляційних витрат, тому що позивач не виконав вимоги п.3.2.5 договору та не надав жодного фотозвіту про виконання договору, а відповідно до п.7.1.6 договору відповідач має право сплачувати вартість наданих робіт з дати надання фотозвітів, тому, на думку заявника, позивач не має права вимагати сплати штрафних санкцій у зв’язку з тим, що сам порушив відповідні пункти договору.

          Заявник повідомляє, що не визнає повністю надання послуг у липні 2009р. згідно із додатком № 9 від 01.07.2009 до договору, тому що позивач не надавав жодної адресної програми відповідно до п.5.1 договору, а відповідач не надавав жодного запиту, а додаткову угоду № 9 від 01.07.2009 до договору та відповідний акт здачі-приймання робіт підписано у відповідача шляхом зловживання добропартнерськими стосунками та шляхом обману; доказом підписання попереднім числом усіх документів є той факт, що на останніх трьох актах здачі-приймання робіт (акти додатків №№ 7, 8, 9) значиться дата підписання – 10.08.2009.

          Заявник стверджує про відсутність будь-яких доказів надання позивачем послуг згідно із додатковою угодою № 9 від 01.07.2009 до договору.

          У наданому згідно із ухвалою апеляційного господарського суду від 26.01.2010, письмовому запереченні проти стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, відповідач посилається на те, що господарський суд не проаналізував зміст положень ч.2 ст.9 ЦК України, ст.7, ч.2 ст.175 ГК України, не врахував полдоження ч.1 ст.216, ч.2 ст.217, ст.ст.224-226, 230-232, 235-237 ГК України, та наголошує, що не зважаючи на те, що пунктом 7.2.2 договору № 4 сторони обумовили за порушення договірних зобов’язань стягнення пені, а також покладання відповідальності відповідно до чинного законодавста України, господарський суд, приймаючи рішення про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, не вказав, яка правова природа цих стягнень, а відтак, чи підлягають вони віднесенню до господарських санкцій, передбачених ГК України. Крім того, посилаючись на ст.101 ГПК України, відповідач просить врахувати при стягненні основного боргу погашення 25.01.2010 його частини у розмірі 2 867,00 грн.

          Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що взяті на себе відповідно до договору № 4 та 9 додатків до договору зобов’язання з проведення рекламних кампаній виконав належним чином, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт, підписані сторонами.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмове заперечення відповідача, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем подана до суду позовна заява про стягнення з відповідача 24 629,56 грн. основного боргу, 1 309,83 грн. пені, 151,14 грн. 3% річних, 510,11 грн. індексу інфляції та судових витрат.

          На підставі ст.22 ГПК України позивачем подавались клопотання про уточнення позовних вимог: 05.10.2009 - про стягнення загальної суми боргу у розмірі 21 805,31 грн. та судових витрат, у зв’язку із частковою сплатою відповідачем боргу, всього на загальну суму 4 134,08 грн., та 27.11.2009 – про стягнення, у зв’язку із частковим погашенням боргу, 17 362,48 грн. основного боргу, 1 257,34 грн. пені, 173,55 грн. 3% річних, 434,33 грн. інфляційних втрат та судових витрат.

          Як вбачається із пп.2.1 п.2 договору № 4 на проведення рекламних кампаній від 03.10.2008 (далі-договір № 4), позивач, за договором виконавець, зобов’язався протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для відповідача, за договором замовника, на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а відповідач зобов’язався вчасно і у повному обсязі оплачувати роботи та послуги позивача відповідно до умов договору.

          Підпунктом 2.2 п.2 договору № 4 передбачено, що з метою проведення рекламної кампанії сторонами підписується додаток до договору (акт резервування або програма з розповсюдження реклами).

          Сторонами підписано наступні додатки до договору № 4: № 1 від 03.10.2008, № 2 від 16.11.2008, № 3 від 01.01.2009, № 4 від 01.03.2009, № 5 від 15.03.2009, № 6 від 30.03.2009, № 7 від 01.05.2009, № 8 від 01.06.2009, № 9 від 01.07.2009, у яких сторонами погоджені умови про період рекламної кампанії, найменування трас, сторони трас, вартість.

          В пп.4.2 п.4 договору № 4 сторони передбачили, що оплата за розміщення реклами здійснюється відповідачем щомісячно до 28 числа поточного місяця, у якому проводиться рекламна кампанія, якщо інший строк оплати не буде узгоджено сторонами у додатках до договору, на підставі рахунків-фактур позивача, які виставляються відповідачу для оплати не менш як за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті договору

          У п.2 згаданих додатків №№ 1-9 до договору № 4 передбачено, що відповідач сплачує позивачу загальну вартість не пізніше 15 числа кожного місяця згідно із виставленим рахунком.

          Згідно зі складеними сторонами, підписаними та скріпленими печатками актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), за №№ та датами підписання відповідачем: ОУ-7 -15.11.2008, ОУ-18- 15.12.2008, ОУ-26 -31.12.2008, ОУ-5- 31.01.2009, ОУ-25- 31.03.2009, ОУ- 26 -31.03.2009, ОУ-37 - 30.04.2009, 48- 10.08.2009, 62- 10.08.2009, 74- 10.08.2009, позивач виконав за період із 16.10.2008 по 31.07.2009 роботи, зазначені у додатках №№ 1 – 9 до договору № 4, та передав, а відповідач прийняв вказані роботи всього на загальну суму 35 364,98 грн.

          Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідачем було здійснено оплату робіт всього на загальну суму 10 735,42 грн.

          Позивачем позов подано до суду 28.09.2009 та у подальшому, як вже зазначалось, 05.10.2009 та 27.11.2009 позивачем зменшувались позовні вимоги.

          Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Така ж норма закріплена і в ст.526 ЦК України.

          Як вже зазначалось, в п.2 додатків до договору № 4 підставою платежу вказано виставлений рахунок позивача. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази дати виставлення позивачем відповідачу рахунків-фактур на оплату робіт та відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 26.01.2010 таких доказів позивачем не надано, то є підстави для висновку про те, що дати виставлення позивачем рахунків-фактур на оплату робіт відповідають датам підписання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оскільки у них є посилання на рахунки.

                    Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем оплачувались прийняті від позивача роботи несвоєчасно та не у повному обсязі.

          В пп.7.2.2 п.7 договору № 4 сторони погодили умову, що при порушенні відповідачем зобов’язань по оплаті рекламної кампанії, позивач вправі стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (включаючи день оплати).

          Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до ч.2 ст.613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

          Отже, при встановленні періоду прострочення відповідачем обов’язку оплати наданих позивачем послуг, належить враховувати дату виставлення позивачем рахунків-фактур, яка згідно із матеріалами справи, як вже було зазначено, підтверджується датою підписання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

          Таким чином, позовні вимоги про стягнення 17 362,48 грн. основного боргу та у розмірах, відповідно до зазначених періодів прострочення - 619,16 грн. пені, 172,93 грн. інфляційних втрат, 93,28 грн. 3% річних, є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

          Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення сум пені, інфляційних втрат, річних у вказаних у рішенні розмірах, як із таким, що не грунтується на матеріалах справи.

          Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.

          Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою від 31.08.2009 провадження у справі № 1/413 порушено та розгляд справи призначено на 05.10.2009.

          02.10.2009 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволене та ухвалою від 05.10.2009 розгляд справи було відкладено на 02.11.2009.

          У зв’язку із хворобою судді розгляд справи було перенесено на 27.11.2009 о 12 год. 40 хв. Відповідачем 27.11.2009 о 9 год. 20 хв. подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 27.11.2009 о 12 год. 40 хв.

          Згідно зі ст.22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

          Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          За викладених обставин немає підстав визнати відхилення вдруге поданої відповідачем заяви про відкладення розгляду справи таким, що порушує права відповідача.

          Як вже зазначалось, матеріалами справи № 1/412 підтверджено помилковість зазначення найменування та реквізити іншої юридичної особи замість позивача.

          Згідно із пп.7.1.6 п.7 договору № 4 у випадку порушення позивачем у період рекламної кампанії встановлених договором строків по наданню фото-звітів (без наявності перерахованих у договорі на те обставин або без узгодження із відповідачем) відповідач має право сплачувати вартість наданих позивачем робіт з дати надання фото-звітів, а у пп.3.2.5 п.3 цього договору передбачено, що фото-звіт надається позивачем відповідачу протягом 5-ти календарних днів після розміщення рекламного матеріалу.

          Оскільки після спливу зазначеного строку надання фото-звіту, сторони, підписуючи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), зазначали в актах про відсутність претензій одна до одної, то слід дійти висновку, що навіть якщо фото-звіти і не надавались, то із відповідачем це погоджено, що передбачено пп.7.1.6.

          Крім того, як вбачається із актів здачі-прийняття робіт, відповідачем прийняті рахунки позивача про сплату за виконані роботи, без заперечень та частково здійснено їх оплату.

          Оскільки сторонами підписано додаток № 9 від 01.07.2009 до договору № 4, про проведення рекламної кампанії з 01.07.2009 по 31.07.2009, підписано акт № 74 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по розміщенню зовнішньої реклами потягом періоду з 01.07.2009 по 31.07.2009, всього на загальну суму 5 800,00 грн., то твердження відповідача про відсутність доказів надання позивачем послуг протягом липня 2009р., є таким, що не відповідає матеріалам справи.

          У зв’язку із тим, що умовами договору обов’язок сплати за надані послуги не пов’язаний із умовами виконання п.5.1 договору № 4, то навіть якщо сторонами і не виконувались умови п 5.1 цього договору щодо порядку резервування поверхонь спеціальних конструкцій, то це не звільняє відповідача від обов’язку оплати наданих послуг.

          Оскільки відповідачем не надано вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, який відповідно до ст.35 ГПК України є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, які мали місце дії та ким вони вчинені, то посилання на вчинення керівником відповідача підписів документів внаслідок обману, є голослівним.

          Через те, що нормативно не закріплено обов’язок сторони, яка приймає виконані роботи, підписувати акти здачі-прийняття робіт безпосередньо після їх виконання, то дата підписання такого акту не має сили доказу щодо безпосередньо факту виконання робіт.

          Статтею 232 ГК України передбачено порядок застосування штрафних санкцій, та нарахування пені відповідає умовам зазначеної статті; врахування при сплаті суми простроченого боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, передбачено у ст.625 ЦК України, та не є відшкодуванням тих збитків, право на які встановлено у главі 25 ГК України, що вбачається із положень розуміння зазначених збитків, складу, розміру, тощо; ані в ч.1 ст.216 ГК України, ані іншими нормами ГК України не обмежено право застосування видів відповідальності учасників господарських відносин, що грунтуються на вільно укладеному договорі, отже, судом правомірно застосовано норми ГК України та ЦК України.

          Згідно зі ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          Оскільки питання погашення відповідачем частини боргу в сумі 2 867,00 грн. 25.01.2010 не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому що оскаржуване рішення прийняте 27.11.2009, то клопотання відповідача про врахування сплати цієї суми не приймається.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції та часткове задоволення апеляційної скарги.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2009 у справі № 1/412 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВіндЕлектрик" (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 114, корп. 1, кв. 17; 02132, м. Київ-132, а/с 48, код ЄДРПОУ 34490780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Медіа Груп" (04208, м. Київ, вул. Гонгадзе, 20; 04208, м. Київ, вул. Порика, 7-А, кв. 4; код ЄДРПОУ 36047719) 17 362,48 грн. основного боргу, 619,16 грн. пені, 93,28 грн. 3% річних, 172,93 грн. інфляційних втрат, 182,47 грн. державного мита, 223,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити".

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Медіа Груп" (04208, м. Київ, вул. Гонгадзе, 20; 04208, м. Київ, вул. Порика, 7-А, кв. 4; код ЄДРПОУ 36047719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВіндЕлектрик" (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 114, корп. 1, кв. 17; 02132, м. Київ-132, а/с 48, код ЄДРПОУ 34490780) 4,89 грн. за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 1/412 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.03.10 (відправлено)